Суд: Харківський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:
Дата: 03 вересня 2026 р.
Справа: №630/335/23
Суддя: Мальований Ю. М.
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Єдиний унікальний номер 630/335/23
Номер провадження 22-ц/818/2346/26
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 вересня 2026 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання Візіра О.В.,
представника позивача прокурора відділу ХОП Кадацької Д. М.,
представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Фадеєва О. П.,
представника ТОВ «АГРО+» адвоката Овчіннікова Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 28 жовтня 2025 року в складі судді Малихіна О.О. по справі № 630/335/23 за позовом Харківської окружної прокуратури Харківської області, поданого в інтересах Держави в особі Харківської обласної військової адміністрації до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і Товариства з обмеженої відповідальністю «АГРО+», третя особа Департамент культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями історико-культурного призначення,
В С Т А Н О В И В :
У квітні 2023 року Харківська окружна прокуратура Харківської області звернулась до суду в інтересах Держави в особі Харківської обласної військової адміністрації з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і Товариства з обмеженої відповідальністю «АГРО+», третя особа Департамент культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями історико-культурного призначення.
Позов, з урахуванням уточнень, мотивовано тим, що на підставі розпорядження Харківської районної державної адміністрації від 07 травня 2008 року № 1250 було затверджено проект щодо відведення земельних ділянок у власність громадян для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Люботинської міської ради Харківської області за межами населених пунктів, з кадастровими номерами 6311200000:53:001:0035, 6311200000:53:001:0036, 6311200000:53:001:0037, 6311200000:53:001:0038, 6311200000:53:001:0039, 6311200000:53:001:0040, 6311200000:53:001:0041, 6311200000:53:001:0042, 6311200000:53:001:0048, 6311200000:53:001:0049, 6311200000:53:001:0050, 6311200000:53:001:0051, 6311200000:53:001:0052, 6311200000:53:001:0053, 6311200000:53:001:0054, 6311200000:53:001:0055, 6311200000:53:001:0056.
В подальшому відбувалось неодноразове відчуження вказаних земельних ділянок, та на підставі договорів купівлі-продажу від 03 жовтня 2019 року земельні ділянки з кадастровими номерами 6311200000:53:001:0035, 6311200000:53:001:0036, 6311200000:53:001:0037, 6311200000:53:001:0038, 6311200000:53:001:0039, 6311200000:53:001:0040, 6311200000:53:001:0041, 6311200000:53:001:0042 перебувають у власності ОСОБА_2 ,
на підставі договорів купівлі-продажу від 30 вересня 2019 року земельні ділянки з кадастровими номерами 6311200000:53:001:0048, 6311200000:53:001:0049, 6311200000:53:001:0050, 6311200000:53:001:0051, 6311200000:53:001:0052, 6311200000:53:001:0053, 6311200000:53:001:0054, 6311200000:53:001:0055, 6311200000:53:001:0056 перебувають у власності ОСОБА_3 .
На підставі договорів оренди вищенаведені земельні ділянки наприкінці 2019 року були передані в оренду ТОВ «АГРО+». Крім того, ОСОБА_2 були укладені спадкові договори стосовно належних йому земельних ділянок на користь ОСОБА_1 .
Однак за даними Національної кадастрової системи Держгеокадастру встановлено, що земельні ділянки, які належать на праві власності ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , частково знаходяться в межах об`єкту культурної спадщини пам`ятки археології - городище «Закозарівське», якому був присвоєний охоронний № 2165, та яке було взято на державний облік об`єктів культурної спадщини на підставі рішення виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 17 березня 1986 року № 118.
Рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 20 квітня 1987 року № 184 щодо вказаного городища було встановлено охоронну зону по всій площі на відстані 50 метрів від збережених валів та рвів городища. Крім того, Наказом Міністра культури та інформаційної політики України від 03 вересня 2020 року № 2088 пам`ятку археології - городище «Закозарівське» було внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення і присвоєно охоронний № 4933-Ха.
Оскільки передача земельних ділянок, на яких розташована пам`ятка археології - городище «Закозарівське», відбулось протиправно, то наявні підстави повернення земельних ділянок у власність Держави. Також прокурор вказав, що оскільки земельні ділянки, які перебувають у власності відповідачів, є цілісними об`єктами нерухомого майна, то вони підлягають передачі у власність Держави в цілому, незалежно від того що пам`ятка археології розташована лише на частині цих ділянок.
Археологічні об`єкти культурної спадщини є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації, а тому недбале ставлення до таких об`єктів, їх пошкодження та руйнування спричиняє непоправну шкоду культурному надбанню держави і майбутнім поколінням громадян України. Тому повернення земельних ділянок, на яких розташована пам`ятка археології - городище «Закозарівське», становить державний інтерес.
Посилаючись на вказані обставини, прокурор просив:
- усунути перешкоди Харківській обласній військовій (державній) адміністрації у користуванні і розпорядженні земельними ділянками з кадастровими номерами 6311200000:53:001:0035, 6311200000:53:001:0036, 6311200000:53:001:0037, 6311200000:53:001:0038, 6311200000:53:001:0039, 6311200000:53:001:0040, 6311200000:53:001:0041, 6311200000:53:001:0042, 6311200000:53:001:0056, 6311200000:53:001:0055, 6311200000:53:001:0054. 6311200000:53:001:0053, 6311200000:53:001:0052, 6311200000:53:001:0051, 6311200000:53:001:0050, 6311200000:53:001:0049, 6311200000:53:001:0048 шляхом:
- визнати недійсним договір оренди землі від 22 жовтня 2019 року б/н, укладений між ТОВ «АГРО+» та ОСОБА_2 , яким передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 6311200000:53:001:0035, площею 1,9999 га, розташовану на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області, а також спадкового договору від 17 лютого 2021 року № 751, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо вказаної земельної ділянки;
- визнати недійсним договір оренди землі від 22 жовтня 2019 року б/н, укладений між ТОВ «АГРО+» та ОСОБА_2 , яким передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 6311200000:53:001:0036, площею 1,9999 га, розташовану на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області, а також спадкового договору від 18 лютого 2021 року № 753, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо вказаної земельної ділянки;
-визнати недійсним договір оренди землі від 22 жовтня 2019 року б/н, укладений між ТОВ «АГРО+» та ОСОБА_2 , яким передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 6311200000:53:001:0037, площею 2,0000 га, розташовану на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області, а також спадкового договору від 18 лютого 2021 року № 755, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо вказаної земельної ділянки;
- визнати недійсним договір оренди землі від 22 жовтня 2019 року б/н, укладений між ТОВ «АГРО+» та ОСОБА_2 , яким передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 6311200000:53:001:0038, площею 1,9999 га, розташовану на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області, а також спадкового договору від 18 лютого 2021 року № 757, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо вказаної земельної ділянки;
- визнати недійсним договір оренди землі від 22 жовтня 2019 року б/н, укладений між ТОВ «АГРО+» та ОСОБА_2 , яким передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 6311200000:53:001:0039, площею 1,9999 га, розташовану на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області, а також спадкового договору від 18 лютого 2021 року № 759, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо вказаної земельної ділянки.
