Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №520/30883/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 вересня 2026 року № 520/30883/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Миколаївської обласної військової адміністрації (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, код ЄДРПОУ 00022579) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Миколаївської обласної військової адміністрації (далі – відповідач, Миколаївська ОВА, владний суб`єкт, суб`єкт владних повноважень), в якому просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Миколаївської обласної військової адміністрації, яка полягають у не розгляді зверненні (скарги) ОСОБА_1 від 13.06.2025р. УМ-18944787, відповідно до вимог ч. 2 ст. 16 ЗУ «Про звернення громадян» в термін передбачений ст. 20 ЗУ «Про звернення громадян».

2. Зобов`язати Миколаївську обласну військову адміністрацію розглянути скаргу ОСОБА_1 від 13.06.2025р. УМ-18944787, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЗУ «Про звернення громадян».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що бездіяльність Миколаївсьької обласної військової адміністрації, яка полягають у не розгляді зверненні (скарги) ОСОБА_1 від 13.06.2025 УМ-18944787 відповідно до вимог ч. 2 ст. 16 Закону України «Про звернення громадян» в термін передбачений ст. 20 ЗУ «Про звернення громадян», є протиправною та такою, що суперечить нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2025 р. позовну заяву повернуто позивачу.

Постановою ДААС від 22.12.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2025 р. по справі № 520/30883/25 скасовано. Справу № 520/30883/25 направлено до суду 1 інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвалою суду від 02.02.2026 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на адміністративний позов разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову.

Відповідач у поданому до суду відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив та зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.

Просив відмовити у задоволенні позову.

Позивач у відповіді на відзив посилається на те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів дотримання Закону України “Про звернення громадян” при розгляді звернення позивача.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 .

13.06.2025 р. позивач через Урядовий контактний центр (Урядова "гаряча лінія" 1545) звернувся до Миколаївської обласної військової адміністрації зі скаргою №УМ-18944787 стосовно припинення вибіркового надавання особам з інвалідності внаслідок війни ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, медичних виробів та допоміжних засобів реабілітації та усунути умови, які сприяли та сприяють вибірковому наданню особам з інвалідністю внаслідок війни ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, медичних виробів та допоміжних засобів реабілітації у Миколаївській області. До звернення долучено копію посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни.

На вказане звернення позивач отримав відповідь від 25.06.2025 р. за підписом начальника управління охорони здоров`я Миколаївської обласної державної адміністрації Ірини Ткаченко, відповідно до якої Управління охорони здоров`я Миколаївської обласної державної адміністрації за дорученням Миколаївської обласної державної адміністрації розглянув звернення на урядовий контактний центр від 13.06.2025 р. № УМ-18944787, та повідомив, що ветерани та особи з інвалідністю внаслідок війни, як амбулаторні хворі так і в умовах стаціонарного лікування безоплатно одержують ліки, лікарські засоби, імунобіологічні препарати та вироби медичного призначення за рецептами лікарів. У зверненні відсутні конкретні випадки наявності фактів та доказів щодо безпідставної відмови чи вибіркового надання пільг особам з інвалідністю внаслідок війни в закладах охорони здоров`я Миколаївської області. До Управління такі скарги не надходили.

Позивач, посилаючись на неналежний розгляд його скарги, звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм ст. 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 р. № 393/96 (в подальшому - Закон № 393/96).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 393/96, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно ст. 3 Закону № 393/96, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до ст. 4 Закону № 393/96, до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Статтею 5 Закону № 393/96 визначено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 393/96, звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Судовим розглядом встановлено, що предметом розгляду даної справи є правомірність надання відповідачем відповіді від 25.06.2025 р. № У-406-4/з за підписом начальника управління охорони здоров`я Миколаївської обласної державної адміністрації Ірини Ткаченко. При цьому, позивачем не оскаржується зміст наданої відповіді, однак позивач вказує, що така відповідь надана не уповноваженою особою.

Відповідно до ст. 16 Закону № 393/96, скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.

Статтею 19 Закону № 393/96 визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Таким чином, аналізуючи наведені норми Закону № 393/96, суд зазначає, що скарга особи з інвалідністю внаслідок війни, яка відповідає вимогам Закону №393/96 повинна бути прийнята, всебічно та повно розглянута особисто першим керівником державного органу, до якого вона подана.

Як вказав Конституційний Суд України, з огляду на специфіку військової служби, яка полягає, зокрема, у виконанні військовослужбовцями спеціальних завдань, наявності ризиків для їх життя та здоров`я тощо, будь-яка форма проходження військової служби є обов`язком громадян України щодо захисту держави. Отже, закріплений у Конституції України обов`язок громадян України потребує поваги (абзац десятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (Другого сенату) від 25.04.2019 № 1-р(II)/2019). Одним із проявів такої поваги з боку держави до осіб, які отримали інвалідність внаслідок війни, є передбачена ч. 2 ст. 15 Закону № 393/96-ВР гарантія розгляду їхніх заяв (клопотань) особисто першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.

