Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №390/2964/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 серпня 2026 року м. Кропивницький

справа № 390/2964/25

провадження № 22-ц/4809/1464/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І.,

за участі секретаря – Бойко В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , Кропивницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Письменної Марії Юріївни, яка представляє інтереси ОСОБА_3 , на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 29 квітня 2026 року у складі судді Солоненко Т. В., присяжних Каплун В. Д., Ліщенка А. М. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог заяви

В листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою та просила оголосити померлим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця с. Липняжка Добровеличківського (Новоукраїнського) району Кіровоградської області, України.

Заява мотивована тим, що чоловік ОСОБА_1 — ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходячи військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області зник безвісти за обставин, які дають достатні підстави вважати його загиблим.

З матеріалів службового розслідування слідує, що під час бойового чергування позиція, на якій перебував ОСОБА_3 , зазнала ворожого ураження, після чого засобами розвідки на позиції було виявлено два тіла без ознак життя, однак через інтенсивні обстріли та застосування противником ударних БПЛА їх евакуація була неможливою.

Відтоді ОСОБА_3 на зв`язок не виходив, за місцем проживання та проходження військової служби не з`являвся, відомостей про його місцезнаходження немає.

За фактом його безвісного зникнення внесено відомості до ЄРДР, а самого військовослужбовця внесено до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

Оскільки оголошення ОСОБА_3 померлим необхідне заявниці для усунення правової невизначеності щодо шлюбних відносин, державної реєстрації смерті, оформлення спадкових прав та реалізації передбачених законом соціальних прав членів сім`ї загиблого військовослужбовця, вона звернулась до суду з відповідною заявою.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 29 квітня 2026 року заяву ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою задоволено.

Оголошено померлим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Липняжка Добровеличківського (Новоукраїнського) району Кіровоградської області, дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті ОСОБА_3 - населений пункт Роботине Пологівського району Запорізької області, Україна.

Рішення суду мотивовано тим, щосукупність наявних у справі доказів підтверджує ймовірну загибель ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання поблизу с. Роботине Пологівського району Запорізької області внаслідок ворожого ураження.

Суд першої інстанції вважав, що обставини загибелі підтверджуються матеріалами службового розслідування, рапортом командира, журналом бойових дій та іншими доказами, а тривала відсутність будь-яких відомостей про військовослужбовця та безрезультатність його розшуку додатково свідчать про обґрунтованість заявлених вимог.

З огляду на конкретні обставини зникнення та можливість достовірно визначити день вірогідної смерті суд першої інстанції вважав, що наявні правові підстави для оголошення ОСОБА_3 померлим із визначенням днем його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат Письменна М. Ю., яка представляє інтереси ОСОБА_3 , просить рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 29 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою відмовлено.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим унаслідок неправильної оцінки доказів, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надані заявницею докази підтверджують лише факт зникнення ОСОБА_3 безвісти під час бойових дій, однак не містять належних, допустимих і достатніх доказів його смерті, оскільки тіло не знайдено та не ідентифіковано, відсутні відомості про його огляд і констатацію смерті, а матеріали службового розслідування ґрунтуються переважно на непрямих відомостях.

Також судом першої інстанції було неправильно визначено початок перебігу шестимісячного строку для оголошення особи померлою, оскільки населений пункт Роботине перебуває на тимчасово окупованій території, що унеможливлює проведення повноцінних розшукових заходів та достовірне встановлення обставин зникнення військовослужбовця.

Крім того, між заінтересованими особами існує спір про право, пов`язаний з особистим розпорядженням військовослужбовця та можливими грошовими виплатами.

Відзиви на апеляційну скаргу

Від адвоката Клюкіної С. М., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить апеляційну скаргу адвоката Письменної М. Ю., яка представляє інтереси ОСОБА_3 , залишити без задоволення, а рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 29 квітня 2026 року без змін.

Відзивів на апеляційну скаргу від інших учасників не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_3 адвокат Письменна М. Ю. підтримала доводи апеляційної скарги, представник заявника адвокат Клюкіна С. М. та ОСОБА_2 заперечували проти доводів апеляційної скарги.

