Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №722/503/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року місто Чернівці справа №722/503/26

провадження №22-ц/822/1441/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Височанської Н. К.

суддів: Кулянди М.І., Одинака О.О.

за участю секретаря судових засідань Паучек І.І.

учасники справи:

заявник – ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи – Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , Сокирянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дністровському районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 14 квітня 2026 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Суський О.І.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2026 року заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою.

Посилалася на те, що вона ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За час шлюбу у них народилася дитина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_4 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 на посаді механіка-водія розвідувального відділення розвідувальної роти даної військової частини, також є учасником бойових дій.

Відповідно до сповіщення сім`ї №2/1372 від 01 серпня 2023 року зник безвісти 30 липня 2023 року в районі н.п.Кремінна, Луганської області під час ведення бойових дій.

Для з`ясування вище зазначених обставин, заявниця зверталася до командування військової частини, до органів поліції та до інших установ.

07 серпня 2023 року відкрите кримінальне провадження №12023262140000223 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України за фактом зникнення ОСОБА_4 .

Також зазначає, що судове рішення про оголошення ОСОБА_4 загиблим (померлим) необхідно заявниці для оформлення спадщини, адже від встановлення факту загибелі військовослужбовця при виконанні військової служби внаслідок збройної агресії російської федерації проти України залежить виникнення та реалізація особистих та майнових прав заявника та їх спільного сина як членів сім`ї загиблого військовослужбовця, серед іншого, отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затверджених Наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року №45.

Просила оголосити померлим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Вологда, російська федерація, солдата, механіка-водія розвідувального відділення розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 в районі н.п.Кремінна, Сєвєродонецького району, Луганської області під час захисту Батьківщини, виконуючи бойове завдання та забезпечуючи здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України.

Встановити датою смерті (загибелі) ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , місцем смерті (загибелі) визнати н.п.Кремінна, Сєвєродонецького району, Луганської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 14 квітня 2026 року заяву ОСОБА_1 - задоволено.

Оголошено померлим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_3 , уродженця м.Вологда, російської федерації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 за особливих обставин (під час збройного конфлікту) в районі населеного пункту Кремінна, Сєвєродонецького району, Луганської області під час захисту Батьківщини.

Датою смерті (загибелі) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_3 , уродженця м.Вологда, російської федерації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 вважати день ймовірної смерті (загибелі) - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Місцем смерті (загибелі) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_3 , уродженця м.Вологда, російської федерації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 вважати населений пункт Кремінна, Сєвєродонецького району, Луганської області.

Роз`яснено, що порядок скасування рішення про оголошення фізичної особи померлою, у разі її появи визначений ст.309 ЦПК України.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 інтереси яких представляє адвокат Побережна О.Д. подали до апеляційного суду апеляційну скаргу на вказане рішення суду як особами, які не були залучені до участі у справі, з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується їх прав та обов`язків.

Вказали, що вони є батьками ОСОБА_4 , яка суд оголосив померлим.

27 травня 2026 року до ОСОБА_2 зателефонували з ІНФОРМАЦІЯ_4 та повідомили про наявність оскаржуваного рішення.

Однак, ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_3 - батько ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не були повідомлені про наявність даної справи, не були залучені в якості заінтересованих осіб, та заперечують щодо визнання їхнього сина померлим.

14 травня 2026 року вони дізналися в Сокирянському відділі ДРАЦС про видачу 20 травня 2026 року свідоцтва про смерть їх сина на підставі оскаржуваного рішення.

Посилалися на те, що згідно Наказу №376 Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, м. Кремінна Кремінської міської територіальної громади Сіверськодонецького району Луганської області, на території якого зник безвісті 30 липня 2023 року ОСОБА_4 , з 19 квітня 2022 року перебуває в тимчасовій окупації російської федерації. Водночас з 24 лютого 2022 року до 18 квітня 2022 року вказаний населений пункт значився як територія, на якій велися бойові дії.

Згідно Акту проведення службового розслідування було зроблено наступний висновок: "Військовослужбовець розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_4 вважати таким, що безвісти зниклий 29 липня 2023 року під час виконання бойового завдання по захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Зникнення військовослужбовця безвісти під час виконання бойового завдання в Серебрянському лісництві Кремінського району Луганської області внаслідок протиправних дій з боку збройних сил російської федерації, пов`язане із проходженням військової служби та захистом Батьківщини, вважати безвісно зниклим за особливим обставин.

