Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №645/2372/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/2372/26

Провадження № 2/645/2224/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Алтухової О.Ю.

секретар судового засідання - Півінська С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» (далі - ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА») від імені та в інтересах якого діє представник - Міньковська А.В., звернулось до суду через підсистему «Електронний суд» з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором № 91123826 від 15.10.2021 у розмірі 17680,00 грн; судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн позивач просить покласти на відповідачку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.10.2021 ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» (далі - ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС») уклали кредитний договір №91123826, за умовами якого відповідачка отримала від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» кредит в розмірі 8 000,00 грн. Кредитний договір відповідач та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» уклали в електронній формі шляхом передачі кредитодавецем одноразового ідентифікатора клієнту засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його Інформаційно-телекомунікаційній системі (вказаний в особистому кабінеті клієнта), в тому числі, але не виключно, шляхом направлення йому СМС-повідомлення за номером телефону, вказаним клієнтом під час заповнення заявки. ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» свої зобов`язання за договором виконало, проте відповідачка належним чином взяті на себе зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість. 01.09.2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» був укладений Договір факторингу №01092025/1 відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 91123826 від 15.10.2021 року. Заборгованість відповідачки на час відступлення права вимоги становить 17680,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить - 5200,00 грн, заборгованість за відсотками становить - 12480,00 грн. Посилаючись на вказані обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 24.03.2026 відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 13.05.2026 задоволено клопотання позивача та витребувано у АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» належним чином засвідчену інформацію щодо платіжної картки/ карткового рахунку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2

10.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання заперечувала проти позовних вимог повністю та просила суд відмовити позивачу в задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень зазначила, що договір є неукладеним, оскільки паперові копії електронних документів не відповідають вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документооборот» і Закону України «Про електронну комерцію»: у матеріалах справи відсутні докази надсилання одноразового ідентифікатора (SMS) на її номер, паспорт споживчого кредиту, заявка на кредит та факсимільний підпис кредитора. Окрім того, наголошувала на недоведеностi факту надання кредиту, вказуючи, що кредитний договір є реальним, а долучені позивачем лист платіжної системи та розрахунок заборгованості не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» і не підтверджують факт перерахування коштів позичальнику. Також відповідачка посилалася на правові позиції щодо особливого правового захисту споживача як слабшої сторони у договорі.

16.04.2026 року до суду, через систему «Електронний суд», від представника позивача ТОВ «ФК «ПОЗИКА» - Сімутіної М.Р. надійшла відповідь на відзив, у якій остання заперечувала проти доводів відповідачки ОСОБА_1 та просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень зазначила, що кредитний договір № 91123826 від 15.10.2021 року є укладеним в електронній формі з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронні документи та електронний документооборот». Наголошувала, що відповідачка пройшла авторизацію в особистому кабінеті та підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором (SMS-кодом 996695), а презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) не спростована, оскільки договір не визнано недійсним. Окрім того, факт надання кредиту у розмірі 5 200,00 грн підтверджується листом платіжного провайдера ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 24.10.2025 року, а ухвалою суду від 02.04.2026 року додатково витребувано докази зарахування коштів та виписку за картковим рахунком відповідачки з АТ КБ «ПриватБанк».

21.04.2026 року через систему «Електронний суд» від відповідачки ОСОБА_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких остання просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування заперечень відповідачка зазначила, що представник позивача вказує на укладення кредитного договору з іншою особою - ОСОБА_3 . Оскільки кредитний договір є реальним, обов`язковим є надання доказів перерахування коштів, однак залучення платіжного посередника ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» умовами договору не передбачено. Довідка про ідентифікацію від 01.09.2025 року складена через чотири роки після укладення договору, а тому не є належним доказом ідентифікації в розумінні ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Також у матеріалах справи відсутні електронні повідомлення, формуляри заяви про акцепт оферти, докази авторизації в особистому кабінеті, надсилання SMS-коду та обміну персональними даними. Клопотання про витребування доказів з АТ КБ «ПриватБанк» подано представником позивача з порушенням процесуальних строків (ст. 84 ЦПК України) та без обґрунтування поважності причин їх пропуску. Окрім того, позивачем не спростовано доводи відзиву щодо неодноразового проставлення одноразового ідентифікатора, відсутності Паспорта споживчого кредиту, Правил, Заявки на кредит та угоди про використання факсиміле. Також, відповідачка зауважила, що первісний кредитор не повідомив її про відступлення права вимоги протягом 10 робочих днів у спосіб, визначений ст.ст. 18, 25 Закону України «Про споживчий кредит», у зв`язку з чим вона має право не виконувати обов`язок новому кредитору на підставі ч. 2 ст. 517 ЦК України.