- визнати недійсним договір оренди землі від 22 жовтня 2019 року б/н, укладений між ТОВ «АГРО+» та ОСОБА_2 , яким передало в оренду земельну ділянку кадастровий номер 6311200000:53:001:0040, площею 2,0000 га, розташовану на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області, а також спадкового договору від 18 лютого 2021 року № 761, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо вказаної земельної ділянки;
- визнати недійсним договір оренди землі від 22 жовтня 2019 року б/н, укладений між TOB «АГРО+» та ОСОБА_2 , яким передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 6311200000:53:001:0041, площею 2,0000 га, розташовану на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області, а також спадкового договору від 18 лютого 2021 року № 763, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо вказаної земельної ділянки;
- визнати недійсним договір оренди землі від 22 жовтня 2019 року б/н, укладений між ТОВ «АГРО+» та ОСОБА_2 , яким передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 6311200000:53:001:0042, площею 2,0000 га, розташовану на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області, а також спадкового договору від 18 лютого 2021 року № 765, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо вказаної земельної ділянки;
- визнати недійсним договір оренди землі від 11 листопада 2019 року б/н, укладений між ТОВ «АГРО+» та ОСОБА_3 , яким передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 6311200000:53:001:0048, площею 2,0000 га, розташовану на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області;
- визнати недійсним договір оренди землі від 11 листопада 2019 року б/н, укладений між ТОВ «АГРО+» та ОСОБА_3 , яким передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 6311200000:53:001:0049, площею 2,0000 га, розташовану на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області;
- визнати недійсним договір оренди землі від 11 листопада 2019 року б/н, укладений між TOB «АГРО+» та ОСОБА_3 , яким передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 6311200000:53:001:0050, площею 1,9999 га, розташовану на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області;
- визнати недійсним договір оренди землі від 11 листопада 2019 року б/н, укладений між ТОВ «АГРО+» та ОСОБА_3 , яким передано в оренду земельку ділянку кадастровий номер 6311200000:53:001:0051, площею 1,9998 га, розташовану на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області;
- визнати недійсним договір оренди землі від 11 листопада 2019 року б/н, укладений між TOB «АГРО+» та ОСОБА_4 , яким передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 6311200000:53:001:0052, площею 2,0000 га, розташовану на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області;
- визнати недійсним договір оренди землі від 11 листопада 2019 року б/н, укладений між ТОВ «АГРО+» та ОСОБА_3 , яким передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 6311200000:53:001:0053, площею 1,9999 га, розташовану на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області;
- визнати недійсним договір оренди землі від 11 листопада 2019 року б/н, укладений між TOB «АГРО+» та ОСОБА_3 , яким передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 6311200000:53:001:0054, площею 1,9999 га, розташовану на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області;
- визнання недійсним договір оренди землі від 11 листопада 2019 року б/н, укладений між TOB «АГРО+» та ОСОБА_3 , яким передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 6311200000:53:001:0055, площею 2,0000 га, розташовану на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області;
25) визнання недійсним договір оренди землі від 11 листопада 2019 року б/н, укладений між ТОВ «АГРО+» та ОСОБА_3 , яким передано в оренду земельну ділянку кадастровий помер 6311200000:53:001:0056, площею 1.9999 га, розташовану на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області;
- зобов`язати ОСОБА_2 повернути земельні ділянки з кадастровими номерами 6311200000:53:001:0035 площею 1,9999 га, 6311200000:53:001:0036 площею 1,9999 га, 6311200000:53:001:0037 площею 2,0000 га, 6311200000:53:001:0038 площею 1,9999 га, 6311200000:53:001:0039 площею 1,9999 га , 6311200000:53:001:0040 площею 2,0000 га, 6311200000:53:001:0041 площею 2,0000 га, 6311200000:53:001:0042 площею 2,0000 га державі в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації;
- зобов`язати ОСОБА_3 повернути земельні ділянки з кадастровими номерами 6311200000:53:001:0048 площею 2,0000 га, 6311200000:53:001:0049 площею 2,0000 га, 6311200000:53:001:0050 площею 1,9999 га, 6311200000:53:001:0051 площею 1,9998 га, 6311200000:53:001:0052 площею 2,0000 га, 6311200000:53:001:0053 площею 1,9999 га, 6311200000:53:001:0054 площею 1,9999 га, 6311200000:53:001:0055 площею 2,0000 га, 6311200000:53:001:0056 площею 1,9999 га державі в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації;
2. Усунути перешкоди Харківській обласній військовій (державній) адміністрації у користуванні і розпорядженні землями історико-культурного призначення шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами: 6311200000:53:001:0035, площею 1,9999 га; 6311200000:53:001:0036, площею 1,9999 га; 6311200000:53:001:0037, площею 2,0000 га; 6311200000:53:001:0038, площею 1,9999 га; 6311200000:53:001:0039, площею 1,9999 га; 6311200000:53:001:0040, площею 2,0000 га; 6311200000:53:001:0041, площею 2,0000 га; 6311200000:53:001:0042, площею 2,0000 га; 6311200000:53:001:0048, площею 2,0000 га; 6311200000:53:001:0049, площею 2,0000 га; 6311200000:53:001:0050, площею 1,9999 га; 6311200000:53:001:0051, площею 1,9998 га; 6311200000:53:001:0052, площею 2,0000 га; 6311200000:53:001:0053, площею 1,9999 га; 6311200000:53:001:0054, площею 1,9999 га; 6311200000:53:001:0055, площею 2,0000 га; 6311200000:53:001:0056, площею 1,9999 га, з одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо них речових прав та їх обтяжень;
3. Встановити порядок виконання рішення суду, відповідно до якого, після набрання рішенням про задоволення позову законної сили, воно є підставою для:
- скасування державної реєстрації права оренди землі набутого ТОВ «АГРО+» відповідно до договорів оренди землі, укладених 22 жовтня 2019 року між ТОВ «АГРО+» та ОСОБА_2 та 11 листопада 2019 року між ТОВ «АГРО+» та ОСОБА_3 ;
- скасування державної реєстрації обтяжень відповідно до спадкових договорів, укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 17 лютого 2021 року та 18 лютого 2021 року щодо спірних земельних ділянок;
- скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельні ділянки з кадастровими номерами: 6311200000:53:001:0035, площею 1,9999 га; 6311200000:53:001:0036, площею 1,9999 га; 6311200000:53:001:0037, площею 2,0000 га; 6311200000:53:001:0038, площею 1,9999 га; 6311200000:53:001.0039, площею 1,9999 га; 6311200000:53:001:0040, площею 2,0000 га; 6311200000:53:001:0041, площею 2,0000 га; 6311200000:53:001:0042, площею 2,0000 га;
- скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельні ділянки з кадастровими номерами: 6311200000:53:001:0048, площею 2,0000 га; 6311200000:53:001:0049, площею 2,0000 га; 6311200000:53:001:0050, площею 1,9999 га; 6311200000:53:001:0051, площею 1,9998 га; 6311200000:53:001:0052, площею 2,0000 га; 6311200000:53:001:0053, площею 1,9999 га; 6311200000:53:001:0054, площею 1.9999 та; 6311200000:53:001:0055, площею 2,0000 га; 6311200000:53:001:0056, площею 1,9999 га;
- державної реєстрації права державної власності Харківської обласної військової (державної) адміністрації на земельні ділянки з кадастровими номерами: 6311200000:53:001:0035, площею 1,9999 га; 6311200000:53:001:0036, площею 1,9999 га; 6311200000:53:001:0037, площею 2,0000 га;6311200000:53:001:0038, площею 1,9999 га; 6311200000:53:001:0039, площею 1,9999 га; 6311200000:53:001:0040, площею 2,0000 га; 6311200000:53:001:0041, площею 2,0000 га; 6311200000:53:001:0042, площею 2,0000 га; 6311200000:53:001:0048, площею 2,0000 га; 6311200000:53:001:0049, площею 2,0000 га; 6311200000:53:001:0050, площею 1,9999 га; 6311200000:53:001:0051, площею 1,9998 га; 6311200000:53:001:0052, площею 2,0000 га; 6311200000:53:001:0053, площею 1,9999 га; 6311200000:53:001:0054, площею 1,9999 га; 6311200000:53:001:0055, площею 2,0000 га; 6311200000:53:001:0056, площею 1,9999 га;
4. Стягнути судові витрати з відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
03 травня 2023 року ТОВ «АГРО+» подано відзив, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову.
Відзив мотивовано тим, що керівник Харківської окружної прокуратури Харківської області не надав доказів на підтвердження виникнення у нього права на звернення до суду з даним позовом в інтересах Харківської обласної військової (державної) адміністрації.
Земельні ділянки, якими ТОВ «АГРО+» користується на правах оренди, та які ще з 2008 року мають цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства.
До позовної заяви прокурором додано облікову карту об`єкту культурної спадщини, яка складена Управлінням культури та туризму Харківської ОДА без зазначення дати її складання. В цій карті вказано, що до неї додають графічні матеріали та фотофіксація, створені в період часу з 2015 по 2018 роки, і що науково-проектна документація цього об`єкту не розроблялась.
Управлінням культури та туризму Харківської ОДА не було вчинено жодних дій, направлених на визначення чітких кордонів пам`ятки та визначення її місцезнаходження, а тим більше розташування такої пам`ятки на земельних ділянках, які перебувають у приватній власності. На час звернення прокурора до суду з даним позовом відсутні будь-які матеріали з облікової справи об`єкту культурної спадщини, в тому числі науко-проєктна документація про визначення меж та режимів зон охорони пам`ятки.
Об`єкт культурної спадщини як городище «Закозарівське» з охоронним номером 4333-Ха в Реєстрі пам`яток місцевого значення, розташованих на території Харківської області, який є складовим елементом Державного реєстру нерухомих пам`яток України за критеріями національного та місцевого значення пам`ятки не значиться.
05 липня 2023 року ОСОБА_3 подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позову.
Відзив мотивовано тим, що вона є добросовісним набувачем, оскільки на час укладання договорів купівлі-продажу земельні ділянки з кадастровими номерами 6311200000:53:001:0048, 6311200000:53:001:0049, 6311200000:53:001:0050, 6311200000:53:001:0051, 6311200000:53:001:0052, 6311200000:53:001:0053, 6311200000:53:001:0054, 6311200000:53:001:0055, 6311200000:53:001:0056 не існувало жодних обмежень.
Зазначала, що прокуратурою обрано неналежних спосіб захисту, оскільки у випадку коли майно вибуло з володіння власника і право власності на таке майно зареєстроване за іншим суб`єктом, належним способом захисту прав держави є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення таких земельних ділянок.
Прокурором не надано доказів, що належні їй земельні ділянки перетинаються із земельною ділянкою, на якій розташована пам`ятка археології - городище «Закозарівське», і що ці земельні ділянки були віднесені до земель історико-культурного призначення та на них була виготовлена землевпорядна документація.
Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 28 жовтня 2025 року у задоволенні позовних вимог Харківської обласної військової (державної) адміністрації відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що прокурором не надано належних та допустимих доказів розташування спірних земельних ділянок саме в межах території земельної ділянки, на який розташована пам`ятка археології місцевого значення Городище «Закозарівське». Також, вирішуючи спір, суд першої інстанції посилався на відсутність відомостей про пам`ятку археології місцевого значення городище «Закозарівське» в Державному реєстрі нерухомих пам`яток України. Крім того, у випадку доведення прокурором обґрунтованості своїх доводів про перебування спірних земельних ділянок в межах об`єкту культурної спадщини не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. Повернення усіх спірних земельних ділянок призведе до того, що відповідачі будуть позбавлені права власності не тільки на ту частину земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку, на який розташована пам`ятка археології, а й на ту частину земельної ділянки, яка не є спірною і правомірність надання у власність відповідачів якої не ставиться під сумнів.
На вказане судове рішення 09 січня 2026 року через систему «Електронний суд» Заступник керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовну заяву.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що об`єкт культурної спадщини пам`ятку археології городище «Закозарівське» не взято на державний облік або не внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.
