Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №953/6081/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/6081/26

н/п 2/953/3820/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

судді Єфіменко Н.В.,

за участі секретаря Лущан В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

14 травня 2026 року ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» (далі: позивач) звернулось до ОСОБА_1 (далі: відповідач) з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором №1783921 від 11.01.2021 у розмірі 12 300 грн., з яких: 4 000 грн. – тіло кредиту; 8 300 грн. – проценти. Позивач також просив стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилався на укладення 11.01.2021 між ТОВ «ФК «Верона» та відповідачем кредитного договору №1783921, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 4 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності. На підставі договору відступлення права вимоги №1-01/12/2023 від 01.12.2023 позивач набув право вимоги за зазначеним кредитним договором. Внаслідок порушення відповідачем умов зазначеного договору за ним утворилась заборгованість у розмірі 12 300 грн., що змусило позивача звернутись до суду.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на не укладення кредитного договору №1783921 від 11.01.2021, безпідставність нарахування відсотків поза межами строку кредитного договору. Вважає, що вартість правничої допомоги у розмірі 13 000 грн. за малозначності справи та за відсутності складності у написанні позовної заяви, усталеності практики, розгляд без участі представників, є неспівмірною. Просив стягнути з позивача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу 4 500 грн.

Позивач, наполягаючи на позовних вимогах у заявленому розмірі, зазначив, що 11.01.2021 між первісним кредитором та відповідачем укладений кредитний договір в електронній формі із застосуванням електронного підпису відповідача, сформованого із використанням одноразового ідентифікатора, направленого на мобільний номер телефону, зазначений відповідачем під час укладення договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію», вважається таким, що прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Відповідач, діючи добровільно та усвідомлено, без жодного зовнішнього тиску чи примусу, скористався доступом до мережі Інтернет та перейшов на офіційний веб-сайт первісного кредитора, де самостійно, з використанням інтегрованого калькулятора, обрав бажану суму кредиту та строк кредитування. Після цього ним надані персональні дані, зокрема реквізити банківської картки, на яку в подальшому були зараховані кошти. У процесі укладення правочину відповідач пройшов передбачені етапи ідентифікації та підтвердження наміру укласти кредитний договір. Сторонами узгоджені всі істотні умови договору. Також зазначив, що позивачем підтверджений розмір витрат на професійну правничу допомогу у, з урахуванням кваліфікації, досвіду та завантаженості адвоката.

До судового засідання сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, не з`явились, розгляд справи просили здійснювати за своєї відсутності.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Підстави передбачені ст.223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, судом, не встановлені.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце даного судового засідання, суд вважає можливим провести розгляд справи за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини:

11.01.2021 ТОВ «ФК «Верона» на ім`я відповідача оформлений кредитний договір №1783921 (далі: Договір).

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що позикодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (надалі — «позика») на умовах терміновості, повернення та платності, в національній валюті України - гривні у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а позичальник зобов`язується повернути таку ж суму грошових коштів (сума позики) та сплатити проценти за користування позикою у розмірі та порядку, встановлених Договором.

Згідно з п.1.2. Договору, загальний розмір наданої позики складає 4 000 грн.

У відповідності до п.1.3. Договору, строк, на який надається позика, складає 29 календарних днів з моменту підписання цього Договору та перерахування (видачі) коштів позичальнику, а саме: з 11.01.2021 року по 07.02.2021 року включно.

Проценти за користування позикою нараховуються на суму позики, а у разі часткового погашення – на непогашену частину, та встановлюються в розмірі 1,90 % від суми позики в день, що на рік становить (реальна річна процентна ставка становить) 693,5 % від суми позики. Тип процентної ставки – фіксована, що передбачено п.1.4. Договору.

Згідно з п.2.1. Договору, позикодавець надає позичальникові позику у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на рахунок банківської платіжної картки позичальника протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання Договору.

Відповідно до п.9.1., п.9.2.,п.9.3. Договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (у разі наявності) з урахуванням особливостей, визначених ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: з моменту одержання позикодавцем на його пропозицію укласти цей електронний договір (оферту) відповіді позичальника про прийняття (акцепт) цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті, та переказу суми позики на рахунок банківської

платіжної картки позичальника. Цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Цей електронний Договір, відповідно до п.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Строк дії цього Договору складає 29 днів, починає свій перебіг у момент, визначений у п.9.1 цього Договору та закінчується 07.02.2021. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

На підтвердження виконання первісним кредитом свого зобов`язання позивач надав відповідь ТОВ «Платежі онлайн» №2026/ПО/25 від 07.04.2026. З даної відповіді вбачається, що Товариство є технологічним оператором платіжних послуг, що здійснює операційні, інформаційні та інші технологічні функції щодо переказу коштів на підставі договорів про співпрацю з Банками еквайрами, шляхом технологічного підключення до їх процесингових установ відповідно до специфікації взаємодії (АРІ). Відповідно Platon є платіжним сервісом. Платіжний сервіс Platon надає можливість здійснювати платежі за допомогою електронних платіжних засобів (платіжні картки) в межах міжнародних платіжних системах Mastercard, Visa, в тому числі із застосуванням Apple Pay, Google Pay, Masterpass, Visa Checkout, Privat24. До відповіді долучений додаток про перерахування 11.01.2021 грошових коштів у розмірі 4 000 грн. за договором №1783921.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідач своє зобов`язання не виконав, кредит не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 12 300 грн., з яких: 4 000 грн. – тіло кредиту; 8 300 грн. – проценти.

