Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №713/2481/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 вересня 2026 року м. Чернівці справа № 713/2481/25

провадження №22-ц/822/820/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Перепелюк І. Б.

суддів: Литвинюк І.М., Кулянди М.І.

секретар Черновська А.К.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 2 березня 2026 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Жмеринський відділ державної реєстрації актів цивільного стану, Міністерство оборони України, про встановлення фактів, що мають юридичне значення,

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Жмеринський відділ державної реєстрації актів цивільного стану, Міністерство оборони України, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Позов обґрунтовано наступним.

22.05.2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 познайомились працюючи разом в Польщі.

З 26.06.2019 року між ними виникли романтичні стосунки, які надалі переросли у фактичні шлюбні відносини. Ці стосунки були пов`язані спільним побутом, мали спільний бюджет, разом відпочивали, святкували сімейні події, дні народження, фактично реалізовували та виконували права та обов`язки подружжя.

01.12.2021 року ОСОБА_3 був призваний на строкову військову службу та направлений у військову частину НОМЕР_1 для проходження військової служби.

19.06.2023 року ОСОБА_3 уклав контракт про проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .

Незважаючи на проходження військової служби, ОСОБА_3 продовжував підтримувати постійний зв`язок з позивачкою, приїжджав додому за першої можливості для спільного проведення часу, вони постійно перебували на зв`язку за допомогою різних месенджерів.

17.08.2023 року пара дізналася про вагітність позивачки, а 10.09.2023 року ОСОБА_3 зробив офіційну пропозицію укладення шлюбу.

Через складну безпекову ситуацію на території України, вони прийняли рішення про виїзд позивачки до Німеччини з метою народження первістка в безпечній обстановці, де вона отримала тимчасовий захист та знаходиться дотепер.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_4 , реєстрація народження дитини проведена відповідним державним органом Федеративної Республіки Німеччини.

У зв`язку з тим, що позивачка не перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 і він був відсутній під час реєстрації народження дитини, оскільки проходив військову службу на території України, тому запис про батька відсутній в свідоцтві про його народження.

Після народження дитини, ОСОБА_3 також постійно перебував на зв`язку з позивачкою, брав участь в житті сина шляхом спілкування через мобільні месенджери та надсилав кошти на його утримання.

26.12.2024 року на адресу ОСОБА_5 надійшло сповіщення №55, зі змісту якого встановлено, що ОСОБА_3 , виконуючи військовий обов`язок, в бою за Україну, її свободу та незалежність зник безвісти в ході стрілецького бою 25.12.2024 в районі населеного пункту Загризове Боровського району Харківської області.

07.01.2025 року стало відомо, що ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стверджувала, що вона та їх син мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної постановою КМУ «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168.

Водночас, свідоцтво про народження ОСОБА_4 не містить запису про те, що його батьком є ОСОБА_3 .

Це зумовлено тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не перебували в зареєстрованому шлюбі, а останній був відсутній під час здійснення реєстрації народження сина через об`єктивні обставини. Також враховуючи те, що позивачка не перебувала в зареєстрованому шлюбі із загиблим, то у неї відсутнє свідоцтво про шлюб.

Таким чином, встановлення факту проживання однією сім`ю без реєстрації шлюбу та факту батьківства в судовому порядку є необхідними для позивачки та її сина з метою набуття та реалізації права на отримання передбачених законом пільг та виплат у зв`язку із загибеллю ОСОБА_3 .

У зв`язку з тим, що позивачка до встановлення факту батьківства не має права на звернення до органів РАЦС із заявою про поновлення актового запису про народження дитини, а внесення відповідних відомостей про батьківство, в тому числі за рішенням суду, неможливо без поновлення актового запису про народження дитини, то просить суд задовольнити вимогу про поновлення актового запису про народження дитини, без чого виконання рішення суду в частині встановлення (визнання) батьківства буде неможливим. Необхідність поновлення актового запису про народження дитини вбачається з вимог закону з подальшим внесенням до нього змін.

Відповідачка на контакт з позивачкою не йде, свою позицію стосовно онука та цивільного шлюбу не висловлює та звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про отримання одноразової грошової допомоги після загибелі сина.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є жінкою, з якою ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою у період з травня 2019 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановити факт батьківства ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Зальцгіттер, Німеччина, про що видано свідоцтво про народження реєстраційний номер НОМЕР_2 від 05.06.2024 року.

