Рішення від 17 грудня 2024 р. у справі №521/17345/24 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/17345/24

Номер провадження № 2-а/521/169/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси

у складі – головуючого судді Роїк Д.Я.

за участю секретаря судових засідань Каліній П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

23.10.2024 року ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 23.09.2024 року начальником групи персоналу ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_2 відносно нього було складено протокол №7054 за ч. 3 ст. 211 КУпАП.

15.10.2024 року постановою №7054 по справі про адміністративне правопорушення, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_3 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3. Ст. 211 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Позивач також зазначив суть адміністративного правопорушення, інкримінованого йому, яке полягає у тому, що 23.09.2024 року у м. Одеса, громадянин ОСОБА_1 порушив правила військового обліку в умовах особливого періоду, а саме несвоєчасно став на військовий облік, не пройшов медичний огляд ВЛК та не оформив військово-обліковий документ встановленого зразка, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 3 ст. 211 КУпАП.

З огляду на зазначене позивач вважає вищезазначену постанову незаконною, та необгрунтованою з наступних підстав.

По -перше позивач зазначив що стаття 211 КУпАП регулює правовідносини щодо втрати, зіпсуття військово-облікового документу, а не порушення правил військового обліку як йому інкриміновано.

По-друге, позивач зазначає що справа була розглянута без його присутності та не був ознайомлений з матеріалами справи, та був позбавлений можливості надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання при розгляді справи, користуватися юридичною допомогою адвоката.

Тому з огляду на зазначене вище, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалю суду від 01.11.2024 року відкрито провадження по справі, в порядку спрощено провадження з викликом сторін, витребувано докази – матеріали адміністративної справи відносно ОСОБА_1 по справі, та надано строк для подачі Відзиву на позов.

11.11.2024 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову, обгрунтовуючи наступне.

Відтак відповідач зазначає, що перед притягненням до адміністративної відповідальності позивача, були перевірені його облікові дані. В ході перевірки облікових даних позивача було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно інформації, яка наявна у його обліковій картці до 27.09.2024 на військовому обліку не перебував, хоча згідно паспортного документу зареєстрований у Хаджибейському районі за адресою: АДРЕСА_1 , а був поставлений на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 - 27.09.2024 року, що підтверджується копією облікової картки, яка додана до відзиву.

Громадянин ОСОБА_1 02.10.2024 отримав військовий обліковий документ встановленого зразка № НОМЕР_1 , що в свою чергу є доказом визнання ним порушення правил військового обліку, а саме, щодо несвоєчасної постановки ним на військовий облік та відсутності військового квитка.

Перевіркою облікових даних встановлено, що позивач 24.07.2024 року спеціалізованим офтальмологічним МСЕК був визнаний особою з інвалідністю, 3-ї групи (загального захворювання), що підтверджується витягом із Реєстру, який долучений до справи. Про отримання групи інвалідності у 7 (семи) денний термін відомості до ІНФОРМАЦІЯ_2 не надавав, як передбачено законом.

Також, відповідач у відзиві зауважив, що із фактів порушення позивачем правил військового обліку, є по-перше не проходження ним періодичного (один раз на 5 років) медичного обстеження військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 до отримання ним групи інвалідності – 24.07.2024, а по друге-відсутність військового облікового документу, що підтверджує статус військовозобов`язаного. Станом до 24.07.2024 позивач медичне обстеження ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 не проходив.

Крім того, відповідач зазначив що позивач є особою з інвалідністю, третьої групи (загального захворювання), що підтверджується витягом із Реєстру з 24.07.2024 року, який у якості доказу доданий до справи. Станом на момент виникнення спірних правовідносин, в частині що стосується комунікації із органами МСЕК, електронної взаємодії з ІНФОРМАЦІЯ_2 -нажаль, чинним законодавством не передбачено. Тому, позивач зобов`язаний був, після отримання групи інвалідності, згідно частини 11 статті 38 Закону №2232-XII повідомити ІНФОРМАЦІЯ_2 про зміни у стані здоров`я у семи денний термін.