Пам`ятку археології городище Закозарівське» (городище Смородське, городище в урочищі Костенки) вперше взято під охорону як об`єкт культурної спадщини та присвоєно охоронний номер 1348 ще рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 17 березня 1986 року № 118 із присвоєнням охоронного номеру 2165 (п. 90 додатку до рішення). Рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 20 квітня 1987 року № 184 щодо вказаного городища встановлено охоронну зону по всій площі городища «Закозарівське» та на відстані 50 метрів від збережених валів та рвів городища (п. 193 додатку до рішення).
В подальшому з метою приведення статусу пам`ятки археології у відповідність до вимог чинного законодавства України, наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 03 вересня 2020 року № 2088 пам`ятку археології городище «Закозарівське» внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення та присвоєно охоронний номер 4933-Ха (п. 481 додатку до наказу).
Вказаний наказ є остаточним рішенням уповноваженого органу у сфері охорони культурної спадщини про взяття на облік та занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України пам`ятки археології городище «Закозарівське». Водночас жодних інших юридично значимих дій, спрямованих на внесення до Реєстру пам`яток, окрім прийняття уповноваженим органом остаточного рішення про їх занесення (не занесення) до Реєстру, Порядком не передбачено.
Пам`ятка археології городища «Закозарівське» є пам`яткою культурної спадщини місцевого значення, що, відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», виключає відведення земель, на яких вона розташована, у приватну власність.
Облікова картка на об`єкт культурної спадщини городище «Закозарівське» від 11 січня 2018 року була складена у повній відповідності до п. 4.2 Порядку обліку об`єктів культурної спадщини № 158.
Зазначена облікова картка городище «Закозарівське» містить чіткі параметри, які дозволяють визначити місцерозташування, площу та конфігурацію пам`ятки.
Координати центру городища визначено у світовій системі координат WGS 84, використання якої на території України передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1999 року № 2359.
Неприведення цільового призначення земельної ділянки у відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов`язаний з фактом знаходження на ній пам`ятки, а не рішенням органу місцевого самоврядування.
Факт перетину спірних земельних ділянок з територією пам`ятки археології городища «Закозарівське» підтверджується обліковою документацією на пам`ятку, інформацією Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової (державної) адміністрації від 29 червня 2023 року № 05-25/922, а також листом від 10 січня 2023 року № 1 та схемою перетину, виконаною у встановлений законом спосіб інженером-землевпорядником ТОВ «Геоспектр», який має відповідну кваліфікацію.
Відповідачами не надано доказів відсутності на спірних земельних ділянках пам`ятки археології городища «Закозарівське», доказу наявності вказаної пам`ятки на будь-якій іншій земельній ділянці тощо.
Судом І-ї інстанції безпідставно застосовано правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладеної у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19, оскільки предмет доказування у справі, на яку посилався суд першої інстанції є відмінним від предмету доказування у даній справі, спірні відносини врегульовані різними актами матеріального права, загалом справи не є пов`язаними, а відносини не є подібними ні за змістом, ні за суб`єктним складом.
Землі історико-культурного значення, на яких розташовані пам`ятки археології, віднесено до категорії особливо цінних земель, а тому повернення земельної ділянки історико-культурного значення фонду державі потрібно розглядати як негаторний, а не віндикаційний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки.
Відповідачі не мали перешкод у доступі до законодавства, яке є чітким, однозначним і зрозумілим, й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірних земельних ділянок та загальновідомих даних про пам`ятки археології городище «Закозарівське», проявивши розумну обачність і за необхідності отримавши правову допомогу перед набуттям прав на спірні земельні ділянки, могли і повинні були знати про те, що спірні земельні ділянки відносяться до земель історико-культурного призначення, з огляду розташування на них пам`ятки археології, що виключає заперечення власників земельних ділянок про добросовісність набуття ними спірного майна.
У правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками історико-культурного призначення шляхом передачі її у приватну власність і в оренду та використання їх для ведення сільськогосподарської діяльності, відсутній критерій законності та добросовісності набуття майна скаржником, а тому позбавлення такої особи майна не суперечитиме принципам, встановленим ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Передача спірних земельних ділянок в приватну власність та в оренду для ведення сільськогосподарської діяльності всупереч вимог закону порушує інтереси держави в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації як власника та розпорядника земель історико-культурного призначення державної форми власності.
02 лютого 2026 року Харківською ОД(В)А подано відзив на апеляційну скаргу, в якій адміністрація просила задовольнити вимоги прокурора.
Відзив мотивовано тим, що громадянами отримано у власність спірні земельні ділянки, що розташовані в межах пам`ятки археології «Закозарівське», та на яких частково розташований об`єкт культурної спадщини, всупереч Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Земельному кодексу України.
Після проведення порівняльного аналізу вищевказаних картографічних матеріалів облікової документації пам`ятки археології «Закозарівське», які додані до матеріалів справи, та даних з Державного земельного кадастру про розташування вказаних вище земельних ділянок, було встановлено, що спірні земельні ділянки знаходиться частково в межах території пам`ятки археології – «Закозарівське», яка занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури України та інформаційної політики від 03.09.2020 № 2088, охоронний номер пам`ятки 4933-Ха.
Інші учасники справи рішення суду не оскаржили, правом на подання відзиву не скористались.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача прокурора відділу ХОП Кадацьку Д. М., яка підтримала апеляційну скаргу, представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Фадеєва О. П. та представника ТОВ «АГРО+» адвоката Овчіннікова Ю. В., які проти скарги заперечували, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 263 ЦК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Судом встановлено, що розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації від 07 травня 2008 року № 1250 затверджено проект щодо відведення земельних ділянок (для передачі їх у власність) 157 громадянам для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за межами населеного пункту на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області (том 1, а.с. 32-34).
На підставі вказаного розпорядження у власність громадян, з видачею у подальшому державних актів про право власності на землю, були відведені, серед іншого, земельні ділянки з кадастровими номерами:
6311200000:53:001:0035 (Державний акт ЯЕ № 523962 від 23 травня 2008 року), 6311200000:53:001:0036 (Державний акт ЯЕ № 523963 від 23 травня 2008 року), 6311200000:53:001:0037 (Державний акт ЯЕ № 523964 від 23 травня 2008 року), 6311200000:53:001:0038 (Державний акт ЯЕ № 523943 від 23 травня 2008 року), 6311200000:53:001:0039 (Державний акт ЯЕ № 523939 від 23 травня 2008 року), 6311200000:53:001:0040 (Державний акт ЯЕ № 523940 від 23 травня 2008 року), 6311200000:53:001:0041 (Державний акт ЯЕ № 523968 від 23 травня 2008 року), 6311200000:53:001:0042 (Державний акт ЯЕ № 523969 від 23 травня 2008 року), 6311200000:53:001:0048 (Державний акт ЯЕ № 523975 від 23 травня 2008 року), 6311200000:53:001:0049 (Державний акт ЯЕ № 523976 від 23 травня 2008 року), 6311200000:53:001:0050 (Державний акт ЯЕ № 523977 від 23 травня 2008 року), 6311200000:53:001:0051 (Державний акт ЯЕ № 523978 від 23 травня 2008 року), 6311200000:53:001:0052 (Державний акт ЯЕ № 523979 від 23 травня 2008 року), 6311200000:53:001:0053 (Державний акт ЯЕ № 523980 від 23 травня 2008 року), 6311200000:53:001:0054 (Державний акт ЯЕ № 523981 від 23 травня 2008 року), 6311200000:53:001:0055 (Державний акт ЯЕ № 523982 від 23 травня 2008 року), 6311200000:53:001:0056 (Державний акт ЯЕ № 523983 від 23 травня 2008 року), цільове призначення яких було визначено – для ведення особистого селянського господарства (том 1 а.с. 35-51).
23 травня 2011 року ОСОБА_5 придбано земельні ділянки з кадастровими номерами: 6311200000:53:001:0049 - 6311200000:53:001:0056, 24 травня 2011 року - 6311200000:53:001:0048 (том 1, а.с. 77- 85).
30 травня 2011 року земельні ділянки: 6311200000:53:001:0035 - 0 6311200000: 53:001: 0042 набуто у власність ОСОБА_6 (том 1, а.с. 66-76).
В подальшому, 03 жовтня 2019 року на підставі договорів купівлі-продажу за реєстровими номерами: 4885, 4887, 4889, 4891, 4893, 4895, 4897, 4891, посвідчених приватним нотаріусом ХМНО Ільїною І.М., відповідач ОСОБА_2 набув право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 6311200000:53:001:0035, 6311200000:53:001:0036, 6311200000:53:001:0037, 6311200000:53:001:0038, 6311200000:53:001:0039, 6311200000:53:001:0040, 6311200000:53:001:0041, 6311200000:53:001:0042, що розташовані на території Люботинської міської ради Харківської області, з цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства (том 1, а.с. 86-93).
Відповідно до п. 7 вказаних договорів купівлі-продажу, в пункті 7 відповідним витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданого 12 вересня 2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, підтверджено відсутність зареєстрованих обмежень у використанні земельних ділянок, встановлених Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінета Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051.
На підставі договорів купівлі-продажу від 30 вересня 2019 року за реєстровими номерами: 4544, 4546, 4548, 4550, 4552, 4554, 4556, 4558, 4560, посвідчених приватним нотаріусом ХМНО Ільїною І.М., ОСОБА_3 набула право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 6311200000:53:001:0048, 6311200000:53:001:0049, 6311200000:53:001:0050, 6311200000:53:001:0051, 6311200000:53:001:0052, 6311200000:53:001:0053, 6311200000:53:001:0054, 6311200000:53:001:0055, 6311200000:53:001:0056, що розташовані на території Люботинської міської ради Харківської області, з цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства (том 1, а.с. 94-102).
