Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №520/21602/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 вересня 2026 року № 520/21602/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області (м. Херсон,Херсонський р-н, Херсонська обл.,73003, код ЄДРПОУ21295057) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом, в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсіного фонду України в Херсонській області № 052630005465 від 07.07.2026 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, прийняте за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , від 30.06.2026, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 21.08.1992 по 14.06.1995, з 14.06.1995 по 03.03.1997, з 03.03.1997 по 09.03.1998, з 19.05.1999 по 18.09.2003, з 18.09.2003 по 16.07.2013 та призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з дати звернення із заявою про призначення пенсії, з 30.06.2026 року на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення ГУ ПФУ в Херсонській області № 052630005465 від 07.07.2026 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, прийняте за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , від 30.06.2026, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Ухвалою суду від 27.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у адміністративній справі за вищевказаним позовом.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що підстави для призначення пенсії на пільгових умовах відсутні. Позовні вимоги Позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

За результатами розгляду вищевказаної заяви рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 052630005465 від 07.07.2026 відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах.

У казаному рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області зазначено, що відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю пільгового стажу 10 років на дату звернення. Відповідач визнає наявність у мене загального страхового стажу 39 років 6 місяців 23 дні.

В рішенні також зазначено, що страховий стаж Позивача становить 39 років 6 місяців 23 дні. Пільговий стаж за Списком 2 становить 0 років 0 місяців 0 днів.

До розгляду не взято довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 23.03.2026 №83 видану ТОВ “Дружківський вогнетривкий завод”, оскільки професія "знімачі укладальники заготовок, маси і готових виробів” поз. 2060000a- 19058 в довідці зазначено відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах". А відповідно наказу №57 від 29.07.1994 “Об итогах аттестации рабочих мест на заводе по условиям труда” (мовою документа) відповідна посада в “Списке профессий по Кондратьевскому огнеупорному заводу «Красная звезда», которые в результате аттестации рабочих мест по условиям труда имеют право на льготную пенсию” (мовою документа) має поз. 19038 (відтиск тексту в переліку посад стертий, не придатний для сприйняття).

Позивач, не погодившись із зазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із позовом.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України "Про пенсійне забезпечення".

Закон України "Про пенсійне забезпечення" №1788 від 05.11.1991, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

Згідно п.2 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи, жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

У спірних правовідносинах, на момент звернення до пенсійного органу позивачу виповнилось 55 років.

За змістом оскаржуваного рішення визнаний страховий стаж позивача становить: 39 років 6 місяців 23 днів.

Тобто, наявність у позивача необхідного віку та страхового стажу відповідачем не оспорюється.

Водночас, пільговий стаж позивача за Списком № 2 пенсійним органом не визнаний.

Так, до пільгового стажу роботи не зараховано періоди роботи з 21.08.1992 по 14.06.1995, з 14.06.1995 по 03.03.1997, з 03.03.1997 по 09.03.1998, з 19.05.1999 по 18.09.2003, з 18.09.2003 по 16.07.2013.

До розгляду не взято довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 23.03.2026 №83 видану ТОВ “Дружківський вогнетривкий завод”, оскільки професія "знімачі укладальники заготовок, маси і готових виробів” поз. 2060000a- 19058 в довідці зазначено відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах". А відповідно наказу №57 від 29.07.1994 “Об итогах аттестации рабочих мест на заводе по условиям труда” (мовою документа) відповідна посада в “Списке профессий по Кондратьевскому огнеупорному заводу «Красная звезда», которые в результате аттестации рабочих мест по условиям труда имеют право на льготную пенсию” (мовою документа) має поз. 19038 (відтиск тексту в переліку посад стертий, не придатний для сприйняття).

З цього приводу суд зазначає наступне.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом від 09.07.2003 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 56 Закону України від 05.11.1991 "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ), до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За змістом частини 1 статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону №1788-ХІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 затверджено Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком пільгових умовах" затверджено: Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах; визнані такими, що втратили чинність: постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 та постанова Кабінету Міністрів України від 15.11.1994 №773.

В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 № 461 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" затверджено: Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах; визнана такою, що втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36.

