Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №388/2674/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 вересня 2026 року м. Кропивницький

справа № 388/2674/25

провадження № 22-ц/4809/1442/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Мурашка С. І., Чельник О. І.,

за участю секретаря судового засідання Гончар О. В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідачі: Кропивницька філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», Долинське управління експлуатації газового господарства, Долинська міська рада,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області (суддя Баранський Д. М.) від 26.05.2026,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

1) 18.11.2025 ОСОБА_1 звернулася до Долинського районного суду Кіровоградської області з позовом до Кропивницької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», Долинського управління експлуатації газового господарства та Долинської міської ради про визнання нікчемним типового договору розподілу природного газу, таким, що є неукладеним та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням посадових осіб при здійсненні своїх повноважень, а саме просила стягнути з:

?Кропивницької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» матеріальну шкоду у розмірі 11 754,80 грн та моральну шкоду розмірі 3 028,00 грн;

?Долинського управління експлуатації газового господарства матеріальну шкоду у розмірі 2 955,80 грн та моральну шкоду розмірі 3 028,00 грн;

?Долинської міської ради матеріальну шкоду у розмірі 2 917,80 грн та моральну шкоду у розмірі 3 028,00 грн.

Також просила стягнути з відповідачів судовий збір у загальному розмірі 26 712,40 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що в результаті неправомірних дій представника Кропивницької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» Калиниченка Сергія Вікторовича, представниці Долинського управління експлуатації газового господарства Зеленокорінної Інни Вікторівни та представника Долинської міської ради Багнюка Андрія Вікторовича їй було завдано матеріальної та моральної шкоди. Така шкода полягала в тому, що вказані особи при здійсненні своїх повноважень здійснили незаконні нарахування за розподіл газу у розмірі 8 572,25 грн.

З боку Кропивницької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» неодноразово вчинялися дії, спрямовані на незаконне позбавлення її доступу до життєво важливого ресурсу – природного газу.

24.07.2025 позивачка отримала повідомлення з погрозою припинення газопостачання шляхом механічного від`єднання у випадку несплати заборгованості. Оскільки відключення газу мало б негативні наслідки для позивачки, вона змушена була виконати незаконну вимогу щодо оплати заборгованості у розмірі 8 572,25 грн.

Позивачка також просила визнати типовий договір розподілу природного газу нікчемним та таким, що є неукладеним, мотивуючи тим, що у вказаному договорі існує колізія та юридична невизначеність, яка по-різному визначена в законодавстві, окрім того, положення договору є несправедливими, оскільки позивачка не брала участі в ознайомленні, визначенні умов та підписанні договору.

2) 25.05.2026 ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову про заборону відключення газопостачання та просила заборонити ТОВ «Газорозподільні мережі України» та його структурним підрозділам (філіям) вчиняти дії щодо припинення (відключення) газопостачання домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання рішенням у справі № 388/2674/25 законної сили.

В обґрунтування заяви вказала, що, незважаючи на розгляд справи в суді та наявність кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12025121150000079 від 03.07.2025, відповідач продовжує чинити на позивачку психологічний тиск, погрожує припиненням газопостачання та вимагає сплатити кошти без надання належних доказів своїх повноважень.

Невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду та призведе до порушення прав позивачки на життєво необхідні послуги в умовах воєнного стану, а саме відключення від мережі газопостачання позбавить сім`ю останньої можливості опалення та приготування їжі.

2.Короткий зміст судового рішення

26.05.2026 Долинський районний суд Кіровоградської області постановив ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишив без задоволення.

Суд першої інстанції мотивував прийняте рішення тим, що ОСОБА_1 підставою забезпечення позову зазначає здійснення судового провадження та наявність відкритого кримінального провадження, а також продовження відповідачем чинення на неї психологічного тиску, погроз припинення газопостачання та вимоги сплатити кошти без надання доказів своїх повноважень. Однак, на переконання суду, ці обставини, з огляду на зміст та підстави позову, не свідчать, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася або має намір звернутися до суду.

3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області від 26.05.2026, просила скасувати вказане судове рішення та постановити нове, яким задовольнити її заяву про забезпечення позову й заборонити ТОВ «Газорозподільні мережі України» та його структурним підрозділам (філіям) вчиняти дії щодо припинення (відключення) газопостачання домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання рішенням у справі № 388/2674/25 законної сили.