Відповідно до п. 7 вказаних договорів купівлі-продажу, продавець засвідчив, що згідно витягу з Державного земельного кадастру про відчужувану земельну ділянку, виданого 12 вересня 2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, підтверджено відсутність зареєстрованих обмежень у використанні земельних ділянок, встановлених Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051.
22 жовтня 2019 року на підставі договорів оренди землі ОСОБА_2 передав належні йому на праві власності земельні ділянки з кадастровими номерами 6311200000:53:001:0035, 6311200000:53:001:0036, 6311200000:53:001:0037, 6311200000:53:001:0038, 6311200000:53:001:0039, 6311200000:53:001:0040, 6311200000:53:001:0041, 6311200000:53:001:0042, що розташовані на території Люботинської міської ради Харківської області, з цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства, в оренду ТОВ «АГРО+» (том 1, а.с. 103-118).
11 листопада 2019 року між ОСОБА_3 та ТОВ «АГРО+» укладено договори оренди, на підставі яких останньому надано в користування земельні ділянки з кадастровими номерами 6311200000:53:001:0048, 6311200000:53:001:0049, 6311200000:53:001:0050, 6311200000:53:001:0051, 6311200000:53:001:0052, 6311200000:53:001:0053, 6311200000:53:001:0054, 6311200000:53:001:0055, 6311200000:53:001:0056, що розташовані на території Люботинської міської ради Харківської області, з цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства (том 1, а.с. 119-136).
17 лютого 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено спадковий договір щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:53:001:0035. Договір посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Ільїною І.М. за реєстр. № 751 (том 1, а. с. 137).
18 лютого 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено спадкові договори, предметом яких є земельні ділянки з кадастровими номерами 6311200000:53:001:0036, 6311200000:53:001:0037, 6311200000:53:001:0038, 6311200000:53:001:0039, 6311200000:53:001:0040, 6311200000:53:001:0041, 6311200000:53:001:0042. Договори посвідчені приватним нотаріусом ХМНО Ільїною І.М. за реєстр. № 751, 753, 755, 757, 759, 761, 763, 765 (том 1, а.с. 137-144).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Положеннями статті 3 ЗК України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
Частиною другою статті 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга статті 328 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, одними із яких є землі сільськогосподарського призначення та землі історико-культурного призначення (ст. 19 ЗК України).
Згідно частини 1 статті 53 ЗК України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.
За змістом частини першої статті 54 ЗК України землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Відповідно до пункту г) частини четвертої статті 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під об`єктами природно-заповідального фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з пунктом "г" частини першою статті 150 ЗК України до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного фонду; землі історико-культурного призначення. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовано положеннями Закону України "Про охорону культурної спадщини".
Преамбулою Закону України "Про охорону культурної спадщини" закріплено, що охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Згідно з абзацом третім статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" об`єкт культурної спадщини - це визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.
Археологічні об`єкти культурної спадщини - це рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації (абзац 2 частини другої статті 2 Закону України "Про охорону культурної спадщини").
Нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності (абзац 4 статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини"). Отже, залишки стародавніх поселень є нерухомими археологічними об`єктами культурної спадщини, а отже, не можуть бути перенесеними на інше місце без втрати своєї цінності.
Пам`ятка культурної спадщини - це об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (абзац 6 статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини"). Об`єкт культурної спадщини визначається загальною характеристикою об`єктів, які мають цінність, зокрема, з археологічного погляду. Натомість пам`ятка культурної спадщини - це об`єкт культурної спадщини, цінність якого підтверджена у встановленому законом порядку, зокрема, шляхом його реєстрації.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2024 року по справі № 927/1206/21 (провадження № 12-31гс23) вказано, що пам`ятки археології зазвичай знаходяться безпосередньо у глибині земної поверхні, в зв`язку з чим нерозривно пов`язані з земельними ділянками, на яких вони розташовані. Правовий режим земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, не має відрізнятися від правового режиму самої пам`ятки, яка згідно з Законом України "Про охорону культурної спадщини" не може перебувати в приватній чи комунальній власності.
Статтею 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" гарантовано право державної власності на пам`ятки археології. Відчуження з державної власності земельної ділянки, на якій розташовані пам`ятки археології, фактично унеможливлює здійснення державою права користування та розпорядження цими пам`ятками археології, у зв`язку з невіддільністю пам`ятки археології від земельної ділянки, на якій вона розташована.
За змістом абзацу другого частини другої статті 178 ЦК України обмежено оборотоздатні об`єкти можуть бути визначені як в окремому законі, присвяченому оборотоздатності об`єктів, так і в інших законах, зокрема кодексах, які визначають правовий режим певних об`єктів" (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18))
Пам`ятка археології є об`єктом обмеженим в цивільному обороті, оскільки може перебувати тільки в державній власності (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року в справі № 734/519/15-ц (провадження № 61-7174св19)).
Отже, діюче законодавство безальтернативно визначає для пам`яток археології та земель, на яких вони розташовані, єдину форму власності - державну, а у випадку, якщо така земельна ділянка не перебуває у державній власності, - остання підлягає обов`язковому вилученню або викупу державою.
Пунктом 3 розділу Х "Прикінцеві положення" Закону України "Про охорону культурної спадщини" встановлено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.
Статтею 1 Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", який діяв з 01.11.1978 до 12.07.2000, було встановлено, що пам`ятками історії та культури є споруди, пам`ятні місця і предмети, зв`язані з історичними подіями в житті народу, розвитком суспільства і держави, твори матеріальної і духовної творчості, які становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність. Усі пам`ятки історії та культури, які знаходяться на території Української РСР, охороняються державою.
Відповідно до ст. 6 Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури" до пам`яток історії та культури відповідно до статті 1 цього Закону належать, зокрема: пам`ятки археології - городища, кургани, залишки стародавніх поселень, укріплень, виробництв, каналів, шляхів, стародавні місця поховань, кам`яні скульптури, наскельні зображення, старовинні предмети, ділянки історичного культурного шару стародавніх населених пунктів.
Стаття 8 Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури" передбачала, що виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів у межах прав, наданих законом, забезпечують виявлення, облік, охорону використання пам`яток історії та культури, що знаходяться на території Ради, залучають громадськість до проведення заходів по охороні, використанню і пропаганді цих пам`яток, організують шефство підприємств, установ, організацій над ними, забезпечують додержання законодавства про охорону і використання пам`яток історії та культури. Виконавчі комітети обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів затверджують переліки пам`яток історії та культури місцевого значення (стаття 17), встановлюють зони їх охорони (стаття 29), а також вирішують інші питання в галузі охорони і використання пам`яток історії та культури, віднесені до їх відання законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 14 Закону України "Про охорону культурної спадщини" об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2022 року по справі № 557/303/21 (провадження № 61-3305св22) зазначено, що: "установивши на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що спірна земельна ділянка розташована в межах пам`ятки археології національного значення та не може перебувати в приватній власності громадян, суд першої інстанції зробив правильний висновок про задоволення позовної вимоги щодо повернення земельної ділянки в державну власність. При цьому місцевий суд прийняв до уваги, що повернення у володіння держави земельної ділянки, незаконно переданої у власність фізичній особі органом виконавчої влади, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель історико-культурного призначення".
Важливість завдання для держави щодо охорони культурної спадщини підкреслюється ратифікованими міжнародними конвенціями.
Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972 року, ратифікована Указом Президії Верховної Ради УРСР від 04 жовтня 1988 року № 6673-XI (далі - Конвенція 1972 року), відзначала в преамбулі, що пошкодження або зникнення будь-яких зразків культурної цінності чи природного середовища є згубним збідненням надбання всіх народів світу.
Стаття 1 вказаної Конвенції 1972 року визначає, що під «культурною спадщиною» розуміються, зокрема, пам`ятки: елементи та структури археологічного характеру, а також визначні місця: зони, включаючи археологічні визначні місця, що є універсальною цінністю з точки зору історії, естетики, етнології чи антропології.
Відповідно до статті 4 Конвенції 1972 року кожна держава - сторона цієї Конвенції визнає, що зобов`язання забезпечувати виявлення, охорону, збереження, популяризацію й передачу майбутнім поколінням культурної і природної спадщини, що зазначена у статтях 1 і 2, яка перебуває на її території, покладається насамперед на неї. Із цією метою вона прагне діяти як власними зусиллями, максимально використовуючи наявні ресурси, так і, за необхідності, використовувати міжнародну допомогу і співробітництво, якими вона може користуватися, зокрема, у фінансовому, художньому, науковому й технічному відношеннях.
Отже, охорона об`єктів культурної спадщини є завданням держави, пріоритетність цього завдання закріплена в національному законодавстві, невід`ємною частиною якого є ратифікована міжнародна конвенція.
Землями історико-культурного призначення можуть бути визнані, зокрема, території, на яких розташовані об`єкти культурної спадщини або на яких можлива їх наявність.
Велика Палата Верховного Суду в пункті 89 постанови від 12 березня 2024 року у справі № 927/1206/21 (провадження № 12-31гс23) звернула увагу на відмінності категорій «об`єкт культурної спадщини» та «пам`ятка культурної спадщини».
Частина перша статті 54 ЗК України, як і частина шоста статті 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначає правовий режим земельних ділянок, на яких розташовані пам`ятки археології. Проте, на відміну від частини шостої статті 17 вказаного Закону, стаття 54 ЗК України стосується земельних ділянок, на яких розташовані або можуть бути розташовані об`єкти культурної спадщини, в тому числі і об`єкти археологічної спадщини.