До пільгового стажу позивача відповідачем не зараховано періоди:

- з 21.08.1992р. по 14.06.1995– період роботи в Кіндратівському вогнетривкому заводі «Червона зірка» складачем мас на мішалках складачем маси на мішалках за Списком 2 ( Постанова РС СРСР № 1173 від 22.08.1956р. в редакії від 09.08.1960р. Список 2 розділ VІ п.а).

- з 14.06.1995р. по 03.03.1997р. – період роботи в ВАТ Кіндратівський вогнетривкий завод» знімачем-укладальником заготовок, мас і готових виробів за Списком 2 (Постанова КМУ № 162 від 11.03.1994р. Список №2 Розділ V 5а 2060000а-19058);

- з 03.03.1997р. по 09.03.1998р. - період роботи в ВАТ Кіндратівський вогнетривкий завод» сортувальником напівфабрикатів за Списком 2 (Постанова КМУ № 162 від 11.03.1994р. Список №2 Розділ V 5а 2060000а-18673);

- з 19.05.1999р. по 18.09.2003р. - період роботи в ВАТ Кіндратівський вогнетривкий завод» транспортувальником за Списком 2 (Постанова КМУ № 162 від 11.03.1994р. Список №2 Розділ V 5а 2060000а - 19213);

- з 18.09.2003р. по 16.07.2013р. - період роботи в ВАТ (ПАТ) Кіндратівський вогнетривкий завод» укладачем маси на мішалках за Списком 2 (Постанова КМУ №36 від 16.01.2003р. Список №2 Розділ V 5а).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд також зазначає, що за правилами ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Так, основним документом, який підтверджує стаж та характер роботи є трудова книжка, при цьому, у разі відсутності відомостей у ній, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств.

Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, з метою визначення права на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17, від 10.12.2020 року у справі №372/403/17.

Разом з тим, ненадання підприємствами - роботодавцями уточнюючих довідок або надання їх із певними неточностями не може нівелювати право позивача на пенсію, яке гарантовано Конституцією України, відповідно до якої громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі по тексту - Інструкція № 58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У пункті 2.6 пункту 2 Інструкції № 58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 р. у справі №677/277/17.

За відомостями трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 стаж роботи за Списком № 2 позивача підтверджується записами в трудовій книжці, зокрема:

- з 21.08.1992р. по 14.06.1995– період роботи в Кіндратівському вогнетривкому заводі «Червона зірка» складачем мас на мішалках складачем маси на мішалках 3 розряду;

- з 14.06.1995р. по 03.03.1997р. – період роботи в ВАТ Кіндратівський вогнетривкий завод» знімачем-укладальником заготовок, мас і готових виробів 3 розряду;

- з 03.03.1997р. по 09.03.1998р. - період роботи в ВАТ Кіндратівський вогнетривкий завод» сортувальником напівфабрикатів та виробів 2 розряду;

- з 19.05.1999р. по 18.09.2003р. - період роботи в ВАТ Кіндратівський вогнетривкий завод» транспортувальником 2 розряду;

- з 18.09.2003р. по 16.07.2013р. - період роботи в ВАТ (ПАТ) Кіндратівський вогнетривкий завод» укладачем маси на мішалках.

Зазначені записи у трудовій книжці є чіткими, зрозумілими, скріплені печатками та підписами відповідальних осіб.

Ніяких претензій до записів трудової книжки позивача, відповідачем у оскаржуваному рішенні не зазначено.

Крім того, факт зайнятості позивача на роботах за Списком 2 підтверджується додатково довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Зокрема, у матеріалах справи міститься довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 23.03.2026 №83 видану ТОВ “Дружківський вогнетривкий завод”, у якій зазначено, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день в Кіндратівському вогнетривкому заводі «Червона зірка» і за період, зокрема:

- з 21.08.1992 по 13.06.1995 працювала складачем мас на мішалках складачем маси на мішалках за Списком 2( розділ V пункт а поз.2060000а-18717 Постанови КМУ № 162 ВІД 11.03.1994). Підстава для видачі: наказ №333 від 21.08.1992, наказ про атестацію робочих місць № 57 від 29.07.1994р., особова картка фТ-2