11.05.2026 року через систему «Електронний суд» від відповідачки ОСОБА_1 надійшли уточнення заперечень проти позовних вимог, у яких остання просила відмовити в задоволенні позову та судових витрат у повному обсязі й розглядати справу без її участі. На обґрунтування зазначила, що позивачем не надано доказів укладення кредитного договору, а до позову не додано Заявку, Паспорт споживчого кредиту та Правила. Окрім того, позивач вказує про укладення договору з іншою особою ( ОСОБА_3 ) та надсилав документи на чуже прізвище ( ОСОБА_4 ). Відповідачка також наголосила на відсутності доказів авторизації в особистому кабінеті, обміну SMS-кодами, реального перерахування коштів та наявності права вимоги у первісного кредитора й позивача.

17.06.2026 через систему «Електронний суд» від відповідачки ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, у яких остання просила відмовити в задоволенні позову та розглядати справу без її участі. На обґрунтування зазначила, що станом на 16.06.2026 року відомості про виконання АТ КБ «ПриватБанк» ухвали суду від 13.04.2026 року про витребування доказів відсутні. При цьому позивачем не витребовувалися дані про факт вручення та користування карткою відповідачкою, а також про перерахування коштів безпосередньо первісним кредитором. Відповідачка повторно наголосила на відсутності Заявки на кредит, доказів акцепту оферти, надсилання та додавання SMS-коду. Крім того, вказала, що згідно з розрахунком заборгованості за договором здійснювалося погашення, однак бухгалтерські документи первісним кредитором новому не передані, а відсотки безпідставно нараховані поза межами строків, визначених у пропозиції.

25.06.2026 року до суду від представника позивача ТОВ «ФК «ПОЗИКА» Сімутіна М.Р., через підсистему «Електронний суд», надійшли додаткові пояснення у справі, у яких остання просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, відмовити в задоволенні заперечень відповідачки. На обґрунтування зазначила, що розрахунок заборгованості на суму 17 680,00 грн є обґрунтованим і здійснений у межах строку кредитування з урахуванням часткового погашення відсотків відповідачкою 29.10.2021 року в розмірі 1 456,00 грн та укладення того ж дня Додаткового договору № 1. Представник позивач вказала, що відповідачка не надала альтернативного розрахунку чи доказів повернення коштів, побудувавши захист на концепції «негативного доказу». Окрім того, представник наголосила на обґрунтованості та співмірності витрат на правничу допомогу в розмірі 5 500,00 грн, розмір яких підтверджується наданими до позову договором, актом та описом робіт, а також відповідає середній ринковій вартості таких послуг.

27.07.2026 року до суду через систему «Електронний суд» від відповідачки ОСОБА_1 надійшли пояснення з урахуванням пояснень представника позивача, у яких остання просила відмовити в задоволенні позову та розглядати справу без її участі. На обґрунтування зазначила, що представник позивача суперечить сам собі, називаючи в процесуальних документах за одним і тим самим договором № 91123826 різних позичальників - ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , що викликає обґрунтовані сумніви щодо відповідності копій оригіналам (ст. 95 ЦПК України). Відповідачка повторно вказала на недоведеність укладення договору, відсутність його невід`ємних частин, доказів ідентифікації та надання коштів. У разі ж визнання договору укладеним, відповідачка зауважила, що нарахування відсотків після 13.01.2022 року є безпідставним і суперечить правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12.

