Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №724/1659/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Чернівці

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Марчак В.Я., за участю секретаря судового засідання Колбаска М.В., особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , законного представника ОСОБА_2 , захисника Вівчара А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Вівчара А.Г. на постанову Хотинського районного суду Чернівецької області від 03 серпня 2026 року щодо:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , з загальною середньою освітою, не працевлаштованого, раніше притягався до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП постановою Новоселицького районного суду Чернівецької області від 15 січня 2026 року,

за ч.5 ст. 126 КУпАП,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст оскарженого судового рішення та обставини справи.

Постановою Хотинського районного суду Чернівецької області від 03 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 2 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 665 грн 60 коп.

Згідно оскаржуваної постанови, 01 червня 2026 року о 00 год 35 хв в с. Шилівці по вул. Головна, 36, ОСОБА_1 здійснював рух транспортним засобом Mercedes-Benz 220 д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому не мав права керування транспортним засобом відповідної категорії. Правопорушення вчинено повторно протягом року (15 січня 2026 року накладено стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП, протокол ЕПР1 №550052). Своїми діями порушив п. 2.1.а. ПДР – керування транспортним засобом особою, яке не має права керування таким транспортним засобом, відповідальність за що передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи апелянта.

На вказану постанову захисник ОСОБА_1 – адвокат Вівчар А.Г. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову і застосувати до ОСОБА_1 замість адміністративного стягнення за ч.5 ст.126 КУпАП захід впливу, передбачений ст.24-1 КУпАП.

___________________________________________________________________________________

ЄУНСС 724/1659/26 Головуючий в І інстанції Скрипник С.М.

Номер справи 33/822/401/26 Суддя-доповідач Марчак В.Я.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, вказує, що постанова підлягає скасуванню в частині призначеного стягнення у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм права при обранні виду і розміру стягнення.

Посилається на те, що 01 червня 2026 року ОСОБА_1 перебував разом з ОСОБА_3 , яка керувала належним їй транспортним засобом. Під час руху по дорозі в с.Шилівці назустріч рухався автомобіль, який створив аварійну ситуацію. Внаслідок цього ОСОБА_3 не могла продовжувати керування транспортним засобом, оскільки перебувала у стані стресу, а тому ОСОБА_1 сів за кермо і продовжив рух.

ОСОБА_1 є неповнолітнім, у судовому засіданні визнав факт керування транспортним засобом без права керування, щиро розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується за місцем проживання.

За твердженням захисника, суд першої інстанції не надав оцінки викладеним вище обставинам, та необґрунтовано застосував щодо ОСОБА_1 найсуворіше стягнення в межах санкції ч.5 ст.126 КУпАП.

Додатково наголошує на обставинах вчинення правопорушення, що свідчать про збіг тяжких обставин – необхідність доставлення до місця проживання ОСОБА_3 , яка внаслідок аварійної ситуації перебувала у стані, що унеможливлював безпечне керування транспортним засобом. На думку захисника, ці обставини можуть також свідчити про наявність ознак крайньої необхідності.

Позиції учасників апеляційного провадження.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисник Вівчар А.Г. та законний представник ОСОБА_2 підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Мотиви Суду.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Стаття 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством

Відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП настає у випадку повторного протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою — четвертою цієї статті.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, є обґрунтованим, підтверджується дослідженими судом доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №680938 від 01 червня 2026 року; рапортом працівника поліції І. Добрюка від 02 червня 2026 року; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 01 червня 2026 року; письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 01 червня 2026 року; матеріалами про попереднє притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП; відеозаписом з бодікамер працівників поліції; довідкою від 06 червня 2026 року, з якої встановлено, що відповідно до бази ІПНП «Адмінпрактика» ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував; поясненнями ОСОБА_1 у судовому засіданні.

Обставини справи та вина ОСОБА_1 в апеляційній скарзі захисником не оспорюється, а тому, у відповідності до положень ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційним судом не переглядаються.

Стосовно адміністративного стягнення, накладеного на ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Статтею 33 КУпАП передбачено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Вирішуючи питання про можливість застосування щодо ОСОБА_1 заходів впливу, передбачених статтею 24-1 КУпАП, суд у постанові зазначив, що останній вже притягався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП, і до нього вживався захід впливу у виді попередження, однак це не сприяло виправленню правопорушника. Тому суд, керуючись ч. 2 ст. 13 КУпАП вирішив застосувати до ОСОБА_1 стягнення на загальних підставах.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком та вважає, що доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Згідно ч.2 ст. 13 КУпАП, у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених, зокрема, статтями 121-127, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 КУпАП.