Тіло солдата ОСОБА_4 не було знайдено, довідка про поховання вказаного військовослужбовця не надходила".

Оскільки датою зникнення безвісті ОСОБА_4 є 29 липня 2023 року (бойові дії на даній території завершилися 18 квітня 2022 року, а з 19 квітня 2022 року територія місця ймовірного зникнення має статус "Тимчасово окупована рф територія України", відповідно судом першої інстанції помилково було застосовано спеціальний строк.

Категорично заперечують щодо оголошення їх сина померлим, оскільки у них є наявна та достовірна інформація щодо його перебування в полоні на території російської федерації.

Зокрема, під час особистого спілкування з поверненим з полону військовослужбовцем ОСОБА_6 , останній повідомив, що бачив їх сина ОСОБА_4 у 2024 році під час перебування в СІЗО №38, яке розташоване на території окупованої Луганської області. У подальшому їх сина було перевезено в інше СІЗО та його місцезнаходження на даний час невідоме.

Дані обставини ОСОБА_6 погоджується підтвердити під час його допиту в суді.

Вважають, що досліджені у справі докази не давали підстави для обґрунтованого висновку про смерть ОСОБА_4 , у т.ч. судом першої інстанції помилково зроблені висновки щодо обставин, які свідчать про його ймовірну загибель ІНФОРМАЦІЯ_5 . При цьому, судом першої інстанції допущені істотні порушення процесуальних корм права внаслідок яких їх батьків не було залучено в якості заінтересованих осіб та було позбавлено можливостей подавати докази та заявляти клопотання, що призвело до неправильного вирішення справи.

Просили рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про оголошення померлим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Анулювати актовий запис про смерть №3, складений 20 травня 2026 року Сокирянським відділом ДРАЦС у Дністровському районі Чернівецької області Івано-Франківського МУЮ Міністерства юстиції України, а також видані на його підставі документи (у т.ч. свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 , видане 20.05.2026 року Сокирянським відділом ДРАЦС у Дністровському районі Чернівецької області Івано-Франківського МУЮ Міністерства юстиції України). Вирішити питання щодо стягнення з заявниці ОСОБА_1 на користь апелянтів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 понесених ними судових витрат по справі.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Мотивувальна частина

Межі розгляду справи

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного.

Щодо розгляду справи за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання

Заявниця ОСОБА_1 та представники заінтересованих осіб – військової частини НОМЕР_1 , Сокирянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дністровському районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку, про поважність причин неявки суд не повідомили (а.с.203-207).

Згідно із статтею 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі №755/20287/21.

Також, якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року в справі № 757/61314/18-ц, від 17 липня 2024 року в справі № 182/3021/21, від 25 червня 2024 року в справі № 496/5051/19 та інших.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Отже, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, враховуючи баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явилися в судове засідання, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Встановлено, що згідно копії паспорта громадянина України № НОМЕР_5 виданого 01 вересня 2023 року, органом 7321, прізвище, ім`я та по батькові заявника зазначені як ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженка м.Сокиряни, Сокирянського району, Чернівецької області.

Згідно копії паспорта громадянина України № НОМЕР_6 виданого 02.04.2022 року, органом 7321, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Вологди, російської федерації.

Заявниця, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , являється дружиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_7 , виданого 20.08.2019 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Сокирянському району та місту Новодністровську Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, про що складено відповідний актовий запис №96 та після реєстрації шлюбу присвоєно прізвище « ОСОБА_7 ».

Від даного шлюбу у них народилася дитина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 виданого 18.12.2019 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Сокирянському району та місту Новодністровську Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області за актовим записом №286.

30 липня 2023 року на адресу заявника ОСОБА_1 було направлено сповіщення сім`ї №2/1372, яким останню зі скорботою повідомлено про те, що її чоловік солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , механік-водій розвідувального відділення розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 , призваний на військову службу під час мобілізації 10.03.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_7 , 30.07.2023 року зник безвісти в районі н.п.Кремінна, Луганської області під час ведення бойових дій.

З долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що згідно копії довідки начальника штабу – заступника командира військової частини НОМЕР_2 №420 від 29.03.2023 року ОСОБА_4 дійсно перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 АДРЕСА_2 , по мобілізації.