Таким чином, відповідач вважає, що в діях позивача вбачаються ознаки порушення правил військового обліку, які передбачені частиною 11 статті 38 Закону №2232-XII, і за яке передбачено адміністративна відповідальність згідно частини 3 статті 210 КУпАП.

Отже відповідач дійшов висновку, що з матеріалів справи вбачається, що позивач не виконав обов`язки, які покладені на нього Законом № 2232-XII, щодо дотримання ним правил військового обліку, встановлених законом.

Тому, з аргументами та доводами позивача про те, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є необгрунтованою та не законною, відповідач не погоджується.

У судове засідання 18.12.2024 року позивач та його представник з`явились, позов підтримали.

У судове засідання 18.12.2024 року представник відповідача з`явився, заперечував проти позову з підстав, які зазначені у відзиві, та просив суд у задоволені позову відмовити.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 6 КАС України суд, при вирішенні справи керується, принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , станом на дату виникнення спірних правовідносин -є військовозобов`язаним, що підтверджується військово-обліковим документом №021023240640554800014 від 02.10.2024 року.

Згідно відмітки у паспорті позивача НОМЕР_2 має зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , що територіально відноситься до Одеської міської громади до Хаджибейського району м. Одеса з 28.05.2008 року. Станом на 28.05.2008 року позивач мав вік 24 роки, та був призовником.

Відповідно до ч. 3 п. 1 ст. 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (в редакції 25.04.2008 року) на військовий облік призовників підлягають у тому числі які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання. Згідно паспорту позивача НОМЕР_2 його було знято з попереднього місця реєстрації, а саме Одеська область, Ізмаїльський район, м. Кілія -12.05.2008 року.

Пунктом 3 ст. 37 Закону передбачено, що призовники та військовозобов`язані після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.

Отже позивач повинен був 03.062008 року (включно) стати на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_6 (на т.ч.) за новим місцем реєстрації, проте позивач не виконав законні вимоги, не став на облік призовників у РВК за задекларованим місцем проживання, і доказів щодо поважних причин не постановки позивача на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_7 (на т. ч.) позивачем не надано. Отже позивач в період з 28.05.2008 року по 27.09.2024 року на обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у ІНФОРМАЦІЯ_2 не перебував, і доказів щодо поважності такого не перебування на обліку до суду не надав. А отже у суду є всі підстави вважати, що позивачем порушені правила військового обліку, які встановлені ст. 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Судом встановлено що відповідно до витягу з АІТС ІНФОРМАЦІЯ_2 “ОБЕРІГ”. Який наявний у справі позивач є особою з інвалідністю ІІІ -ї групи з 24.07.2024 року (акт МСЕК №765), та користується правом на відстрочку до 09.11.2024 року.

Відповідно до відомостей, які містяться у військово-обліковому документі позивача №021023240640554800014 від 02.10.2024 року (розділ 13 “відмітки про військовий облік”) вбачається що позивач став на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_4 27.09.2024 року, у якому є відповідна відмітка.

Суд висновує, що згідно із ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 1 статті 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Частиною 3 статті 210 КУпАП (в редакції чинній на момент складення оскаржуваної постанови) передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Згідно ч.3 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік. У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів в слектронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Судом встановлено що Позивач задекларував місце проживання 28.05.2008 року , але не став на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_7 (станом на 2008 рік) за зареєстрованою (задекларованою) адресою місця проживання, без поважних причин, чим порушив вимоги вищезазначеного закону.

Відповідно до абз.2 п.3 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 30.12.2022 Мо 1487 (далі- Порядок) для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних утворення та резервістів. В п.4 Порядку визначено, що завданнями військового обліку є: формування військового резерву людських ресурсів, накопичення військово-навчених людських ресурсів, необхідних для укомплектування Збройних Сил, інших військових формувань у мирний час та в особливий період; -своєчасне оформлення військово-облікових документів призовників, військовозобов`язаних та резервістів; -організація своєчасного бронювання військовозобов`язаних воєнний час; на період мобілізації та на забезпечення контролю за станом військового обліку в державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях; -забезпечення контролю за дотриманням призовниками, військовозобов`язаними резервістами правил військового обліку.