В обґрунтування вимоги апелянтка зазначила таке.

Суд неправильно застосував положення ст. ст. 149 - 150 ЦПК України, лише формально навів норми закону, однак не встановив та не спростував обставини, викладені у заяві про забезпечення позову. Відключення газопостачання до вирішення спору по суті змінить фактичний стан речей та призведе до необхідності додаткового судового захисту та може унеможливити ефективне поновлення порушеного права позивачки. Окрім того, відключення від системи газопостачання є позбавленням позивачки базових умов життя, що робить майбутнє судове рішення формальністю, яка не виправить завданої шкоди.

Відмова у забезпеченні позову створює ризик того, що до завершення судового розгляду відповідачі вчинять дії щодо припинення газопостачання, що фактично нівелює мету звернення до суду.

Суд не надав належної оцінки ні доводам позивачки, ні факту існування кримінального провадження.

Суд не врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17.

Суд не врахував посилання позивачки на дію воєнного стану та наявність встановленої законом заборони на припинення надання житлово-комунальних послуг населенню під час дії воєнного стану та протягом 6 місяців після його припинення або скасування, що міститься в абз. 5 ч. 2 ст. 1 ЗУ «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування».

4.Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

1) Від Кропивницької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» до Кропивницького апеляційного суду відзив не надійшов.

При цьому 06.08.2026 відповідач отримав копію ухвали апеляційного суду від 05.08.2026 про відкриття провадження у справі, в якій йому роз`яснено право надати до суду відзив на апеляційну скаргу, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету 06.08.2026 о 19:42:15 (том 2, а. с. 88).

2) Від Долинського управління експлуатації газового господарства до Кропивницького апеляційного суду відзив не надійшов.

При цьому 05.08.2026 Кропивницький апеляційний суд надіслав відповідачу копію ухвали апеляційного суду від 05.08.2026 про відкриття провадження у справі, в якій йому роз`яснено право надати до суду відзив на апеляційну скаргу.

3) Від Долинської міської ради до Кропивницького апеляційного суду відзив не надійшов.

При цьому 06.08.2026 відповідач отримав копію ухвали апеляційного суду від 05.08.2026 про відкриття провадження у справі, в якій йому роз`яснено право надати до суду відзив на апеляційну скаргу, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету 06.08.2026 о 19:44:45 (том 2 а. с. 89).

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).

5.Позиції учасників справи, висловлених у судовому засіданні 03.09.2026

Позивач ОСОБА_1 повідомлення належним чином про час, дату та місце розгляду справи, оскільки надіслану судом на вказану нею адресу: АДРЕСА_1 , судову повістку-повідомлення було вручено 26.08.2026 відповідно до ч. 3 ст. 130 ЦПК України, що підтверджується інформацією з рекомендованого повідомленя про вручення поштового відправлення № R 06816 017030 5 ( том 2, а. с. 105).

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» адвокат Усатенко В`ячеслав Юрійович у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, вказавши на те, що, на його думку, вимоги ОСОБА_1 як стосовно забезпечення її позову, так по суті позову є безпідставними, до того ж вона неправильно визначилася з відповідачами так, як Кропивницька філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» та Долинське управління експлуатації газового господарства є структурним підрозділами юридичної особи, відтак не наділені процесуальними правоздатністю та дієздатністю.

Долинська міська рада Віталіївна повідомлення належним чином про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується інформацією з довідки про доставку електронного документа (судової повістки-повідомлення) до електронного кабінету відповідача в ЄСІТС 20.08.2026 о 16:50:59 (том 2, а. с. 103).

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

6.Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини:

18.11.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кропивницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», Долинського управління по експлуатації газового господарства, Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області та просила суд: 1) визнати нікчемним типовий договір розподілу природного газу та таким, що є неукладеним; 2) стягнути з відповідача № 1 на свою користь 11 754,80 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 3 028,00 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої приниженням честі і гідності незаконними діями; 3) стягнути з відповідача № 2 на свою користь 2 955,80 грн та 3 028,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої приниженням честі і гідності незаконними діями; 4) стягнути з відповідача № 3 на свою користь 2 917,80 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 3 028,00 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої приниженням честі і гідності незаконними діями.