За фактом зникнення безвісти ОСОБА_4 під час виконання бойового завдання 30.07.2023 року в районі населеного пункту Кремінна Кремінської територіальна громада Сєвєродонецького району Луганської області 07.08.2023 року були внесені відомості в ЄРДР №12023262140000223 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20231124-2527 від 24.11.2023 року (реєстрація заяви/інформації в єдиному обліку органів поліції: №2869 від 07.08.2023 року відділення поліції №1 (м.Сокиряни) Дністровського районного відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області) Мудрик Олександр Борисович, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця російської федерації, НВ області, НВ району, Вологда, РНОКПП (ІПН) НОМЕР_3 , зник на території бойових дій (під час воєнних дій). Дата набуття статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин: 10.08.2023 року.

Згідно листа прокурора Дністровської окружної прокуратури від 11.08.2023 року зазначено, що кримінальне провадження було вчинено не на території Дністровського району Чернівецької області, а в межах м.Кремінна Сєвєродонецького району Луганської області, а тому відповідно до ст218 КПК України дане кримінальне провадження скеровано за підслідністю до слідчого управління ГУНП в Луганській області.

Крім цього, на виконання ухвали суду від 20.03.2026 року військовою частиною НОМЕР_2 надано: копію наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 30.07.2023 року про призначення службового розслідування щодо зниклого безвісти військовослужбовця розвідувальної роти ОСОБА_4 під час бойових дій; копію витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 30.07.2023 року про зняття з продовольчого забезпечення солдата ОСОБА_4 ; копію витягу з журналу бойових дій військової частини НОМЕР_2 від 31.07.2023 року та рапорт командира розвідувальної роти в/ч НОМЕР_2 .

Також військовою частиною НОМЕР_2 надано копію акту проведення службового розслідування за висновками якого встановлено, що військовослужбовця розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_4 , вважати таким, що безвісти зниклий 29.07.2023 року під час виконання бойового завдання в Серебрянському лісництві Кремінського району Луганської області по захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Тіло солдата ОСОБА_4 не було знайдено, довідка про поховання вказаного військовослужбовця не надходила.

Відповідно до відповіді та виписки з реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави - агресора від 16.03.2026 року №08-06/14450, наданої Державним підприємством Український національний центр розбудови миру (ДП «УНЦРМ») в інформаційній системі містяться відомості про ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак відомості про перебування запитуваної особи в полоні відсутні.

Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи та факти, установлені службовим розслідуванням військової частини, є підставами для того, щоб зробити можливим вірогідне припущення про смерть ОСОБА_4 , який як призваний по мобілізації в період збройної агресії рф проти України та знаходився на бойовій позиції під час виконання бойового завдання в районі Серебрянського лісництва Кремінського району Луганської області в районі с. Кузьмине Сіверськодонецького району Луганської області та 29.07.2023 року з ним було втрачено зв`язок та контакти.

Крім цього, суд вважав, що саме 30.07.2023 року має обраховуватися початок шестимісячного строку, зазначеного у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України.

Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою 18.03.2026 року. Тож як на момент звернення її до суду з такою заявою, так і на час розгляду справи сплинув шестимісячний строк, зазначений у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Щодо порушення прав, свобод, інтересів та обов`язків осіб, які не приймали участі у справі

Перевіряючи наявність передбачених законом підстав для апеляційного перегляду справи за скаргою особи, яка не брала участі у справі, колегія суддів виходить із наступного.

Статтею 129 Конституції України серед основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Отже конституційний принцип забезпечення апеляційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ).

Конституцією України закріплено основні засади судочинства (частина друга статті 129). Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист, зокрема на забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 18 ЦПК України обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

За змістом частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи – учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Згідно з частиною другою статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідний порядок розгляду заяви в порядку окремого провадження застосовується, зокрема, якщо встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Головна ознака окремого провадження безспірність.

Частина 4 статті 294 ЦПК України передбачає, що справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Заявниками в окремому провадженні є особи, які звертаються до суду для визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою з метою реалізації прав чи законних інтересів.

До заінтересованих осіб належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну зацікавленість.

Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв`язку з обставинами, що підлягають встановленню і можуть вплинути на їх права та обов`язки. Участь у справі цих осіб обумовлюється тим, що із установленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи.

Права заінтересованих осіб перебувають у юридичному зв`язку із суб`єктивними правами заявників і обумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявників.