Пунктом 20 Порядку військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

У разі зміни місця проживання або у разі, коли в паспорті громадянина України відсутні відмітки про реєстрацію місця проживання, призовниками, військовозобов`язаними та резервістами подається інформація, яка підтверджується документами або відомостями відповідно до "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" та , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. Мо 265 "Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад" (Офіційний вісник України, 2022 р., Хо 25, ст. 1234).

Відповідно до п.14 Порядку військовий облік забезпечується з урахуванням вимог законодавства у сфері декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб, організовується і безпосередньо ведеться державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, в яких призовники, військовозобов`язані та резервісти працюють (навчаються).

Відповідно до п.14-3 Порядку громадяни У країни чоловічої статі віком від 25 до 60 років, які не перебувають на військовому обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (крім випадків, коли такі громадяни не беруться на такий облік відповідно до законодавства), беруться на такий облік на підставі відомостей, отриманих Міноборони шляхом слектронної інформаційної взаємодії Єдиного державного демографічного реєстру, відомчої інформаційної системи ДМС, інших інформаційних систем, реєстрів військовозобов`язаних та баз (банків) даних та Єдиного державного реєстру призовників, та резервістів засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів "Трембіта" відповідно до статті 14 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів".

Відповідно до п.14-5 Порядку взяття на військовий облік громадян України, зазначених у пунктах 14-1 ї 14-3 цього Порядку, здійснюється за зареєстрованим/ задекларованим їх місцем проживання (військовозобов`язаних та резервістів СБУ- в Центральному управлінні та регіональних органах СБУ), а у разі, коли місце проживання не зареєстровано/не задекларовано,- територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил. Документом, що підтверджує реєстрацію місця проживання в Україні, є Витяг з реєстру територіальної громади.

Відповідно до абз.1 п.4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. Ле 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) задекларованого/зареєстрованого за однією з таких адрес за власним вибором.

За частиною 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: - уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування відповідні районні (міські) територіальні та соціальної підтримки (далі центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової взяття спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону,- за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Позивачем в свою чергу не було надано переконливих для суду доказів, щодо його активних дій які полягали у самостійній постановці його за задекларованим місцем проживання, яке територіально відноситься до Хаджибейського району м. Одеса. Отже у відповідача були усі підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, які встановлені законом.

Підпунктом 1 п.2 розділу II Прикінцевих та перехідних положеннь ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку - під час дії Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 3 березня 2022 року № 2105-IX,громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, тобто у період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, військовозобов`язаний ОСОБА_1 станом на 23.09.2024 року, теж не виконав вимогу чинного законодавства та не оновив свої персональні дані.

Судом встановлено, що 23.09.2024 року начальником групи персоналу ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_2 був складений відносно позивача протокол №7054 про адміністративне правопорушення, згідно з яким ОСОБА_1 порушив правила військового обліку в умовах особливого періоду, а саме несвоєчасно став на військовий облік, не пройшов медичний огляд ВЛК та не оформив військово-обліковий документ встановленого зразка, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 3 ст. 211 КУпАП, який є у справі. В протоколі №7054 відповідачем було вказано дату і місце розгляду справи, а саме об 10-00 год. 15.10.2024 року, про що позивача було ознайомлено під підпис. Крім того, позивач у протоколі надав свої заперечення проти інкримінованого йому правопорушення та пояснення, що також підтверджується його особистим підписом проставленого 23.09.2024 року. Отже, позивачу було відомо про дату, час та місце розгляду справи адміністративне правопорушення.

А тому, суд з доводами позивача що справа була розглянута без його присутності та він не був ознайомлений з матеріалами справи, і був позбавлений можливості надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання при розгляді справи, користуватися юридичною допомогою адвоката не погоджується, оскільки вони є необґрунтованими та не підтверджені доказами.

Під час складання протоколу, позивач зазначив власноруч про свою незгоду, про що поставив відповідний власноручний підпис у протоколі 23.09.2024 року, який долучений до матеріалів справи.