Відповідь з АТ КБ «ПРИВАТ БАНК», на виконання ухвали суду від 14.04.2026, з відомостями про банківську картку надійшла до суду 28.08.2026.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. У позовній заяві представник позивача - Міньковська А.В. просила суд про розгляд справи без її участі, підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала. Окрім того, у матеріалах справи наявна заява представника позивача Сімутіної В.В. про розгляд справи за її відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, у запереченнях на позов, додаткових поясненнях просила суд проводити розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, доходить наступного висновку.

15.10.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» був укладений Договір про надання фінансового кредиту № 91123826 (далі - Договір/Договір №91123826).

За цим Договором ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС надає кредит клієнту, якою є ОСОБА_1 у розмірі 5200 гривень 00 копійок, з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього Договору, а Клієнт зобов`язується повернути Кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах даного Договору. (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п.3.2. Договору графік (порядок та умови надання кредиту). За користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити Товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2. цього Договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою клієнта.

У разі несвоєчасного повернення кредиту, передбаченого п. 4.2 цього Договору, Клієнт зобов`язується сплатити штрафні санкції, у вигляді нарахування штрафу в розмірі 0 відсотків за кожен наступний день після останнього дня строку кредитування, визначеного п.4.2. цього Договору від суми залишку Кредиту (далі за текстом - «штрафні санкції»), але в будь якому разі не більше ніж 50 відсотків від суми наданого Кредиту та нарахованих відсотків разом (п.3.3. Договору).

Згідно з п. 4.2 Договору клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 13.01.2022 року (далі за текстом - «строк кредитування») шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства.

Цей Договір є електронним договором у розумінні Закону України "Про електронну комерцію", оформленим в електронній формі, складений українською мовою та має повну юридичну силу. Цей Договір підписано з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, використання якого допускає Закон України "Про електронну комерцію". Оскільки цей Договір укладено (підписано) із дотриманням порядку, передбаченого Законом України "Про електронну комерцію", цей Договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Оскільки, як зазначено у пункті 13.3 цього Договору, цей Договір прирівняно до договору, укладеного у письмовій формі, усі згоди/дозволи, що надаються Клієнтом за цим Договором і виражені у цьому Договорі, визнаються письмовими згодами/дозволами, тобто згодами/дозволами, наданими у письмовій формі (п.п. 13.1-13.4 Договору).

У додатку №1 до Договору №91123826 сторонами був узгоджений Графік платежів за договором про споживчий кредит №91123826 від 15.10.2021.

З довідки про ідентифікацію клієнта від 01 вересня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 ідентифікована (2021-10-15 17:19:05) в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» відповідно до вимог частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII.

Акцепт оферти Позичальником (підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором) здійснено для укладення договору № 91123826. Унікальний ідентифікатор (код підпису) - 996695, який був відправлений на номер НОМЕР_9, дата та час підписання: 10/15/2021, номер карти/маска карти: НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 , відповідно до умов Договору, підписав Договір №91123826 від 15.10.2021 шляхом введення електронного підпису ідентифікатором «996695».

Окрім того, відповідно до п.11.4 Договору у разі закінчення строку кредитування Клієнт може подати до Товариства заявку щодо продовження строку кредитування. Товариство у разі наявності вільних коштів та інших факторів може розглянути дану заявку Клієнта та надати згоду шляхом укладання Додаткового договору.

Так, 29.10.2021 між сторонами укладений новий Додатковий договір № 1, згідно з умовами якого внесені зміни до Договору № 91123826, згідно з п. 4.4 Договору узгоджено новий пільговий період тривалістю 5 календарних днів з 29.10.2021 року по 03.11.2021 року та внесено відповідні зміни до договору.

