Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №953/7432/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/7432/26

н/п 2/953/4379/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Демченко С.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Молчанової Ю.Ю.,

секретар судового засідання - Тюльпа Я.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», треті особи - народні депутати України: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Міністерство освіти і науки України про визнання незаконним та скасування наказу, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

08 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», треті особи - народні депутати України: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Міністерство освіти і науки України, в якій просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» про відрахування ОСОБА_1 зі спеціальності F7 Комп`ютерна інженерія;

- зобов`язати Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» поновити ОСОБА_1 у числі студентів магістратури заочної форми навчання за спеціальністю F7 Комп`ютерна інженерія;

- зобов`язати Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» укласти з ОСОБА_1 додаткову угоду до договору про надання освітніх послуг, встановивши помісячний графік внесення плати за навчання;

- визнати неправомірними дії Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» щодо обмеження права ОСОБА_1 на свободу слова та інформацію, що виразилося у незаконній відмові щодо поширення інформації;

- зобов`язати Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» поширити інформацію відповідно до заяви ОСОБА_1 від 10.02.2026;

- визнати протиправним ігнорування звернень ОСОБА_1 від 25 вересня 2025 року, 14 жовтня 2025 року з боку Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»;

- зобов`язати Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» розглянути звернення ОСОБА_1 від 25 вересня 2025 року, 14 жовтня 2025 року;

- визнати протиправним незапрошення ОСОБА_1 в порядку ст. 18 Закону України "Про звернення громадян" до розгляду його звернення оргкомітетом Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» щодо порушень під час виборів ректору;

- визнати протиправною відповідь оргкомітету Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» щодо порушень під час виборів ректору на звернення ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» розглянути звернення ОСОБА_1 щодо порушень під час виборів ректору у встановленому законом порядку;

- стягнути з Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000 грн.

10 червня 2026 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про зміну предмету позову, в якій зазначив, що 09 червня 2026 року він отримав відповідь з Міністерства освіти і науки, до якої долучена відповідь Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» із зазначенням дати та номеру наказу про його відрахування, у зв`язку з чим просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» № 235 СТ від 04.02.2026 про відрахування ОСОБА_1 зі спеціальності F7 Комп`ютерна інженерія;

- зобов`язати Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» поновити ОСОБА_1 у числі студентів магістратури заочної форми навчання за спеціальністю F7 Комп`ютерна інженерія;

- зобов`язати Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» укласти з ОСОБА_1 додаткову угоду до договору про надання освітніх послуг, передбачивши помісячний графік внесення плати за навчання;

- визнати неправомірними дії Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» щодо обмеження права ОСОБА_1 на свободу слова та інформацію, що виразилося у незаконній відмові щодо поширення інформації;

- зобов`язати Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» поширити інформацію відповідно до заяви ОСОБА_1 від 10.02.2026;

- визнати протиправним ігнорування звернень ОСОБА_1 від 25 вересня 2025 року та 14 жовтня 2025 року з боку Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»;

- зобов`язати Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» розглянути звернення ОСОБА_1 від 25 вересня 2025 року та 14 жовтня 2025 року;

- визнати протиправним незапрошення ОСОБА_1 в порядку ст. 18 Закону України "Про звернення громадян" до розгляду його звернення оргкомітетом Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» щодо порушень під час виборів ректора;

- визнати протиправною відповідь оргкомітету Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» щодо порушень під час виборів ректора на звернення ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» розглянути звернення ОСОБА_1 щодо порушень під час виборів ректора у встановленому законом порядку;

- стягнути з Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом ректора НТУ «ХПІ» від 03.09.2025 № 1437 СТ його було зараховано на перший курс магістратури заочної форми навчання за спеціальністю F2 «Інженерія програмного забезпечення» на умовах контракту. Під час вступу між сторонами укладений договір про навчання та додаткову угоду про щомісячну оплати вартості навчання.

Після зарахування позивач ознайомився з навчальним планом, з яким він не погодився та знайшов собі особу, яка погодилась бути його керівником на магістратурі та запросила до аспірантури, але з викладацького складу на іншій кафедрі - «Комп`ютерна інженерія та програмування». 12.09.2025 він подав заяву про переведення на спеціальність F7 «Комп`ютерна інженерія», оскільки керівником магістратури може бути особа лише в межах кафедри, зазначивши, що має намір продовжити навчання під керівництвом викладача іншої кафедри. За твердженням позивача, зазначена заява тривалий час залишалася нерозглянутою.

З метою продовження навчання позивач повторно пройшов вступні випробування та наказом від 30.09.2025 № 1811 СТ був зарахований з 01.10.2025 на спеціальність F7 на умовах контракту. При цьому, як зазначає позивач, йому було відмовлено в укладенні додаткової угоди про щомісячну оплати вартості навчання за новою спеціальністю з вимогою спочатку відрахуватися зі спеціальності F2.

02.10.2025 позивач подав заяву про відрахування зі спеціальності F2, однак, за його твердженням, копії відповідного наказу йому не було надано. Водночас після подання заяви про відрахування відповідач повідомив, що переведення на спеціальність F7 є неможливим у зв`язку з поданою заявою про відрахування. 14.10.2025 позивач звернувся до ректора зі скаргою на зазначені дії, однак відповіді, за його твердженням, не отримав.

Позивач також посилається на те, що в зимовий період 2025/2026 навчального року відповідач не забезпечив йому можливості скласти академічну сесію з урахуванням його особливих освітніх потреб, пов`язаних із повною втратою зору. У подальшому йому було припинено доступ до корпоративних сервісів університету, проте станом на червень 2026 року він не отримував повідомлення про відрахування та копії відповідного наказу, при цьому фактично був позбавлений можливості брати участь у навчальному процесі.

Позивач вважає, що такі дії відповідача призвели до його фактичного відсторонення від навчання та незаконного відрахування без дотримання встановленої процедури. Крім того, він вважає, що неналежна організація освітнього процесу та незабезпечення необхідних умов для складання сесії не дають підстав покладати на нього відповідальність за можливу академічну неуспішність.

Також позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про надання освітніх послуг, оскільки, на його думку, відповідач безпідставно відмовив в укладенні додаткової угоди про щомісячну оплату навчання, незважаючи на його готовність виконувати фінансові зобов`язання.

Позивач вважає, що відповідачем також порушено його право на отримання належної інформації про освітню послугу, оскільки з навчальним планом його було ознайомлено вже після зарахування та укладення договору. Крім того, він посилається на неналежний розгляд його звернень та скарг, зокрема скарги від 14.10.2025, заяви про відрахування від 02.10.2025 та інших звернень.

Окремо позивач зазначає, що звертався до державних органів та університету зі скаргами щодо проведення виборів ректора НТУ «ХПІ», зокрема щодо використання офіційного Telegram-каналу інституту для агітації на користь одного з кандидатів. На його думку, подальше припинення доступу до навчання та його відрахування були зумовлені саме його активною громадянською позицією та зверненнями щодо можливих порушень під час виборчого процесу та скарг, які були розглянуті без його участі, що є порушенням закону.

Посилаючись на наведені обставини, позивач стверджує про порушення відповідачем його права на освіту, права на належне та недискримінаційне освітнє середовище, права на інформацію та свободу вираження поглядів, та заподіяння внаслідок унаслідок таких дій та бездіяльності відповідача йому моральної шкоди.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10 червня 2026 року позовну заяву було залишено без руху, недоліки якої позивач усунув у визначений судом строк.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 16 червня 2026 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву. Витребувано з Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» наказ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» № 235 СТ від 04.02.2026 про відрахування ОСОБА_1 зі спеціальності F7 Комп`ютерна інженерія.

02 липня 2026 року на адресу суду від представника НТУ «ХПІ» Молчанової Ю.Ю. надійшов відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У відзиві зазначено, що наказ про відрахування позивача виданий НТУ «ХПІ» у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 умов контракту. При цьому, на думку відповідача, під час відрахування позивача університет дотримався всіх вимог чинного законодавства України. Позовна вимога про поновлення позивача у числі студентів магістратури заочної форми навчання за спеціальністю F7 «Комп`ютерна інженерія» не підлягає задоволенню, оскільки вона є похідною від вимоги про скасування наказу про відрахування, правомірність якого, на переконання відповідача, підтверджується наведеними у відзиві обставинами. Відповідача вважає безпідставною позовну вимогу про зобов`язання укласти додаткову угоду про розстрочення платежу до договору, оскільки дія основного договору припинена у зв`язку з відрахуванням позивача. Вказує, що всі заяви, звернення та скарги позивача були розглянуті своєчасно та на них позивачу було направлено відповіді, у строки, передбачені законом. Зокрема, лист позивача щодо публікації його звернення у всіх інформаційних ресурсах НТУ «ХПІ» стосовно порушень під час виборів ректора був розглянутий своєчасно та в установленому законом порядку. Щодо позовних вимог про визнання дій неправомірними та зобов`язання поширити інформацію НТУ «ХПІ» посилається на правомірність своїх дій, зазначаючи, що відповідна інформація не підлягає обов`язковому оприлюдненню, а відтак права позивача на свободу слова та доступ до інформації порушені не були. Вимогу про стягнення моральної шкоди відповідач вважає похідною від вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про відрахування. На думку відповідача, така вимога також не підлягає задоволенню, оскільки будь-яких неправомірних дій щодо позивача з боку НТУ «ХПІ» не вчинялося.

02 липня 2026 року на виконання ухвали суду НТУ «ХПІ» надіслав до канцелярії суду Витяг з наказу по Національному технічному університету «Харківський політехнічний інститут» № 235 ст від 04 лютого 2026 року.

03 липня 2026 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначив, що доводи представника відповідача, викладені у відзиві, є формальними та не спростовують суті заявлених позовних вимог. Позивач зазначає, що НТУ «ХПІ» порушило досягнуті між сторонами домовленості, не надавши своєчасно додаткову угоду щодо здійснення щомісячної оплати за навчання. Також вважає, що відповідач допустив дискримінацію за ознакою інвалідності та не забезпечив позивачу необхідних умов для навчання. Позивач стверджує, що відповідач штучно створив заборгованість з оплати за навчання з метою його відрахування з числа студентів у зв`язку з його активною громадянською позицією та критикою керівництва університету. В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення НТУ «ХПІ» вимог Закону України «Про звернення громадян», зокрема в частині строків розгляду його звернень та направлення відповідей. Позивач окремо зазначає про застосування відповідачем цензури на офіційних інформаційних ресурсах університету, що, на його думку, призвело до порушення гарантованих статтями 15 та 34 Конституції України прав позивача на свободу слова та вільне вираження своїх поглядів і переконань.

09 липня 2026 року на адресу суду від представника НТУ «ХПІ» Тимченко Г.М. надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких викладені пояснення щодо правомірності дій відповідача, а також доводи та міркування на спростування доводів позивача. Листування між сторонами здійснювалося за допомогою електронної пошти у зв`язку з перебуванням позивача за кордоном. Надані скріншоти містять відомості про направлення листів та вкладення і засвідчені електронним підписом представника НТУ «ХПІ». Твердження позивача про введення його в оману, спонукання до відрахування та штучне створення заборгованості не відповідають дійсності. Позивач самостійно подавав заяви, складав вступні випробування та укладав договори. 03.09.2025 його зараховано за спеціальністю F2 та укладено договори № КН-1545 і № 5216. 15.09.2025 він подав заяву про переведення на спеціальність F7, а 18.09.2025 позивач подав окрему заяву про вступ на спеціальність F7. 22.09.2025 позивач уклав договори № КН-1586 та № 5257, та 30.09.2025 був зарахований за спеціальністю F7, а 02.10.2025 сам подав заяву про відрахування зі спеціальності F2, на підставі якої його відраховано наказом № 1916 СТ від 06.10.2025. Переведення не було здійснено через відсутність технічної можливості в ЄДЕБО. Університет здійснив відповідну спробу та звернувся до МОН України з листом від 27.11.2025 № 66-01-16/288. На прохання позивача університет також направив 14.01.2026 додаткову угоду до договору № 5257, якою передбачалася зміна строків оплати. Позивач її не підписав та оплату навчання не здійснив. 25.09.2025 позивач звернувся щодо видачі диплома визначеній ним особі - ОСОБА_7 . На це звернення університет надав відповідь від 20.10.2025 № 160/333 із зазначенням порядку отримання документа. Крім того, заступником директора ННІ КНІТ НТУ «ХПІ» ОСОБА_9 позивачу надано відповідні роз`яснення в електронному листуванні. Отже, звернення було розглянуто, а твердження про його ігнорування є безпідставним. Заяву про переведення позивач направив 12.09.2025 о 22:32, тобто в неробочий час. Фактично вона отримана та зареєстрована НТУ «ХПІ» 15.09.2025 о 08:00 за № ВН-130. Відповідно до Правил організації діловодства, затверджених наказом Мін`юсту № 1000/5 від 18.06.2015 документ, що надійшов у неробочий час, реєструється не пізніше наступного робочого дня. 13.09.2025 доступ до офіційної електронної пошти був відсутній через відсутність інтернет-з`єднання. Відповідь на заяву надано 14.10.2025, тобто протягом 29 днів з моменту її фактичної реєстрації. Таким чином, строк, визначений статтею 20 Закону України «Про звернення громадян», не порушений. Позивач був відрахований 04.02.2026, а звернення щодо опублікування матеріалу про кандидата на посаду ректора надійшло 10.02.2026. На цей момент він уже не мав статусу здобувача освіти. Право на свободу слова не передбачає безумовного права вимагати розміщення власних матеріалів на офіційному ресурсі університету. Стаття 79 Закону України «Про вищу освіту» такого обов`язку також не встановлює. Позивач не довів дискримінації, нерівного ставлення до кандидатів, використання Telegram-каналу на користь конкретного кандидата або блокування його доступу. Відмова у публікації не позбавляла його можливості поширювати інформацію іншими способами. Отже, протиправності дій відповідача не доведено. Вимога про моральну шкоду є похідною від вимог про незаконність відрахування та протиправність дій університету. Відповідно до статті 23 ЦК України та статей 12, 13, 81 ЦПК України позивач повинен довести протиправність поведінки відповідача, факт спричинення моральної шкоди, причинний зв`язок між діянням та його наслідками та розмір шкоди. Оскільки протиправності дій НТУ «ХПІ», факт, характер, причинний зв`язок та розмір моральної шкоди належними доказами не підтверджені, підстави для її відшкодування відсутні.

10 липня 2026 року позивач подав до Електронного суду клопотання про витребування доказів, але у судовому засіданні від 16 липня 2026 року під час судового розгляду від вказаного клопотання відмовився.

21 липня 2026 року на адресу суду від представника третьої особи Міністерства освіти і науки України надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що відносини між здобувачем освіти та закладом регулюються, зокрема Законами України «Про освіту» та «Про вищу освіту», а також Положенням про порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, та надання їм академічної відпустки, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 07.02.2024 № 134, вирішення результатів розгляду справи залишено на розсуду суду.

11 серпня 2026 року на адресу суду від представника НТУ «ХПІ» Тимченко Г.М. надійшли додаткові письмові пояснення стосовно підписання договору про надання платної освітньої послуги, процедури укладення додаткової угоди до нього, та щодо використання електронної пошти для спілкування між університетом та позивачем, дотримання процедури відрахування позивача.

11 серпня 2026 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшли заперечення на клопотання (заяву) відповідача, у яких він просив залишити без розгляду додаткові письмові пояснення НТУ «ХПІ» від 11.08.2026, посилаючись на вимоги ст. 174 ЦПК України та повернути відповідачу письмові докази, оскільки вони подані з порушенням строків, встановлених ЦПК.

17 серпня 2026 року на адресу суду від представника НТУ «ХПІ» Тимченко Г.М. надійшла заява, у якій відповідач просить суд визнати поважними причини пропуску строків на подання доказів, поновити строк на подання доказів, доданих до письмових пояснень від 11.08.2026, прийняти зазначені докази до розгляду та долучити їх до матеріалів даної цивільної справи.

У судовому засіданні від 01 вересня 2026 року під час судового розгляду суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання відповідача від 17 серпня 2026 року, визнав поважними причини пропуску строку, поновив строк на подання доказів та долучив до матеріалів справи додаткові докази, подані відповідачем 11 серпня 2026 року.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.

У судовому засіданні представник відповідача Молчанова Ю.Ю. проти задоволення позовних вимог заперечувала у повному обсязі, посилаючись на правомірність дій НТУ «ХПІ» та обґрунтованість прийнятих університетом рішень.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце повідомлені своєчасно та належним чином, заяв про відкладення судового розгляду не подавали.

Суд, вислухавши сторін по справі, допитавши як свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , дослідивши надані сторонами докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до таких висновків.

25 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут» із заявою про допуск до конкурсного відбору на навчання за заочною формою здобуття освіти для здобуття ступеня магістра за спеціальністю F2 «Інженерія програмного забезпечення», конкурсна пропозиція «Інженерія програмного забезпечення» ОПП заочна небюджетна.

Зі змісту вказаної заяви вбачається, що заявник претендував на участь у конкурсі виключно на місця за кошти фізичних та/або юридичних осіб, був повідомлений про неможливість переведення в межах вступної кампанії на місця державного або регіонального замовлення, раніше здобував вищу освіту у зазначеному закладі (навчання не завершено), надав відомості про результати вступних випробувань (іноземна мова - 200 балів, ЄФВВ предметний тест з інформаційних технологій - 100 балів).

З Витягу з наказу проректора Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут» від 03 вересня 2025 року № 1437 СТ вбачається, що ОСОБА_1 з 06 вересня 2025 року зарахований студентом першого року навчання заочної форми здобуття освіти за спеціальністю F2 Інженерія програмного забезпечення, освітня програма Інженерія програмного забезпечення.

06 вересня 2025 року між Національним технічним університетом «Харківський політехнічний інститут» в особі ректора Сокола Є.І., який діє на підставі статуту Університету, з одного боку, та вступником ОСОБА_1 з іншого боку укладений договір про навчання в НТУ «ХПІ» № КН-1545.

Згідно з умовами вказаного Договору Університет взяв на себе зобов`язання зарахувати вступника на навчання на 1 курс за спеціальністю F2 «Інженерія програмного забезпечення», за заочною формою здобуття освіти. Освітня програма є акредитованою строком до 01.07.2030.

06 вересня 2025 року між Національним технічним університетом «Харківський політехнічний інститут» в особі ректора Сокола Є.І., який діє на підставі статуту Університету, з одного боку, та замовником освітньої послуги ОСОБА_1 з іншого боку укладений договір № 5216 про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців.

Вказаний Договір є невід`ємним додатком до Договору про навчання в Університеті від 06.09.2025 № КН-1545, а його предметом є фінансові зобов`язання Замовника щодо оплати освітньої послуги, що надається Здобувачу Університетом за освітньою програмою «Інженерія програмного забезпечення».

12 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут» із заявою про переведення, в якій просив перевести його для здобуття ступеня магістра до освітньо-професійної програми Сучасне програмування, мобільні пристрої та комп`ютерні ігри. ОПП заочна небюджетна (вересень) спеціальності F7 комп`ютерна інженерія, зареєстрована як електронна заява (вх. ВН № 130 від 15.09.2025)

Як вбачається зі змісту вказаної заяви, наказом ректора Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут» від 03 вересня 2025 року №1437 СТ ОСОБА_1 зарахований студентом першого року навчання заочної форми здобуття освіти за спеціальністю F2 Інженерія програмного забезпечення, освітня програма Інженерія програмного забезпечення. ОПП заочна небюджетна.

У своїй заяві від 12 вересня 2025 року ОСОБА_1 зазначив, що 12 вересня 2025 року заступник директора Навчально-наукового інституту комп`ютерних наук та інформаційних технологій ОСОБА_9 ознайомив його з навчальним планом зазначеної освітньої програми. За результатами ознайомлення ОСОБА_1 дійшов висновку про невідповідність навчального плану меті здобуття ступеня магістра з огляду на переважно теоретичний характер дисциплін.

Крім того, у вказаній заяві ОСОБА_1 висловив намір щодо переведення на освітньо-професійну програму «Сучасне програмування, мобільні пристрої та комп`ютерні ігри» (Інноваційний кампус) спеціальності F7 «Комп`ютерна інженерія».

Наказом т.в.о ректора Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут» від 30 вересня 2025 року № 1811СТ «Про зарахування на навчання» ОСОБА_1 зарахований з 01 жовтня 2025 року студентом першого року навчання заочної форми здобуття освіти за спеціальностями (спеціалізаціями) за кошти фізичних та/або юридичних осіб згідно з додатком. Освітня програма Сучасне програмування, мобільні пристрої та комп`ютерні ігри.

01 жовтня 2025 року між Національним технічним університетом «Харківський політехнічний інститут» в особі ректора Сокола Є.І., який діє на підставі статуту Університету, з одного боку, та вступником ОСОБА_1 , з іншого боку укладений договір про навчання в НТУ «ХПІ» № КН-1586.

Згідно з умовами вказаного Договору Університет взяв на себе зобов`язання зарахувати вступника на навчання на 1 курс за спеціальністю F7 «Комп`ютерна інженерія», за освітньою програмою «Сучасне програмування мобільні пристрої та комп`ютерні ігри», за заочною формою здобуття освіти. Освітня програма є акредитованою строком до 01.07.2030, обсяг освітньої програми становить 90 кредитів Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи (ЄКТС).

Фінансування навчання за умовами Договору здійснюється за рахунок коштів фізичних осіб.

Договір підписаний позивачем власноруч.

01 жовтня 2025 року між Національним технічним університетом «Харківський політехнічний інститут» в особі ректора Сокола Є.І., який діє на підставі статуту Університету, з одного боку, та замовником освітньої послуги ОСОБА_1 , з іншого боку укладений договір № 5257 про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців.

Вказаний Договір є невід`ємним додатком до Договору про навчання в Університеті від 01.10.2025 № КН-1586, а його предметом є фінансові зобов`язання Замовника щодо оплати освітньої послуги, що надається Здобувачу Університетом за освітньою програмою «Сучасне програмування, мобільні пристрої та комп`ютерні ігри», ступінь вищої освіти - магістр, форма навчання - заочна.

Згідно з умовами Договору загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 32 190 грн, вартість семестру навчання - 10 730 грн.

Договір підписаний відповідачем власноручно.

02 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» із заявою про відрахування, в якій просив відрахувати його з першого року навчання заочної форми здобуття освіти за спеціальністю F2 Інженерія програмного забезпечення за кошти фізичних та/або юридичних осіб, на який він зарахований наказом ректора Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» від 03 вересня 2025 року №1437 СТ.

З Витягу з наказу по Національному технічному університету «Харківський політехнічний інститут» № 1916СТ від 06 жовтня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 здобувача вищої освіти (за рахунок коштів фізичних та/або юридичних осіб) першого курсу заочної форми навчання за другим (магістерським) рівнем вищої освіти, який навчається за спеціальністю F2 Інженерія програмного забезпечення, освітня програма Інженерія програмного забезпечення, який навчається в ННІ КНІТ НТУ «ХПІ», група КН-М225з, відраховано за власним бажанням з 06 жовтня 2025 року.

25 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут» із заявою, в якій просив видати оригінал диплома бакалавра за спеціальності «Комп`ютерна інженерія» серії НОМЕР_1 від 30.06.2023 на ім`я ОСОБА_1 (з додатком до диплома) ОСОБА_7 (паспорт НОМЕР_2 , зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_1 ), а також просив повідомити заявника про порядок отримання зазначеною особою відповідних документів.

20 жовтня 2025 року НТУ «ХПІ» направив на адресу ОСОБА_7 лист, в якому повідомив про те, що до НТУ «ХПІ» надійшла заява ОСОБА_1 від 25.09.2025 щодо видачі оригіналу диплома бакалавра за спеціальністю «Комп`ютерна інженерія» серії НОМЕР_1 від 30.06.2023 на ім`я ОСОБА_1 (з додатком до диплома), що отримати диплом можливо в Дирекції навчально-наукового інституту комп`ютерного моделювання, прикладної фізики та математики НТУ «ХПІ», зазначено адресу, за якою здійснюється видача дипломів та час.

14 жовтня 2025 року НТУ «ХПІ» направило на адресу ОСОБА_1 відповідь № 66-01-320/1148 на електронну заяву позивача (вх. ВН № 130 від 15.09.2025) про переведення зі спеціальності F2 «Інженерія програмного забезпечення» на спеціальність F7 «Комп`ютерна інженерія». За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 НТУ «ХПІ» зазначило, що на підставі заяви від 03.09.2025 позивача зараховано (наказ № 1437 СТ від 03.09.2025) здобувачем вищої освіти за освітнім рівнем магістра до ННІ КНІТ НТУ «ХПІ» за спеціальністю F2 «Інженерія програмного забезпечення» на заочну форму навчання за кошти фізичних та/або юридичних осіб. 22.09.2025 позивачем подано заяву до НТУ «ХПІ», на підставі якої його зараховано (наказ № 1811 СТ від 30.09.2025) здобувачем вищої освіти за освітнім рівнем магістра до ННІ КНІТ за спеціальністю F7 «Комп`ютерна інженерія», ОПП «Сучасне програмування, мобільні пристрої та комп`ютерні ігри», на заочну форму навчання за кошти фізичних та/або юридичних осіб. 02.10.2025 до НТУ «ХПІ» надійшла електронна заява позивача (вх. ВН № 144 від 02.10.2025) про відрахування з навчання за спеціальністю F2 «Інженерія програмного забезпечення». Наказом № 1916 СТ від 06.10.2025 на підставі заяви від 02.10.2025 позивача відраховано 06.10.2025 за власним бажанням з першого курсу заочної форми навчання за другим (магістерським) рівнем освіти зі спеціальності F2 «Інженерія програмного забезпечення», ОПП «Інженерія програмного забезпечення» ННІ КНІТ, групи КН-М225з.

Вказаним листом позивачу повідомлено про відсутність правових підстав для його переведення та роз`яснено право на оскарження цього рішення у встановленому законом порядку.

14 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до НТУ «ХПІ» зі скаргою, в якій просив провести службову перевірку щодо фактів порушення посадовими особами НТУ «ХПІ» термінів та порядку розгляду звернень громадян, встановлених Законом України «Про звернення громадян». Скасувати наказ про його відрахування від 06 жовтня 2025 року та наказ про зарахування від 30 вересня 2025 року як такі, що є наслідком неправильного розгляду його первинної заяви. Розглянути по суті його заяву від 12 вересня 2025 року та здійснити переведення його з освітньої програми «Інженерія програмного забезпечення» на освітньо-професійну програму «Сучасне програмування, мобільні пристрої та комп`ютерні ігри». Відновити дію додаткової угоди про щомісячну оплату навчання в рамках договору про надання освітніх послуг.

30 жовтня 2025 року НТУ «ХПІ» направило на адресу ОСОБА_1 відповідь № 66-01-16/258 на електронну скаргу позивача (вх. ЗР № 11ВН від 14.10.2025) про проведення службової перевірки щодо фактів порушення посадовими особами НТУ «ХПІ» термінів та порядку розгляду звернень громадян, встановлених Законом України «Про звернення громадян». За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 повідомлено, що для перевірки фактів, вказаних у скарзі, в університеті було створено Комісію з проведення службової перевірки. Комісією було досліджено факти, викладені у скарзі, та було встановлено, що строки та порядок розгляду заяви про переведення вх. ВН № 130 від 15.09.2025 не порушено. Підстави для перегляду зазначеної заяви відсутні. Правові підстави для скасування наказів про відрахування здобувачів вищої освіти заочної форми навчання від 06.10.2025 № 1916СТ та про зарахування від 30.09.2025 № 1811СТ відсутні. Жодних перешкод з боку університету для реалізації права ОСОБА_1 на здобуття освіти в частині конкретно визначної спеціальності не створено. Щодо вимоги про відновлення дії додатковї угоди зазначено, що дія договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців від 06 вересня 2025 року припинена у зв`язку із відрахування позивача, тому підстав для відновлення дії додатковї угоди немає.

08 січня 2026 року НТУ «ХПІ» направило на електронну адресу ОСОБА_1 вимогу про наявність заборгованості та наслідки невиконання умов договору.

14 січня 2026 року НТУ «ХПІ» направило на адресу ОСОБА_1 відповідь № 66-01-16/8 на звернення (Вх. СР № 1ВН від 09.01/2026) щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 14.10.2025 та щодо надання додаткової угоди до договору № 5257 про встановлення графіку щомісячної оплати та забезпечення можливості підписання цієї угоди за допомогою КЕП. За результатами розгляду вказаного звернення ОСОБА_1 повідомлено про те, що його скарга від 14.10.2025 розглянута та на його електронну адресу 30.10.2025 була направлена відповідь за результатами її розгляду. Щодо наявної заборгованості за договором № 5257 від 01.10.2025 про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців, направлено на адресу ОСОБА_1 заповнену додаткову угоду від 14.01.2026, за умовами якої ОСОБА_1 відтерміновано строк для оплати освітньої послуги за перший семестр магістратури до 31.01.2026 у розмірі 10 730 грн. Зазначено, що у разі виконання вимог щодо оплати освітніх послуг, НТУ «ХПІ» розгляне можливість укладення з ОСОБА_1 додаткової угоди про поетапну (щомісячну) оплату освітньої послуги за другий та третій семестри магістратури.

Листом № 66.-01-16/8 від 14.01.2026 НТУ «ХПІ» надіслав ОСОБА_10 для підписання додаткову угоду до договору № 5257 про можливість здійснювати оплату за навчання в інші терміни. Вказана додаткова угода містила дату, підпис та печатку відповідача.

Суд встановив, що ОСОБА_1 вів переписку з НТУ «ХПІ» за допомогою належної йому електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що за НТУ «ХПІ» зареєстрована офіційна електронна пошта omsroot@kpi.kharkov.ua.

Відповідно до довідки НТУ «ХПІ» від 25.06.2026 № 66-04-23/51 заборгованість ОСОБА_1 за надані освітні послуги становить 10 730 грн.

З витягу з наказу по Національному технічному університету «Харківський політехнічний інститут» № 235 СТ від 04.02.2026 слідує що ОСОБА_1 відраховано з університету за порушення умов договору про навчання між закладом освіти та фізичною (юридичною) особою, яка замовляє платну освітню послугу 04 лютого 2026 року.

10 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до НТУ «ХПІ» із заявою, в якій просив опублікувати повідомлення, яке міститься у додатку до цього звернення із назвою "Звернення.pdf" у всіх джерелах НТУ "ХПІ" та його структурних підрозділів, включаючи, але не обмежуючись: сайтами; поштовими листами; Telegram-каналами, тощо.

Як вбачається зі змісту вказаного звернення, яке є додатком до заяви ОСОБА_1 від 10 лютого 2026 року, ОСОБА_1 повідомляв про обмеження його права на свободу слова та поширення інформації у зв`язку з видаленням його коментаря в Telegram-каналі кандидата на посаду ректора ОСОБА_11 та подальшим блокуванням. Окрім того, ОСОБА_1 повідомляв про нерівне висвітлення кандидатів у зазначеному каналі, звернення з цього приводу до народних депутатів України та подальше реагування державних органів.

До матеріалів справи долучений лист НТУ «ХПІ» від 12 лютого 2026 року № 66-06/106, підписаний головою Організаційного комітету, проректором з науково-педагогічної та виховної роботи Трушем О. , яким надано відповідь на звернення ОСОБА_1 , зареєстроване 10 лютого 2026 року (вх. ЗР №2Вн), відповідно до якої звернення розглянуто на засіданні Організаційного комітету з проведення виборів ректора відповідно до Положення про порядок подання та розгляду скарг під час проведення виборів ректора НТУ «ХПІ», затвердженого рішенням Організаційного комітету (протокол № 2 від 12 січня 2026 року).

За результатами перевірки викладених у зверненні фактів Організаційним комітетом шляхом голосування прийнято рішення про те, що правові підстави для обов`язкового оприлюднення інформації, зазначеної у зверненні, відсутні, оскільки перелік інформації, що підлягає обов`язковому оприлюдненню, визначений ст. 79 Закону України «Про вищу освіту»; водночас, відповідно до ст. 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію, самостійно забезпечуючи достовірність такої інформації. Вказано, що на підтвердження викладених у зверненні обставин заявником не надано жодних доказів; повідомлень про притягнення кандидата на посаду ректора до адміністративної відповідальності не надходило. Факти зловживання адміністративним ресурсом з боку кандидатів на посаду ректора не підтвердилися, оскільки кожен кандидат розмежовує посадову діяльність та діяльність як кандидата, кожному забезпечено рівні умови ведення агітації. ОСОБА_1 роз`яснено право на оскарження цього рішення у порядку підлеглості вищому органу/посадовій особі або безпосередньо до суду.

З долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що ОСОБА_1 звертався до Верховної Ради України, Міністерства освіти і науки України зі скаргами щодо можливих порушень вимог чинного законодавства під час підготовки до проведення виборів ректора НТУ «ХПІ». За результатами розгляду вказаних звернень ОСОБА_1 були надані відповіді.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 53 Конституції України кожен має право на освіту. Громадяни мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних закладах на конкурсній основі.

Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регулює Закон України «Про освіту» та Закон України «Про вищу освіту».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про освіту» здобувачі освіти - вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, аспіранти (ад`юнкти), докторанти, інші особи, які здобувають освіту за будь-яким видом та формою здобуття освіти.

Положенням статті 52 Закону України «Про освіту» передбачено, що учасниками освітнього процесу є: здобувачі освіти; педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники; батьки здобувачів освіти; фізичні особи, які провадять освітню діяльність; інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Закону України «Про освіту» здобувачі освіти зобов`язані дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за його наявності).

Положенням ч. 6 ст. 79 Закону України «Про освіту» передбачено, що розмір та умови оплати за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації, за надання додаткових освітніх послуг встановлюються договором.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про вищу освіту» вища освіта - це сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти; здобувачі вищої освіти - особи, які навчаються у закладі вищої освіти на певному рівні вищої освіти з метою здобуття відповідного ступеня і кваліфікації; результати навчання - знання, уміння, навички, способи мислення, погляди, цінності, інші особисті якості, які можна ідентифікувати, спланувати, оцінити і виміряти та які особа здатна продемонструвати після завершення освітньої програми (програмні результати навчання) або окремих освітніх компонентів.

За змістом ч. 1 ст. 46 Закону України «Про вищу освіту» підставами для відрахування здобувача вищої освіти є: завершення навчання за відповідною освітньою (науковою) програмою; власне бажання; переведення до іншого навчального закладу; невиконання індивідуального навчального плану; порушення умов договору (контракту), укладеного між закладом вищої освіти та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання; інші випадки, передбачені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України «Про вищу освіту» особа, відрахована з закладу вищої освіти до завершення навчання за відповідною освітньою програмою, має право на поновлення на навчання в межах ліцензованого обсягу закладу вищої освіти.

Статтею 63 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що особи, які навчаються у закладах вищої освіти, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства, статуту та правил внутрішнього розпорядку закладу вищої освіти; виконувати вимоги освітньої (наукової) програми (індивідуального навчального плану (за наявності), дотримуючись академічної доброчесності, та досягати визначених для відповідного рівня вищої освіти результатів навчання.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Положеннями ч. 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Суд встановив, що ОСОБА_1 був зарахований до НТУ «ХПІ» для здобуття другого (магістерського) рівня вищої освіти за спеціальністю F7 «Комп`ютерна інженерія», освітньо-професійною програмою «Сучасне програмування, мобільні пристрої та комп`ютерні ігри», за заочною формою навчання за кошти фізичних та/або юридичних осіб, що підтверджується наказом від 30.09.2025 № 1811 СТ та укладеними сторонами договорами про навчання і про надання платної освітньої послуги.

01 жовтня 2025 року між ОСОБА_1 та НТУ «ХПІ» укладений договір про навчання № КН-1586 та договір про платну освітню послугу № 5257.

Відповідно до пункту 2.3 договору № 5257 від 01 жовтня 2025 року про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців позивач як Замовник зобов`язаний своєчасно вносити плату за надання освітньої послуги у розмірі, строки та порядку, встановлених цим договором.

Згідно з пунктом 3.3 зазначеного договору Замовник вносить плату за освітні послуги щосеместрово не пізніше 10-го календарного дня після початку семестру шляхом безготівкового перерахування коштів на банківські реквізити, зазначені в договорі.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених договором, сторони несуть відповідальність відповідно до закону.

Суд встановив, що договір № 5257 від 01 жовтня 2025 року укладений між ОСОБА_1 та НТУ «ХПІ» та підписаний сторонами. Факт укладення зазначеного договору, а також обов`язок позивача здійснювати оплату за навчання позивач не заперечував.

Водночас позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виконання взятого на себе за договором обов`язку щодо своєчасної та повної оплати вартості освітніх послуг.

У матеріалах справи міститься довідка НТУ «ХПІ» від 25 червня 2026 року № 66-04-23/51, якою підтверджується наявність у ОСОБА_1 заборгованості за надані освітні послуги за спеціальністю F7 «Комп`ютерна інженерія» за договором № 5257 від 01 жовтня 2025 року в розмірі 10 730 грн.

Крім того, 08 січня 2026 року НТУ «ХПІ» направило ОСОБА_1 лист-вимогу вих. № 66-07-320/17 щодо необхідності погашення заборгованості за навчання, чим повідомило позивача про наявність невиконаного грошового зобов`язання та наслідки невиконання умов договору.

14 січня 2026 року листом № 66-01-16/8 НТУ «ХПІ» направило позивачу додаткову угоду до договору № 5257 для підписання, якою передбачалася можливість здійснення оплати за навчання в інші строки. Зазначена додаткова угода була оформлена та підписана з боку НТУ «ХПІ» і направлена позивачу для її підписання.

Суд зазначає, що укладення додаткової угоди щодо зміни строків виконання грошового зобов`язання не було безумовним обов`язком НТУ «ХПІ». Разом з тим університет, з метою надання позивачу додаткової можливості виконати взяті на себе договірні зобов`язання, підготував відповідну додаткову угоду та направив її позивачу для підписання.

При цьому матеріали справи не містять доказів погодження та підписання зазначеної додаткової угоди ОСОБА_1 , а відтак відсутні підстави вважати, що сторонами було належним чином змінено встановлений договором № 5257 порядок та строки виконання позивачем грошового зобов`язання.

З долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що між ОСОБА_1 та НТУ «ХПІ» здійснювалося неодноразове листування за допомогою електронної пошти та переписки у меседжері Телеграм.

Водночас доказів сплати ОСОБА_1 заборгованості за договором № 5257 від 01 жовтня 2025 року в розмірі 10 730 грн матеріали справи не містять.

Отже, сукупність досліджених судом доказів підтверджує, що ОСОБА_1 , будучи стороною договору № 5257 від 01 жовтня 2025 року та усвідомлюючи покладений на нього обов`язок щодо оплати освітніх послуг, не виконав передбачене договором грошове зобов`язання.

Таким чином, суд приходить до висновку про порушення позивачем умов договору № 5257 від 01 жовтня 2025 року, яке полягало у невиконанні обов`язку щодо своєчасної та повної оплати вартості освітніх послуг, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 10 730 грн.

Правовідносини щодо відрахування здобувачів вищої освіти врегульовані, зокрема наказом Міністерства освіти і науки України від 07 лютого 2024 року № 134 «Про затвердження Положення про порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, та надання їм академічної відпустки», яким визначено підстави та порядок відрахування здобувачів вищої освіти, а також порядок оформлення відповідних рішень закладами вищої освіти.

Відповідно до пункту 11.1.1 Положення про організацію освітнього процесу в Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут» (четверта редакція), затвердженого рішенням Вченої ради НТУ «ХПІ» 24 січня 2025 року та введеного в дію наказом ректора від 29 січня 2025 року № 37 ОД, порушення умов договору (контракту), укладеного між Університетом та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує навчання, є підставою для відрахування здобувача вищої освіти.

Отже, локальним нормативним актом НТУ «ХПІ» прямо визначено порушення умов договору як самостійну підставу для відрахування здобувача вищої освіти.

З огляду на встановлені судом обставини, а саме невиконання ОСОБА_1 передбаченого договором № 5257 від 01 жовтня 2025 року обов`язку щодо своєчасної та повної оплати вартості освітніх послуг, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 10 730 грн, суд встановив наявність передбаченої пунктом 11.1.1 Положення НТУ «ХПІ» підстави для відрахування позивача.

Суд встановив, що позивач, усупереч умовам укладеного між сторонами договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців, не виконав взятого на себе договірного зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати вартості освітніх послуг, унаслідок чого був відрахований з магістратури НТУ «ХПІ» за порушення умов договору.

Отже оскаржуваний наказ № 235 від 04 лютого 2026 року про відрахування ОСОБА_1 прийнятий НТУ «ХПІ» у межах наданих закладу вищої освіти повноважень, з урахування положень чинного законодавства та відповідно до норм локальних нормативних актів з дотриманням установленого порядку.

Матеріалами справи підтверджується, що відрахування позивача було зумовлене невиконанням ним договірного зобов`язання щодо оплати вартості освітніх послуг, що підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин суд вважає, що оскаржуваний наказ є правомірним та обґрунтованим, а відтак підстави для його скасування відсутні. У зв`язку з цим позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу про відрахування задоволенню не підлягають.

При цьому, суд критично оцінює посилання позивача на те, що електронний лист від 14 січня 2026 року з додатковою угодою про розстрочення оплати за навчання ним не отримувався.

Як установлено судом, позивач до цього звернувся до університету з питання укладення додаткової угоди щодо розстрочення оплати за навчання. Університет, реагуючи на звернення позивача, направив на електронну адресу, яка використовувалася позивачем у листуванні з університетом, відповідні документи, зокрема додаткову угоду.

При цьому лист університету від 8 січня 2026 року, направлений на цю ж електронну адресу щодо наявності заборгованості за навчання, позивач визнав отриманим. Отже, матеріалами справи підтверджується фактичне використання зазначеної електронної адреси для комунікації між сторонами та можливість отримання позивачем електронної кореспонденції університету за цією адресою.

Факт направлення 14 січня 2026 року електронного листа з додатками підтверджується наданими університетом відомостями про його відправлення, а також показаннями допитаного судом свідка - начальника відділу діловодства та канцелярії НТУ «ХПІ» ОСОБА_8 , яка підтвердила обставини направлення відповідного листа позивачу.

Окрім того, відповідач на підтвердження факту надіслання позивачу зазначених листів надав скріншоти з електронної пошти, засвідчені електронним цифровим підписом представника, довідку начальника відділу діловодства та канцелярії ОСОБА_8 , службову записку директора ННІ КНІТ НТУ «ХПІ» ОСОБА_14, а також службову записку т.в.о. начальника інформаційно-обчислювального центру ОСОБА_15.

Саме по собі заперечення позивача щодо факту отримання електронного листа не спростовує наведених доказів його направлення. Відповідно до положень цивільного процесуального законодавства суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності.

При цьому суд не встановив доказів того, що на момент направлення листа електронна адреса позивача була недійсною, не функціонувала або що електронний лист не міг бути доставлений з технічних причин. Позивачем також не надано належних і допустимих доказів на підтвердження технічної неможливості отримання ним кореспонденції університету на зазначену електронну адресу.

За таких обставин твердження позивача про неотримання листа від 14 січня 2026 року саме по собі не є достатнім для спростування встановленого судом факту його направлення університетом та не підтверджує неналежного виконання відповідачем обов`язку щодо комунікації з позивачем.

Посилання позивача на приватне листування з заступником директора Інституту комп`ютерних наук та технологій ОСОБА_9 у месенджері Telegram суд також не приймає як належне підтвердження неналежного повідомлення позивача університетом.

Як установлено судом, зазначене листування відбувалося між позивачем та посадовою особою Університету у приватному чаті месенджера Telegram та не є офіційним каналом електронної комунікації між університетом і позивачем.

Позивачем не наведено, а судом не встановлено під час судового розгляду положень законодавства, статуту університету, правил організації освітнього процесу, договору про надання освітніх послуг або інших локальних актів університету, відповідно до яких посадова особа Університету зобов`язана повідомляти позивача про всі питання, що стосуються його навчання, у приватному листуванні через месенджер Telegram, а також дублювати в такому месенджері інформацію, направлену університетом на офіційну електронну адресу позивача.

Сам по собі факт здійснення позивачем листування з окремим представником Університету у Telegram не свідчить про те, що такий месенджер був визначений сторонами як офіційний канал повідомлення позивача від імені університету, та не покладає на цю особу обов`язку дублювати в особистому чаті всю інформацію, яка надсилалася позивачу університетом у встановленому порядку.

При цьому заступник директора Інституту комп`ютерних наук та технологій ОСОБА_9 не є належним суб`єктом, на якого покладено обов`язок забезпечувати офіційне повідомлення позивача про фінансові зобов`язання, укладення додаткових угод або інші адміністративні питання, якщо такий обов`язок не встановлений відповідними нормативними чи локальними актами.

Таким чином, відсутність у приватному листуванні ОСОБА_9 з позивачем повідомлення про направлення університетом додаткової угоди не може свідчити про неналежне виконання університетом свого обов`язку щодо повідомлення позивача

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» поновити ОСОБА_1 у числі студентів магістратури заочної форми навчання за спеціальністю F7 Комп`ютерна інженерія суд зазначає таке.

За змістом п. 1 Розділу ІІІ Положення про порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, та надання їм академічної відпустки, особи, відраховані до завершення навчання за певною освітньою програмою, можуть бути поновлені на навчання на місця за кошти фізичних (юридичних) осіб на підставі особистої заяви, поданої до закладу вищої освіти.

Заява про поновлення на навчання розглядається закладом вищої освіти протягом п`яти робочих днів, після чого заявник повинен бути письмово поінформований (у тому числі засобами електронного поштового зв`язку) про строки, порядок і умови поновлення на навчання або про причину відмови.

Особу може бути поновлено на навчання незалежно від причин відрахування, тривалості перерви в навчанні, форми здобуття вищої освіти, освітньої програми, джерела фінансування, форми власності та сфери управління закладу вищої освіти за умов: виконання вимог до вступників на відповідну освітню програму згідно з пунктом 3 цього розділу; позитивної оцінки результатів навчання, здобутих особою протягом попередніх періодів навчання, здатності особи успішно виконати відповідну освітню програму. Особі може бути відмовлено в поновленні на навчання, якщо встановлена негативна оцінка її здатності успішно виконати відповідну освітню програму. Оцінювання здійснюється в порядку, передбаченому положенням про організацію освітнього процесу в закладі вищої освіти; визнання результатів попередніх періодів навчання здійснюється відповідно до пункту 4 цього розділу; погодження з органами самоврядування, первинною профспілковою організацією (для осіб, які є членами відповідної профспілки) в порядку, передбаченому положенням про організацію освітнього процесу в закладі вищої освіти.

Відповідно до пункту 4 розділу III Положення № 134, порядок визнання результатів попереднього навчання, кредитів ЄКТС, зарахування освітніх компонентів, виконання індивідуального плану наукової роботи, інші умови при поновленні на навчання (далі - умови поновлення) визначаються в положенні про організацію освітнього процесу в закладі вищої освіти.

При цьому обов`язковими умовами є: попереднє або в строк до шести місяців після поновлення на навчання виконання незарахованих освітніх компонентів навчального плану попередніх періодів навчання (при цьому обсяг незарахованих освітніх компонентів на день поновлення не може перевищувати 20 кредитів ЄКТС); включення до індивідуального навчального плану здобувача вищої освіти визначених освітньою програмою закладу вищої освіти для попередніх періодів навчання обов`язкових освітніх компонентів та/або передбаченого нею обсягу вибіркових освітніх компонентів (за необхідності); проходження передбачених законодавством етапів атестації здобувачів вищої освіти (за необхідності).

Зарахування обов`язкових освітніх компонентів (індивідуального плану наукової роботи) або їх складників здійснюється в порядку, визначеному в положенні про організацію освітнього процесу в закладі вищої освіти, за умови, що під час попередніх періодів навчання особа здобула передбачені освітньою програмою або аналогічні результати навчання. Як вибіркові за заявою здобувача вищої освіти зараховуються, зокрема, освітні компоненти попереднього навчання, що не можуть бути зараховані як обов`язкові.

Положеннями п. 7 Положення № 134 встановлено, що наказ про поновлення на навчання видається після укладання відповідно до частини шістнадцятої статті 44 Закону України «Про вищу освіту» договору про навчання між закладом вищої освіти та вступником, а також договору про навчання між закладом вищої освіти з фізичною (юридичною) особою, яка замовляє платну освітню послугу (у випадку поновлення на навчання за кошти такої особи).

Як встановлено судом, після відрахування з НТУ «ХПІ» наказом від 04 лютого 2026 року № 235 СТ ОСОБА_1 із заявою про поновлення на навчання до НТУ «ХПІ» не звертався. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

При цьому пунктом 2 розділу III Положення № 134 передбачено, що поновлення на навчання здійснюється за умови виконання особою низки встановлених вимог.

Отже, поновлення на навчання передбачає послідовне проходження встановленої законодавством процедури та встановлення відповідності особи визначеним умовам поновлення. За відсутності відповідної заяви позивача така процедура щодо нього не розпочиналася, а передбачені Положенням № 134 умови поновлення не встановлювалися.

Суд враховує, що наказ НТУ «ХПІ» від 04 лютого 2026 року № 235 СТ про відрахування позивача є правомірним, оскільки прийнятий відповідно до норм чинного законодавства та з урахуванням положень локальних нормативних актів університету у зв`язку з порушенням позивачем умов договору про надання платної освітньої послуги. Підстав для його скасування судом не встановлено.

За таких обставин відсутні правові підстави для безпосереднього зобов`язання НТУ «ХПІ» поновити ОСОБА_1 на навчанні без попереднього звернення особи із заявою про поновлення та без проходження передбаченої Положенням № 134 процедури, у межах якої мають бути встановлені передбачені законодавством умови поновлення.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позовна вимога про зобов`язання НТУ «ХПІ» поновити ОСОБА_1 у числі студентів магістратури заочної форми навчання за спеціальністю F7 Комп`ютерна інженерія є передчасною та необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Позовна вимога про зобов`язання укладення НТУ «ХПІ» з позивачем додаткової угоди до договору про надання освітніх послуг не конкретизована, позивач не вказав, до якого саме договору він просить зобов`язати відповідача укласти додаткову угоду, не визначено номеру та дати такого договору, а також не навів конкретних умов, які, на думку позивача, мають бути включені до такої додаткової угоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Отже, суд при вирішенні спору пов`язаний предметом та змістом заявленої позовної вимоги і не вправі самостійно змінювати її предмет, визначати замість позивача договір, до якого має бути укладена додаткова угода, або формулювати її істотні умови.

Разом із тим, оцінюючи заявлену позовну вимогу по суті, суд встановив, що 01 жовтня 2025 року між НТУ «ХПІ» та ОСОБА_1 укладено договір № 5257 про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців за спеціальністю F7 «Комп`ютерна інженерія», освітньо-професійною програмою «Сучасне програмування, мобільні пристрої та комп`ютерні ігри».

Відповідно до пункту 5.3.4 договору його дія припиняється у разі відрахування здобувача.

Крім того, пунктом 5.3.1 договору передбачено припинення дії договору у разі завершення виконання сторонами своїх зобов`язань.

Як встановлено судом, наказом НТУ «ХПІ» від 04 лютого 2026 року № 235 СТ ОСОБА_1 відраховано з університету за порушення умов договору про навчання у зв`язку з невиконанням договірного зобов`язання щодо оплати освітніх послуг.

Отже, з моменту відрахування позивача настала передбачена пунктом 5.3.4 договору обставина, з якою сторони пов`язали припинення його дії. Відтак після 04 лютого 2026 року договір № 5257 не є чинним у частині продовження освітніх правовідносин між сторонами.

При цьому припинення договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, які виникли під час його дії та залишилися невиконаними. Саме тому наявність у позивача заборгованості за отримані освітні послуги не свідчить про продовження строку дії договору, а означає необхідність виконання невиконаного грошового зобов`язання, що виникло до припинення договору.

Суд також враховує, що додаткова угода є похідною від основного договору та спрямована на зміну, доповнення або уточнення його умов. Тому укладення додаткової угоди щодо встановлення нового порядку та строків виконання зобов`язання можливе за наявності чинного договірного правовідношення, якщо інше прямо не передбачено законом або самим договором.

У матеріалах справи відсутні докази існування між сторонами іншого чинного договору, до якого позивач просив би внести зміни шляхом укладення додаткової угоди.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що НТУ «ХПІ» у січні 2026 року фактично вживало заходів для врегулювання питання оплати за договором № 5257. Зокрема, 14 січня 2026 року відповідач направив позивачу додаткову угоду, якою передбачалося відтермінування строку оплати вартості освітніх послуг за перший семестр. Зазначена додаткова угода була підписана з боку університету та направлена позивачу для підписання. Водночас доказів її підписання ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що відповідач не лише не створював перешкод для виконання позивачем його грошового зобов`язання, а й запропонував змінити строки його виконання.

Проте позивач не довів факту укладення відповідної додаткової угоди та не довів наявності правової підстави, яка б зобов`язувала відповідача після припинення основного договору укласти нову додаткову угоду із встановленням помісячного графіка оплати.

При цьому саме по собі існування невиконаного грошового зобов`язання після припинення договору не відновлює його дію та не створює для кредитора чи боржника права вимагати зміни порядку його виконання шляхом укладення додаткової угоди, якщо така можливість не передбачена законом або договором.

Отже, враховуючи неконкретизованість заявленої позовної вимоги, припинення дії договору № 5257 у зв`язку з відрахуванням позивача, відсутність доказів укладення сторонами додаткової угоди та відсутність передбаченого законом чи договором обов`язку відповідача укласти таку угоду, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення цієї позовної вимоги.

Щодо позовної вимоги про визнання неправомірними дій Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», що полягають в обмеженні права ОСОБА_1 на свободу слова та інформацію, що виразилося у незаконній відмові щодо поширення інформації, суд зазначає таке.

Суд встановив, що 10 лютого 2026 року до НТУ «ХПІ» надійшло звернення ОСОБА_1 , в якому він просив опублікувати його повідомлення на всіх інформаційних ресурсах НТУ «ХПІ» та його структурних підрозділів, посилаючись на норми Конституції України щодо свободи думки і слова.

Як вбачається зі змісту зазначеного звернення, ОСОБА_1 повідомляв про обмеження його права на свободу слова та поширення інформації у зв`язку з видаленням його коментаря в Telegram-каналі кандидата на посаду ректора ОСОБА_11 та подальшим блокуванням, а також про, на його думку, нерівне висвітлення кандидатів у зазначеному каналі, про звернення з цього приводу до народних депутатів України та про подальше реагування державних органів.

12 лютого 2026 року НТУ «ХПІ» надало відповідь на зазначене звернення ОСОБА_1 , у якій повідомлено, що його звернення від 10 лютого 2026 року було розглянуто на засіданні Організаційного комітету з проведення виборів ректора університету відповідно до Положення про порядок подання та розгляду скарг під час проведення виборів ректора НТУ «ХПІ». За результатами розгляду звернення було перевірено викладені в ньому факти та прийнято рішення про відсутність правових підстав для оприлюднення матеріалів, зазначених ОСОБА_1 у зверненні.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Згідно з ч. 1 ст. 302 Цивільного кодексу України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

Стаття 79 Закону України «Про вищу освіту» визначає загальний перелік інформації, що підлягає обов`язковому оприлюдненню.

Оцінюючи зміст спірного звернення та обставини справи, суд виходить з такого.

Зміст звернення ОСОБА_1 (скарги на дії кандидата в Telegram-каналі, твердження про нерівне висвітлення кандидатів, звернення до народних депутатів України та реагування державних органів) не належить до інформації, яку заклад вищої освіти зобов`язаний оприлюднювати відповідно до статті 79 Закону України «Про вищу освіту», а є вираженням особистої оцінки позивачем перебігу виборчої кампанії та дій одного з кандидатів. Обов`язку оприлюднювати матеріали такого змісту чинне законодавство на заклади вищої освіти не покладає.

Суд зазначає, що право особи висловлювати власну думку не породжує обов`язку закладу освіти розміщувати відповідне звернення на своєму офіційному вебсайті, інформаційних ресурсах чи інших комунікаційних майданчиках. Поширення інформації на ресурсах закладу освіти здійснюється з урахуванням їх функціонального призначення, внутрішніх правил, редакційної політики, вимог законодавства та необхідності забезпечення належного функціонування відповідного інформаційного ресурсу.

Відмова у публікації звернення не позбавляє позивача можливості самостійно висловлювати свої погляди, переконання чи поширювати інформацію іншими законними способами. Отже, така відмова не є забороною висловлювання думки, цензурою або позбавленням особи права на поширення інформації.

Суд також враховує, що свобода слова передбачає не лише право особи на висловлення власної позиції, а й право власника або адміністратора інформаційного ресурсу визначати зміст матеріалів, які на ньому розміщуються, якщо інше прямо не встановлено законом. Зобов`язання закладу освіти оприлюднювати будь-яке звернення виключно на вимогу його автора означало б необґрунтоване втручання у здійснення закладом своїх повноважень. При цьому відмова у розміщенні матеріалу та заборона його поширення є різними за своїм правовим змістом поняттями. У цьому випадку відповідач не забороняв позивачеві висловлювати свої погляди або поширювати звернення, а лише не погодився на його розміщення на своїх інформаційних ресурсах.

Отже, факт відмови у публікації звернення на інформаційних ресурсах відповідача не свідчить про порушення статті 34 Конституції України та не може розглядатися як незаконне обмеження права позивача на свободу слова та свободу поширення інформації.

Суд зазначає, що стаття 34 Конституції України гарантує право особи вільно формувати, виражати та поширювати погляди - це право на невтручання, а не право вимагати від конкретної третьої особи (тим паче іншого приватного суб`єкта права - закладу освіти) надання власних комунікаційних ресурсів для поширення чужої інформації. Кореспондуючого обов`язку відповідача в законодавстві немає.

Окрім того, суд встановив, що на момент звернення ОСОБА_1 вже не мав статусу здобувача освіти НТУ «ХПІ», оскільки був відрахований зі складу студентів університету.

Отже, позивач, не маючи станом на час звернення статусу студента, не є учасником освітнього процесу та виборів ректора у розумінні, яке б обумовлювало його безпосередній, конкретний інтерес у розміщенні спірного матеріалу саме на офіційних інформаційних ресурсах відповідача.

Позивачем не доведено, яким чином відмова у публікації спірного звернення порушує його власні права чи законні інтереси, відмінні від права вільно поширювати інформацію в інший спосіб, яке, як встановлено судом вище, порушено не було.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» поширити інформацію відповідно до заяви ОСОБА_1 від 10 лютого 2026 року, суд зазначає таке.

Як раніше зазначалося положеннями ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, а також право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

Водночас реалізація цього права не означає виникнення у інших осіб або суб`єктів обов`язку поширювати інформацію на вимогу її автора.

У спірних правовідносинах позивач просить зобов`язати відповідача оприлюднити його звернення на інформаційних ресурсах університету. Однак такі інформаційні ресурси перебувають у розпорядженні відповідача, який самостійно визначає зміст і порядок їх використання в межах наданих йому повноважень.

Суд зазначає, що зобов`язання закладу освіти оприлюднювати будь-яке звернення виключно на вимогу його автора фактично означало б покладення на відповідача обов`язку поширювати інформацію, яку він не має наміру розміщувати, та необґрунтоване втручання у здійснення ним своїх повноважень.

Суд також враховує, що відмова у розміщенні певного матеріалу на інформаційному ресурсі відповідача та заборона особі висловлювати або поширювати свої погляди є різними за своїм правовим змістом.

Так, відмова відповідача у публікації звернення не позбавляла позивача можливості висловлювати свої погляди, поширювати інформацію чи доводити її до відома інших осіб в інший спосіб.

З наданих до суду доказів, суд встановив, що відповідач не здійснював заборони на поширення позивачем спірного звернення, а лише не погодився на його розміщення на власних інформаційних ресурсах.

З огляду на викладене, встановлені судом обставини не свідчать про протиправність дій відповідача або порушення ним прав позивача.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним незапрошення позивача в порядку ст. 18 Закону України "Про звернення громадян" до розгляду його звернення оргкомітетом Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» щодо порушень під час виборів ректору, суд зазначає таке.

Порядок організації та проведення виборів ректора НТУ «ХПІ» регулюється спеціальними нормативно-правовими актами та локальними актами університету.

Зокрема, Положенням про Організаційний комітет з проведення виборів ректора НТУ «ХПІ», затвердженим на засіданні Вченої ради НТУ «ХПІ» протоколом № 1 від 23 січня 2026 року та введеним у дію наказом в.о. ректора НТУ «ХПІ» № 370Д від 26 січня 2026 року.

Відповідно до вказаного Положення участь у засіданнях Організаційного комітету передбачена для його членів, зокрема п. 3.5 Положення встановлено, що будь-яким особам, незалежно від їх статусу та повноважень, забороняється втручатися в діяльність Організаційного комітету та його членів.

Доказів оскарження або визнання недійсним зазначеного Положення матеріали справи не містять. Отже, на час виникнення спірних правовідносин воно було чинним та підлягало застосуванню при організації роботи Організаційного комітету.

Разом з тим суд враховує положення статей 18, 19 Закону України «Про звернення громадян», відповідно до яких громадянин, який подав заяву чи скаргу, має право, зокрема, бути присутнім при її розгляді, а відповідний орган чи організація на прохання громадянина зобов`язані запрошувати його на засідання органу, який розглядає його заяву чи скаргу.

Водночас реалізація зазначених прав має відбуватися з урахуванням характеру правовідносин, у межах яких розглядається звернення. Вибори керівника закладу вищої освіти є спеціально врегульованою процедурою, порядок проведення якої визначається Законом України «Про вищу освіту», постановою Кабінету Міністрів України від 05 грудня 2014 року № 726, а також статутом та локальними нормативними актами відповідного закладу вищої освіти.

У межах цієї процедури Організаційний комітет є спеціально створеним робочим органом, основним завданням якого є організація та проведення виборів ректора, а не здійснення загального розгляду звернень громадян. Відтак сам по собі розгляд Організаційним комітетом звернення позивача без його особистої участі не може свідчити про порушення процедури проведення виборів або автоматично підтверджувати протиправність дій відповідача.

При цьому судом не встановлено, що незапрошення ОСОБА_1 на засідання Організаційного комітету позбавило його можливості викласти свої доводи щодо обставин, зазначених у зверненні, подати відповідні документи чи іншим способом довести свою позицію до відома відповідача. Зміст звернення позивача містив виклад його доводів та вимог, які були доступні Організаційному комітету під час їх розгляду.

Отже, з урахуванням спеціального порядку організації виборів ректора та правового статусу Організаційного комітету, сам факт розгляду звернення позивача без його особистої участі не свідчить про порушення його прав чи встановленої процедури.

Позивачем не доведено, що незапрошення його на засідання спричинило порушення його конкретного права або вплинуло на можливість належним чином викласти та обґрунтувати свою позицію.

За таких обставин суд доходить висновку, що дії відповідача щодо розгляду Організаційним комітетом з проведення виборів ректора НТУ «ХПІ» звернення ОСОБА_1 без його особистої участі не свідчать про протиправне обмеження його прав, у зв`язку з чим позовна вимога про визнання протиправним незапрошення ОСОБА_1 до розгляду його звернення задоволенню не підлягає.

Щодо вимог про визнання протиправною відповіді оргкомітету Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» щодо порушень під час виборів ректору на звернення ОСОБА_1 , суд зазначає.

Суд встановив, що звернення позивача було розглянуто Організаційним комітетом по суті порушених у ньому питань, за результатами розгляду позивачу надано письмову відповідь. Відповідь містить виклад мотивів, з яких Організаційний комітет дійшов відповідних висновків щодо доводів позивача.

Суд враховує, що чинне законодавство, зокрема Закон України «Про звернення громадян», не наділяє суд повноваженнями оцінювати правильність висновків суб`єкта розгляду звернення по суті порушених у зверненні питань (тобто підміняти суб`єкта владних повноважень та вирішувати питання, віднесені до його компетенції), а обмежує судовий контроль перевіркою дотримання встановленої законом процедури розгляду звернення та обґрунтованості відповіді з точки зору її вмотивованості.

Так, долучена до матеріалів справи відповідь відповідача на звернення позивача відповідає вимогам статті 19 Закону України «Про звернення громадян» щодо строків та порядку розгляду звернень, є вмотивованою, ґрунтується на матеріалах, які були в розпорядженні Організаційного комітету, та не містить ознак свавільності чи упередженості. Незгода позивача з висновками, викладеними у відповіді, сама по собі не є підставою для визнання такої відповіді протиправною.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання протиправною відповіді Організаційного комітету НТУ «ХПІ» на звернення позивача, у зв`язку з чим відповідна позовна вимога задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» розглянути звернення позивача щодо порушень під час виборів ректору у встановленому законом порядку, суд зазначає, що, оскільки судом встановлено, що звернення позивача було розглянуто відповідачем по суті, у межах компетенції Організаційного комітету та з дотриманням установленого порядку, а надана відповідь є вмотивованою та такою, що відповідає вимогам законодавства про звернення громадян, тому правових підстав для висновку про наявність протиправної бездіяльності відповідача або порушення ним порядку розгляду звернення відсутні.

За відсутності встановленого судом факту порушення відповідачем порядку розгляду звернення позивача, покладення на відповідача обов`язку повторно розглянути таке звернення не відповідало б меті ефективного захисту прав позивача та фактично не породжувало б жодних правових наслідків, оскільки звернення вже було предметом розгляду по суті.

За таких обставин, з огляду на похідний характер вказаної позовної вимоги від вимог про визнання протиправними незапрошення позивача до розгляду звернення та відповіді оргкомітету, у задоволенні яких відмовлено, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» розглянути звернення позивача щодо порушень під час виборів ректору у встановленому законом порядку.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним ігнорування Національним технічним університетом «Харківський політехнічний інститут» звернень ОСОБА_1 від 25 вересня 2025 року та 14 жовтня 2025 року та зобов`язання відповідача розглянути звернення ОСОБА_1 від 25 вересня 2025 року, 14 жовтня 2025 року, суд зазначає таке.

У ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» зазначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

З аналізу вказаних положень Закону України «Про звернення громадян» слідує, що суб`єктом права на звернення є громадянин, який подав заяву, а не третя особа, зазначена в її тексті для виконання окремої технічної дії (отримання документа).

Суд встановив, що ОСОБА_1 двічі звертався до НТУ «ХПІ». 25 вересня 2025 року із заявою щодо видачі оригіналу диплома бакалавра уповноваженій ним особі та повідомлення його про порядок його отримання та 14 жовтня 2025 року - зі скаргою щодо дотримання посадовими особами університету порядку та строків розгляду його звернень, скасування відповідних наказів про відрахування та зарахування, розгляду заяви про переведення на іншу освітню програму та відновлення дії додаткової угоди про оплату навчання.

У заяві від 25 вересня 2025 року ОСОБА_1 просив видати оригінал диплома уповноваженій особі ( ОСОБА_7 ) та повідомити безпосередньо заявника ( ОСОБА_1 ) про порядок отримання документів.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про звернення громадян» громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, медіа, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

У ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зокрема зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Стаття 20 Закону України «Про звернення громадян» встановлює, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

20 жовтня 2025 року НТУ «ХПІ» направив ОСОБА_7 , яку позивач у своїй заяві зазначив як особу, уповноважену на отримання диплома, лист, у якому повідомив про можливість отримання оригіналу диплома та додатка до нього, зазначивши місце, адресу та час їх видачі.

Разом з тим у заяві від 25 вересня 2025 року ОСОБА_1 окремо просив повідомити його безпосередньо про порядок отримання зазначених документів.

Оцінюючи позовну вимогу про визнання протиправним ігнорування відповідачем звернення позивача та зобов`язання відповідача розглянути таке звернення, суд виходить із того, що матеріали справи підтверджують факт розгляду відповідачем звернення позивача.

Зі змісту відповіді вбачається, що відповідач надав інформацію щодо порушеного у зверненні питання, а саме повідомив про порядок отримання диплома уповноваженою позивачем особою. Отже, твердження позивача про те, що його звернення було проігноровано та не розглянуто, свого підтвердження не знайшло.

Сам по собі факт направлення відповіді не безпосередньо позивачу, а уповноваженій ним особі не свідчить про відсутність розгляду звернення, оскільки визначальним у цьому випадку є встановлення того, чи було відповідачем вирішено порушене у зверненні питання по суті.

Разом із тим суд враховує, що позивач просив надати відповідь особисто йому. Відтак направлення відповіді уповноваженій особі могло свідчити про недотримання відповідачем визначеного позивачем способу повідомлення про результати розгляду звернення, однак така обставина не змінює встановленого факту розгляду звернення по суті та не є тотожною його ігноруванню.

Таким чином, оскільки звернення позивача фактично розглянуто, на порушене у ньому питання надано відповідь та повідомлено запитувану інформацію, правові підстави для визнання протиправним його ігнорування та повторного зобов`язання відповідача розглянути це звернення відсутні.

Суд не погоджується з доводами позивача про те, що його звернення було відповідачем проігноровано.

Крім того, позивачем заявлено вимогу саме про визнання протиправним ігнорування звернення та зобов`язання відповідача розглянути його. Вимоги про зобов`язання відповідача надати відповідь безпосередньо позивачу або повторно повідомити його про результати розгляду звернення позивачем не заявлялися.

За таких обставин, встановивши факт розгляду відповідачем звернення по суті, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про визнання протиправним його ігнорування та зобов`язання відповідача повторно розглянути це звернення, оскільки такий спосіб захисту не відповідає встановленим у справі обставинам.

Щодо звернення ОСОБА_1 від 14 жовтня 2025 року суд встановив, що зазначене звернення було прийнято та зареєстровано відповідачем.

У своїй скарзі позивач, зокрема, просив провести службову перевірку щодо можливого порушення посадовими особами НТУ «ХПІ» строків та порядку розгляду його звернень, скасувати накази про відрахування та зарахування, розглянути по суті його заяву від 12 вересня 2025 року щодо переведення на іншу освітню програму, а також відновити дію додаткової угоди про щомісячну оплату навчання.

За результатами розгляду зазначеного звернення відповідачем було проведено службову перевірку. Як убачається з матеріалів справи, для перевірки викладених позивачем обставин в університеті було створено відповідну комісію, яка дослідила доводи, наведені у скарзі, та надала оцінку порушеним у ній питанням.

30 жовтня 2025 року НТУ «ХПІ» направило ОСОБА_1 відповідь № 66-01-16/258, у якій повідомило про результати розгляду його скарги. Зокрема, позивачу повідомлено, що за результатами перевірки порушень строків та порядку розгляду його заяви про переведення не встановлено; підстав для її перегляду не виявлено. Також відповідач зазначив про відсутність правових підстав для скасування наказів про відрахування від 06.10.2025 № 1916СТ та про зарахування від 30.09.2025 № 1811СТ. Окремо надано відповідь щодо вимоги про відновлення дії додаткової угоди, зазначивши, що у зв`язку з відрахуванням позивача дія відповідного договору про надання платної освітньої послуги припинена, а тому підстав для відновлення дії додаткової угоди немає.

Отже, зміст відповіді від 30 жовтня 2025 року свідчить про те, що звернення ОСОБА_1 від 14 жовтня 2025 року не було проігноровано відповідачем. Навпаки, викладені у ньому доводи були перевірені, за результатами чого відповідач прийняв рішення та повідомив про нього позивача у письмовій формі.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 повідомила, що вона займає посаду начальника відділу діловодства та канцелярії. Свідок підтвердила факт складання і підписання довідки від 09 липня 2026 року № 66-11/6, в якій зазначено, що листування з позивачем відбувається за допомогою офіційної електронної адреси НТУ «ХПІ», з якої ОСОБА_1 було направлено листи на його електронну адресу. Інформація про надсилання ОСОБА_1 листів зберігається на офіційній електронній скриньці НТУ «ХПІ». Також свідок підтвердила факт того, що офіційне листування в НТУ «ХПІ» здійснюється шляхом надсилання документів у паперовому вигляді засобами поштового зв`язку та/або засобами електронної комунікації (офіційна електронна адреса НТУ «ХПІ»).

Окрім того, відповідач на підтвердження факту надіслання позивачу зазначених листів надав скріншоти з електронної пошти, засвідчені електронним цифровим підписом представника, довідку начальника відділу діловодства та канцелярії ОСОБА_8 , службову записку директора ННІ КНІТ НТУ «ХПІ» ОСОБА_14 , а також службову записку т.в.о. начальника інформаційно-обчислювального центру ОСОБА_15.

Саме по собі заперечення позивача щодо факту отримання електронного листа не спростовує наведених доказів його направлення. Відповідно до положень цивільного процесуального законодавства суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності.

При цьому суд не встановив доказів того, що на момент направлення листа електронна адреса позивача була недійсною, не функціонувала або що електронний лист не міг бути доставлений з технічних причин. Позивачем також не надано належних і допустимих доказів на підтвердження технічної неможливості отримання ним кореспонденції університету на зазначену електронну адресу.

За таких обставин твердження позивача про неотримання листа від 14 січня 2026 року, з огляду на те, що інші листи від НТУ «ХПІ» позивач отримував, саме по собі не є достатнім для спростування встановленого судом факту його направлення університетом та не підтверджує неналежного виконання відповідачем обов`язку щодо комунікації з позивачем.

Наведена сукупність доказів, які містяться у матеріалах справи, у їх взаємному зв`язку дає змогу суду достовірно встановити як особу відправника (відповідача, який діяв через уповноважених працівників закладу вищої освіти за допомогою офіційної електронної адреси), так і особу отримувача (позивача ОСОБА_1 ), а також зміст здійсненого між ними листування, що відповідає критеріям належності та допустимості електронних доказів, сформульованим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21, згідно з якою суд може розглядати електронне листування як доказ у справі за умови, що воно дає можливість встановити авторів такого листування та його зміст.

Під час розгляду справи суд не встановив бездіяльності НТУ «ХПІ» щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 14 жовтня 2025 року, оскільки таке звернення було належним чином прийнято, розглянуто по суті, викладені в ньому обставини перевірено, а позивачу надано відповідь із зазначенням результатів його розгляду.

За таких обставин позовна вимога про визнання протиправним ігнорування НТУ «ХПІ» звернення ОСОБА_1 від 14 жовтня 2025 року, а також похідна від неї вимога про зобов`язання відповідача повторно розглянути це звернення, задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень, суд зазначає таке.

За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин).

Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

Стаття 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадовоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Щодо доводів позивача, викладених у позовній заяві, про заподіяння йому моральної шкоди внаслідок нібито дискримінації за ознакою інвалідності, блокування доступу до навчання та використання адміністративного ресурсу для придушення права на свободу слова, суд зазначає таке.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факти, на які посилається позивач в обґрунтування розміру та підстав моральної шкоди. Зокрема, позивачем не надано жодних доказів вчинення відповідачем дій, які б містили ознаки дискримінації за ознакою інвалідності у розумінні Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», не наведено конкретних фактів обмеження чи блокування доступу позивача до освітнього процесу, а також не встановлено судом жодних дій відповідача, спрямованих на перешкоджання реалізації позивачем права на свободу вираження поглядів.

Позивачем не доведено протиправність дій відповідача та відповідно і заподіяння позивачу моральної шкоди.

За таких обставин, зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним дій відповідача позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 20 000 (двадцяти тисяч) гривень моральної шкоди задоволенню також не підлягає.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір підлягає віднесенню за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 273-275, 280-284 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», треті особи - народні депутати України: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Міністерство освіти і науки України про визнання незаконним та скасування наказу, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 .

Відповідач - Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», код ЄДРПОУ: 02071180, адреса місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул. Кирпичова, буд. 2.

Третя особа - народний депутат України ОСОБА_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Третя особа - народний депутат України ОСОБА_3 місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Третя особа - народний депутат України ОСОБА_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Третя особа - народний депутат України ОСОБА_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Третя особа - народний депутат України ОСОБА_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Третя особа - Міністерство освіти і науки України, код ЄДРПОУ 38621185, місцезнаходження: 03170, , м. Київ, вул. Перемоги, буд. 10.

Повний текст рішення складений та підписаний без проголошення 07 вересня 2026 року.

Суддя С. В. Демченко