Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №390/1218/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 вересня 2026 року м. Кропивницький

справа № 390/1218/25

провадження № 22-ц/4809/1483/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Скользнєвої Валерії Владиславівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 28 квітня 2026 року у складі судді Кулінки Л. Д. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовної заяви

В травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі – ТОВ «Діджи Фінанс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 3546545 від 01.06.2021 у розмірі 24 700 грн, судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.

Позовна заява мотивована тим, що відповідач уклала договір про споживчий кредит № 3546545 від 01.06.2021 з ТОВ «Мілоан» та на підставі платіжного доручення їй були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 5 000 грн.

13.09.2021 згідно умов договору відступлення прав вимоги № 07Т, ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором № 3546545 від 01.06.2021 на користь ТОВ «Діджи Фінанс».

Сума боргу відповідача за договором про споживчий кредит № 3546545 від 01.06.2021 перед новим кредитором становить 24 700 грн з яких: заборгованість за тілом кредиту – 5 000 грн; заборгованість за відсотками – 18 750 грн; заборгованість за комісійними винагородами - 950 грн; заборгованість за пенею - 0 грн.

Оскільки ТОВ «Діджи Фінанс» наділено правом вимоги до відповідачки за договором про споживчий кредит № 3546545 від 01.06.2021 і остання свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, заборгованість не сплачує, позивач звернувся до суду з позовом за захистом порушених прав.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Фортечного районного суду м. Кропивницького від 28 квітня 2026 року позов ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 3546545 від 01.06.2021 в загальній сумі 24 700 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 5 000 грн, заборгованості за відсотками в сумі 18 750 грн, заборгованості за комісійними винагородами в сумі 950 грн, а також судовий збір в сумі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 1 000 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що між відповідачем та ТОВ «Мілоан» було належним чином укладено в електронній формі договір про споживчий кредит, за яким відповідач фактично отримала 5 000 грн, однак свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів не виконала.

Суд першої інстанції вважав, що право вимоги за цим договором на підставі договору факторингу перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс», а доказів погашення заборгованості відповідач суду не надала.

Оскільки отримання коштів і погодження відповідачем умов кредитування підтверджені доказами, а доказів виконання зобов`язань немає, суд першої інстанції визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Водночас заявлені 6 000 грн витрат на правничу допомогу суд першої інстанції визнав завищеними та зменшив їх до 1 000 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат Скользнєва В. В., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , просить скасувати рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 28 квітня 2026 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та неналежно оцінив надані позивачем докази.

Позивачем не надано належних доказів укладення кредитного договору та погодження його істотних умов з відповідачем, а матеріали справи не підтверджують використання нею електронного підпису чи одноразового ідентифікатора.

ТОВ «Діджи Фінанс» не довело факт належного підтвердження отримання позичальником кредитних коштів, оскільки надане платіжне доручення не дає можливості встановити належність банківського рахунку відповідачці, а банківська виписка та інші первинні документи про рух коштів відсутні.

Судом першої інстанції неправомірно нараховано 18 750 грн процентів поза межами погодженого 30-денного строку кредитування, адже за умовами договору кредит мав бути повернутий до 01.07.2021, а проценти за цей період становили 3 750 грн, тоді як позивач продовжив їх нарахування після спливу строку кредитування за відсутності доказів його пролонгації чи укладення відповідних додаткових угод.

Після закінчення строку кредитування право нараховувати договірні проценти припинилося, а наслідки прострочення могли визначатися відповідно до статті 625 ЦК України, вимог за якою позивач не заявляв.

Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу

Від ТОВ «Діджи Фінанс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу адвоката Скользнєвої В. В., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 28 квітня 2026 року без змін.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.

За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки ціна позову становить 24 700 грн, тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2026 становить 99 840 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 01 червня 2021 року укладено договір про споживчий кредит № 3546545 (індивідуальна частина).

За умовами пункту 1.2 якого сума (загальний розмір) кредиту становить 5 000 грн.

Кредит надається строком на 30 днів з 01.06.2021 (строк кредитування) (пункт 1.3 договору), з орієнтованою реальною річною ставкою 284,098.00 % річних (пункт 1.5 кредитного договору), та комісією за надання кредиту в сумі 950 грн, яка нараховується за ставкою 19.00 % від суми кредиту одноразово (підпункт 1.5.1 пункту 1.5 договору про споживчий кредит).

Отримання відповідачем кредитних коштів також підтверджується платіжним дорученням № 47688170 від 01.06.2021 на суму 5 000 грн.

Між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» 13 вересня 2021 року укладено договір факторингу № 07Т.

За умовами пункту 2.1 якого згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідному реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах визначених цим договором.

Згідно з витягу з додатку до договору факторингу № 07Т від 13.09.2021 ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 3546545 від 01 червня 2021 року.

Згідно розрахунку заборгованості заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № 3546545 від 01 червня 2021 року становить в загальній сумі 24 700 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 5 000 грн, заборгованості за відсотками в сумі 18 750 грн, заборгованості за комісійними винагородами в сумі 950 грн.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за № 3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст. ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).