Зокрема, пункт 3.2 Договору викладено в новій редакції, згідно з якою за користування кредитом встановлено стандартну процентну ставку в розмірі 3%, а також визначено умови застосування пільгової ставки (знижки). За пп. 3.2.1 п. 3.2 Договору пільговий період визначено тривалістю 19 календарних днів з 15.10.2021 року по 03.11.2021 року за пільговою ставкою 2%, а за пп. 3.2.2 п. 3.2 Договору стандартний період - тривалістю 71 календарний день з 04.11.2021 року по 27.01.2022 року за ставкою 3%. Крім того, сторони узгодили, що нараховані відсотки за період з 15.10.2021 року по 29.10.2021 року в сумі 1456,00 грн підлягають сплаті відповідачем на користь позивача, а пункт 4.2 Договору викладено в редакції, за якою відповідач зобов`язався повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти в строк до 27.01.2022 року.

02.11.2021 між сторонами укладений новий Додатковий договір № 1, яким повторно внесено зміни до Договору № 91123826. Згідно з його умовами пільговий період встановлено тривалістю 48 календарних днів з 15.10.2021 року по 02.12.2021 року під пільгову ставку 2%, а стандартний період - 42 календарні дні з 03.12.2021 року по 27.01.2022 року під 3%. Відсотки за період з 15.10.2021 року по 02.11.2021 року в сумі 416,00 грн визначено до сплати відповідачем, а кінцевий строк повернення кредиту та сплати процентів підтверджено до 27.01.2022 року. У Додатку №1 Сторони погодили новий Графік погашення боргу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Так, за змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом п.п. 10,11 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Згідно п. 5 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.ч. 3-6,8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 90 ч.1 ст.1 Закону України «Про платіжні послуги» унікальний ідентифікатор - комбінація літер, цифр, символів або знаків, що надається користувачу надавачем платіжних послуг та дає змогу однозначно ідентифікувати користувача та/або його рахунок для цілей виконання платіжної операції.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. У разі створення електронного документа з використанням більш як одного електронного підпису та/або більш як однієї електронної печатки його створення завершується накладанням електронного підпису або електронної печатки останнім підписувачем чи створювачем електронної печатки відповідно до технології створення такого електронного документа.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Доводи відповідачки про те, що Довідка про ідентифікацію є неналежним доказом через її складення через чотири роки після укладення договору, є безпідставними. Зазначена довідка є підтверджуючим документом (витягом із інформаційної системи кредитодавця), що фіксує електронні відомості та лог-файли, згенеровані безпосередньо в момент реєстрації відповідача та укладення договору (зокрема, IP-адресу, РНОКПП, номер мобільного телефону, дані платіжної картки). Формування письмового витягу з електронного реєстру на дату підготовки матеріалів до суду не змінює дати вчинення самих електронних дій у 2021 році, що повністю відповідає ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 100 ЦПК України.

Виходячи з норм ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 вказаного Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронними підписами у Договорі про надання фінансового кредиту № 91123826 від. 15.10.2021 та Додаткових договір від 15.10.2021, 29.10.2021, 02.11.2021 до Договору про надання фінансового кредиту № 91123826 від 15.10.2021 року став одноразовий ідентифікатор - 996695.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частинами 1-3 ст.1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Частиною 1 ст.1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до п. 4.1. Договору, видача (надання) Товариством Кредиту Клієнту за цим Договором проводиться протягом трьох операційних банківських дні з моменту укладення цього Договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені Клієнтом у Особистому кабінеті, та, яка визначена Клієнтом у якості Основної платіжної картки.

Статтею 5 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що до фінансових платіжних послуг належать такі послуги, зокрема, послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Отже, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Відповідно до п.10 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року №113, перебачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі НОМЕР_10 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Пунктом п. 64 Положенням про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», затвердженого Постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 № 164, передбачено, що суб`єкт господарювання зобов`язаний не копіювати платіжний інструмент чи його реквізити відповідно.