Поновити актовий запис про народження ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Зальцгіттер, Німеччина, про що видано свідоцтво про народження реєстраційний номер НОМЕР_2 від 05.06.2024 року.

Внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після поновлення актового запису, в частині інформації про батька, зазначивши батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин України, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 2 березня 2026 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з травня 2019 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановлено факт батьківства, а саме, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 був біологічним батьком ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Зальцгіттер, Німеччина, свідоцтво про народження реєстраційний номер НОМЕР_2 від 05.06.2024.

Поновлено актовий запис про народження ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Зальцгіттер, Німеччина, свідоцтво про народження реєстраційний номер НОМЕР_2 від 05.06.2024.

Після поновлення актового запису внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в частині інформації про батька, та зазначити батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 02 березня 2026 року в частині встановлення факту, що ОСОБА_2 є жінкою з якою ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою у період з травня 2019 року по 25 грудня 2024 року скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні цієї вимоги.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині є незаконним, з неправильною оцінкою наявних у справі та досліджених обставин та доказів.

Вважає, що позивачкою не було надано належних, достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували позовної вимоги про встановлення факту проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а саме : - ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету (спільного придбання нерухомого чи рухомого майна, сплати спільних рахунків, понесення інших витрат в інтересах сім`ї, тощо) та побуту, взаємних прав та обов`язків як у подружжя та інших обставин, що можуть свідчити про реальність сімейних стосунків між особами.

Суд першої інстанції при винесенні рішення визнав обґрунтованими доказами у справі показання свідків та наявність спільних фотографій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , однак ці засоби доказування не можуть бути підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Всупереч вимогам ст.12, 81 ЦПК України позивачкою не виконано обов`язок з доведення належними, достатніми та допустимими доказами наявності обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, а саме підстав для встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу з травня 2019 року до часу його смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Вважає, що позовна вимога ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, не доведена належними та допустимими доказами.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм матеріального та процесуального права, на підставі повно та всебічно з`ясованих обставинах справи, кожному аргументу сторін надано оцінку, судом зроблено висновки, які відповідають обставинам даної справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено наступне. З копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 від 18.09.2014, вбачається, що ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрована по АДРЕСА_1 .

Копією свідоцтва про народження, реєстраційний №G 325/2024, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Зальцгіттер 05.06.2024, з апостилем від 19.06.2024, в перекладі з німецької мови від 01.07.2024, підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Зальцгіттер, Німеччина, підтверджено, що народився ОСОБА_4 , матір`ю якого зазначена ОСОБА_6 , відомості про батька відсутні.

В копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 від 25.07.2024, зазначено, що ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство України, місце народження Німеччина.

Копією довідки про реєстрацію особи громадянином України №61226/19-536-619/24, виданої 22.07.2024 Генеральним консульством України у Гамбурзі, підтверджено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженець м. Зальцгіттер, Німеччина, згідно з рішенням Генерального консульства України в Гамбурзі від 22.07.2024 набув громадянства України на підставі ч.1 ст.7 ЗУ «Про громадянство України» та є громадянином України з 28.04.2024.

Згідно витягу з Реєстру територіальної громади №2025/000934482 від 22.01.2025, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

З копії повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 02.02.2024 Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), вбачається, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_9 і його батьками зазначені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

З копії паспорта громадянина України № НОМЕР_6 від 22.04.2016, вбачається, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Мигове Вижницького району Чернівецької області.

Копією військового квитка серії НОМЕР_7 від 01.12.2021 підтверджено, що ОСОБА_3 01.12.2021 призваний на строкову військову службу, а 19.06.2023 уклав контракт.

З копії сповіщення №55 від 26.12.2024 (вих. №1544) вбачається, що командир військової частини НОМЕР_8 просив сповістити ОСОБА_5 , яка проживає: АДРЕСА_2 , про те, що гранатометник стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти в/ч НОМЕР_8 солдат ОСОБА_3 , 2000 року народження, військовослужбовець за контрактом відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконуючи військовий обов`язок, в бою за Україну її свободу і незалежність зник безвісти в ході стрілецького бою ІНФОРМАЦІЯ_7 в районі населеного пункту Загризове, Боровського району, Харківської області.