ОСОБА_4 та представники Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 , Кропивницького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з судовою повісткою та довідками про доставку електронних документів.

Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, які не з`явились, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що заявниця ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , який 30 вересня 2024 року зник безвісти під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області.

З матеріалів справи, зокрема рапорту командира, акта службового розслідування та журналу бойових дій, судом встановлено, що позиція, на якій перебували ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , зазнала трьох скидів з БПЛА. ОСОБА_6 повідомив про загибель ОСОБА_3 , після чого сам перестав виходити на зв`язок. Під час огляду позиції засобами БПЛА виявлено два тіла без ознак життя, евакуація яких була неможливою через інтенсивні обстріли.

За результатами службового розслідування ОСОБА_3 визнано таким, що зник безвісти під час виконання бойового завдання внаслідок бойового ураження та дій противника, а його зникнення віднесено до бойових людських втрат. Відомості про нього також внесено до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Порядок розгляду судом справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою визначено главою 4 розділу IV ЦПК України.

Статтею 306 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Частиною першою статті 46 ЦК України встановлено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 47 ЦК України передбачено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Особливістю категорії справ про оголошення особи померлою є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Смерть - це припинення життєдіяльності організму. Зі смертю припиняється цивільна правоздатність фізичної особи.

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Ключовим питанням у цій справі є визначення моменту, з якого потрібно починати відлік встановленого частиною другою статті 46 ЦК України спеціального строку, після спливу якого фізична особа може бути оголошена судом померлою.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24) вирішила виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другої статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою у разі, якщо є підстави припускати про вірогідну смерть (загибель) особи на території, на якій велись активні бойові дії.

Формулюючи тлумачення речення другого частини другої статті 46 ЦК України в аспекті початку перебігу визначеного нею шестимісячного строку, Велика Палата у вказаній постанові зазначила наступне:

- словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України;

- встановлення такого строку дозволяє зменшити імовірність того, що особа, яка може бути ще живою, буде передчасно визнана померлою;

- строк у шість місяців потрібно відраховувати від дня закінчення активних бойових дій на місці (території) ймовірної загибелі фізичної особи. Це забезпечує більш обґрунтований підхід до визначення моменту, коли зникнення фізичної особи (з надзвичайно високим ступенем вірогідності) можна вважати остаточним і невідворотним, і відповідає меті законодавчого регулювання - забезпечення справедливості та правової визначеності для всіх зацікавлених сторін у таких суспільних відносинах (див.: п. 70 - 72).

Вирішуючи питання щодо конкретизації правового висновку, викладеного в постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 щодо застосування частини другої статті 46 ЦК України в аспекті початку перебігу визначеного нею шестимісячного строку від дня закінчення активних бойових дій, незважаючи на те, що території залишаються тимчасово окупованими, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для прийняття справи до свого розгляду, зокрема з посиланням на те, що «аналіз відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень демонструє стале правозастосування положень частини другої статті 46 ЦК України та висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого в справі № 755/11021/22, відповідно до якого шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, слід відраховувати від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі особи, у тому числі в разі зміни статусу територій з «території активних бойових дій» на «території можливих бойових дій» або «тимчасово окуповані рф території України» (п. 53 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 16 квітня 2026 року у справі № 671/132/25 (провадження № 14-22цс26)).

Отже, виходячи зі змісту положень частини другої статті 46 ЦК України та з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у постанові від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22 та в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 16 квітня 2026 року у справі № 671/132/25, з`ясуванню судом в цій справі підлягає обставина ведення на території місця вірогідної загибелі військовослужбовця ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 - с. Роботине Пологівського району Запорізької області, активних бойових дій та (в разі його наявності) моменту їхнього завершення.

Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією спочатку був затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, із змінами і доповненнями, а тепер - наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 (далі - Наказ № 376).

У цьому Наказі зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані Російською Федерацією території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території.

Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з вказаного Наказу, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.

Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).

Разом із тим, суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою (див. постанови Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22, від 04 червня 2025 року у справі № 591/11696/23, від 18 грудня 2025 року у справі № 357/16463/24).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою-п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 17 грудня 2011 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Добровеличківського районного управління юстиції у Кіровоградській області (том 1 а. с. 9).

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та 30 вересня 2024 року зник безвісти під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області, що підтверджується сповіщенням сім`ї № 1789/1/12721 від 02 жовтня 2024 року № 2/3793 та дублікатом сповіщення сім`ї № 143 від 12 грудня 2024 року № 2/4794 (том 1 а. с. 7-8).

Крім того, проходження ОСОБА_3 військової служби та його безпосередня участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, підтверджуються довідкою військової частини НОМЕР_3 № 78 від 31 березня 2025 року, згідно з якою він брав участь у відповідних заходах у визначені в довідці періоди протягом 2022–2024 років (том 1 а. с. 23)

Факт зникнення ОСОБА_3 безвісти за особливих обставин став підставою для внесення 04 жовтня 2024 року відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12024120000001092 за частиною першою статті 115 КК України, що підтверджується витягом з ЄРДР від 16 грудня 2024 року (том 1 а. с. 10).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин № 20241024-1998, сформованого 24 жовтня 2024 року, ОСОБА_3 набув 24 жовтня 2024 року статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин; у реєстрі зазначено, що він зник 30 вересня 2024 року під час бойових дій на території Запорізької області (том 1 а. с. 11)

Обставини зникнення ОСОБА_3 підтверджуються рапортом тимчасово виконуючого обов`язки командира 3 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 від 30 вересня 2024 року, згідно з яким приблизно о 12 год 45 хв противником здійснено три скиди з БПЛА по позиції, на якій перебували ОСОБА_3 та ОСОБА_6 ; останній повідомив про загибель ОСОБА_3 , а під час подальшого огляду позиції засобами БПЛА виявлено два тіла без ознак життя. Через інтенсивні обстріли евакуація тіл була неможливою (том 1 а. с. 12).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 07 жовтня 2024 року № 3367 за фактом зникнення безвісти 30 вересня 2024 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 призначено службове розслідування. За результатами цього розслідування складено акт службового розслідування, яким встановлено, що під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Роботине позиція військовослужбовців зазнала ворожого ураження трьома скидами з БПЛА, ОСОБА_3 , за повідомленням ОСОБА_6 , отримав поранення, несумісні з життям, а під час огляду позиції засобами БПЛА виявлено два тіла без ознак життя.

Такі обставини також зафіксовані у витягах із журналу бойових дій НОМЕР_4 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , інвентарний № 79/148 від 17 червня 2024 року, згідно з якими ІНФОРМАЦІЯ_2 о 12 год 45 хв ОСОБА_6 повідомив про вороже ураження позиції трьома скидами з БПЛА, внаслідок якого він отримав тяжке поранення, а ОСОБА_3 загинув. Відомості про зазначені витяги наведені також у переліку матеріалів службового розслідування (том 1 а. с. 13-18).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 10 жовтня 2024 року № 3758, виданим за результатами службового розслідування, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 визнано такими, що зникли безвісти 30 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Роботине внаслідок бойового ураження та дій противника; їх зникнення віднесено до бойових людських втрат та визнано пов`язаним із захистом Батьківщини під час дії воєнного стану (том 1 а. с. 19-20).

Суд вважає, що встановлені у справі обставини, оцінені в їх сукупності та взаємному зв`язку, дають достатні підстави з високим ступенем вірогідності припускати, що ОСОБА_5 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання поблизу с. Роботине Пологівського району Запорізької області внаслідок бойового ураження противником.

При цьому відсутність тіла ОСОБА_3 та неможливість його ідентифікації самі по собі не спростовують такого висновку, оскільки предметом доказування у справі про оголошення фізичної особи померлою є не достовірне встановлення факту смерті, а наявність сукупності обставин, які дають достатні підстави для вірогідного припущення про смерть особи.