Таким чином, позичальником при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідачки), але відповідно до вищенаведених Постанов Правління Національного банку України позивач не може зазначати та зберігати у договорах, інших документах повний номер особистого електронного платіжного засобу відповідачки.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про електронну комерцію» сторони електронного правочину можуть користуватися послугами постачальників послуг проміжного характеру в інформаційній сфері.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 6 Закону України «Про електронну комерцію» учасниками відносин у сфері електронної комерції є суб`єкти електронної комерції, постачальники послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, органи державної влади та органи місцевого самоврядування в частині виконання ними функцій держави або місцевого самоврядування. Постачальниками послуг проміжного характеру в інформаційній сфері є постачальники електронних комунікаційних послуг, оператори послуг платіжної інфраструктури, реєстратори (адміністратори), що присвоюють мережеві ідентифікатори, та інші суб`єкти, що забезпечують передачу та зберігання інформації з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

15.10.2021 о 17:19:07 год. (номер транзакції в системі iPay.ua - 114554910 на суму 5200,00 грн) на картку (маска картки НОМЕР_1 , призначення платежу: зарахування 5200 грн на карту НОМЕР_1 ) були надані/перераховані кошти у розмірі 5200,00 грн, про що свідчить лист ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» (Вих. №3152_251024112613 від 24.10.2025), яке діє в межах Договору на переказ коштів ФК-П-21/04-21 від 2021-04-06.

Окрім того, на виконання ухвали суду від 13-04-2026 від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надано відповідь (вихідний від 20-08-2026 р. №20.1.0.0.0/7-260814/32902-БТ), відповідно до якої на ім`я відповідачки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_5 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_6 ( НОМЕР_7 ). Повідомлено, що Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій станом на 20.08.2026 фінансовий номер телефону НОМЕР_5 та зазначено, що 15.10.2021 по вказаному рахунку було зарахування коштів на суму 5200,00 грн.

Також, суду надано виписку про рух коштів по даній карті НОМЕР_11 за період з 15.10.2021 по 22.10.2021, з якої вбачається зарахування коштів у сумі 5200,00 грн 15.10.2021.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Таким чином, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові ВС від 11.09.2019 по справі №755/2284/16-ц та у постанові від 25.05.2022 року у справі № 645/59/16-ц.

Відповідно до п. 41 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (далі - Положення № 75), операції, які здійснює банк, мають бути належним чином задокументовані.

У п. 42 Положення № 75 вказано, що підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 57 Положення № 75, інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

У п. 60 Положення № 75 зазначено, що клієнтські рахунки та рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Згідно з п. 62 Положення № 75 виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Вказані норми є підставою для висновку про те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Отже, надана суду виписка по руху коштів по рахунку відповідачки ОСОБА_1 (№ НОМЕР_6 ( НОМЕР_7 ) є належним та допустимим доказом, що підтверджує рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщує записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій та свідчить про отримання кредитних коштів за кредитним договором.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц, від 12.12.2024 у справі № 298/825/15-ц, від 15.01.2025 № 753/16762/15-ц.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупність інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Аналогічної позиції висловлена в поставові КЦС ВС від 15.01.2025 року у справі №753/16762.

Щодо тверджень відповідача про відсутність у матеріалах справи Паспорта споживчого кредиту, суд зазначає, що згідно зі ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Згідно з правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Оскільки в матеріалах справи наявний підписаний електронним підписом відповідача Договір про надання фінансового кредиту, який містить усі обов`язкові за законом істотні умови, відсутність у матеріалах справи окремого Паспорта споживчого кредиту не свідчить про неукладеність кредитного договору чи його недійсність.

Суд доходить висновку, що між сторонами був укладений кредитний договір № 91123826 з додатковими договорами від 29.10.2021, 15.10.2021, а ТОВ «ФК «ІРБІС»свої зобов`язання перед відповідачкою виконало.

01.09.2025 ТОВ «Фінансова компанія «ІРБІС» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» уклали Договір факторингу № 01092025/01.