Копію сповіщення сім`ї №115 від 07.01.2025, т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 сповістив ОСОБА_5 , яка проживає: АДРЕСА_2 , що її син - солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 загинув в ході стрілецького бою ІНФОРМАЦІЯ_7 в районі населеного пункту Загризове, Боровського району, Харківської області.

Копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_9 , виданого 14.01.2025 ЦНАП Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області, підтверджено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Загризове, Ізюмський район, Харківська область.

З копії квитанцій про переказ коштів вбачається переказ коштів : 28.02.2023 на суму 8060,10 грн коментар «зі своєї картки», категорія - переказ на свою картку; 02.03.2023 на суму 17034,75 грн коментар «зі своєї картки», категорія - переказ на свою картку; 10.06.2023 на суму 2010,05 грн « ОСОБА_3 », категорія - перекази; 19.07.2023 на суму 205,00 грн коментар «зі своєї картки», категорія - переказ на свою картку; 30.01.2024 на суму 3000,00 грн « ОСОБА_3 . Коментар: Попросив на їжу», категорія - перекази; 14.02.2024 на суму 301,51 грн « ОСОБА_3 . Коментар: Позичив на маршрутку бідолаха, користується моєю добротою», категорія - перекази; 17.07.2024 на суму 1500,00 грн « ОСОБА_10 », категорія - зарахування переказу; 17.07.2024 на суму 1000,00 грн « ОСОБА_10 », категорія - зарахування переказу; 23.01.2024 на суму 10000,00 грн «Від ОСОБА_3 », категорія - зарахування переказу; 07.02.2024 на суму 3000,00 грн «Від ОСОБА_3 », категорія - зарахування переказу; 13.06.2024 на суму 15000,00 грн «Від ОСОБА_3 », категорія - зарахування переказу; 18.06.2024 на суму 5300,00 грн «Від ОСОБА_3 », категорія - зарахування переказу; 19.06.2024 на суму 100,00 грн «Від ОСОБА_3 », категорія - зарахування переказу.

З копій скріншотів вбачається листування та спілкування позивачки та ОСОБА_3 .

Спільними світлинами позивачки з ОСОБА_3 під час вагітності позивачки, під час їх спільного відпочинку та на святкуваннях, диском з чотирма відеозаписами: фотосесії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; моменту встановлення статі дитини ОСОБА_3 за участі його двох побратимів; моменту отримання ОСОБА_3 повідомлення про вагітність ОСОБА_2 ; моменту пропозиції шлюбу ОСОБА_2 від ОСОБА_3 , підтверджено їхні теплі стосунки.

З копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_10 від 23.12.2005 року, вбачається, що 23.12.2005 було розірвано шлюб між ОСОБА_8 ( батько ОСОБА_3 ) та ОСОБА_9 ( мамою ОСОБА_3 ).

Копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_11 від 16.08.2013, підтверджено, що 16.08.2013 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_10 зареєстрував шлюб з ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_11 і після реєстрації шлюбу їм присвоєно прізвища ОСОБА_12 .

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_12 від 09.11.2021, вбачається, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , помер ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Згідно висновку судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/102-25/23573-БД від 15.01.2026, ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 ймовірно є біологічним батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , біологічною матір`ю якого є ОСОБА_6 . Ймовірність даної події складає не менше ніж 99,99999999%.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, приходить до наступного висновку.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Рішення суду оскаржується в частині встановлення, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з травня 2019 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в іншій частині рішення не оскаржується, отже не переглядається.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції повній мірі відповідає вимогам, визначеним в ст.263 ЦПК України.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що досліджені у судовому засіданні докази підтверджують факт тривалого постійного проживання позивачки із загиблим однією сім`єю, як чоловіка та жінки без шлюбу, оскільки між ними склалися усталені відносини, що притаманні саме подружжю.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду, так як вони зроблені на підставі повного, всебічного встановлення всіх обставин справи та дослідження доказів.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

За змістом частини 2 статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно . Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

З цього законодавчо сформульованого поняття сім`ї випливає, що ознаками сім`ї є, зокрема, спільне проживання, спільний побут та ведення спільного господарства.

В пункті 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року №5-рп/99 зазначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство.

Згідно із частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зазначено, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

З огляду на встановлені у даній справі обставини та викладені норми законодавства, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду по суті спору та відхиляє доводи апеляційної скарги.