24.11.2025 Долинський районний суд Кіровоградської області відкрив провадження у справі № 388/2674/25 за позовом ОСОБА_1 до Кропивницької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», Долинського управління експлуатації газового господарства, Долинської міської ради про визнання нікчемним типового договору розподілу природного газу, таким, що є неукладеним та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями посадових осіб при здійсненні своїх повноважень. Суд вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче судове засідання.

25.05.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову та просила заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» та його структурним підрозділам (філіям) вчиняти дії щодо припинення (відключення) газопостачання домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання рішенням у справі № 388/2674/25 законної сили.

Підставою для забезпечення позову ОСОБА_1 зазначила здійснення судового провадження та наявність відкритого кримінального провадження, а також продовження відповідачем чинення на неї психологічного тиску, погрози припинення газопостачання та вимоги сплатити кошти без надання доказів своїх повноважень.

7.Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги за наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам закону, а тому вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.

8.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

8.1. Норми права та їх джерела, практика їх застосування

Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (чч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України).

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 1, 7, 12 ст. 153 ЦПК України).

8.2. Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції

Забезпечення позову по суті – це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову зумовлює конкретні обмеження щодо вчинення певних дій чи, навпаки, обов`язок вчинити дії учасниками справи або третіми особами, що мають строковий характер та діють до моменту скасування таких заходів судом, який їх вжив, чи судом вищої інстанції у разі скасування ухвали про вжиття спірних заходів забезпечення за їх безпідставністю.

У п. 4 рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 № 4-рп/2011 у справі № 1-18/2011 за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 376 у взаємозв`язку зі статтями 151, 152, 153 ЦПК України зазначено, зокрема таке: «З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову. […] інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Разом з тим у Кодексі встановлено систему захисту прав особою, щодо якої застосовано заходи забезпечення позову. Складовими такої системи є: співмірність видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами; можливість суду вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою; відшкодування особі збитків, завданих забезпеченням позову; право на апеляційне оскарження ухвали суду щодо забезпечення позову (ч. 3 ст. 152, ч. 4 ст. 153, ст. 155, п. 2 ч. 1 ст. 293 Кодексу, 2004).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 вказано: «[…] співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам […]. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів […]. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, реальність загрози істотного ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту порушених прав позивача.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від відповідальності.

Одним з принципів цивільного судочинства, перерахованих у ч. 3 ст. 2 ЦПК України, є змагальність, суть якого полягає в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Обставини, які наводяться позивачем в обґрунтування необхідності забезпечення позову, підлягають доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, ОСОБА_1 звернулася до суду з вимогами як немайнового, так і майнового характеру.

Її позов спрямований на досягнення певної юридичної визначеності у питанні дійсності/недійсності типового договору розподілу природного газу, юридичних наслідків цього договору для неї та відповідачів, а також відшкодування завданих їй збитків, завданих діями інших осіб від імені відповідачів, та моральної шкоди.

При цьому позивачка вказує на те, що основною метою її звернення до суду є захист належного їй комплексу прав побутового споживача природного газу, зокрема права на отримання природного газу, яке може бути порушене діями відповідачів.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, позивачка вказала на те, що вона отримує погрози припинення газопостачання. На підтвердження реальності таких загроз вона надала до суду, зокрема, копію «Повідомлення про припинення розподілу природного газу» від 16.06.2025 № 165-КФ/100/300/1-25, яку їй надіслало ТОВ «Газорозподільні мережі України». Відповідно до цього повідомлення з 02.07.2025 мало бути припинено розподіл газу на об`єкт позивача у зв`язку з несплатою за надану послугу за умовами договору розподілу природного газу (том 2, а. с. 33).

При цьому ні позовна заява, з якою позивачка звернулася до суду 18.11.2025, ні наступна її заява про забезпечення позову від 25.05.2026 не містять відомостей про те, що 02.07.2025 розподіл газу на об`єкт споживання позивача було припинено.

