Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №500/3735/25 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3735/25

07 вересня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", збільшеної до 100000,00 грн у період перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії з 29.08.2024 по 27.09.2024 включно;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", збільшеної до 100000,00 грн у період перебування у відпустці для лікування після поранення(контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком(постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії з 29.08.2024 по 27.09.2024 включно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.05.2024 під час проходження військової служби у складі Військової частини НОМЕР_1 та беручи участь у бойових діях позивач отримав травму, внаслідок якої у періоди з 20.05.2024 по 24.05.2024, з 25.05.2024 по 30.05.2024, з 30.05.2024 по 20.06.2024, з 20.06.2024 по 17.07.2024, з 18.07.2024 по 15.08.2024, з 16.08.2024 по 28.08.2024 перебував на стаціонарному лікуванні. На підставі довідки ВЛК від 28.08.2024 позивачу надано відпустку за станом здоров`я з 30.08.2024 по 30.09.2024. Згідно довідки ВЛК №10050 від 19.11.2024 отримана позивачем травма згідно класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості відноситься до тяжких.

Згідно пункту 1 постанови КМУ №168 військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Пунктом 1-2 Постанови №168 передбачено, що виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Оскільки позивач отримав тяжке поранення, тому вважає, що період його перебування у відпустці для лікування з 29.08.2024 по 27.09.2024 мав бути оплачений з урахуванням додаткової винагороди 100000 грн, передбаченої пунктом 1 постанови №168. Оскільки відповідачем не здійснено нарахування та виплату такої додаткової винагороди за вказаний період, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду у складі головуючого судді Мандзія О,П. від 27.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

11.07.2025 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що згідно пунктів 1 та 1-1 постанови №168 виплата додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень здійснюється особам, які перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Натомість довідка ВЛК №10050 від 19.11.2024, на яку посилається позивач, видана йому за результатами визначення ступеню придатності до військової служби, а не надання йому відпустки за станом здоров`я, у той час як довідка ВЛК №210 від 28.08.2024, на підставі якої було надано відпустку позивачу за станом здоров`я, не містить інформації про тяжкість травми.

З урахуванням викладеного відповідач вважає, що нарахування та виплата додаткової винагороди за перебування у відпустці для лікування після поранення за таких умов виключається і підстав для виплати позивачу даних коштів відсутня згідно положень Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022.

Крім того представник відповідача зазначив, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

17.07.2025 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, у якій не погоджується з аргументами відповідача та зазначає, що згідно наявних у матеріалах справи доказів отримане позивачем поранення, яке спричинило направлення у відпустку на лікування, є тяжким.

Щодо посилання представника відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, то представник позивача зазначає, що додаткова винагорода не є складовою грошового забезпечення, оскільки її включення не передбачено жодним нормативно – правовим актом, а також вона не має регулярного характеру. З огляду на вказане представник вважає необґрунтованою позицію відповідача щодо застосування до спірних правовідносин тримісячного строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 08.10.2025 позовну заяву залишено без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2026 року ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року про залишення позову без розгляду в справі № 500/3735/25 скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2026 справу №500/3735/25 передано на розгляд судді Мірінович У.А.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 прийнято справу №500/3735/25 до свого провадження та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Інших заяв, у тому числі по суті, до суду не надходило.

Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вказує наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у лавах Збройних Сил України у Військовій частині НОМЕР_1 та брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується довідкою №8609 від 02.10.2024. (арк. справи 14, зворот)

Згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 23.06.2024 №5325 солдат ОСОБА_1 19.05.2024 близько 20:00 отримав вогнепальне осколкове поранення обох нижніх кінцівок, вогнепальне осколкове сліпе поранення м`яких тканин лівої гомілки з переломом нижньої третини лівої малої гомілкової кістки без зміщення уламків та дефектом п`яткового сухожилку, поблизу н.п. Синьківка Куп`янського району Харківської області внаслідок ворожого обстрілу, під час виконання бойового завдання у зв`язку з виконанням конституційного обов`язку щодо захисту Батьківщини, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості.