Тобто, застосування таких заходів є правом, а не обов`язком суду. Питання про їх застосування суд вирішує з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника.

Апеляційний суд також вважає, що неповнолітній ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності на загальних підставах., оскільки вчинені ним дії характеризуються умисною формою вини, становлять підвищену суспільну небезпечність, несуть небезпеку дорожньому руху та загрозу для життя і здоров`я його учасників.

За даних фактичних обставин захід впливу у вигляді попередження не буде дієвим та достатнім для його виправлення. ОСОБА_1 вже притягався до адміністративної відповідальності постановою Новоселицького районного суду Чернівецької області від 15 січня 2026 року за ч.2 ст. 126 КУпАП, та до нього застосовано до нього захід впливу у виді попередження.

Проте ОСОБА_1 належних висновків для себе не зробив і вже 01 червня 2026 року знову керував цим самим транспортними засобом, не маючи права керування, що вказує на його стійку схильність до вчинення правопорушень та небажання стати на шлях виправлення.

Відтак застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 КУпАП у даному випадку не буде достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної статтею 23 КУпАП, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності на загальних підставах.

Апеляційний суд вважає також необґрунтованими доводи апеляційної скарги захисника в частині посилань на п.3 ст.34, ст.18 КУпАП.

Версія захисту зводиться до того, що ОСОБА_1 вимушено сів за кермо транспортного засобу через те, що водійка – ОСОБА_3 перебувала у стані стресу через аварійну ситуацію та не могла продовжувати керувати автомобілем.

Аналогічні пояснення надали в судовому засіданні ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_3 , допитана за клопотанням захисту.

Відповідно до ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, вчинена для усунення небезпеки, якщо така небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Обов`язковими ознаками крайньої необхідності є вчинення дії: 1) з метою усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління; 2) якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами; 3) якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Лише за наявності усіх трьох наведених вище умов особа звільняється від адміністративної відповідальності на підставі статті 17 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, вчинене у стані крайньої необхідності, підлягає закриттю.

На переконання апеляційного суду, фактичні обставини справи та доводи захисту не відповідають критеріям крайньої необхідності, а матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували існування на момент вчинення правопорушення реальної та невідкладної небезпеки, для усунення якої було необхідно вчиняти правопорушення.

Зокрема, з відеозапису, що був предметом дослідження суду першої інстанції, видно, що ОСОБА_3 , будучи на пасажирському сидінні на момент зупинки, не перебувала у схвильованому стані, спокійно розмовляла з працівниками поліції, а після складення адміністративних матеріалів погодилася сісти за кермо транспортного засобу та продовжити рух.

До того ж, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у разі неможливості керування останньою автомобілем могли звернутися за допомогою до повнолітніх родичів, чи інших осіб, що мають право керування транспортними засобами, враховуючи, що вони перебували недалеко від місця свого проживання.

Апеляційний суд вважає, що керування транспортним засобом неповнолітнім ОСОБА_1 , який не має права керувати таким транспортним засобом, у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 налякалася аварійної ситуації, не є крайньою необхідністю та не може слугувати підставою для закриття провадження у справі, оскільки ані реальної та невідкладної небезпеки, ані неможливості усунути її іншими засобами суд не встановив.

Аналогічно немає підстав для визнання такої ситуації збігом тяжких обставин, які б впливали на вид та розмір стягнення чи були б підставою для застосування заходів впливу. У січні 2026 року ОСОБА_1 уже притягався до адміністративної відповідальності за вчинення аналогічного правопорушення, на тому самому транспортному засобі, де також перебувала ОСОБА_3 . Наведене свідчить, що його дії не були зумовлені раптовим збігом тяжких обставин, а є повторенням раніше допущеної протиправної поведінки.

Таким чином, постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином умотивованою, підстав для її зміни чи скасування, як того просить апелянт, не встановлено.

Адміністративне стягнення накладене на ОСОБА_1 , відповідає вимогам ст.33 КУпАП.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33-35, 245, 247-249, 251, 252, 283, 294 КУпАП апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Вівчара А.Г. залишити без задоволення, а постанову Хотинського районного суду Чернівецької області від 03 серпня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.5 ст. 126 КУпАП– без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Чернівецького

апеляційного суду [підпис] В.Я. Марчак

Згідно з оригіналом

Суддя Чернівецького

апеляційного суду _________________ В.Я. Марчак

(посада) (М.П., підпис) (ПІБ)

07.09.2026

(дата засвідчення копії)