Дійсно, відповідно до пп. 1 п. 1 гл. 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494, оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПТЕСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення розподілу природного газу, у випадку несвоєчасної та/або неповної оплати послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу.

Проте 19.08.2022 набрав чинності Закон України від 29.07.2022 № 2479-IX «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування».

Відповідно до абз. 5 ч. 2 ст. 1 вказаного Закону протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, постачальнику природного газу забороняється здійснювати будь-які дії щодо примусу побутового споживача до оплати заборгованості (у тому числі включати заборгованість у рахунок на оплату, подавати судові позови, проводити стягнення заборгованості у примусовому порядку, вчиняти заходи з припинення газопостачання у зв`язку з наявністю заборгованості тощо), яка врегульовується відповідно до абзацу другого частини третьої статті 2 цього Закону.

Постачальникам природного газу компенсуються заборгованість побутових споживачів, що врегульовується згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (абз. 2 ч. 3 ст. 2 Закону № 2479-IX).

Таким чином, Законом № 2479-IX фактично введено мораторій на припинення постачальниками природного газу газопостачання побутовим споживачам у зв`язку з наявністю заборгованості.

Цей мораторій є тимчасовим заходом – на період дії воєнного стану в Україні та протягом наступних шести місяців.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, з 05:30 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб.

В Україні воєнний стан неодноразово було продовжено відповідними указами Президента України, які затверджено законами України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», і він триває донині.

Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Таким чином, станом на час звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про забезпечення позову її право як побутового споживача на отримання послуг з розподілу природного газу, а також унеможливлення припинення надання оператором ГРМ такої послуги через можливе існування заборгованості, гарантоване Законом № 2479-IX.

Відтак, з огляду на конституційний принцип обов`язковості та виконуваності законів України на її території, введення мораторію на вчинення припинення оператором ГРМ розподілу природного газу побутовим споживачам є достатньою гарантією права на те, що певний період споживач не втратить можливість отримувати природний газ на визначених законом та договором умовах.

Тому забезпечення позову ОСОБА_1 про визнання нікчемним/неукладеним типового договору розподілу природного газу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,у спосіб заборони оператору ГРМ вчиняти дії з припинення газопостачання, яке по суті повторює обов`язкову для нього норму Закону, не є необхідним для гарантування виконання можливого рішення суду щодо будь-якої з висунутих позивачкою вимог.

Саме собою попередження позивачки про припинення розподілу природного газу з 02.07.2025, яке так і не було реалізоване до часу звернення позивачки до суду із заявою про забезпечення позову, давало місцевому суду підстави сумніватися у реальності ризиків ефективного захисту прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду.

До того ж захід забезпечення позову, який просить застосувати позивачка, не є адекватним змісту позовних вимог. Так, позов ґрунтуються на тому, що між нею та оператором ГРМ відсутній чинний договір про розподіл природного газу як юридичний факт, що вказує на відсутність підстав для надання їй відповідної послуги. Водночас позивачка просить суд до вирішення справи заборонити припиняти їй газопостачання. Відтак вимоги заяви про забезпечення позову суперечать предмету позову.

Отже, суд першої інстанції дійшов цілком правильного висновку про те, що, з огляду на зміст позову та заяви про його забезпечення, немає підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення, про застосування яких просила позивачка, істотно ускладнить чи унеможливить виконання можливого рішення суду або ефективний захист чи поновлення прав або інтересів, за яким позивачка звернулася до суду.

Сама по собі наявність зареєстрованого кримінального провадження, на яке посилалася позивачка, але якому місцевий суд не надав оцінки у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали, не є беззаперечним доказом факту порушення права та аргументом на користь необхідності забезпечення позову, а лише доводить реальність спору про право, що існує між учасниками правовідносин.

З урахуванням обставин цієї справи висновки суду першої інстанції не суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France, Gorou v. Greece, ЄСПЛ).

9.Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 374 та ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують правильность висновку суду першої інстанції про недоведеність підстав забезпечення позову.

Місцевий суд розглянув заяву про забезпечення позову з додержанням норм матеріального і процесуального правай ухвалив законне і обґрунтоване рішення, тому суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу - без змін.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області від 26.05.2026 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04.09.2026.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: С. І. Мурашко

О. І. Чельник