Заперечуючи проти встановлених у ході розгляду справи обставин, апелянт жодних доказів на спростування цих обставин не надав, клопотання про виклик до місцевого суду свідків, які могли б заперечити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у зазначений період не заявляла та не надала жодного доказу для спростування обставин, встановлених судом.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника апелянта, позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком місцевого суду про те, що позивачка надала до суду достатні докази про наявність взаємних прав та обов`язків між нею та ОСОБА_3 , сталість їх відносин, взаємні почуття любові, довіри, піклування, що притаманні саме сім"ї.

Встановлено, що з травня 2019 позивачка ОСОБА_2 та загиблий ОСОБА_3 перебували у фактичних шлюбних відносинах, - проживали разом, мали спільний побут та бюджет у Польщі.

01.12.2021 ОСОБА_3 був призваний на строкову військову службу, а 19.06.2023 уклав контракт.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі між собою та з іншими особами не перебували.

ОСОБА_2 завагітніла від ОСОБА_3 , який під час вагітності зробив їй пропозицію шлюбу, на яку вона погодилася.

Після народження дитини, ОСОБА_3 брав участь в житті сина шляхом спілкування через мобільні месенджери та надсилав кошти на їх утримання.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , яка є матір`ю ОСОБА_3 з сином не проживала, не спілкувалася, оскільки після розірвання шлюбу батьків, ОСОБА_3 проживав з батьком ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_12 , та його другою дружиною ОСОБА_5 , яку він зазначив своєю матір`ю у анкеті із соціально-демографічними даними військовослужбовця і яку сповістили про його загибель.

З пояснень свідка ОСОБА_5 , які вона давала в суді першої інстанції вбачається, що вона є мачухою загиблого ОСОБА_3 . Проживала з його батьком з 2013 року. ОСОБА_3 виховувався бабою, з рідною мамою не проживав, їй телефонувати не хотів, хоча вони давали йому її номер телефону. У 2019 році ОСОБА_3 поїхав у Польщу і познайомився з ОСОБА_2 , з якою проживали однією сім`єю, разом робили ремонт. Вони приїхали до неї у 2021 році, а потім ОСОБА_3 забрали на військову службу. У них все було спільне. Вона сприймала позивачку за свою дочку, а ОСОБА_3 ставився до неї наче до дружини. ОСОБА_3 говорив про одруження з позивачкою, але вони не встигли укласти шлюб. Сповіщення про загибель ОСОБА_3 принесли їй. Вважає ОСОБА_2 своєю донькою, а ОСОБА_4 - своїм онуком.

В суді першої інстанції свідок ОСОБА_13 показала, що є бабою ОСОБА_2 , яка працювала в Польщі та познайомилася з ОСОБА_3 і вони почали проживати разом. Вони приїздили у відпустку. Останній раз приїхали і ОСОБА_3 забрали на військову службу. Вони не встигли укласти шлюб, але появився онук. ОСОБА_3 зробив пропозицію укладення шлюбу ОСОБА_2 та подарував їй весільну каблучку на заручини. Вони любили один одного, вона за них була дуже рада.

Спільними світлинами, що містяться в матеріалах справи, позивачки з ОСОБА_3 під час вагітності позивачки, під час їх спільного відпочинку та на святкуваннях, диском з чотирма відеозаписами: фотосесії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; моменту встановлення статі дитини ОСОБА_3 за участі його двох побратимів; моменту отримання ОСОБА_3 повідомлення про вагітність ОСОБА_2 ; моменту пропозиції шлюбу ОСОБА_2 від ОСОБА_3 , підтверджено їхні теплі стосунки.

Відтак доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанцій не спростовують, фактично зводяться до переоцінки доказів, яким суд надав обґрунтовану правову оцінку, та не належить до тих підстав з якими чинний процесуальний закон пов`язує можливість зміни або скасування оскаржуваного рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору, питання вмотивованості висновку суду першої інстанцій, апеляційний суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.

Висновки суду першої інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин та наданої правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається апелянт.

Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц).

Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив всі докази по справі, надав їм належну оцінку та ухвалив справедливе, законне, обгрунтоване рішення, яке слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 2 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Судді І.Б. Перепелюк

І.М. Литвинюк

М.І. Кулянда