Тож стаття 54 ЗК України врегульовує правовий режим усіх ділянок такої категорії земель, як землі історико-культурного призначення, незалежно від виду пам`яток, які на них розташовані (пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби). Натомість приписи частини шостої статті 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" стосуються окремої підкатегорії з категорії земель історико-культурного призначення, а саме земельних ділянок, на яких розташовані пам`ятки археології, та запроваджують особливий правовий режим такої підкатегорії земель історико-культурного призначення, а також передбачають щодо них особливу охорону з боку держави.
Як слідує з визначення поняття «об`єкт культурної спадщини», для таких об`єктів характерними ознаками є цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і збереження своєї автентичності. Зазначене вирізняє, зокрема, нерухомі об`єкти культурної спадщини з-поміж іншого нерухомого майна. Такі об`єкти потребують особливої правової охорони.
Отже, як у разі включення певного об`єкта до переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини, так і у випадку його включення до переліку пам`яток місцевого, загальнодержавного значення тощо особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що нерухоме майно, яке вона має намір набути у приватну власність, є нерухомим об`єктом культурної спадщини.
Відповідно до частин першої та другої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/8413/21 (провадження № 12-9гс23) наголосила, що у разі, якщо мета позову спрямована на усунення перешкод територіальній громаді міста Києва, яка не втратила володіння садибою Терещенків, у користуванні та розпорядженні останньою шляхом її повернення від відповідача-1, Велика Палата Верховного Суду розглядає вимогу про зобов`язання повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради садибу Терещенків як вимогу про повернення територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради садиби Терещенків за правилами негаторного позову. Як наслідок, Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що у цій справі порушене право власності на садибу Терещенків може бути захищено лише шляхом подання віндикаційного позову до добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України. За обставин цієї справи належним способом захисту є подання негаторного позову на підставі статті 391 ЦК України.
Звертаючись до суду з позовом прокурор вказував, що Рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів № 118 від 17 березня 1986 року був затверджений Список пам`яток культури, які розташовані на території Харківської області, та одночасно зобов`язано виконавчі комітети міських та районних Рад народний депутатів забезпечити облік, охорону, вивчення і використання пам`яток. Додатком до цього рішення є Список виявлених та споруджених пам`яток археології, історії та мистецтва, в якому під № 90 є запис про пам`ятку, яка знаходиться на території Харківського району Харківської області - городище «Закозарівське», адреса: с. Смородське, Люботинської міської ради; перебуває на утриманні Експериментальної бази «Коммунар» (том 1, а.с. 14-16).
За змістом частини першої статті 4 Закону УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» пам`ятки історії та культури (до яких відповідно до статті 6 цього Закону відносяться пам`ятки археології) перебувають у власності держави, а також колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об`єднань, інших громадських організацій і в особистій власності громадян.
Згідно з частинами першою-третьою статті 29 Закону УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» з метою забезпечення охорони пам`яток історії, археології, містобудування і архітектури, монументального мистецтва встановлюються охоронні зони, зони регулювання забудови і зони охоронюваного природного ландшафту в порядку, який визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Зони охорони пам`яток історії та культури встановлюються виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів за поданням відповідних державних органів охорони пам`яток. Зони охорони пам`яток історії та культури включаються в проєкти планування, забудови і реконструкції відповідних міст та інших населених пунктів.
У межах зазначених зон забороняються проведення земляних, будівельних та інших робіт, а також господарська діяльність без дозволу відповідних органів охорони пам`яток Союзу РСР або Української РСР.
Рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів № 184 від 20 квітня 1987 року був доповнений список пам`яток, на які встановлюються охоронні зони. Додатком до цього рішення є Список пам`яток археології, на які встановлюються охоронні зони, в якому під № 193 є запис про пам`ятку, яка знаходиться на території Харківського району Харківської області - городище «Закозарівське», адреса: с. Смородське, Люботинської міської ради, в 1 км на захід від селища, на лівому березі річки Березовая, правої притоки ріки Уди; перебуває на утриманні Експериментальної бази «Коммунар». Вказаним вище рішенням щодо городищ встановлено охоронну зону по всій площі пам`ятки та на відстані 50 метрів від збережених валів та рвів городища (том 1, а.с. 17-19).
Відповідно до пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 16 грудня 2004 року № 2245-IV «Про внесення змін до Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», до вирішення питання про їх включення (невключення) до Державного реєстру нерухомих пам`яток України вважаються пам`ятками відповідно національного чи місцевого значення.
За змістом частини другої статті 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
Єдину систему обліку об`єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та типів, а також порядок переміщення (перенесення) пам`ятки з березня 2013 року визначає Порядок № 158 (у редакції, чинній на час вирішення питання про занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України ).
Згідно з пунктом 3.1 Порядку № 158 облікова картка об`єкта культурної спадщини, коротка історична довідка, акт технічного стану об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини подаються за місцезнаходженням таких об`єктів на розгляд науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, консультативних рад органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та наукової (вченої) ради установи, організації, діяльність якої пов`язана з охороною культурної спадщини, які оцінюють відповідність кожного об`єкта критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 Порядку № 158 визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1760.
Для вирішення питання про занесення (незанесення) до Державного реєстру нерухомих пам`яток України об`єктів культурної спадщини, включених до списків (переліків) пам`яток історії та культури республіканського чи місцевого значення, зазначених у пункті 5.1 цього розділу, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради забезпечують проведення перегляду цих списків (переліків) (далі - перегляд).
Із цією метою орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад можуть створювати комісію з перегляду списків (переліків) пам`яток історії та культури республіканського чи місцевого значення, зазначених у пункті 5.1 цього розділу, до складу якої входять представники відповідного органу охорони культурної спадщини та кваліфіковані фахівці-практики відповідної спеціалізації (археологи, архітектори, історики, мистецтвознавці тощо), або укладати контракти на проведення перегляду з науково-дослідними та науково-проєктними установами, діяльність яких пов`язана з охороною культурної спадщини (пункт 5.2 Порядку № 158).
Згідно з пунктом 6.1 Порядку № 158 подання щодо занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України щойно виявлених об`єктів культурної спадщини, а також занесення (незанесення) до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, зазначених у пункті 5.1 розділу V цього Порядку № 158, подаються за місцезнаходженням таких об`єктів органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органами охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або Українським товариством охорони пам`яток історії та культури та іншими громадськими організаціями, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, - до Міністерства культури України.
До подання додаються перелік об`єктів культурної спадщини, складений за формою згідно з додатком 2 та/або додатком 5 до цього Порядку, облікова документація на кожний зазначений у відповідному переліку об`єкт культурної спадщини, протокол відповідно до пункту 3.4 розділу ІІІ та пункту 5.4 розділу V Порядку № 158.
До подання щодо незанесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, зазначених в абзаці другому пункту 5.1 розділу V цього Порядку, додається Перелік об`єктів культурної спадщини, складений за формою згідно з додатком 5 до Порядку № 158.
У пункті 6.2 Порядку № 158 визначено, що рішення про занесення (незанесення) щойно виявлених об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а також об`єктів культурної спадщини, зазначених у пункті 5.1 розділу V цього Порядку, приймається відповідно до категорії пам`ятки:
- щодо пам`яток національного значення - Кабінетом Міністрів України за поданням Мінкультури України протягом одного року з дня одержання подання;
- щодо пам`яток місцевого значення - Міністерства культури України за поданням органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури та інших громадських організацій, до статутних завдань яких належить питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.
Щойно виявлений об`єкт культурної спадщини, який на підставі пропозицій Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури України в установленому порядку визнано таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам`яток України у зв`язку з невідповідністю критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 Порядку № 158 визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1760, підлягає зняттю з обліку шляхом прийняття рішення органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органами охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, про що письмово повідомляється власник такого об`єкта або уповноважений ним орган (особа) рекомендованим листом з повідомленням про вручення (пункт 6.2 Порядку № 158).
Матеріали справи містять складену провідним співробітником відділу пам`яток археології ОКЗ «Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини», відповідно до якої місце знаходженням Городище «Закозарівське» (городище Смородське, городище в урочищі Костенки) зазначено: Харківська область, Люботинська міська рада, 0,54 км на захід від с. Смородське, в 0,4 км на північний схід від ставка, охоронний номер пам`ятки 2165. Розташування: Городище розташоване на відстані 0,54 км на захід від с. Смородське, в 0,4 км на північний схід від ставка на схилі лівого берега струмка Березовий (колишня річка Березова), що є правою притокою річки Уди, яка, в свою чергу, є правою притокою ОСОБА_7 . Координати центру городища (система координат WGS 84): 49°59.637 Пн; 35°54.881 Сх. Висота над рівнем моря 160 - 165 м. - Загальна площа - 15,1 га. - Розміри: 475 на 415 м. - Висота валів - до 0,3 м, перед яким зберігся неглибокий рів (до 0,5 м). - Культурний шар - потужність 25 см. (том, 1 а.с. 20-28).
У подальшому згідно з Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України № 2088 від 03 вересня 2020 року «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» було вирішено занести до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення об`єкти культурної спадщини, які перебувають на обліку відповідно до законодавства, яке діяло до набрання чинності Закону України «Про охорону культурної спадщини» у Харківській області згідно з переліком, відповідно до додатку (том. 1 а.с. 29).
Відповідно до Переліку пам`яток культурної спадщини, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення, що є Додатком до Наказу № 2088 від 03 вересня 2020 року, під № 481 позначено об`єкт - городище «Закозарівське», місце розташування - с. Смородське, Люботинської міської ради, пам`ятка археології, існуючий охоронний № 2165, присвоєний новий охоронний № 4933-Ха (том 1, а.с. 30-31).
Наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 03 вересня 2020 року № 2088 також розміщено на сайті Державного реєстру нерухомих пам`яток України за посиланням https://mcsc.gov.ua/kulturna-spadshchyna/derzhavnyy-reiestr-nerukhomykh-pam-iatok-ukrainy/.
У Реєстрі пам`яток місцевого значення Харківської області відсутнє розміщення цієї пам`ятки археології.
Статтею 16 Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначено, що інформування про об`єкти культурної спадщини, занесені до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, провадиться шляхом: публікації Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесених до нього змін; надання інформації, що міститься в Державному реєстрі нерухомих пам`яток України, у відповідь на запит на інформацію; встановлення охоронних дощок, охоронних знаків, інших інформаційних написів, позначок на пам`ятках або в межах їхніх територій незалежно від форм власності.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини забезпечує публікацію Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесених до нього змін у спеціалізованому періодичному виданні та на своєму офіційному вебсайті.
У матеріалах справи відсутнє рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, про вилучення пам`ятки місцевого значення городища «Закозарівське» з Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а тому відсутні правові підстави для невіднесення спірної земельної ділянки до категорії земель історико-культурного призначення та можливості розпоряджатися такими землями органом місцевого самоврядування у загальному порядку без урахування відповідного статусу.
Станом на момент прийняття наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 03 вересня 2020 року № 2088 про внесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України пам`ятки археології городища «Закозарівське», питання встановлення зон охорони пам`яток, буферні зони об`єктів всесвітньої спадщини, історичні ареали населених місць врегульовано статтею 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини".
Відповідно до частини першої статті 32 згаданого вище Закону (у відповідній редакції) з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.
Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проєктною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.
Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
За змістом пункту 3 наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 03 вересня 2020 року № 2088 до прийняття в установленому порядку рішення про визначення меж території і режимів використання пам`яток культурної спадщини згідно з переліком, що додається до цього наказу, межі території визначити відповідно до абз. 2 пункту 12 розділу IV Порядку № 158 (у редакції, чинній на час прийняття наказу).
З огляду на пункт 12 розділу IV Порядку № 158 до прийняття рішення про визначення меж території пам`ятки її межі визначаються відповідно до рекомендованих в обліковій документації описів меж або, у разі їх відсутності для городищ, - 500 метрів навколо залишків оборонних споруд (валів, ровів) за умови їх фіксації на місцевості.
Рішення про визначення меж території пам`ятки археології - городища «Закозарівське» уповноваженим органом не приймалось.
Умовою належності земельної ділянки до категорії земель історико-культурного призначення є розташування на ній об`єктів, визначених статями 53, 54 ЗК України, статтею 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", з огляду на імперативність якої земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури.
Отже, невстановлення межі історико-культурного зонування пам`ятки не дає підстави стверджувати, що спірна земельна ділянка не належить до земель історико-культурного значення.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 5.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23) та від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20 (підпункт 8.47)).
Крім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 58 постанови від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, пункті 23 постанови від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 та пункті 8.49 постанови від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.
Приписами частини 1 статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до вимог статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.
Негаторний позов пред`являється власником за умови, що він мас майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним. Об`єктом негаторного позову є усунення триваючого правопорушення, що збереглося до моменту подання позову до суду.
При цьому, поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може охоплювати не тільки фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.
У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, а тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення (пункт 96 постанови).
Державна реєстрація права оренди нерухомості, а тим більше надання її власником у користування (найм) без такої реєстрації чи самовільне зайняття відповідного майна не змінює його володільця. Ним залишається той, за ким зареєстроване право власності на об`єкт нерухомості. Державна реєстрація права оренди такого об`єкта, надання його в користування без вчинення відповідної реєстраційної дії чи зайняття без дозволу власника зумовлюють появу опосередкованого володіння та відповідного тимчасового володільця (орендаря, наймача, користувача), що не виводить власника з безпосереднього володіння цим майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 21.01.2020 у справі № 908/2606/18).
Відтак, зайняття земельної ділянки фактичним користувачем треба розглядати як таке, що не є пов`язаним з позбавленням власника його володіння цим об`єктом. Тобто зайняття останнього не є заволодінням ним. Такий власник, зберігаючи володіння його майном, може заявити негаторний позов, тобто просити суд усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні відповідним об`єктом, зокрема шляхом повернення останнього (ст. 391 ЦК України, ч. 2 ст. 152 ЗК України).
Між тим, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 (провадження № 14-90цс23) наголосила, що витребування як належний спосіб захисту в цій справі не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки. Така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на смугу відведення залізниці. У тій справі АТ «Укрзалізниця» мала довести, яка саме земельна ділянка, в яких межах накладається на смугу відведення залізниці. Захистити право без ідентифікації земельної ділянки неможливо.
Для вирішення подібних спорів земельна ділянка (підстави для витребування якої наявні, тобто така земельна ділянка накладається на смугу відведення залізниці) має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 446/478/19 звертала увагу, що не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. Іншими словами, визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та повернення сторін у попередній стан призведе до того, що особа буде позбавлена права власності не тільки на ту частину земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку АТ «Укрзалізниця», а й на ту частину земельної ділянки, яка не є спірною і правомірність надання у власність якої не ставиться під сумнів. Таке втручання не може визнаватися законним.
За змістом частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні, яка ідентифікується насамперед її просторовим розташуванням, що описується через її межі. Частина земельної ділянки, яка накладається на смугу відведення залізниці та межі якої відомі, може бути витребувана від особи, яка незаконно заволоділа такою земельною ділянкою.
Отже, для вирішення питання у справі, що переглядається, за наявності підстав для витребування земельної ділянки, яка накладається на пам`ятку археології, така земельна ділянка має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
Відповідно листа ТОВ «ГЕОСПЕКТР» № 1 від 10 січня 2023 року за допомогою даних дистанційного зондування землі, даних сервісу вкладки «Bing.Знімки» ПЗ «Digitals» в системі координат СК63 та широта/довгота сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_8 були визначені координати видимої зовнішньої межі городища «Закозарівське», що знаходиться на південному сході масиву земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, розташованих за межами населених пунктів на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області, площу городища – 14,9906 га. Було визначено, що на території городища «Закозарівське» частково розташовані 17 земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства (том 1 а.с. 180-188).
Також, відповідно до листа Департаменту Культури і туризму Харківської ОДА від 29 червня 2023 року № 05-25/922 спеціалістами Департаменту культури і туризму Харківської ОВА з використанням доступу до Публічної кадастрової карти визначено, що земельні ділянки 6311200000:53:001:0035, 6311200000:53:001:0036, 6311200000:53:001:0037, 6311200000:53:001:0038, 6311200000:53:001:0039, 6311200000:53:001:0040, 6311200000:53:001:0041, 6311200000:53:001:0042, 6311200000:53:001:0048, 6311200000:53:001:0049, 6311200000:53:001:0050, 6311200000:53:001:0051, 6311200000:53:001:0052, 6311200000:53:001:0053, 6311200000:53:001:0054, 6311200000:53:001:0055, 6311200000:53:001:005 частково розташовані в межах пам`ятки археології місцевого значення городище «Закозарівське» (ох. № 4933) (том 2, а.с. 207).
10 квітня 2025 року експертом ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса» за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи за матеріалами цивільної справи № 630/335/23 складено висновок № 7249, за яким:
Щодо ОСОБА_2 :
Враховуючи обставини відсутності відповідної землевпорядної документації щодо визначених та затверджених меж, а також координат поворотних точок меж земельної ділянки, сформованої згідно ст. 79-1 Земельного кодексу України, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення - Городища «Закозарівське» поблизу с. Смородське Люботинської міської ради, та вимоги Земельного кодексу, положень Закону України «Про Державний земельний кадастр», Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про охорону культурної спадщини», встановити достовірно накладення та перетин земельних ділянок з кадастровим номерами, 6311200000:53:001:0035 площею 1,9999 га, 6311200000:53:001:0036 площею 1,9999 га, 6311200000:53:001:0037 площею 2,0000 га, 6311200000:53:001:0038 площею 1,9999 га, 6311200000:53:001:0039 площею 1,9999 га , 6311200000:53:001:0040 площею 2,0000 га, 6311200000:53:001:0041 площею 2,0000 га, 6311200000:53:001:0042 площею 2,0000 га, які передані у власність ОСОБА_2 , iз земельною ділянкою, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення Городище — «Закозарівське» поблизу с. Смородське Люботинської міської ради, не уявляться можливим.
Щодо ОСОБА_3 .
Враховуючи обставини відсутності відповідної землевпорядної документації щодо визначених та затверджених меж, а також координат поворотних точок меж земельной ділянки, сформованої згідно ст. 79-1 Земельного кодексу України, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення - Городища «Закозарівське» поблизу с. Смородське Люботинської міської ради, та вимоги Земельного кодексу, положень Закону України «Про Державний земельний кадастр», Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про охорону культурної спадщини», встановити достовірно накладення та перетин земельних ділянок з кадастровими номерами: 6311200000:53:001:0048 площею 2,0000 га, 6311200000:53:001:0049 площею 2,0000 га, 6311200000:53:001:0050 площею 1,9999 га, 6311200000:53:001:0051 площею 1,9998 га, 6311200000:53:001:0052 площею 2,0000 га, 6311200000:53:001:0053 площею 1,9999 га, 6311200000:53:001:0054 площею 1,9999 га, 6311200000:53:001:0055 площею 2,0000 га, 6311200000:53:001:0056 площею 1,9999 га, які передані у власність ОСОБА_3 . iз земельною ділянкою, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення Городище — «Закозарівське» поблизу с. Смородське Люботинської міської ради, не уявляться можливим (том 4, а.с. 1-21).