Відповідно до пункту 2.1. Розділу 1 Договору факторингу № 01092025/01, клієнт зобов`язується відступити фактору право вимоги, зазначені в реєстрі права вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення.

Згідно з п. 4.1. Договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання реєстру прав вимог у формі наведеної в Додатку №1 до цього договору.

Відповідно до витягу із додатку №1 до Договору факторингу №01092025/01 від 01.09.2025, ТОВ «Фінансова компанія «Позика» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 17680,00 грн.

Факт переходу підтверджується також Актом прийому-передачі реєстру прав вимог за Договором факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025.

Також, на підтвердження переходу права вимоги позивачем надано копію платіжної інструкції № 6054383 від 02.09.2025, з якої вбачається, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» здійснило переказ коштів на користь ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» у розмірі 3490472,17 грн (призначення платежу: Оплата суми фінансування згідно з Договором факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року. Без ПДВ).

Згідно з розрахунками заборгованості за Договором № 91123826 від 15.10.2021 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 17680,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить - 5200,00 грн, заборгованість за відсотками становить - 12480,00 грн, заборгованість за штрафними санкціями та комісіями - 0,00 грн.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

У ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідачем не надано доказів того, що ним належним чином виконувались зобов`язання з повернення кредитних коштів первісним кредиторам.

Позивачем заявлено позовні вимоги в межах суми та складових розміру вимог, які мали первісні кредитори.

Відступленням права вимоги є договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до статті 1077 ЦК України (станом на час укладання Договору факторингу) передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15№ «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19 наголошено, що доказом переходу прав за зобов`язанням до нового кредитора є відповідний правочин щодо відступлення прав вимоги у зобов`язанні […], а не документи, що засвідчують права, які передаються. За таких обставин, у позивача, як нового кредитора, який набув право вимоги в межах сум зазначених у договорах, наявне право вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.

Аналогічної правової позиції дотримується і КЦС ВС в постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц.

Кредитний договір, укладений між відповідачкою та первісним кредитором, а також договори факторингу, укладені між кредиторами та позивачем у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень ст.204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаних правочинів.

Зважаючи, що умови договору факторингу виконано сторонами, вартість, обумовлена договором, сплачено ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА», в судовому порядку вказаний правочин не оскаржено, суд вважає, що позивач набув право вимоги до відповідачки на законних підставах.

Відповідачкою не надано доказів, що нею належним чином виконувались зобов`язання з повернення кредитних коштів первісному кредитору.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконала грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту, що обумовлена умовами Договору кредитодавцю суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» щодо стягнення з відповідачки заборгованості за Договором № 91123826 від 15.10.2021 в частині заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5200,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 12480,00 грн суд зазначає наступне.

Згідно з умовами п. 3.2 Договору про надання фінансового кредиту від 15.10.2021 року, за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити Товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3 %, яка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2 цього Договору, та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою клієнта, при цьому клієнт має право скористатися пільговим періодом та отримати пільгову процентну ставку (знижку) на умовах, визначених п.п. 3.2.1, 3.2.2 п. 3.2 цього Договору, відповідно до яких пільговий період встановлено тривалістю 14 календарних днів з 15.10.2021 року по 29.10.2021 року за пільговою процентною ставкою 2 %, а стандартний період - тривалістю 76 календарних днів з 30.10.2021 року по 13.01.2022 року за стандартною процентною ставкою 3 %.

За Додатковим договором від 29.10.2021 року до вказаного Договору, сторонами змінено редакцію п. 3.2 Договору, визначивши за користування кредитом стандартну процентну ставку у розмірі 3 % із можливістю скористатися пільговим періодом, за яким пільговий період продовжено до 19 календарних днів з 15.10.2021 року по 03.11.2021 року за пільговою процентною ставкою 2 %, а новий стандартний період встановлено тривалістю 71 календарний день з 04.11.2021 року по 27.01.2022 року за стандартною процентною ставкою 3 %.

