Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №641/1825/26 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2/641/2153/2026 Справа № 641/1825/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Щепелевої Г.М.,

за участю секретаря судового засідання Масалової М.Є.,

представника позивача Гринишина Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ+» до ОСОБА_1 та приватного підприємства «Науково-виробнича комерційна фірма «АПЕКС» про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат,

ВСТАНОВИВ:

03.03.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ+» - адвокат Гринишин Є.В. звернувся до Слобідського районного суду м. Харкова із позовною заявою, в якій просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та приватного підприємства «Науково-виробнича комерційна фірма «АПЕКС» 3% річних та інфляційні втрати за прострочення виконання судового рішення у загальному розмірі 352 310, 86 грн. та понесені судові витрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 18 вересня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» (яке у подальшому змінило назву на АТ «Укрсиббанк») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту (з правилами) № 11475528000, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав грошові кошти у строкове платне користування в розмірі 338 315,78 гривень із кінцевим строком погашення до 18 вересня 2028 року та відсотковою ставкою 23,90% річних на залишок заборгованості.

Того ж дня між Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» (яке у подальшому змінило назву на АТ «Укрсиббанк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково- виробнича комерційна фірма «АПЕКС» (код за ЄДРПОУ 14069627) було укладено договір поруки № 262551 (основний борг), відповідно до умов якого ТОВ «Науково-виробнича комерційна фірма «АПЕКС» зобов`язалась перед кредитором забезпечувати виконання своїх зобов`язань за кредитним договором боржником ОСОБА_1 .

Крім того, у цей же день між Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» (яке у подальшому змінило назву на АТ «Укрсиббанк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича комерційна фірма «АПЕКС» (код за ЄДРПОУ 14069627) було укладено договір поруки № 262551 (проценти та інші платежі), відповідно до умов якого ТОВ «Науково-виробнича комерційна фірма «АПЕКС» зобов`язалась перед кредитором забезпечувати виконання своїх зобов`язань за кредитним договором боржником ОСОБА_1 .

Своїх зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 не виконав, а тому банк звернувся до суду із позовом.

29 липня 2020 року рішенням Слобідського районного суду м. Харкова позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Науково-виробнича комерційна фірма «АПЕКС» про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Науково-виробнича комерційна фірма «АПЕКС» на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11475528000 від 18.09.2015 року у розмірі 385 604 грн. 69 коп. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Науково-виробнича комерційна фірма «АПЕКС» на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судовий збір у розмірі 5784 грн. 07 коп.

17 квітня 2025 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ДІАМАНТ+» було укладено Договір факторингу № 17/04/2025, згідно умов якого новим кредитором боржників ОСОБА_1 та ПП «Науково-виробнича комерційна фірма «АПЕКС» стало ТОВ «ДІАМАНТ +».

Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 27 червня 2025 року було задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ+» та замінено стягувача Акціонерне товариство «Укрсиббанк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ+» (ЄДРПОУ:43909406, 61057, м. Харків, вул. Римарська, 26, офіс 1) у виконавчих провадженнях № 71891680 та № 71914157 при виконанні рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 29 липня 2020 року у справі № 641/9314/18 за позовом Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Аптекс» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У листопаді 2025 року представник позивача звертався до керівників Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові СМУ МЮ та Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові СМУ МЮ із адвокатськими запитами, у яких просив повідомити чи стягувались якісь кошти з ОСОБА_1 чи ПП «Науково-виробнича комерційна фірма «Апекс» у виконавчих провадженнях щодо виконання рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 29 липня 2020 року у справі № 641/9314/18.

Як вбачається із відповідей на адвокатські запити з ОСОБА_1 Основ`янсько-Слобідським ВДВС у місті Харкові СМУ МЮ було стягнуто - жодних коштів стягнуто не було.

Позивач у позові зазначає, що рішенням суду стягнуто з відповідачів солідарно на користь позивача, який є правонаступником банку, грошові кошти, проте ці зобов`язання відповідачі належним чином не виконали, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ч.2 ст.625 ЦК України.

Підсумовуючи викладене, позивач зазначає, що з ухваленням рішення суду в 29.07.2020 та його невиконання відповідачами, в нього виникло право на отримання компенсації, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України, за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як зазначає позивач у мотивувальній частині позовної заяви, нарахування відповідачам 3% річних та інфляційних втрат у порядку, передбаченому ч.2 ст.625 ЦК України, обумовлено тим, що з 12.03.2020 Кабінетом Міністрів України був встановлений карантин, а з 24.02.2022 в Україні введений воєнний стан, який наразі не скасований, у зв`язку з чим строк позовної давності був відповідно продовжений та зупинений, а тому позивач має право заявити позовні вимоги в порядку ч.2 ст.625 ЦК України до відповідачів за період з 29.07.2020 по 04.02.2026.

У зв`язку із цим, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів нараховані 3% річних та інфляційні втрати за прострочення виконання судового рішення.

Відповідачі правом на подання відзиву на позовну заяву не скористались.

Ухвалою судді від 05.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 07.05.2026 закрито підготовче провадження та цивільну справу призначено до судового розгляду по суті на 04.06.2026 на 14:00.

Протокольною ухвалою суду у зв`язку із неявкою відповідачів розгляд справи був відкладений до 14.07.2026 на 11:00.

У судовому засіданні 14.07.2026 представник позивача – адвокат Гринишин Є.В. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, що викладені у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував. Судове засідання за клопотанням представника позивача було відкладено у зв`язку із необхідністю подати додаткові докази.

В судовому засіданні 07.09.2026 протокольною ухвалою суду клопотання представника позивача про поновлення процесуального строку на подання доказів було задоволено, до справи долучено подані докази.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача ПП «Науково-виробнича комерційна фірма «АПЕКС» у судове засідання повторно не з`явилися, причин не прибуття в судове засідання суду не повідомили, про день, час та місце проведення судових засідань щоразу були повідомлені належним чином, а саме: шляхом направлення судових повісток про виклик у судове засідання на адресу місць їх реєстрації проживання/місцезнаходження, які поверталися до суду з підстав: адресат відсутній за вказаною адресою, що, відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст.128 ЦПК України, є належним повідомленням учасника справи про день, час та місце судового засідання.

Частиною 1 ст.223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно із положеннями частин першої-другої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою (ст. 281 ЦПК України).

Оскільки відповідачі ОСОБА_1 та ПП «Науково-виробнича комерційна фірма «АПЕКС», будучи належним чином повідомленими про день, час та місце проведення судового засідання, у судове засідання не з`явилися, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання до суду не подали, тому суд, заслухавши думку представника позивача, який не заперечував проти розгляду справи у відсутність відповідачів та ухвалення заочного рішення, керуючись ч.ч. 1, 4 ст.223, ч. 1-2 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, постановив протокольну ухвалу про заочний розгляд справи у відсутність означених учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальні позиції представника позивача, висловлену як письмово, так і під час проголошення вступного слова, виступу в судових дебатах, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (з 24.11.2018 року змінено назву на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРСИББАНК»), та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11475528000 від 18.09.2015 року

Відповідно до умов кредитного договору Позивач надав Відповідачу 1 кредит (грошові кошти) на загальну суму 338315.78 грн. шляхом зарахування коштів на поточний рахунок відповідача, а Відповідач зобов`язався щомісячно повертати кредит та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів 18 числа кожного місяця у розмірі 7053.93 грн.

За користування кредитними коштами Відповідач зобов`язався сплачувати проценти у порядку та розмірі встановленому п. 2.7 - п.2.8 кредитного договору, п.1.3 Правил. Проценти нараховуються на суму кредитних коштів, фактично наданих банком позичальнику, за період з моменту фактичого надання коштів до повернення останнім коштів у власність банку, та сплачуються у порядку, встановленому договором, (п.1.3 Правил).

На забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника по вказаному кредитному договору прийнята порука приватного підприємства “НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА «АПЕКС» згідно із договорами поруки №262551 (основний борг) від 18.09.2015 року та №262551 (проценти та інші платежі) від 18.09.2015 року . Відповідно із ст. ст.553, 554 ЦК України, п. п. 1.1.-1.5 договорів поруки поручитель зобов`язується відповідати за виконання позичальником його зобов`язань перед кредитором щодо повернення кредиту в межах суми 338315.78 грн. та процентів, пені в межах суми 169157.89 грн., що виникли з кредитного договору, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Відповідальність поручителя і позичальника є солідарною. Підписанням договору поруки поручитель підтвердив, що йому добре відомі усі умови вищевказаного кредитного договору.

Із копії рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.07.2020 у справі № 641/9314/18 суд встановив, що позов Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Аптекс» про стягнення заборгованості за кредитним договором був задоволений.

Зокрема, цим судовим рішенням стягнуто солідарно ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Аптекс» на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором №11475528000 від 18.09.2015 року у розмірі 385 604 грн. 69 коп. Також цим судовим рішенням здійснено розподіл судових витрат, стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Аптекс» на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» судовий збір у розмірі 5784 грн. 07 коп.

Із копії ухвали Слобідського районного суду м. Харкова від 23.07.2026 у справі № 641/9314/18 вбачається, що виправлена допущена у рішенні суду від 29.07.2020 описка та зазначено вірну назву відповідача Приватне підприємство «Науково-виробнича комерційна фірма «Апекс».

Частиною 3 ст.6 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262-IV передбачено, що суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Частиною 2 ст.3 означеного Закону встановлено, що Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Суд перевірив факт набрання рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.07.2020 та ухвали Слобідського районного суду м. Харкова від 23.07.2026 у справі № 641/9314/18 законної сили шляхом використання даних Єдиного державного реєстру судових рішень і встановив, що означене судове рішення набрало законної сили 29.08.2020 (реєстраційний номер рішення: 90656977), а ухвала – 08.08.2026.

Частиною 4 ст.82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обставина стягнення солідарно з відповідачів на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» заборгованості за кредитним договором №11475528000 від 18.09.2015 року у розмірі 385 604 грн. 69 коп., встановлена рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.07.2020 у справі № 641/9314/18, що набрало законної сили, а тому ця обставина доказуванню під час розгляду цивільної справи № 641/1825/26 не підлягає.

26.05.2023 державним виконавцем Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження № 71891680 із примусового виконання виконавчого листа, виданого Комінтернівським районним судом м. Харкова у справі № 641/9314/18 від 08.03.2023, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» заборгованості за кредитним договором №11475528000 від 18.09.2015 року у розмірі 385 604 грн. 69 коп. та стягнення в рівних частинах з ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Аптекс» на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» судового збору у розмірі 5784 грн. 07 коп. – щодо боржника ОСОБА_1

30.05.2023 державним виконавцем Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження № 71914157 із примусового виконання виконавчого листа, виданого Комінтернівським районним судом м. Харкова у справі № 641/9314/18 від 08.03.2023, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» заборгованості за кредитним договором №11475528000 від 18.09.2015 року у розмірі 385 604 грн. 69 коп. та стягнення в рівних частинах з ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Аптекс» на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» судового збору у розмірі 5784 грн. 07 коп. – щодо боржника Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Апекс».

17 квітня 2025 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ДІАМАНТ+» було укладено Договір факторингу № 17/04/2025, згідно умов якого новим кредитором боржників ОСОБА_1 та ПП «Науково-виробнича комерційна фірма «АПЕКС» стало ТОВ «ДІАМАНТ +».

Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 27 червня 2025 року, яка набрала чинності 15.07.2025, було задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ+» та замінено стягувача Акціонерне товариство «Укрсиббанк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ+» (ЄДРПОУ:43909406, 61057, м. Харків, вул. Римарська, 26, офіс 1) у виконавчих провадженнях № 71891680 та № 71914157 при виконанні рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 29 липня 2020 року у справі № 641/9314/18 за позовом Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Аптекс» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Оскільки зазначені обставини встановлені ухвалою суду, яка набрала законної сили, вони відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України повторному доказуванню не підлягають.

Із відповіді Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 26.11.2025 вбачається, що за виконавчим провадженням № 71891680 з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача стягнуто 9203,31 грн., а також 920,33 грн. виконавчого збору та 200,00 грн. витрат на проведення виконавчих дій.

Згідно із відповіддю Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 24.07.2026 стягнуті за виконавчим провадженням № 71891680 з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача 9203,31 грн., а також 920,33 грн. виконавчого збору та 200,00 грн. витрат на проведення виконавчих дій надійшли на депозитний рахунок відділу 06.07.2023 та 20.07.2023.

Із відповіді Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 24.11.2025 вбачається, що за виконавчим провадженням № 71914157 стягнення відсутні.

Із розрахунку заборгованості ОСОБА_1 , приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Апекс» вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ+» здійснило нарахування 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.07.2020 у справі № 641/9314/18 в розмірі 62 352,79 грн. за період з 29.07.2020 по 04.02.2026 з урахуванням стягнутих державним виконавцем 9 302,31 грн.

Згідно із зазначеним розрахунком Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ+» також здійснило нарахування відповідачам інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання за рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.07.2020 у справі № 641/9314/18 в розмірі 289 958,07 грн. за період з 29.07.2020 по 04.02.2026 з урахуванням стягнутих державним виконавцем 9 302,31 грн.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).

Згідно з ч.1,2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків стаття 11 ЦК України визначає договори та інші правочини.

Відповідно ч.1,2 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах,встановлених договором,а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 541 ЦК України встановлено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Частиною 1 ст.543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Статтею 553ЦК України передбачено,що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно з ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України (ч.1 ст. 1050 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу означеної норми матеріального права суд дійшов висновку, що нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд також звертає увагу учасників справи, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України), що узгоджується з правовим висновком щодо застосування положень ст.625 ЦК України, що викладений в постанові Верховного Суду від 05 листопада 2025 року в справі №754/9673/24 (провадження № 61-5904св25).

Відповідно до змісту статей 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, від якої не відступила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Отже, положення ч.2 ст.625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень ч.2 ст.625 ЦК України міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року в справі №686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18 ), а також у постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року № 589/3683/16-ц (провадження № 61-35653св18) та від 29 липня 2019 року № 712/13964/15-ц (провадження № 61-31755св18).

Окрім того, суд бере до уваги, що Верховний Суд у справі №754/9673/24 зазначив, що «У зв`язку з невиконанням відповідачами вищевказаних судових рішень позивач звернувся до суду з позовом у цій справі. Тобто спірні правовідносини стосуються наслідків невиконання судових рішень, що судами попередніх інстанцій не враховано. Судами вказано про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних через невиконання зобов`язання, яке виникло на підставі судового рішення у справі № 754/16771/17 та у справі № 754/16773/17, так як позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нараховані за період із 24 лютого 2022 року, задоволенню не підлягають на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. У разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу. Отже, до таких правовідносин не застосовуються положення статті 625 ЦК України. Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 04 червня 2025 року у справі № 752/30967/21 (провадження № 61-134св25). Разом із цим, як уже було зазначено вище, спірні правовідносини стосуються наслідків невиконання судових рішень, а не стягнення заборгованості, а також 3 % річних та інфляційних втрат за договорами позики. Ці питання уже вирішено судом, і саме невиконання відповідних судових рішень стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у справі, яка переглядається. Оскільки предметом позову у цій справі є стягнення на підставі статті 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання щодо солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача грошових сум, підтверджених судовими рішеннями, тому до цих правовідносин застосовуються положення статті 625 ЦК України.».

У зв`язку із цим, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право на стягнення відповідно до статті 625 ЦК України трьох процентів річних та інфляційних втрат внаслідок прострочення відповідачами виконання грошового зобов`язання, що визначено рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.07.2020 у справі № 641/9314/18.

Оскільки внаслідок невиконання відповідачами як боржниками грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов, про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16 (провадження № 14-254цс19).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач як кредитор вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум трьох процентів річних та інфляційних втрат до повного виконання грошового зобов`язання, підтвердженого рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.07.2020 у справі № 641/9314/18.

Позивачем надано розрахунок заборгованості ОСОБА_1 , приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Апекс», згідно із яким нараховані 3% річних в розмірі 62 352,79 грн. та інфляційні втрати в розмірі 289 958,07 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання за рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.07.2020 у справі № 641/9314/18 за період з 29.07.2020 по 04.02.2026.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, здійснив власний розрахунок відповідно до вимог частини другої статті 625 ЦК України та дійшов таких висновків.

Суд не погоджується із розрахунком трьох відсотків річних, запропонованим позивачем. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України три відсотки річних підлягають нарахуванню на фактичний розмір невиконаного грошового зобов`язання з урахуванням його часткового виконання у липні 2023 року.

Розрахунок трьох відсотків річних здійснюється таким чином:

за період з 29 липня 2020 року по 05 липня 2023 року:

385 604,69 грн ? 3 % ? 1072 дні ? 365 = 33 975,47 грн;

06 липня 2023 року в рахунок виконання грошового зобов`язання стягнуто 9 203,31 грн, у зв`язку із чим залишок основного боргу становить:

385 604,69 грн – 9 203,31 грн = 376 401,38 грн;

за період з 06 липня 2023 року по 04 лютого 2026 року:

376 401,38 грн ? 3 % ? 945 днів ? 365 = 29 235,56 грн.

Таким чином, розмір трьох відсотків річних становить:

33 975,47 грн + 29 235,56 грн = 63 211,03 грн.

У судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги про стягнення трьох відсотків річних у розмірі 62 352,79 грн., тому з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства з відповідачів належить стягнути на користь позивача три відсотки річних за час прострочення виконання зобов`язання у загальному розмірі 62 352,79 грн.

Також суд не погоджується із розрахунком інфляційних втрат, запропонованим позивачем. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України інфляційні втрати підлягають нарахуванню на фактичний розмір невиконаного грошового зобов`язання з урахуванням його часткового виконання 06 липня 2023 року.

Сума основного боргу до його часткового погашення становила 385 604,69 грн.

06 липня 2023 року в рахунок виконання грошового зобов`язання стягнуто 9 203,31 грн, після чого залишок основного боргу становив:

385 604,69 грн – 9 203,31 грн = 376 401,38 грн.

Щодо залишку основного боргу у розмірі 376 401,38 грн сукупний коефіцієнт інфляції за період із серпня 2020 року по січень 2026 року становить:

Період - Сукупний коефіцієнт інфляції

серпень — грудень 2020 року - 1,0354248611

2021 рік - 1,1001533356

2022 рік - 1,2660324419

2023 рік - 1,0508380403

2024 рік - 1,1198020175

2025 рік - 1,0795957123

січень 2026 року - 1,007

Загальний коефіцієнт 1,8449487045.

Формула розрахунку суми залишку боргу з урахуванням інфляції:

376 401,38 грн ? 1,8449487045 = 694 441,24 грн.

Розмір інфляційних втрат на залишок основного боргу становить:

694 441,24 грн – 376 401,38 грн = 318 039,86 грн.

Щодо частини основного боргу у розмірі 9 203,31 грн, стягнутої 06 липня 2023 року, інфляційні втрати підлягають нарахуванню за період із серпня 2020 року по червень 2023 року включно.

Період - Сукупний коефіцієнт інфляції

серпень — грудень 2020 року 1,0354248611

2021 рік 1,1001533356

2022 рік 1,2660324419

січень — червень 2023 року 1,0458041486

Загальний коефіцієнт 1,5082280139

Формула розрахунку суми боргу з урахуванням інфляції:

9 203,31 грн ? 1,5082280139 = 13 880,69 грн.

Розмір інфляційних втрат на цю частину боргу становить:

13 880,69 грн – 9 203,31 грн = 4 677,38 грн.

Таким чином, загальний розмір інфляційних втрат становить:

318 039,86 грн + 4 677,38 грн = 322 717,24 грн.

У судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 289 958,07 грн., тому з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства з відповідачів належить стягнути на користь позивача інфляційні втрати за час прострочення виконання зобов`язання у загальному розмірі 289 958,07 грн.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки розмір заявлених до стягнення сум не перевищує розмір, визначений судом, а суд не вправі виходити за межі позовних вимог, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із дослідженої квитанції № 124А-93DZ-5QBE судом встановлено, що позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5 284,66 грн., які, згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача в рівних частках, оскільки стягнення з відповідачів судових витрат у солідарному порядку законом не передбачено.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.01.2024 у справі № 903/87/23.

Щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, то представник позивача у судових дебатах зробив заяву в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України про подання доказів сплати судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, з огляду на що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд вважає за необхідне встановити позивачу строк для надання таких доказів до 14.09.2026 включно. Копії доказів, що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.

Керуючись ст. 2, 5, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 128, 133, 141, 244, 263, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ+» до ОСОБА_1 та приватного підприємства «Науково-виробнича комерційна фірма «АПЕКС» про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та приватного підприємства «Науково-виробнича комерційна фірма «АПЕКС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ+» за прострочення виконання грошового зобов`язання три відсотки річних в розмірі 62 352,79 грн., інфляційні втрати в розмірі 289 958,07 грн, а всього 352 310 (триста п`ятдесят дві тисячі триста десять) грн. 86 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 та приватного підприємства «Науково-виробнича комерційна фірма «АПЕКС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ+» в рівних частках судовий збір у сумі 5 284 (п`ять тисяч двісті вісімдесят чотири) грн. 66 коп., тобто з кожного по 2 642 (дві тисячі шістсот сорок дві) грн. 33 (тридцять три) коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо судового рішення за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ +», код 43909406, адреса: м. Харків, вул. Римарська, 26, оф. 1.

Відповідачі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Приватне підприємство «Науково-виробнича комерційна фірма «АПЕКС», код 14069627, адреса: м. Харків, вул. Котлова, 39.

Суддя Г.М.Щепелева