01.12.2023 між ТОВ «ФК «Верона» та позивачем укладений договір №1-01/12/2023 про відступлення права вимоги, відповідно до якого кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором, а новий кредитор заміняє кредитора як сторону кредитора у кредитному договорі, та приймає на себе всі його права та обов`язки за кредитним договором. Новий кредитор сплачує кредитору вартість прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених договором. Загальна вартість прав вимоги за договором становить 20 000 грн.Сторони погодили що оплата відступленого права вимоги відбувається із відтермінуванням до 1095 календарних днів але не пізніше 01.12.2026 року.

З квитанції №1172 від 30.12.2025 вбачається, що позивачем здійснена оплата послуг у розмірі 20 000 грн. згідно договору відступлення права вимоги №1-01/12/2023 від 01.12.2023, без ПДВ.

З витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №1-01/12/2023 від 01.12.2023 вбачається, що первісний кредитор відступив позивачу право вимоги за кредитним договором №1783921 від 11.01.2021.

Дослідивши матеріали справи, суд висновує:

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 та ч.2 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Тобто договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх його істотних умов у належній формі. При тому, момент укладення може бути різним залежно від типу договору: для консенсуальних договорів момент досягнення згоди, для реальних момент передачі майна чи вчинення дії, а для договорів, що потребують нотаріального посвідчення чи державної реєстрації момент їх вчинення.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, що передбачено ст. 205, 207 ЦК України.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Згідно із вимогами ст.83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Так, за змістом ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що передбачено ст. 76, 77 ЦПК України.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а не суду.

У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред`явлення будь-якої вимоги.

Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст.12 ЦПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2019 у справі №61-28582ск18.

Однак, позивачем факт укладення кредитного договору №1783921 від 11.01.2021не доведений.

Так, зі змісту наданих позивачем документів достовірно встановити, що вони підписані сторонами, зазначеними у кредитному договорі,неможливо.

Позивачем докази на підтвердження способу ідентифікації відповідача, докази успішного проходження саме відповідачем такої процедури, не надані. У матеріалах справи відсутні відомості з системи BankID НБУ, документи фотофіксації особи, відомості про використання фінансового номеру телефону, дані бюро кредитних історій, електронні журнали авторизації, підтвердження накладення КЕП чи інші електронні докази, які б беззаперечно підтверджували факт вчинення дій саме відповідачем.

Факт надання за кредитним договором №1783921 від 11.01.2021 кредитних коштів у розмірі 4 000 грн.відповідачу, позивачем не доведений.

Так, матеріали справи доказів переказу відповідачу грошових коштів на банківську картку та первинних документів про їх зарахуванняне містять.

Саме по собі зазначення у тексті договору особистих даних відповідача (ПІБ, паспортні дані, РНОКПП, номер телефону, електронна пошта) за недоведеності дотримання визначеного у законі порядку укладення договору в електронній формі не є належними і достатніми доказами цих обставин.

Так, зазначені у письмових доказах,що містяться в матеріалах справи, персональні дані відповідача можуть перебувати у третіх осіб, а відтак, є недостатніми для беззаперечної ідентифікації особи відповідача для підтвердження факту укладення ним кредитного договору відповідно до зазначених в цьому договорі умов.

Відповідь ТОВ «Платежі онлайн» №2026/ПО/25 від 07.04.2026, за не зазначення у ній номеру банківської картки на яку здійснений переказ, не надання доказів належності саме відповідачу цієї банківської картки, не є належним доказом на підтвердження факту перерахування та отримання відповідачем кредиту.

Клопотання про витребування додаткових доказів, позивачем не заявлялись, посилань на неможливість подання виписки до суду з причин, об`єктивно не залежних від позивача, матеріали справи не містить.

Зважаючи на викладене підстав до задоволення позову не вбачається.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Щодо витрат відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500 грн.

Згідно з ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1 ст.6 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зроблений висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19).

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

З огляду на зазначене положеннями ЦПК України передбачені такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.

Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склались між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд оцінює витрати, що компенсуються за рахунок іншої сторони, ураховуючи як фактичне їх понесення так і їх необхідність (п.5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19)).

Під час розгляду справи відповідач просив стягнути на свою користь 4 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надані: договір про надання правничої допомоги №38 від 09.06.2026; ордер серії ВВ №1060286 від 09.06.2026; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛГ №000214 від 01.03.2019; детальний опис наданих послуг від 18.06.2026; платіжну інструкцію №8418-6504-6534-4954 від 18.06.2026.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, а саме в сумі 4 500 грн. за їх відповідності складності справи, витраченому часу адвоката, а також їх дійсності, необхідності та розумності.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі, у відповідності до вимог ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.

Керуючись ст. 12, 13, 19, 81, 141, 247, 263-265, 268, 272, 273-276 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) грн.

Рішення може бути оскаржене у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Айкон Дебт Коллекшн», ЄДРПОУ 44002941, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд.12.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

За перебування судді з 25.08.2026 по 07.09.2026 у нарадчій кімнаті у кримінальній справі №953/22781/21 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за ч.4 ст.187 КК України повний текст рішення складений 07.09.2026.

Суддя Н.В. Єфіменко