Так, за ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

В силу ст. ст. 509, 525-526, 598, 610, 611, 622 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості і виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Сторони по зобов`язанню повинні сприяти одна одній у належному його виконанні, а у разі виникнення труднощів у однієї із сторін - всіляко сприяти зменшенню збитків.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Особа, яка порушила зобов`язання (не виконала його, або виконала з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання) повинна нести негативні наслідки такої поведінки, а саме, сплатити в межах позовної давності неустойку і відшкодувати збитки.

При цьому, сторона не звільняється від виконання зобов`язання в натурі.

Зазначене у повній мірі стосується і кредитних зобов`язань, які не виконані належним чином.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Статтею 1081 ЦК України, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Матеріалами справи, сформованими та наявними в підсистемі Електронний Суд підтверджується, що 01.06.2021 між ОСОБА_2 та ТОВ «Мілоан» було укладено Договір про споживчий кредит № 3546545 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2, 1.3, 1.4 Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5 000 грн. Кредит надається строком на 30 днів з 01.06.2021 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 01.07.2021.

У відповідності до п. 1.5.1, 1.5.2. Договору комісія за надання кредиту: 950.00 грн, яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 3 750 грн, які нараховуються за ставкою 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Відповідно до п. 6.1. Договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та доступний зокрема через сайт кредитодавця та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно п. 6.2. Договору розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією Кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт Кредитодавця, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Кредитодавця направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником товариству.

Відповідно до п. 6.3. Договору приймаючи пропозицію кредитодавця про укладання цього договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) (копії додаються) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Кредитодавцем, що розміщені на сайті Кредитодавця та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 6.4. Договору укладення кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Відповідно до п. 6.5. Договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Вказаний договір підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором R33617 01.06.2021 о 10:04.

На підтвердження перерахування коштів позивачем надано платіжне доручення № 47688170 від 01.06.2021, згідно якого ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_2 на картковий рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 5 000 грн, призначення платежу: кошти згідно договору 3546545.

13 вересня 2021 між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Мілоан» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 07Т, за яким ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором.

Згідно з витягу з додатку до договору факторингу № 07Т від 13.09.2021 ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги до ОСОБА_2 , за кредитним договором № 3546545 від 01 червня 2021 року в розмірі 24 700 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 5 000 грн, заборгованості за відсотками в сумі 18 750 грн, заборгованості за комісійними винагородами в сумі 950 грн.

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , 11 листопада 2025 року ОСОБА_2 зареєструвала шлюб із ОСОБА_3 , про що складено відповідний актовий запис № 2928. Після державної реєстрації шлюбу відповідач змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », у зв`язку з чим її прізвище після реєстрації шлюбу зазначено як ОСОБА_5 .

З аналізу наданих сторонами доказів слідує, що між відповідачем з однієї сторони та ТОВ «Мілоан» з іншої, склалися кредитні правовідносини на підставі укладеного між ними договору в електронній формі.

ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов`язання за договором та здійснило переказ грошових коштів відповідачу на суму 5 000 грн.

Даних про те, що позичальником були повернуті кошти за вказаними договором, матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що наданими позивачем доказами підтверджується, що ТОВ «Діджи Фінанс» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за договором, ОСОБА_1 прийняла умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання його електронним цифровим підписом, однак, в порушення умов вказаного договору не виконала своїх зобов`язань щодо повернення коштів та сплати відсотків.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до статті 610 цього Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Таким чином, позивач ТОВ «Діджи Фінанс», як правонаступник ТОВ «Мілоан», відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Враховуючи, що матеріали справи не містять даних про пролонгацію кредитного договору у відповідності до його умов, позивач ТОВ «Діджи Фінанс», як правонаступник ТОВ «Мілоан», відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

З відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 3546545 слідує, що загальний борг відповідача за договором становить 24 700 грн, з яких 5 000 грн - заборгованість по тілу кредиту, 18 750 грн - заборгованість по відсотках, 950 грн – заборгованість по комісії.

Разом з тим, з вказаних відомостей також слідує, що кредитором нараховувались відсотки поза межами строку кредиту, встановленого п. 1.3. вказаного договору, який становить 30 днів, а тому, заборгованість станом на кінець строку дії договору становить 9 700 грн, з яких 5 000 грн - сума основного боргу, 3 750 грн – відсотки, 950 грн – комісія.

Таким чином, суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції неправомірно нараховано проценти поза межами погодженого 30-денного строку кредитування є обґрунтованими.

Разом з тим, не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано належних доказів укладення кредитного договору та погодження його істотних умов з відповідачем, а матеріали справи не підтверджують використання нею електронного підпису чи одноразового ідентифікатора, з огляду на те, що при перегляді справи, судом було встановлено, що долучений позивачем до позовної заяви файл у форматі PDF під назвою «Договір про споживчий кредит № 3546545» містить підпис відповідача ОСОБА_2 (одноразовий ідентифікатор: R33617, час: 01.06.2021 10:04), який стає доступним після завантаження файлу та відкриття його за допомогою програмного забезпечення для перегляду PDF-документів, зокрема, Adobe Reader, а не при перегляді через особистий кабінет у підсистемі «Електронний суд».