Також, відповідно до вказаного висновку за допомогою cпеціалізованого програмного забезпечення (AutoCAD) вирахувано площу накладання вищевказаних земельних ділянок з Городищем - «Закозарівське»:
Кадастровий номерПлоща земельної ділянкиПлоща накладання земельної ділянки
6311200000:53:01:00351,99990,0126
6311200000:53:01:00361,99990,2244
6311200000:53:01:00372.00000,3864
6311200000:53:01:00381,99990,4167
6311200000:53:01:00391,99990,3541
6311200000:53:01:00402.00000,2568
6311200000:53:01:00412.00000,1332
6311200000:53:01:00422.00000,0065
6311200000:53:01:00482.00001,0821
6311200000:53:01:00492.00001,8924
6311200000:53:01:00501,99991,9927
6311200000:53:01:00511,99981,8829
6311200000:53:01:00522.00001,7502
6311200000:53:01:00531,99991,5876
6311200000:53:01:00541,99991,3884
6311200000:53:01:00552.00001,1281
6311200000:53:01:00561,99990,4954
Із наведеного висновку вбачається, що судовим експертом було визначено, що частина спірних земельних ділянок накладається з земельною ділянкою, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення Городище — «Закозарівське».
ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки - не встановлює такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, провадження № 14-317цс19).
Тобто лише в разі дотримання всіх критеріїв можна визнати втручання держави у права пропорційним, а відтак правомірним, справедливим та виправданим. Суд повинен відповідно до принципу індивідуального підходу в кожному випадку вирішувати питання пропорційності з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, оскільки в одному випадку обмеження буде пропорційним, а в іншому випадку те саме обмеження пропорційним не вважатиметься.
Так, критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».
За усталеною практикою ЄСПЛ, ретроспективне скасування дійсного права власності становить позбавлення майна у розумінні цього положення Конвенції (див., зокрема, рішення від 16 лютого 2017 року у справі «Кривенький проти України» (Kryvenkyy v. Ukraine), № 43768/07, пункт 41; від 13 грудня 2007 року у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), № 32457/05, пункти 27-40; від 12 листопада 2013 року «Пирантієне проти Литви» (Pyrantiene v. Lithuania), № 45092/07, пункт 42; від 31 травня 2016 року «Вукушіч проти Хорватії», № 69735/11, пункт 50).
За практикою ЄСПЛ, визнання права власності недійсним як таке не суперечить положенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції, водночас воно повинне бути не лише передбачене законом і мати законну мету, але й відповідати вимозі пропорційності. Потрібно встановити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав людини; пошук цього балансу притаманний Конвенції загалом. Цей обов`язковий баланс неможливо встановити, якщо зацікавлена особа несе надмірний індивідуальний тягар (рішення від 12 червня 2018 року у справі «Бейнарович та інші проти Литви» (Beinarovic and Others v. Lithuania), № 70520/10, 21920/10, 41876/11, пункт 138).
Майнове право особи можна припинити в разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства і таке втручання у мирне володіння майном є пропорційним до цілей, які це втручання переслідувало.
Колегія суддів ураховує, що позов прокурора у справі, яка є предметом апеляційного перегляду, спрямований на захист суспільного інтересу та відновлення становища, яке існувало до порушення права держави на земельні ділянки, які входять до земель історико-культурного призначення.
За результатами проведеної по справі судової земельно-технічної експертизи не виявилося можливим надати висновок та достовірно встановити накладення та перетин спірних земельних ділянок з земельною ділянкою, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення - Городища «Закозарівське» поблизу с. Смородське Люботинської міської ради, через відсутність відповідної землевпорядної документації щодо визначених та затверджених меж, а також координат поворотних точок меж земельної ділянки на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення Городище — «Закозарівське.
Разом з тим судовим експертом за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення (AutoCAD) вирахувано площі накладання по кожній з вищевказаних спірних земельних ділянок з Городищем - «Закозарівське» (табл. № 8 висновку експерта № 7249 від 10.04 2025), дані про які суд вважає за можливе взяти до уваги при ухвалені свого рішення.
Встановивши, що спірні земельні ділянки перетинаються з землями городища «Закозарівське» і не могли бути цілком передані у приватну власність відповідно до вимог чинного законодавства України, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для повернення земельних ділянок власнику у тій частині, що накладаються з земельною ділянкою, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення Городище — «Закозарівське».
Повернення незаконно відчуженої земельної ділянки, яка входить до земель історико-культурного призначення, переслідує легітимну мету контролю за її використанням відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки – та знаходження на ній пам`ятки археології - городище «Закозарівське».
За таких обставин судова колегія вважає, що наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог прокуратури щодо усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями історико-культурного призначення.
Щодо вимог про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірних земельних ділянок та встановлення порядку виконання рішення суду, то вказані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки судове рішення про усунення перешкод у користуванні частиною земельної ділянки є підставою для внесення відповідних відомостей.
У своїх висновках Велика Палата Верховного Суду неодноразово (зокрема, у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 (провадження № 14-90цс23) звертала увагу на те, що для витребування майна не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном.
У спорах, де право особи порушене через часткове накладення земельних ділянок, належним способом захисту є позов про витребування частини земельної ділянки, що накладається. Саме такий спосіб захисту забезпечує ефективне поновлення порушеного права.
Натомість вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки, кадастрового номера, визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування чи договорів відчуження самі по собі не є належним способом захисту у такій категорії спорів.
Відповідні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 червня 2026 року у справі № 372/4480/24 (провадження № 61-3799св26).
Мета позивача у цій справі спрямована на відновлення володіння спірною земельною ділянкою, а тому вимога позову про визнання недійсним договору не є належним й ефективним способом захисту та задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову частково.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено 343 552 грн судового збору (том 1, а.с. 193), за подання апеляційної скарги – 197 044,80 грн (том 4, а.с. 194). Всього – 540 596,80 грн.
Позов задоволено частково щодо 34 вимог – 16 вимог щодо ОСОБА_2 та 18 вимог щодо ОСОБА_3 .
Зважаючи, що ОСОБА_2 належить 8 земельних ділянок, загальна площа яких складає 15,9996 га, з яких 1,7907 га має перетин з землями пам`ятки археології - городище «Закозарівське», тобто 11,19%, з ОСОБА_2 на користь Харківської обласної прокуратури пропорційно розміру задоволених позовних вимог має бути стягнуто судовий збір у сумі 10571, 95 грн ((16 х 2684) + (16 х 2684 х 1,5)) х 0,8 х 11,19%.
Зважаючи, що ОСОБА_3 належить 9 земельних ділянок, загальна площа яких складає 17,9994 га, з яких 13,1998 га має перетин з землями пам`ятки археології - городище «Закозарівське», тобто 73,33 %, з ОСОБА_3 на користь Харківської обласної прокуратури пропорційно розміру задоволених позовних вимог має бути стягнуто судовий збір у сумі 77939, 82 грн ((18 х 2684) + (18 х 2684 х 1,5)) х 0,8 х 73,33%.
Керуючись ст. ст. 367, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації задовольнити частково.
Рішення Люботинського міського суду Харківської області від 28 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Харківської окружної прокуратури Харківської області, поданого в інтересах Держави в особі Харківської обласної військової адміністрації до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і Товариства з обмеженої відповідальністю «АГРО+», третя особа Департамент культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями історико-культурного призначення задовольнити частково.