Судом встановлено, що згідно із Постановою № 7054 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 211 КУпАП від 15.10.2024 року, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 майор ОСОБА_4 розглянувши матеріали справи №629 від 15.10.2024 року про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 установив, що 23.09.2024 року у м. Одеса громадянин ОСОБА_1 вчинив порушення правил військового обліку в умовах особливого періоду, а саме несвоєчасна постановка на військовий облік, несвоєчасне проходження військово-лікарської комісії, не оформлення військово-облікового документа встановленого зразка, чим допустив порушення правил військового обліку, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 211 КУпАП. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3. ст. 211 КУпАП начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 майор ОСОБА_4 наклав на громадянина ОСОБА_1 ,штраф у розмірі-17000.00 грн.

Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Спірні правовідносини виникли внаслідок притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Пунктом 8 цього Положення визначено завдання територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, зокрема, виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (стаття 10 КУпАП).

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (стаття 7 КУпАП).

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до наказу Міністерства Оборони України від 01.01.2024 № 3 «Про затвердження Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення», уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення (додаток 1) (далі - протокол), передбачені статтями 210, 210-1, 211 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Уповноважена посадова особа, яка склала протокол, пропонує особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, ознайомитися із складеним протоколом, дати письмове пояснення по суті вчиненого правопорушення із проставлянням свого підпису та дати. Пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, можуть бути викладені на окремому аркуші з відміткою про це в протоколі. Матеріали справи про адміністративне правопорушення подаються уповноваженою посадовою особою, яка склала протокол, керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки, для її розгляду у порядку, визначеному КУпАП.

У даному випадку, однією із підстав позову стало те, що, позивач не погодився з інкримінованою йому статтею КУпАП, а саме ч. 3 ст. 211 КУпАП, яку було застосовано відповідачем при складанні протоколу про адміністративне правопорушення №7054 від 23.09.2024 року та винесенні оскаржуваної постанови №7054 від 15.10.2024 року.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд не може погодитися із постановою №7054, від 15.10.2024 року, яка оскаржується, так як під час її винесення не в повній мірі було дотримано вимоги статей 245, 276, 278 КУпАП, відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи. Орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, в тому числі, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення. Якщо ж протокол був складено правильно, який був покладений в основу постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, але з ним не погоджується позивач, то відповідач повинен був довести перед судом зворотне, у даному випадку, що у протоколі невірно зазначена кваліфікація дій позивача та дата розгляду матеріалу, а також той факт, що позивач був повідомлений про розгляд протоколу, йому було забезпечено право на захист та надання пояснень при складанні постанови, але цього зроблено не було.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозиція ч.1 ст. 210 КУпАП передбачає відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Диспозиція ч.3 ст.210 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Судом встановлено, що з оскаржуваної постанови №7054 від 15.10.2024 року по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вбачається, що громадянин ОСОБА_1 вчинив порушення правил військового обліку в умовах особливого періоду, а саме несвоєчасна постановка на військовий облік, несвоєчасне проходження військово-лікарської комісії, не оформлення військово-облікового документа встановленого зразка, чим допустив порушення правил військового обліку, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 211 КУпАП. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3. ст. 211 КУпАП.

Диспозиція статті 211 КУпАП передбачає, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності, а не порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, як відповідачем зазначено в оскаржуваній постанові та у протоколі.

Отже, суд, заслухавши пояснення представника позивача, ознайомившись з позицією відповідача, оцінивши безпосередньо, всебічно, повно та об`єктивно досліджені у судовому засіданні докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Згідно статті 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до частини першої статті 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Відповідно до частини першої статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно частини першої статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі показань свідків, письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів.

У силу приписів ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Із матеріалів справи вбачається, що оскаржуваною постановою від 15.10.2024 року № 7054 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 211 КУпАП.

Диспозиція статті 211 КУпАП передбачає, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності, а не порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, як відповідачем зазначено в оскаржуваній постанові.

Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку військовозобов`язаними, призовниками і резервістами застосовується стаття 210 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 КУпАП передбачено порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку -

тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 210 КУпАП, повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -

тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 3 ст. 210 КУпАП, передбачено що за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період -

тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Примітка. Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Судом встановлено, що з суті постанови №7054 від 15.10.2024 року по справі про адміністративне правопорушення, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_5 відносно ОСОБА_1 вбачається, що громадянин ОСОБА_1 вчинив порушення правил військового обліку в умовах особливого періоду, а саме несвоєчасно став на військовий облік, несвоєчасно пройшов військово-лікарську комісію, не оформив військово-облікового документа встановленого зразка, чим допустив порушення правил військового обліку, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 211 КУпАП. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3. ст. 211 КУпАП, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 майор ОСОБА_5 постановив накласти на ОСОБА_1 штраф у сумі 17000,00 грн.

З огляду на зазначене суд висновує, що суть адміністративного правопорушення має містити зазначення, в тому числі, ознак суб`єктивної та об`єктивної сторін правопорушення, які дадуть змогу співвіднести вчинене діяння з диспозицією нормативного акту, який передбачає відповідальність за порушення (кваліфікувати діяння за певною статтею (частиною статті) КУпАП).

Аналізуючи зміст постанови №7054 по справі про адміністративне правопорушення, суддею встановлено, що суть адміністративного правопорушення не містить ознак суб`єктивної та об`єктивної сторін правопорушення, які дають змогу співвіднести вчинене діяння з диспозицією нормативного акту, який зазначено у постанові, а саме ст. 211 КУпАП.

Суд наголошує на тому, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з своєчасною постановкою на військовий облік, що, на думку суду свідчить про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Втім, дії позивача щодо несвоєчасної постановки на військовий облік, несвоєчасне проходження ним військово-лікарської комісії, не оформлення військово-облікового документа встановленого зразка відповідачем кваліфіковані за нормою ч. 3 ст. 211 КУпАП, якої не існує.

Отже несвоєчасна постановка на військовий облік, несвоєчасне проходження військово-лікарської комісії, не оформлення військово-облікового документа встановленого зразка саме позивачем саме по собі не утворює склад правопорушення, передбаченого ст. 211 КУпАП, з урахуванням чого суд дійшов висновку, що несвоєчасна постановка позивача на військовий облік, несвоєчасне проходження ним військово-лікарської комісії, не оформлення військово-облікового документа встановленого зразка не створює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 211 КУпАП, а тому притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказаною нормою є неправомірним.

Крім того, зазначення правової кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 211 КУпАП вказано не лише в оскаржуваній постанові, а й в протоколі про адміністративне правопорушення № 7054 від 23.09.2024 року.

Отже суд вважає слушними доводи позивача що стаття 211 КУпАП, яку застосував відповідач для притягнення до адміністративної відповідальності регулює правовідносини щодо втрати, зіпсуття військово-облікового документу, а не порушення правил військового обліку як йому інкриміновано.

Разом з тим, суд зауважує, об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП є порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, та диспозиції частин цієї статті є бланкетними і потребують застосування норм чинного законодавства, яке регулює дотримання правил військового обліку.

Втім відповідач у своїй постанові не зазначає пряме посилання на норму чинного законодавства, якою регулюється дотримання правил військового обліку військовозобов`язаними, і яку норму порушив позивач, без зазначення повної назви нормативно-правового документу, на який він посилається.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Отже суд висновує, що в оскаржуваній постанові відсутнє чітке, існуюче посилання відповідачем на конкретну норму права, яку порушив позивач і яка обумовлює об`єктивну сторону ч. 3 ст. 210 КУпАП, що суперечить принципу правової визначеності та позбавляє суд можливості визначити суть інкримінованого правопорушення.

Таким чином, виходячи з вищевказаних норм чинного законодавства, постанова від 17.01.2026 підлягає скасуванню, так як не доведено дотримання при винесені оскаржуваної постанови вимог ст. 245, 276, 278 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин та вирішення її в точній відповідності з законом, була порушена процесуальна процедура розгляду справи та винесення постанови, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи, викладене суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 629 від 15.10.2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 211 КУпАП і провадження по справі закрити.

Судовий збір залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 72, 75, 76, 77, 241, 268, 269, 286 КАС України, суд, -

На підставі викладеного та керуючись статтями 210-1 КУпАП, 73-77, 90, 139, 205, 241-246, 251, 255, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,- задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 7054 від 15.10.2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 211 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 211 КУпАП закрити в звязку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дмитро РОЇК