Вказаною довідкою констатовано, що під час поранення солдат ОСОБА_1 перебував в засобах індивідуального захисту (у відповідності до вимог статті 18 та додатку 1 Бойового Статуту Сухопутних військ Збройних Сил України розділу І), не вчиняв дій, що містять ознаки кримінального або адміністративного правопорушення, не перебував в стані алкогольного сп`яніння або під впливом наркотичних чи інших отруйних речовин, не вчиняв дій, пов`язаних із навмисним заподіянням шкоди своєму здоров`ю, не використовував в особистих цілях без відома командування транспортних засобів, озброєння, устаткування, інструментів та матеріалів, які належать військовій частині. (арк. справи 12)

У період з 20.05.2024 року по 24.05.2024 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП “Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги”, про що свідчить виписка з медичної карти стаціонарного хворого №7112. (арк. справи 10)

У період з 25.05.2024 року по 30.05.2024 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону, про що свідчить виписка з медичної карти стаціонарного хворого №7153. (арк. справи 10, зворот)

У період з 30.05.2024 року по 20.06.2024 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП “Тернопільська обласна клінічна лікарня ” ТОР, про що свідчить виписка з медичної карти стаціонарного хворого №09697. (арк. справи 11)

У період з 20.06.2024 року по 17.07.2024 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП “Микулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації” ТОР, про що свідчить виписка з медичної карти стаціонарного хворого №1784. (арк. справи 11, зворот)

У період з 18.07.2024 року по 15.08.2024 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП “Бережанська центральна міська лікарня бережанської міської ради”, про що свідчить виписка з медичної карти стаціонарного хворого №1554. (арк. справи 12, зворот)

У період з 16.08.2024 року по 28.08.2024 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП “Бережанська центральна міська лікарня бережанської міської ради” про що свідчить виписка з медичної карти стаціонарного хворого. (арк. справи 13)

28.08.2024 КНП «Бережанська центральна міська лікарня» видано ОСОБА_1 довідку №210, у якій зазначено діагноз основний: «посттравматична невропатія (19.05.2024) правого малогомілкового нерва з помірно вираженим парезом розгиначів правої стопи та лівого малогомілкового нерва з вираженим парезом розгиначів лівої стопи». Довідка видана для пред`явлення до Військової частини НОМЕР_1 . (арк. справи 33, зворот)

Згідно виписки з медичної картки стаціонарного хворого, виданої КНП «Бережанська центральна міська лікарня», ОСОБА_1 на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки для доліковування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів. (арк. справи 34)

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.08.2024 №253 (по стройовій частині) визнано таким, що вибув у відпустку за станом здоров`я по рішенню ВЛК (довідка №210 від 28.08.2024) солдата ОСОБА_1 , з урахуванням часу, необхідного для проїзду у межах України до місця проведення відпустки та назад, з урахуванням одна доба в один кінець з « 30» серпня 2024 року по « 30» вересня 2024 року (перебуваючи на довготривалому лікуванні). (арк.справи 18, зворот)

Згідно довідки ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.11.2024 №10050 проведено медичний огляд ОСОБА_1 та встановлено наступний діагноз: Наслідки вогнепального осколкового поранення обох нижніх кінцівок з вогнепальним переломом лівої малогомілкової кістки та дефектом м`яких тканин (19.05.2024), первинної хірургічної обробки (27.05.2024), хірургічної обробки (29.05.2024), аутодерматопластики м`якотканинного дефекту поворотним клаптем (05.06.2024) у вигляді зміцнілих шкірних рубців, сповільнено консолідуючого перелому лівої малогомілкової кістки, контрактури лівого гомілково – стопного суглоба з помірним порушенням функції кінцівки. Післятравматична (19.05.2024) нейропатія лівого великогомілкового нерва з помірним порушенням функції нижньої лівої кінцівки (Т93.4). Поранення, травма ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини (довідка командира частини про обставини травми №5325 від 23.06.2024). Згідно класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості дана травма відноситься до тяжких (наказ МОЗ України 04.07.2007 №370). Міокардіофіброз. СН0 (151.4). Атеросклероз аорти (170.0). Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. (арк. справи 14)

Відповідно до відомостей розрахункової картки ОСОБА_1 №1766 від 05.05.2025 року, Військовою частиною НОМЕР_1 здійснено виплату додаткової винагороди за періоди перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 20.05.2024 року по 28.08.2024 року, однак відомості про здійснення такої виплати за період перебування позивача у відпустці за станом здоров`я з 30.08.2024 по 30.09.2024 року відсутні. (арк. справи 19)

Вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови №168 у період перебування у відпустці за станом здоров`я з 29.08.2024 по 27.09.2024, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду та наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. (частина друга статті 122 КАС України)

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. (частина п`ята статті 122 КАС України)

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 травня 2026 року по справі №280/8933/24, аналізуючи зміст положень Закону № 2011-XII, постанови № 168 та Порядку № 260, висловила позицію, що додаткова винагорода військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування після тяжкого поранення, як вид доходу (виплат) військовослужбовцям, є частиною їх грошового забезпечення.

За усталеною практикою Верховного Суду положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Водночас відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.12.2024 року №374, солдата ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , колишнього номера обслуги 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 01.12.2024 № 1636- РС водієм групи автомобільної техніки взводу забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби. (арк. справи 18, зворот)

Відповідно до довідки №697/2/1683 від 02.03.2025, виданої ІНФОРМАЦІЯ_3 , солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період в ІНФОРМАЦІЯ_3 . (арк. справи 14, зворот)

З наведеного слідує, що позивач станом на день звернення з позовом продовжує проходити військову службу.

Згідно статті 233 КЗпП України в редакції, чинній на дату звернення позивача до суду:

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. (частина перша)

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). (частина друга)

Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 у справі №1-р/2025 частину першу статті 233 КЗпП України визнано такою, що не відповідає Конституції України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Так, Конституційний Суд України виходив з того, що запровадження тримісячного строку для звернення працівника під час дії трудових відносин до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат обмежує гарантоване право особи на своєчасне одержання винагороди за працю та уможливлює невиконання роботодавцем обов`язку з оплати праці, зокрема у випадках, коли працівник звертатиметься до суду пізніше ніж через три місяці з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Фактично право працівника на одержання винагороди за працю підлягає судовому захисту лише в межах установленого строку звернення до суду, зі спливом якого працівник втрачатиме можливість ефективного та дієвого поновлення своїх прав у спосіб звернення до суду.

Якщо працівник пропустив тримісячний строк звернення до суду, обов`язок роботодавця щодо виплати заробітної плати та інших належних працівникові виплат і право працівника на одержання винагороди за працю не припиняються, тоді як дієвість та ефективність способів поновлення права працівника на одержання винагороди за працю, зокрема у спосіб стягнення заборгованості в судовому порядку, зазнає суттєвого обмеження, оскільки не передбачено поновлення пропущеного строку. Працівник може опинитися в невигідному юридичному становищі, коли після спливу встановленого оспорюваними приписами Кодексу тримісячного строку відповідне право не підлягатиме захисту судом, а подальше отримання працівником сум заробітної плати значною мірою залежатиме від бажання роботодавця виплатити заборгованість в позасудовому порядку.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законодавець, установлюючи тримісячний строк для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, не врахував, що зобов`язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим, призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав працівника, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України. Така законодавча конструкція ставить працівника, який перебуває у трудових відносинах, у менш захищене становище порівняно зі звільненим працівником, що суперечить принципу рівності та гарантії ефективного судового захисту.

Наведене свідчить, що Конституційний Суд України розмежував:

- тримісячний строк для звернення звільненого працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат;

- тримісячний строк для звернення працівника під час дії трудових відносин до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Останній, передбачений частиною першою статті 233 КЗпП України, приписи якої Конституційний Суд України визнав неконституційними.

Водночас Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 не містить висновків щодо строку звернення до суду звільненого працівника про виплату всіх сум, що належать такому працівникові при звільненні, визначеного частиною другою статті 233 КЗпП України, норми якої неконституційними не визнавалися.

Аналогічна позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом та підтримана, зокрема, у постанові від 01 травня 2026 року у справі №420/16340/25.

Відтак, з урахуванням позиції Конституційного Суду України, викладеної у Рішенні від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 по справі №1-7/2024(337/24), слід вважати, що для працівника, який продовжує трудові правовідносини, строк звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати та інших належних виплат не застосовується, тоді як у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні застосовується тримісячний строк, передбачений частиною другою статті 233 КЗпП України, який слід обчислювати з дати одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Такої ж позиції дотримався Верховний Суд в постанові від 19.03.2026 року в справі №140/11335/24 та від 24.02.2026 у справі № 120/2933/25.

Враховуючи, що на момент звернення до суду з даним позовом позивачем продовжено трудові відносини (проходження військової служби), тому з урахуванням наведеного вище правового регулювання слід вважати, що згідно частини першої статті 233 КЗпП України з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 до спірних правовідносин строк звернення до суду не застосовується.

З огляду на викладене суд доходить висновку про відсутність підстав вважати строк звернення до суду пропущеним, а тому заява представника про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає.

Надаючи правову оцінку по суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 на території України введено воєнний стан з 24.02.2022.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168 (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), відповідно до пункту 1 якої на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з абзацом 4 пункту 1-2 Постанови №168 відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Як слідує з конструкції зазначеної правової норми підставами для включення до наказу командира військової частини на виплату оспорюваної додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні та відповідно набуття права на її виплату є:

- отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини;

- перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини.

Разом з тим, підставами включення до наказу командира військової частини на виплату оспорюваної додаткової винагороди за час перебування у відпустці є:

- отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини;

- встановлення потреби у відпустці для лікування у висновку (постанові) військово-лікарської комісії;

- встановлення поранення (травми) тяжкого ступеня у висновку (постанові) військово-лікарській комісії.

Пунктом 2-1 Постанови КМ України №168 встановлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають:

порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови;

особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту;

порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги та одноразової винагороди.

Разом з тим, відповідно до підпункту 24 пункту 10 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №671 встановлено, що Міністр дає обов`язкові для виконання військовослужбовцями, державними службовцями і працівниками апарату Міноборони доручення.

Відповідно до пункту 17 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Пунктом 10 розділу ХХХІV Порядку №260 передбачено, що накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Згідно пункту 11 розділу ХХХІV Порядку №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Відповідно до пункту 12 розділу ХХХІV Порядку №260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки. (пункт 13 розділу ХХХІV Порядку №260)

Отже, відповідно до вимог пунктів 1, 1-2 постанови №168, пунктів 10-13 Розділу ХХХІV Порядку №260 для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України у розмірі, збільшеному до 100000 гривень, у зв`язку з пораненням (травмою, контузією, каліцтвом) обов`язковим є встановлення таких обставин, як:

- отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) пов`язаної із захистом Батьківщини;

- перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого;

- постанови військово-лікарської комісії з висновками про те, що 1) поранення (травма, контузія, каліцтво), пов`язане із захистом Батьківщини, 2) це поранення (травма, контузія, каліцтво) є тяжкого ступеня, 3) особа потребує відпустки для лікування у зв`язку з пораненням (травмою, контузією, каліцтвом) тяжкого ступеня, пов`язаного із захистом Батьківщини;

- наявність довідки про обставини отримання травми із зазначенням інформації про травму (дату отримання, вид, характер і локацію травми), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста;

- наказ командира військової частини щодо виплати додаткові винагороди в розмiрi 100000 гривень на підставі довідки про отримання травми.

Таким чином під час стаціонарного лікування після поранення (травми) (без прив`язки до тяжкого), але обов`язково пов`язаного із захистом Батьківщини, військовослужбовці отримують і грошове забезпечення, і додаткову винагороду 100000 гривень, а під час відпустки за станом здоров`я (під час реабілітації) додаткову винагороду 100000 гривень отримують лише ті військовослужбовці, у яких поранення визнано тяжким за висновком ВЛК.

Нормативно-правовим актом, який визначає порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України є Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2022 року №402. (далі – Положення №402 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до п. 2.1 Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Пунктом 6.34 Положення №402 передбачено, що в особливий період лікування військовослужбовців має бути закінчене у закладі охорони здоров`я (установі) (солдатів, матросів, сержантів і старшин - у батальйонах (командах) видужуючих). У виняткових випадках військовослужбовцям може бути надана відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів. За постановою ВЛК відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) може бути продовжена на такий самий строк, а за відповідних медичних показань - повторно продовжена ще на 30 календарних днів. Постанова ВЛК про продовження відпустки для лікування у зв`язку з хворобою або відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) записується в книгу протоколів засідань ВЛК та в довідку ВЛК, на підставі якої була надана перша відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), і підписується головою, членами комісії (не менше двох), секретарем комісії та скріплюється гербовою печаткою.

Якщо після продовження відпустки для лікування у зв`язку з хворобою або відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець не може приступити до виконання службових обов`язків, то він оглядається ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби.

Пунктом 20.1 Положення №402 передбачено, що постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов`язані дотримуватися вимог Положення.

Голова або члени ВЛК відповідають за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв).

При медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймаються постанови такого змісту:

в) "Потребує":

звільнення від виконання службових обов`язків на ___ календарних днів з перебуванням у лазареті медичного пункту частини (постанова приймається щодо військовослужбовців строкової військової служби у мирний час);

звільнення від виконання службових обов`язків на ___ календарних днів;

відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на ____ календарних днів;

відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на ___ календарних днів;

звільнення від виконання службових обов`язків за станом здоров`я на термін, необхідний для оформлення звільнення, але не більше 30 календарних днів;

звільнення від походів з переоглядом через 3-6 місяців (постанова приймається щодо військовослужбовців ВМС Збройних Сил України);

лікування (реабілітації) у _______(вказати заклад охорони здоров`я (установу) та орієнтовний термін лікування (реабілітації);

стаціонарного обстеження з подальшим переоглядом у __________ (вказати заклад охорони здоров`я (установу));

направлення у батальйон (команду) видужуючих (постанова приймається на воєнний час);

переведення до ___ (вказати заклад охорони здоров`я (установу));

додаткового харчування у межах половини продовольчого пайка на весь термін строкової служби (навчання у ВВНЗ (крім курсантів випускного курсу) та у військовому (військово-морському, військово-спортивному) ліцеї);

супроводжуючого (вказати кількість);

проїзду ____ (вказати вид транспорту та категорію місць);

тривалого спеціалізованого лікування (постанова приймається щодо членів сімей військовослужбовців);

тривалого медичного спостереження (постанова приймається щодо членів сімей військовослужбовців);

навчання (виховання) у спеціалізованих навчальних закладах (постанова приймається щодо членів сімей військовослужбовців);

відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами з ____________;

потребує протезування та/або ортезування;

тривалого лікування (постанова приймається щодо військовослужбовців безпосередньо після прийняття рішення про те, що вони потребують тривалого строку лікування (чотири місяці підряд, враховуючи відпустку для лікування у зв`язку з хворобою та відпустку для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва).

Отже, наведеними вище нормами Положення №402 не передбачено прямого обов`язку ВЛК зазначати у постанові за результатами медичного огляду військовослужбовця відомостей про ступінь тяжкості поранення (контузії, травми або каліцтва), внаслідок яких такий військовослужбовець потребує відпустки для лікування.

Разом з тим, наведеними вище положеннями пункту 13 розділу ХХХІV Порядку №260 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено обов`язок військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надати медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.

Як слідує з матеріалів справи, після закінчення стаціонарного лікування ОСОБА_2 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.08.2024 позивачу надано відпустку за станом здоров`я на підставі довідки ВЛК №210 від 28.08.2024, яка за своїм змістом у порушення пункту 13 розділу ХХХІV Порядку №260 не містить медичного висновку про ступінь тяжкості поранення (травми, контузії, каліцтва) позивача.

У зв`язку з цим відповідачем надано позивачу відпустку на період з 30.08.2024 по 30.09.2023, проте не включено позивача в наказ на виплату додаткової винагороди в сумі 100000 грн пропорційно періоду цієї відпустки.

Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, у період перебування у відпустці 25.09.2024 ІНФОРМАЦІЯ_4 видано направлення №350 на медичний огляд ВЛК на базі Військово-медичного клінічного центру Західного регіону з метою визначення ступеня придатності ОСОБА_1 до військової служби. (арк. справи 13, зворот)

За результатами вказаного медичного огляду ВЛК Військово-медичного клінічного центру Західного регіону винесено постанову, оформлену довідкою №10050 від 19.11.2024, згідно якої солдат ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

Одночасно ВЛК зроблено висновок, що травма, набута позивачем 19.05.2024, згідно класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості відноситься до тяжких. (арк. справи 14)

Наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 01.12.2024 №1636-РС (по особовому складу) вирішено солдата ОСОБА_1 , номера обслуги механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 звільнити з займаної посади та призначити водієм групи автомобільної техніки взводу забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 , ВОС 790037А. При цьому зазначено, що ОСОБА_1 призначається на рівнозначну посаду за станом здоров`я – на підставі висновку військово – лікарської комісії. (арк. справи 14)

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.12.2024 №374 (по стройовій частині) на підставі наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 01.12.2024 №1636-РС виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення у зв`язку з вибуттям до нового місця служби. (арк. справи 18, зворот)

За наведених обставин суд зазначає, що незважаючи на відсутність медичного висновку про ступінь тяжкості поранення та травми позивача у довідці ВЛК від 28.08.2024 №210, висновок про тяжкий ступінь такого поранення і травми зазначений у постанові ВЛК, оформленій довідкою від 19.11.2024 №10050, виданою під час перебування ОСОБА_1 у списках особового складу Військової частини НОМЕР_1 , а тому остання, отримавши таку інформацію та керуючись наведеними вище положеннями постанови №168 та Порядку №260 мала підстави для здійснення перерахунку грошового забезпечення позивача за період перебування його у відпустці для лікування, шляхом нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у такій відпустці.

В іншому випадку суд вважає, що позивач, який отримав поранення та травми тяжкого ступеня, пов`язані із захистом Батьківщини, у зв`язку з чим перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та потребував відпустки для лікування після поранення та травми, буде безпідставно позбавлений права на належне грошове забезпечення (в частині отримання передбаченої постановою №168 додаткової винагороди) внаслідок невиконання ВЛК обов`язку з зазначення медичного висновку про ступінь важкості поранення (травми) у первинно наданій постанові від 28.08.2024 №210.

Суд зауважує, що одним з фундаментальних принципів публічно – правових відносин є принцип належного урядування, який передбачає, що суб`єкти владних повноважень зобов`язані діяти вчасно, послідовно та у визначений законом спосіб. У випадку, якщо суб`єкт владних повноважень припустився помилки, її усунення не повинно призводити до порушення прав особи, яка діяла добросовісно.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/15792/20 у постанові від 05 липня 2023 року наголосила, що згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути як необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту, так і необхідність вчинення позивачем інших, ніж виконання судового рішення, дій. За загальним правилом один спір треба вирішувати у межах одного судового процесу в одній судовій юрисдикції. Інакше кажучи, не допускається вирішення одного спору у декількох судових справах.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що право ОСОБА_1 на отримання додаткової винагороди у період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення (контузії, травми або каліцтва) є порушеним, у зв`язку з чим підлягає захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 у нарахуванні та виплати позивачу такої винагороди та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у відпустці згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.08.2024 №256.

Разом з тим суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо дати прибуття ОСОБА_1 з відпустки після лікування, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості визначити конкретний період у днях, за який підлягає нарахування та виплата додаткової винагороди. З огляду на викладене позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду за період з 29.08.2024 по 27.09.2024 задоволенню не підлягають з підстав їх недоведеності.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач у процесі розгляду справи довів обґрунтованість позовних вимог, а відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", збільшеної до 100000,00 грн у період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення (контузії, травми або каліцтва).

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у відпустці згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.08.2024 №256.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 07 вересня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 код РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач:

- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Головуючий суддя Мірінович У.А.