Суд також не бере до уваги посилання апеляційної скарги на те, що ТОВ «Діджи Фінанс» не довело факт належного підтвердження отримання позичальником кредитних коштів, оскільки надане позивачем платіжне доручення підтверджує факт перерахування грошових коштів на рахунок, зазначений у кредитному договорі, а відповідачем не подано жодних належних і допустимих доказів на спростування цього факту, зокрема відсутні докази того, що відповідний рахунок їй не належить або що кошти фактично не були отримані

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» підлягає стягненню 9 700 грн заборгованості за Договором про споживчий кредит № 3546545 від 01 червня 2021 року.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд першої інстанції, розглядаючи позов ТОВ «Діджи Фінанс» надав неправильну оцінку наявним в матеріалах справи доказам та внаслідок неправильного застосування норм матеріального права дійшов помилкового висновку в частині розміру заборгованості по процентам, що підлягає стягненню на користь позивача з позичальника.

Невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для зміни рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга адвоката Скользнєвої В. В., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , підлягає частковому задоволенню, рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 28 квітня 2026 року зміні та стягненні з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованості за Договором про споживчий кредит № 3546545 від 01 червня 2021 року в розмірі 9 700 грн, з яких 5 000 грн - сума основного боргу, 3 750 грн – відсотки, 950 грн – комісія.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні, пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 39,27 % від ціни позову (9 700*100/24 700) з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» підлягає стягненню 951 грн 28 коп (2 422,4*39,27 %) судового збору та 392 грн 70 коп (1 000*39,27 %) витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ «Діджи Фінанс» під час розгляду справи судом першої інстанції.

В порядку розподілу судових витрат із ТОВ «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги, що становить 60,73 % (100%-39,27%) підлягає стягненню 2 206 грн 69 коп (3633,6*60,73 %) судового збору, сплаченого відповідачем при поданні апеляційної скарги.

Крім того, в апеляційній скарзі представник відповідача просила стягнути з ТОВ «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження розміру витрат представником відповідача надано договір про надання правничої допомоги від 06 травня 2026 року, укладений між ОСОБА_6 та адвокатом Скользнєвою В. В., за умовами якого адвокат зобов`язалася надавати клієнту правничу допомогу та представляти її інтереси, зокрема в судових установах України, а клієнт — сплачувати адвокату гонорар (а. с. 71)

Також до матеріалів справи долучено акт здачі-прийняття наданих послуг від 25 травня 2026 року, відповідно до якого адвокатом надано правничу допомогу у цивільній справі № 390/1218/25, а саме здійснено підготовку апеляційної скарги, на що витрачено 2 години, при вартості однієї години роботи 4 000 грн, а загальний розмір гонорару визначено у сумі 8 000 грн (а. с. 72).

Фактичну сплату відповідачем вартості наданої правничої допомоги підтверджено квитанцією до прибуткового касового ордера від 25 травня 2026 року на суму 8 000 грн, у якій підставою платежу зазначено оплату послуг адвоката згідно з договором від 06 травня 2026 року та актом здачі-прийняття наданих послуг від 25 травня 2026 року (а. с. 72 на звороті).

Крім того, матеріали справи містять ордер серії АР № 1323236 на надання ОСОБА_6 правничої допомоги у Кропивницькому апеляційному суді та свідоцтво про право Скользнєвої В. В. на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 002838 (а. с. 70, 73).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти стягнення витрат відповідача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, посилаючись на недоведеність їх фактичності, неминучості та обґрунтованості розміру, а також відсутність детального опису наданих адвокатом послуг, витраченого часу та обсягу виконаних робіт.

Враховуючи характер та складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, яка полягала у підготовці апеляційної скарги, витрачений на її виконання час, ціну позову та значення справи для сторін, а також заперечення позивача щодо розміру заявлених витрат, суд вважає, що заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн не повною мірою відповідає критеріям співмірності, розумності та пропорційності, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність підстав для зменшення таких витрат до 5 000 грн, що відповідатиме обсягу фактично наданої правничої допомоги та буде розумним і справедливим розміром їх компенсації.

За таких обставин, з позивача на користь відповідача пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги підлягають стягненню витрати в розмірі 3 036 грн 50 коп (5 000*60,73 %), понесені на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Остаточно, шляхом проведення взаємозаліку, з ТОВ «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1 255 грн 41 коп (2 206,69-951,28) судового збору та 2 643 грн 80 коп (3 036,5-392,7) витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 362, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу адвоката Скользнєвої Валерії Владиславівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 28 квітня 2026 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за Договором про споживчий кредит № 3546545 від 01 червня 2021 року в розмірі 9 700 (дев`ять тисяч сімсот) грн, з яких 5 000 грн - сума основного боргу, 3 750 грн – відсотки, 950 грн – комісія.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 1 255 (одна тисяча двісті п`ятдесят п`ять) грн 41 коп судового збору та 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн 80 коп витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді С. М. Єгорова

О. І. Чельник