- з 14.06.1995 по 03.03.1997 –ПРАЦЮВАЛА знімачем-укладальником заготовок, мас і готових виробів за Списком 2 (Постанова КМУ № 162 від 11.03.1994р. Список №2 Розділ V пункт а поз. 2060000а-19058). Підстава для видачі: розпорядження № 46від 14.06.1995, наказ про атестацію робочих місць № 57 від 29.07.1994р., особова картка фТ-2

- з 03.03.1997р. по 09.03.1998р. – працювала сортувальником напівфабрикатів за Списком 2 (Постанова КМУ № 162 від 11.03.1994р. Список №2 Розділ V 5а 2060000а-18673);

Підстава для видачі: розпорядження № 1 від 03.03.1997, наказ про атестацію робочих місць № 57 від 29.07.1994р., особова картка фТ-2.

Суд відзначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442, та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Відповідно п.4.2. Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінилися докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до Роз`яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2000 року №205 в окремих випадках за скрутного фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці у зв`язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об`єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації, за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що атестація має проводитися у передбачені п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Зазначена позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23.10.2018 в справі №348/1079/17), постанові від 18 вересня 2018 року по справі №345/3301/17 та постанові від 01.11.2018 №455/1053/16-а, в яких Верховний Суд зокрема зазначив, що атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Разом з цим, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Аналогічна правова позиція щодо правозастосування викладена у постанові Верховного Суду від 24 вересня 2020 року у справі № 2040/6395/18, що в силу приписів ст. 242 КАС України підлягає врахуванню судом першої інстанції.

Стосовно такого аспекту спірних правовідносин як наслідки проведення атестації суд керується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №520/15025/16-а та Верховного Суду від 24 вересня 2020 року у справі № 2040/6395/18, і визнає, що ця обставина не є перешкодою у призначенні позивачу пенсії.

З огляду на викладене, наказом № 57 від 29.07.1994 було затверджено результати атестації робочих місць на Кіндратівському вогнетривкому заводі «Червона зірка» щодо умов праці.

Таким чином, суд приходить до висновків, що до пільгового стажу позивача, підлягають зарахуванню періоди роботи з 21.08.1992 по 14.06.1995, з 14.06.1995 по 03.03.1997, з 03.03.1997 по 09.03.1998, з 19.05.1999 по 18.09.2003, з 18.09.2003 по 16.07.2013, які підтверджені записами трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 та довідкою № 83 від 23.03.2026.

Аналізуючи у сукупності викладені вище норми матеріального права разом з фактичними обставинами справи та зазначеною правовою позицією Верховного Суду, суд доходить висновку про те, що не зарахувавши до пільгового стажу періодів роботи позивача з 21.08.1992 по 14.06.1995, з 14.06.1995 по 03.03.1997, з 03.03.1997 по 09.03.1998, з 19.05.1999 по 18.09.2003, з 18.09.2003 по 16.07.2013 відповідач допустив протиправні дії, що призвели до порушення права позивача на отримання пенсії за віком на пільгових умовах у належному розмірі.

Отже, за таких підстав, суд приходить до висновку про скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 052630005465 від 07.07.2026, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Позовні вимоги щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області зарахувати до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 21.08.1992 по 14.06.1995, з 14.06.1995 по 03.03.1997, з 03.03.1997 по 09.03.1998, з 19.05.1999 по 18.09.2003, з 18.09.2003 по 16.07.2013 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 25.06.1986 підлягають задоволенню.

Разом із тим, щодо вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з дати звернення із заявою про призначення пенсії, з 30.06.2026 року на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», суд зазначає наступне.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Окрім того, суд звертає увагу відповідача на те, що частиною третьою статті 245 КАС України передбачено право суду у разі скасування індивідуального акта зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Статтею 58 Закону №1058-VІІ визначено, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією органів пенсійного фонду, з метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд дійшов висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у рішенні.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області (м. Херсон, Херсонський р-н, Херсонська обл., 73003, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області № 052630005465 від 07.07.2026, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057) зарахувати до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 21.08.1992 по 14.06.1995, з 14.06.1995 по 03.03.1997, з 03.03.1997 по 09.03.1998, з 19.05.1999 по 18.09.2003, з 18.09.2003 по 16.07.2013 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 25.06.1986.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057)витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в сумі 532 грн. (п`ятсот тридцять дві гривні) 48 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Анатолій Бідонько