Усунути перешкоди Харківській обласній військовій (державній) адміністрації у користуванні і розпорядженні земельними ділянками з кадастровими номерами 6311200000:53:001:0035, 6311200000:53:001:0036, 6311200000:53:001:0037, 6311200000:53:001:0038, 6311200000:53:001:0039, 6311200000:53:001:0040, 6311200000:53:001:0041, 6311200000:53:001:0042, 6311200000:53:001:0056, 6311200000:53:001:0055, 6311200000:53:001:0054. 6311200000:53:001:0053, 6311200000:53:001:0052, 6311200000:53:001:0051, 6311200000:53:001:0050, 6311200000:53:001:0049, 6311200000:53:001:0048 та визнати недійсними:
1) договір оренди землі від 22 жовтня 2019 року б/н, укладений між ТОВ «АГРО+» (код ЄДРПОУ:42429789) та ОСОБА_2 , яким передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 6311200000:53:001:0035, площею 1,9999 га, розташовану на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07 листопада 2019 року, номер запису про інше речове право: 34120444, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49652100 у частині площі накладання земельної ділянки з земельною ділянкою, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення Городище — «Закозарівське», розміром - 0,0126 га;
2) договір оренди землі від 22 жовтня 2019 року б/н, укладений між ТОВ «АГРО+» та ОСОБА_2 , яким передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 6311200000:53:001:0036, площею 1,9999 га, розташовану на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07 листопада 2019 року, номер запису про інше речове право: 34121143, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49652419 у частині площі накладання земельної ділянки з земельною ділянкою, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення Городище — «Закозарівське», розміром - 0,2244 га;
3) договір оренди землі від 22 жовтня 2019 року б/н, укладений між ТОВ «АГРО+» та ОСОБА_2 , яким передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 6311200000:53:001:0037, площею 2,0000 га, розташовану на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07 листопада 2019 року, номер запису про інше речове право: 34121745, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49653337 у частині площі накладання земельної ділянки з земельною ділянкою, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення Городище — «Закозарівське», розміром - 0,3864 га;
4) договір оренди землі від 22 жовтня 2019 року б/н, укладений між ТОВ «АГРО+» та ОСОБА_2 , яким передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 6311200000:53:001:0038, площею 1,9999 га, розташовану на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08 листопада 2019 року, номер запису про інше речове право: 34125206, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49657019 у частині площі накладання земельної ділянки з земельною ділянкою, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення Городище — «Закозарівське», розміром - 0,4167 га;
5) договір оренди землі від 22 жовтня 2019 року б/н, укладений між ТОВ «АГРО+» та ОСОБА_2 , яким передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 6311200000:53:001:0039, площею 1,9999 га, розташовану на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22 жовтня 2019 року, номер запису про інше речове право: 34125793, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49657717 у частині площі накладання земельної ділянки з земельною ділянкою, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення Городище — «Закозарівське», розміром - 0,3541 га;
6) договір оренди землі від 22 жовтня 2019 року б/н, укладений між ТОВ «АГРО+» та ОСОБА_2 , яким передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 6311200000:53:001:0040, площею 2,0000 га, розташовану на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08 листопада 2019 року, номер запису про інше речове право: 34126125, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49658028 у частині площі накладання земельної ділянки з земельною ділянкою, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення Городище — «Закозарівське», розміром - 0,2568 га;
7) договір оренди землі від 22 жовтня 2019 року б/н. укладений між TOB «АГРО+» та ОСОБА_2 , яким передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 6311200000:53:001:0041, площею 2,0000 га, розташовану на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08 листопада 2019 року, номер запису про інше речове право: 34127288, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49659291 у частині площі накладання земельної ділянки з земельною ділянкою, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення Городище — «Закозарівське», розміром - 0,1332 га;
8) договір оренди землі від 22 жовтня 2019 року б/н, укладений між ТОВ «АГРО+» та ОСОБА_2 , яким передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 6311200000:53:001:0042, площею 2,0000 га, розташовану на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08 листопада 2019 року, номер запису про інше речове право: 34125508, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49657398 у частині площі накладання земельної ділянки з земельною ділянкою, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення Городище — «Закозарівське», розміром - 0,0065 га;
9) договір оренди землі від 11 листопада 2019 року б/н, укладений між ТОВ «АГРО+» та ОСОБА_3 , яким передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 6311200000:53:001:0048, площею 2,0000 га, розташовану на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 листопада 2019 року, номер запису про інше речове право: 34278344, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49820198 у частині площі накладання земельної ділянки з земельною ділянкою, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення Городище — «Закозарівське», розміром - 1,0821 га;
10) договір оренди землі від 11 листопада 2019 року б/н, укладений між ТОВ «АГРО+») та ОСОБА_3 , яким передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 6311200000:53:001:0049, площею 2,0000 га, розташовану на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 листопада 2019 року, номер запису про інше речове право: 34564904, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50133764 у частині площі накладання земельної ділянки з земельною ділянкою, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення Городище — «Закозарівське», розміром - 1,8924 га;
11) договір оренди землі від 11 листопада 2019 року б/н, укладений між TOB «АГРО+» та ОСОБА_3 , яким передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 6311200000:53:001:0050, площею 1,9999 га, розташовану на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 листопада 2019 року, номер запису про інше речове право: 34565257, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50134143 у частині площі накладання земельної ділянки з земельною ділянкою, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення Городище — «Закозарівське», розміром - 1,9927 га;
12) договір оренди землі від 11 листопада 2019 року б/н, укладений між ТОВ «АГРО+» та ОСОБА_3 , яким передано в оренду земельку ділянку кадастровий номер 6311200000:53:001:0051, площею 1,9998 га, розташовану на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 листопада 2019 року, номер запису про інше речове право: 34273263, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49814735 у частині площі накладання земельної ділянки з земельною ділянкою, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення Городище — «Закозарівське», розміром - 1,8829 га;
13) договір оренди землі від 11 листопада 2019 року б/н, укладений між TOB «АГРО+» та ОСОБА_3 , яким передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 6311200000:53:001:0052, площею 2,0000 га, розташовану на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 листопада 2019 року, номер запису про інше речове право: 34272540, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49814118 у частині площі накладання земельної ділянки з земельною ділянкою, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення Городище — «Закозарівське», розміром - 1,7502 га;
14) договір оренди землі від 11 листопада 2019 року б/н, укладений між ТОВ «АГРО+» та ОСОБА_3 , яким передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 6311200000:53:001:0053, площею 1,9999 га, розташовану на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 листопада 2019 року, номер запису про інше речове право: 34271806, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49813410 у частині площі накладання земельної ділянки з земельною ділянкою, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення Городище — «Закозарівське», розміром -1,5876 га;
15) договір оренди землі від 11 листопада 2019 року б/н, укладений між TOB «АГРО+» та ОСОБА_3 , яким передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 6311200000:53:001:0054, площею 1,9999 га, розташовану на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 листопада 2019 року, номер запису про інше речове право: 34270848, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49812346 у частині площі накладання земельної ділянки з земельною ділянкою, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення Городище — «Закозарівське», розміром - 1,3884 га;
16) договір оренди землі від 11 листопада 2019 року б/н, укладений між TOB «АГРО+» та ОСОБА_3 , яким передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 6311200000:53:001:0055, площею 2,0000 га, розташовану на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 листопада 2019 року, номер запису про інше речове право: 34270430, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49809774 у частині площі накладання земельної ділянки з земельною ділянкою, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення Городище — «Закозарівське», розміром - 1,1281 га;
17) договір оренди землі від 11 листопада 2019 року б/н, укладений між ТОВ «АГРО+» та ОСОБА_3 , яким передано в оренду земельну ділянку кадастровий помер 6311200000:53:001:0056, площею 1.9999 га, розташовану на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 листопада 2019 року, номер запису про інше речове право: 34273650, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49815390 у частині площі накладання земельної ділянки з земельною ділянкою, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення Городище — «Закозарівське», розміром - 0,4954 га.
18) Зобов`язати ОСОБА_2 повернути державі в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації частину земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:53:001:0035 площею 0,0126 га, що накладається з земельною ділянкою, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення Городище — «Закозарівське».
19) Зобов`язати ОСОБА_2 повернути державі в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації частину земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:53:001:0036 площею 0,2244 га, що накладається з земельною ділянкою, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення Городище — «Закозарівське».
20) Зобов`язати ОСОБА_2 повернути державі в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації частину земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:53:001:0037 площею 0,3864 га, що накладається з земельною ділянкою, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення Городище — «Закозарівське».
21) Зобов`язати ОСОБА_2 повернути державі в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації частину земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:53:001:0038 площею 0,4167 га, що накладається з земельною ділянкою, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення Городище — «Закозарівське».
22) Зобов`язати ОСОБА_2 повернути державі в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації частину земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:53:001:0039 площею 0,3541 га, що накладається з земельною ділянкою, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення Городище — «Закозарівське».
23) Зобов`язати ОСОБА_2 повернути державі в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації частину земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:53:001:0040 площею 0,2568 га, що накладається з земельною ділянкою, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення Городище — «Закозарівське».
24) Зобов`язати ОСОБА_2 повернути державі в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації частину земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:53:001:0041 площею 0,1332 га, що накладається з земельною ділянкою, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення Городище — «Закозарівське».
25) Зобов`язати ОСОБА_2 повернути державі в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації частину земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:53:001:0042 площею 0,0065 га, що накладається з земельною ділянкою, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення Городище — «Закозарівське».
26) Зобов`язати ОСОБА_3 повернути державі в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації частину земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:53:001:0048 площею 1,0821 га, що накладається з земельною ділянкою, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення Городище — «Закозарівське».
27) зобов`язати ОСОБА_3 повернути державі в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації частину земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:53:001:0049 площею 1,8924 га , що накладається з земельною ділянкою, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення Городище — «Закозарівське».
28) зобов`язати ОСОБА_3 повернути державі в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації частину земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:53:001:0050 площею 1,9927 га , що накладається з земельною ділянкою, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення Городище — «Закозарівське».
29) зобов`язати ОСОБА_3 повернути державі в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації частину земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:53:001:0051 площею 1,8829 га , що накладається з земельною ділянкою, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення Городище — «Закозарівське».
30) зобов`язати ОСОБА_3 повернути державі в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації частину земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:53:001:0052 площею 1,7502 га , що накладається з земельною ділянкою, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення Городище — «Закозарівське».
31) зобов`язати ОСОБА_3 повернути державі в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації частину земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:53:001:0053 площею 1,5876 га , що накладається з земельною ділянкою, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення Городище — «Закозарівське».
32) зобов`язати ОСОБА_3 повернути державі в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації частину земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:53:001:0054 площею 1,3884 га , що накладається з земельною ділянкою, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення Городище — «Закозарівське».
33) зобов`язати ОСОБА_3 повернути державі в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації частину земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:53:001:0055 площею 1,1281 га , що накладається з земельною ділянкою, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення Городище — «Закозарівське».
34) зобов`язати ОСОБА_3 повернути державі в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації частину земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:53:001:0056 площею 0,4954 га , що накладається з земельною ділянкою, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення Городище — «Закозарівське».
В іншій частині позов залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Харківської обласної прокуратури (вул. Б. Хмельницького, 4, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ: 02910108) 10 571 (десять тисяч п`ятсот сімдесят одна) грн 95 коп. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської обласної прокуратури (вул. Б. Хмельницького, 4, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ: 02910108) 77 939 (сімдесят сім тисяч дев`ятсот тридцять дев`ять) грн 82 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 07 вересня 2026 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua