Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №953/2949/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/2949/26

н/п 2/953/2495/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

25 серпня 2026 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

судді Єфіменко Н.В.,

за участі секретаря Лущан В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

11 березня 2026 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі: позивач) звернулось до ОСОБА_1 (далі: відповідач) з позовом про стягнення заборгованості за кредитними договорами:

- №71143172 від 08.09.2025 у розмірі 6 480 грн., з яких: 2 000 грн. – тіло кредиту; 180 грн. – проценти; 300 грн. – комісія; 4 000 грн. – пеня;

- №6594332 від 03.09.2025 у розмірі 26 117 грн., з яких: 6 500 грн. – тіло кредиту; 5 495,75 грн. – проценти; 1 121,25 грн. – комісія; 13 000 грн. – пеня.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилався на укладення із відповідачем кредитних договорів №71143172 від 08.09.2025, №6594332 від 03.09.2025 на умовах строковості, зворотності, платності та не виконання відповідачем умов вказаних договорів, що змусило позивача звернутись до суду.

До судового засідання сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду не з`явились. Позивач просив розгляд справи здійснювати за своєї відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував. Відповідач причину неявки не сповістив.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Підстави передбачені ст.223 ЦПК України для відкладення розгляду справи судом не встановлені.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на повторну неявку відповідача до судового засідання, відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд ухвалює рішення на підставі наявних у справі даних та доказів, при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 223, 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини:

03.09.2026 між позивачем та відповідачем укладений кредитний договір 6594332, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 6 500 грн. на умовах: строк кредитування – 364 дні; комісія за надання кредиту 17.25% від суми наданого кредиту, що складає 1 121.25 грн.; дата повернення кредиту – 01.09.2026; денна процентна ставка – 0,95 %у день; неустойка – 325 грн. у день.

Крім того, 08.09.2025 між позивачем та відповідачем укладений кредитний договір №71143172, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 2 000 грн. на умовах: строк кредитування – 24 дні; процентна ставка/день - 0,375% , фіксована; комісія за надання кредиту 15 % від суми наданого Кредиту, що складає 300 грн.; дата повернення кредиту – 01.10.2025; денна процентна ставка – 1 %у день; проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною) – 4 % у день; пеня – 4 % у день.

Позивач своє зобов`язання за договорами виконав, надав відповідачу кредит у заявлених розмірах, що підтверджено: довідками ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» №КД-000026440 від 19.01.2026, №КД-000028028 від 20.01.2026; платіжними інструкціями №0a97d7b1-67c6-45f2-867a-35a7b865d1c1 від 03.09.2026, №54c5b225-5b8c-4e42-9d68-244cf3410d33 від 08.09.2025; відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/260628/17115-БТ від 06.07.2026, банківською випискою.

Як вбачається з розрахунків заборгованості, відповідач своє зобов`язання за договорами не виконав, кредит не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитними договорами:

- №71143172 від 08.09.2025 року у розмірі 6 480 грн., з яких: 2 000 грн. – тіло кредиту; 180 грн. – проценти; 300 грн. – комісія; 4 000 грн. – пеня;

- №6594332 від 03.09.2025 у розмірі 26 117 грн., з яких: 6 500 грн. – тіло кредиту; 5 495,75 грн. – проценти; 1 121,25 грн. – комісія; 13 000 грн. – пеня.

Встановивши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд доходить висновує:

Щодо стягнення заборгованості за тілом кредит кредиту та відсотками.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що передбачено ст.2 ЦПК України.

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст.207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Приписами ст.629 ЦК України унормовано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитного договору та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладені кредитні договори №71143172 від 08.09.2025, №6594332 від 03.09.2025. Відповідач взяті на себе зобов`язання за вказаними договорами належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість: за договором №71143172 від 08.09.2025 року у розмірі 2 180 грн., з яких: 2 000 грн. – тіло кредиту; 180 грн. – проценти; за договором №6594332 від 03.09.2025 у розмірі 11 995,75 грн., з яких: 6 500 грн. – тіло кредиту; 5 495,75 грн. – проценти.

Відповідачем не надані докази на спростування наведених вище висновків, як і не надані докази відсутності боргу за тілом кредиту та процентами за вказаними договорами.

Таким чином, заборгованість відповідача за тілом кредиту та відсотками, що у загальній сумі 14 175,75 грн. та існує на момент розгляду справи у суді, має стягуватись з відповідача в судовому порядку.

Щодо стягнення пені у розмірі у розмірі 4 000 грн. та 13 000 грн.

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.

Приписами ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» №2120-IX від 15.03.2022, серед іншого, внесені зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК та доповнено його п.18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Здійснюючи тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд у постанові від 12.06.2024 у справі №910/10901/23 виснував, що у період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів.

Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18.10.2023 у справі № 706/68/23.

Отже, на період дії воєнного стану позичальники звільняються від сплати неустойки.

Відтак, вимога позивача про стягнення пені за кредитними договорами №71143172 від 08.09.2025, №6594332 від 03.09.2025 задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення комісії у розмірі 300 грн. та 1 121,25 грн.

10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст.11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.1 та ч.2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

Умовами укладених між сторонами кредитних договорів передбачена одноразова комісія у фіксованій сумі 300 грн. та 1 121,25 грн. за видачу кредитів, а не за обслуговування надання споживачу інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає більше одного раз на місць.

Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту, існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Таким чином, включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати комісії за надання кредиту є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, тому а заборгованість за комісією у розмірі 300 грн. та 1 121,25 грн. підлягає стягненню.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову становить 32 597 грн., з яких задоволено – 15 597 грн.

Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених вимог у розмірі 1 273,90 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500 грн.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

За змістом ч.1 п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.2 та ч.3 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст.137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У відповідності до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами ч.3 ст.141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Згідно висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №713/1890/21, витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04, п.268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 в цивільній справі №357/8277/19).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав: договір про надання правничої допомоги №20-08/25 від 20.08.2025; витяг з а Акту №3-МК приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №20-08/25 від 20.08.2025; акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги; платіжну інструкцію №8b8b2e від 24.02.2026; ордер серії АХ №1287255 від 03.09.25; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю; довіреність.

Відповідачем клопотання щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не надходило.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, а саме в сумі 4 500 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» заборгованість за кредитними договорами:

- №6594332 від 03.09.2025 у розмірі 13 117 (тринадцять тисяч сто сімнадцять) грн., з яких: 6 500 (шість тисяч п`ятсот) грн. – тіло кредиту; 5 495 (п`ять тисяч чотириста дев`яносто п`ять) грн. 75 коп. – проценти; 1 121 (одна тисяча сто двадцять одна) грн. 25 коп. – комісія;

№71143172 від 08.09.2025 у розмірі 2 480 грн., з яких: 2 000 (дві тисячі) грн. – тіло кредиту; 180 (сто вісімдесят) грн. – проценти; 300 (триста) грн. – комісія.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 273 (одна тисяча двісті сімдесят три) грн. 90 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) грн.

В іншій частині позову, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ЄДРПОУ 39861924, м. Київ, площа Арсенальна, буд.1Б.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

За перебування судді з 25.08.2026 по 07.09.2026 у нарадчій кімнаті у кримінальній справі №953/22781/21 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за ч.4 ст.187 КК України повний текст рішення складений 07.09.2026.

Суддя Н.В. Єфіменко