Заінтересованими особами у справах про оголошення фізичної особи померлою є особи, на права, обов`язки чи законні інтереси яких вплине оголошення особи померлою.

Зміст заяви ОСОБА_1 свідчить про те, що вона звернулася до суду із заявою про оголошення її чоловіка ОСОБА_4 померлим під час виконання військового обов`язку, пов`язаного з проходженням служби у Збройних Силах України для оформлення соціальних гарантій, передбачених сім`ям військовослужбовців, тобто з метою реалізації прав, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» право на призначення та отримання матеріальних виплат мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, а відтак матір та батько ОСОБА_4 , які звернулися з апеляційною скаргою, є суб`єктами, які відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» мають право на отримання таких виплат, а отже оголошення ОСОБА_4 померлим впливає на права та інтереси його батьків.

Щодо оголошення фізичної особи померлою

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності оспорюваних прав.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Оголошення померлим (смерть in absentia) - це судове визнання померлим фізичної особи, про яку за місцем постійного проживання відсутні будь-які відомості про місце її перебування протягом встановленого строку. Оголошення особи померлою юридично прирівнюється до фізичної смерті, є припущенням смерті (praesumptio mortis) і має своїм наслідком припинення правоздатності особи. Тому при оголошенні особи померлою суд виходить із презумпції смерті особи, тобто припущення, що на момент розгляду справи особи немає в живих, однак встановити це достеменно неможливо. Оголошення особи померлою здійснюється судом на підставі непрямих доказів або у зв`язку з тривалою безвісною відсутністю (див.: постанову Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі № 465/3147/22 (провадження № 61-1296св24)).

У заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку (частина перша статті 306 ЦПК України).

Частиною першою статті 46 ЦК України встановлено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

За наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі, у зв`язку із воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України) (див.: постанову Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 204/7924/23 (провадження № 61-16728св23)).

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно із частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24) вирішувала виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другої статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою у разі, якщо є підстави припускати про вірогідну смерть (загибель) особи на території, на якій велися активні бойові дії.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що законодавець розмежовує категорії «воєнні дії», «збройний конфлікт» і «воєнний стан». Частина друга статті 46 ЦК України послуговується категоріями «воєнні дії» і «збройний конфлікт», а не «воєнний стан». Тому немає підстав пов`язувати початок перебігу строків, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні. Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди.

Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи. Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголосив Верховний Суд, зокрема, у постановах від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.

Ці обставини суд встановлює на підставі відповідних доказів, якими можуть бути, зокрема, але не виключно, накази командира військової частини, бойові розпорядження, акти службового розслідування, матеріали кримінального провадження, інформація державних органів та міжнародних інституцій, показання свідків, фото-, відеоматеріали тощо. Цей перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній окремій справі (див.: постанови Верховного Суду від 04 березня 2026 року у справі № 761/684/25, від 29 квітня 2026 року у справі № 577/6144/25).

У постановах від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 та від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, у тому числі, при обставинах, що загрожували їй смертю. Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин (див.: постанову Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23).

При вирішенні цієї категорії справ у розпорядженні суду мають бути належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або наявність суперечностей у доказах, поданих заявником та/або заінтересованими особами на підтвердження відповідних обставин, унеможливлює оголошення особи померлою (див.: постанови Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22, від 04 червня 2025 року у справі № 591/11696/23).

Частиною другою статті 20 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» передбачено, якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, оголошена померлою, але її останки не знайдено, проведення розшуку не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2026 року у справі № 940/517/25 наголосив, що «Регулярні обміни військовополоненими підтверджують, що особи, які вважалися безвісти зниклими або загиблими, можуть бути звільненими з полону через значний проміжок часу. Зокрема, широкий суспільний резонанс отримала ситуація, коли військовослужбовець, якого у 2022 році визнано загиблим, а у 2023 році після проведення ДНК-експертизи - поховано, під час обміну військовополоненими 05 лютого 2026 році повернувся в Україну живим. Суд також враховує висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладені у рішенні «Україна та Нідерланди проти росії» (об`єднані заяви № 8019/16, 43800/14, 28525/20 та 11055/22) від 09 липня 2025 року, в якому ЄСПЛ констатував системні порушення прав людини, пов`язані, зокрема, з незаконним утриманням або відсутністю інформації про їх долю у контексті збройного конфлікту на території України. У зазначеному рішенні ЄСПЛ звернув увагу на численні випадки позбавлення волі та утримання осіб без зв`язку із зовнішнім світом, що об`єктивно ускладнює встановлення їх місцезнаходження. Вказані обставини наочно свідчать про існування реального ризику помилкового встановлення факту смерті особи та оголошення особи померлої у ситуації, коли такі особи фактично можуть перебувати у полоні або в інших умовах, що унеможливлюють встановлення їх місцезнаходження, а тому застосування скорочених строків, передбачених статтею 46 ЦК України, може призвести до передчасного констатування смерті людини, яка фактично є живою».

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Згідно із частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 у заяві про оголошення фізичної особи померлою, посилаючись на сповіщення начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 та витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин, зазначила, що її чоловік ОСОБА_4 30.07.2023 року зник безвісті в районі н.п.Кремінна Луганської області під час ведення бойових дій.

Зазначила, що оголошення ОСОБА_4 померлим необхідно для оформлення спадкових прав та отримання одноразової грошової допомоги.

З акту проведення службового розслідування вбачається, що під час виконання бойового розпорядження з розвідки 29.07.2023 року солдат ОСОБА_4 механік-водій 2 розвідувального відділення 1 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 , виконуючи завдання по рекогносцировці переднього краю оборони НОМЕР_9 ОМБр в останнє вийшовши на зв`язок в 06:30 год 29.07.2023 р. біля КСП «Софія» та повідомив про отримання поранення, ступінь та вид поранення встановити не вдалося, після чого зв`язок з ним було втрачено. 29.07.2023 року було створено пошукову групу силами розвідувальної роти у складі 3-х військовослужбовців, які проводили пошук по маршруту яким рухався солдат ОСОБА_7 , пошукові заходи результату не дали.

В засіданні суду апеляційної інстанції за клопотанням апелянтів був допитаний в якості свідка ОСОБА_6 , який пояснив, що в грудні 2024 року його та інших військовослужбовців взяли в полон російської федерації та вивезли в СІЗО №38. Там він бачив ОСОБА_4 . Пізніше він був звільнений з полону внаслідок обміну.

Отже, за відсутності безумовних доказів та суперечностей у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та заінтересованими особами, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 не надала належних доказів на підтвердження обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про загибель ОСОБА_4 .

Так, з акту про проведення службового розслідування вбачається, що солдат ОСОБА_4 виконував завдання по рекогносцировці переднього краю оборони НОМЕР_9 ОМБр. Рекогносцировка – це попередній огляд, обстеження та візуальне вивчення місцевості чи розташування сил противника. Будь-яких доказів про те, що 29-30.07.2023 року на передньому краю оборони НОМЕР_9 ОМБр проводились бойові дії, матеріали справи не містять.

Крім цього, ніхто з інших військовослужбовців не бачив обставин, щоб ОСОБА_1 отримав поранення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що акт про проведення службового розслідування підтверджує виключно факт неповернення ОСОБА_4 після огляду території на збірний пункт.

Суд першої інстанції зробив помилковий висновок про вірогідне припущення загибелі ОСОБА_4 без з`ясування всіх обставин справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви про оголошення ОСОБА_4 померлим.

Що стосується вимог апеляційної скарги про анулювання актового запису про смерть ОСОБА_4 та свідоцтва про смерть, то колегія суддів вважає, що в їх задоволенні слід відмовити з наступних підстав.

Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджені Наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 року № 96/5, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 року за № 55/18793.

Згідно п. 1.4 Правил анулювання актового запису цивільного стану проводиться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем його складання на підставі рішення суду, а у випадках, передбачених статтею 39 Сімейного кодексу України, - висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичного представництва або консульської установи України.

Анулювання актового запису про розірвання шлюбу, про смерть у випадках, передбачених статтею 118 Сімейного кодексу України, проводиться відділом державної реєстрації актів цивільного стану, яким було проведено державну реєстрацію цих актів.

Отже, рішення суду про скасування рішення суду про оголошення померлим ОСОБА_4 , є підставою для анулювання актового запису про смерть та свідоцтва про смерть.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Ураховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні вимог заяви.

Керуючись ст.ст.368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 14 квітня 2026 року – скасувати та постановити нове.

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення померлим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 07 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач: Н.К. Височанська

Судді: М.І. Кулянда

О.О. Одинак