Судовим розглядом встановлено, що позивач 13.06.2025 р. звернувся через Урядовий контактний центр (Урядова "гаряча лінія" 1545) до Миколаївської обласної військової адміністрації зі скаргою №УМ-18944787 від 13.06.2025 р. До вказаної скарги позивач додав копію посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни серії НОМЕР_2 , що підтверджується відповідною відміткою в кінці тексту документу та позначкою про прикріплені до нього файли.

У відповідь на звернення позивача від 13.06.2025 р. Департаментом охорони здоров`я Миколаївської обласної державної адміністрації надано лист від 25.06.2025 р. № № У-406-4/з за підписом начальника управління охорони здоров`я Миколаївської обласної державної адміністрації Ірини Ткаченко.

Тому, оскільки позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни, він має право на особистий розгляд його скарги першими керівниками органів державної влади.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач допустив неналежний розгляд скарги ОСОБА_1 від 13.06.2025 р., оскільки така скарга розглянута не першим керівником державного органу, що є порушенням наведених вище вимог ч. 2 ст. 16 Закону № 393/96, відповідно до яких пропозиції (зауваження), зокрема, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів особисто.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на Інструкцію з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, міжвідомчого обмін у Миколаївській обласній державній адміністрації, затвердженої розпорядженням Голови ОДА від 31.05.2018 р. № 216-р, позаяк зазначений документ є локальним нормативно-правовим актом, а Закон №393/96 у ієрархії є вищим, аніж затверджена Інструкція, оскільки підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі і для виконання законів. У такій ієрархії нормативно-правових актів виявляється конституційний принцип розподілу влади: на законодавчу, виконавчу й судову. Відтак, закони є основними проявами реалізації компетенції законодавчої влади, а підзаконні акти – виконавчих функцій держави, завдань виконавчої гілки влади, (подібний підхід до розкриття юридичної природи підзаконних нормативних актів, визначення їх суті та характеру, порядку застосування викладено у постановах Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 826/12323/18 та від 02.03.2021 у справі № 640/1171/19).

Зазначені Інструкція має бути спрямована на реалізацію Закону №393/96 як нормативно-правового акту вищої юридичної сили та не може йому протирічити.

За приписами ч. 3 ст. 7 КАС України уразі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Суд зазначає, що внутрішній порядок документообігу, маршрутизації звернень або визначення виконавця звернення є виключно сферою відповідальності самого органу влади та не може покладатися на заявника і не може впливати на обсяг його прав. Неналежна організація внутрішнього розподілу звернень не може бути підставою для звільнення органу від виконання покладених на нього Законом обов`язків.

Отже, розгляд скарги позивача, як особи з інвалідністю внаслідок війни, Управлінням охорони здоров`я Миколаївської обласної державної адміністрації є розглядом скарги неуповноваженою посадовою особою, що свідчить про порушення встановленого законом порядку та компетенції.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що звернення позивача як особи з інвалідністю внаслідок війни розглянуто не у спосіб, визначений вимогами ч. 2 ст. 16 Закону України “Про звернення громадян”.

За приписами ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд акцентує увагу, що дії суб`єкта владних повноважень – активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, в той час коли бездіяльність – пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної та юридичної особи. В даному випадку щодо розгляду звернення та надання відповіді неуповноваженою особою суб`єктом владних повноважень були вчинені активні дії.

Керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України суд з метою ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне відновити порушене відповідачем право позивача на пенсійне забезпечення, в даному випадку належним способом захисту прав позивача є визнання протиправними дій Миколаївської обласної військової адміністрації щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 13.06.2025 р. № УМ-18944787 з порушенням вимог ч. 2 ст. 16 Закону України “Про звернення громадян” та зобов`язання відповідача повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 13.06.2025 р. № УМ-18944787 відповідно до частини 2 статті 16 Закону України “Про звернення громадян”.

Також суд відзначає, що оскільки в межах спірних правовідносин відповідач вчинив дії щодо розгляду звернення позивача від 13.06.2025 р. № УМ-18944787, проте при розгляді звернення припустився порушень вимог Закону № 393/96-ВР, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нерозгляду звернення у встановлений законом строк.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред`явлених вимог.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Миколаївської обласної військової адміністрації (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, код ЄДРПОУ 00022579) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Миколаївської обласної військової адміністрації щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 13.06.2025 р. № УМ-18944787 з порушенням вимог ч. 2 ст. 16 Закону України “Про звернення громадян”.

Зобов`язати Миколаївської обласної військової адміністрації (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, код ЄДРПОУ 00022579) повторно розглянути звернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 13.06.2025 р. № УМ-18944787 у відповідності до частини 2 статті 16 Закону України “Про звернення громадян”.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 07.09.2026 р.

Суддя Бадюков Ю.В.