У цій справі зникнення ОСОБА_3 пов`язане не лише із самим фактом його перебування в районі ведення воєнних дій та подальшою відсутністю відомостей про місцезнаходження, а з конкретною бойовою подією, обставини якої зафіксовані у досліджених судом доказах.

При цьому, після 30 вересня 2024 року відомостей, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 залишився живим, перебуває в полоні чи в іншому місці, матеріали справи не містять.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (зі змінами), на дату зникнення ОСОБА_3 — 30 вересня 2024 року — с. Роботине Пологівського району Запорізької області було віднесено до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України з 03 березня 2022 року.

Наказ № 309 втратив чинність на підставі наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, яким затверджено новий Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Відповідно до цього Переліку с. Роботине також віднесено до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України з 03 березня 2022 року.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22, шестимісячний строк, передбачений реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, має відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (території) ймовірної загибелі фізичної особи. Такий підхід спрямований на забезпечення балансу між необхідністю усунення правової невизначеності для осіб, права та інтереси яких залежать від вирішення питання про оголошення зниклої особи померлою, та недопущенням передчасного оголошення померлою особи, яка може залишатися живою.

В ухвалі від 16 квітня 2026 року у справі № 671/132/25 (провадження № 14-22цс26) Велика Палата Верховного Суду підтвердила сталість такого правозастосування, зауваживши, що зазначений шестимісячний строк відраховується від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі особи, у тому числі в разі подальшої зміни статусу відповідної території на територію можливих бойових дій або тимчасово окуповану Російською Федерацією територію України.

Оскільки с. Роботине віднесено до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України з 03 березня 2022 року суд вважає, що від дня закінчення активних бойових дій на території ймовірної загибелі ОСОБА_3 до звернення ОСОБА_1 у листопаді 2025 року із заявою про оголошення його померлим минуло більше шести місяців, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України строк на момент звернення до суду сплив.

З огляду на конкретні обставини зникнення ОСОБА_3 , які з надзвичайно високим ступенем вірогідності свідчать про його загибель ІНФОРМАЦІЯ_2 , сплив установленого законом строку та відсутність будь-яких відомостей про нього після зникнення, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для оголошення ОСОБА_3 померлим.

Доводи апеляційної скарги про недостатність доказів для оголошення ОСОБА_3 померлим суд відхиляє, оскільки встановлені у справі обставини у своїй сукупності та взаємному зв`язку дають достатні підстави з високим ступенем вірогідності припускати його загибель ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання. Відсутність тіла, його ідентифікації та медичного документа про смерть сама по собі такого висновку не спростовує, оскільки оголошення особи померлою ґрунтується на вірогідному припущенні про її смерть.

Посилання на непрямий характер окремих доказів також є безпідставними, оскільки жоден доказ не має наперед установленої сили, а висновок про вірогідну смерть ОСОБА_3 зроблено судом першої інстанції за результатами оцінки всієї сукупності взаємоузгоджених доказів.

Твердження про можливе перебування ОСОБА_3 у полоні, його евакуацію чи перебування в іншому місці мають характер припущень та належними доказами не підтверджені. Відомостей, які б після 30 вересня 2024 року свідчили про те, що він залишився живим, матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги про передчасність звернення з огляду на перебування с. Роботине на тимчасово окупованій території самі по собі не спростовують можливості застосування частини другої статті 46 ЦК України, оскільки статус території як тимчасово окупованої не тотожний продовженню на ній активних бойових дій.

Посилання на наявність спору про право у зв`язку з особистим розпорядженням військовослужбовця та можливими грошовими виплатами є необґрунтованими, оскільки ці питання не є предметом розгляду цієї справи, а в даній справі суд вирішує виключно питання про наявність підстав для оголошення особи померлою.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу адвоката Письменної Марії Юріївни, яка представляє інтереси ОСОБА_3 , залишити без задоволення, а рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 29 квітня 2026 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 07.09.2026.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді С. М. Єгорова

О. І. Чельник