За Додатковим договором від 02.11.2021 року сторонами знову викладено п. 3.2 Договору в новій редакції, згідно з якою за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити Товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3 %, яка застосовується у межах визначеного строку та нового стандартного періоду в разі його продовження з можливістю скористатися пільговим періодом, за умовами якого пільговий період встановлено тривалістю 48 календарних днів з 15.10.2021 року по 02.12.2021 року за пільговою процентною ставкою 2 %, а стандартний період - тривалістю 42 календарні дні з 03.12.2021 року по 27.01.2022 року за стандартною процентною ставкою 3 %.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини 2 статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини 2 статті 1057 цього Кодексу.

Проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказане узгоджується з висновками, що містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (справа № 310/11534/13-ц) та від 31 жовтня 2018 року (справа справі № 202/4404/16-ц).

У постанові від 05 квітня 2023 року, справа №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду також не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Таким чином, за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18) та в постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 712/9613/15-ц (провадження № 61-46733св18) вказано, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми, які підлягають стягненню.

Суд доходить висновку, що строк кредитування за Договором № 91123826 від 15.10.2021 сплинув, а право кредитора на нарахування процентів за Договором діяло тільки у межах строку його дії - до 27.01.2022 року (включно).

Таким чином, враховуючи, що підстави для нарахування відповідачці відсотків або заборгованості за відсотками за період після 27.01.2022 року відсутні, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки відсотки в межах строку дії договору, що відповідно до розрахунку заборгованості станом на 27.01.2022 складає 11856,00 грн.

З огляду на викладене вище, оскільки відповідачка свої зобов`язання за умовами Договору №91123826 у повному обсязі не виконала, доказів відсутності своєї заборгованості перед позивачем суду не надала, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» підлягають задоволенню та з відповідачки ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 91123826 від 15.10.2021 у розмірі 17056,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 5200,00 грн, заборгованість за відсотками - 11 856,00 грн.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідачки понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 500,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

02.01.2026 між позивачем та ФОП ОСОБА_6 укладено договір про надання правової допомоги №39493634/03.

Відповідно до умов договору Клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу (п. 1.1 Договору). Обов`язки виконавця визначені у п. 2.1 Договору.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу та їх відшкодування позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02.06.2026, копію додаткової угоди № 91123826 від 16.02.2026 за умовами якого було розширено предмет договору, а саме щодо представництва та захисту інтересів ТОВ «ФК «ПОЗИКА» у справі щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , копію детального опису робіт (наданих послуг) та копію Акту надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 16.02.2026, з якого вбачається, що виконавець надав, а клієнт прийняв правову допомогу загальною вартістю 5500 грн, зокрема письмова консультація 500 грн, правовий аналіз спірних правовідносин 1500 грн, складання позовної заяви 1500 грн, формування додатків до позовної заяви 1000 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22 висловив позицію про те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Клопотань про зменшення витрат на правову допомогу не надходило.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що витрати пов`язані з оплатою правової допомоги у розмірі 5500,00 грн є співмірними позовним вимогам.

Відповідно до платіжної інструкції № 99123826 від 03.03.2026 при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн (коефіцієнт 0,8 від ставка судового збору визначеної Законом України «Про судовий збір»).

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд частково задовольнив позовні вимоги, то витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5500,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог, тобто в сумі 5305,88 грн (17056,00 х5500,00/17680,00).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України на користь позивача з відповідача підлягають також стягненню витрати позивача зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог, що дорівнює 2568,43 грн (17056,00х2662,40/17680,00).

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 279, 280-283 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» заборгованість за кредитним Договором про надання фінансового кредиту № 91123826 від 15.10.2021 у розмірі 17056,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 5200,00 грн, заборгованість за відсотками - 11 856,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» витрати по сплаті судового збору в сумі 2568,43 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5305,88 грн.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення скороченого рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА», ЄДРПОУ 39493634, адреса: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1.

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 07.09.2026 року.

Суддя О.Ю. Алтухова