Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №480/2673/26 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року Справа № 480/2673/26

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2673/26 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 просить суд:

- визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), які полягають у застосуванні із 29 січня 2020 року по 11 липня 2020 року та з 27 вересня 2021 року по 15 квітня 2026, розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні йому грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби;

- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату із 29 січня 2020 року по 11 липня 2020 року та з 27 вересня 2021 року по 15 квітня 2026, грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025 та на 01.01.2026 відповідно, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати індексації - різниці грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 11.07.2020, з 27.09.2021 по 31.12.2022 включно та з 01.01.2024 по 15.04.2026;

- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити індексацію - різницю грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 11.07.2020, з 27.09.2021 по 31.12.2022 включно та з 01.01.2024 по 15.04.2026 у розмірі 4442,24 грн. на місяць, з урахуванням раніше виплачених сум.

Свої вимоги мотивує тим, що під час нарахування та виплати йому грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 11 липня 2020 року та з 27 вересня 2021 року по 15 квітня 2026 відповідачем неправомірно не застосовано розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, що, на його думку, призвело до неправильного визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, а також похідних виплат - грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні щорічних додаткової відпустки. Також позивач зазначає, що у відповідні періоди відповідачем не в повному обсязі нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення, оскільки не застосовував при її обчисленні положення абзаців 4, 6, пункту 5 Порядку № 1078 та без урахування належного базового місяця для проведення індексації.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив та зазначив, що підстав для перерахунку грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, немає, оскільки, на їх думку, розрахунковою величиною для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням залишається прожитковий мінімум, встановлений станом на 01.01.2018.

Щодо індексації грошового забезпечення позивача, відповідач зазначає, що згідно відомостей з особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2018 рік - за лютий 2018 посадовий оклад позивача становив 760 грн, а вже з березня 2018 становив 3170 грн.

Також у порівнянні з лютим 2018 розмір окладу за військове звання у березні 2018 року суттєво змінився: у лютому 2018 року оклад за військове звання становив 65,00 грн, а в березні 2018 вже становив 1020,00 грн. відповідно, розмір надбавки за вислугу років збільшився з 243 грн до 1592 грн. Надбавка за ОУС – ризик для життя складала у лютому 2018 року - 114,00 грн. Надбавка за ВОВЗ у лютому 2018 складала 1039,50 грн. Тобто якщо зрівнювати розміри в лютому та березні 2018 року посадового окладу, то вони збільшились на 3080,80 грн, тобто навіть якщо і повинна була виплачуватись індексація-різниця грошового забезпечення з березня 2018 року, то вона мала б складати 1382,35 грн за кожний місяць. Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (4463,15 грн.) і розміром підвищення доходу (3080,80 грн.). При цьому, сума 4463,15 грн - це сума індексації, яка склалася у березні 2018 року. З вказаного випливає, що порядок встановлений в абзаці 4 п. 5 Порядку 1078 вже не може бути застосований, оскільки не виконується основана його вимога, а розмір підвищення грошового забезпечення позивача перевищив суму індексації. За таких обставин взагалі не може йтись про встановлення "фіксованої" індексації ("індексації-різниці"). Виходячи з викладеного, твердження позивача про те, що відповідач не вирішував питання щодо наявності у позивача права на індексацію-різниці грошового забезпечення за спірний період у безпідставним та необґрунтованим.

Крім того, наголошує, що в грудні 2023 року на підставі рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 по справі № 480/5097/23 позивачу перераховано доплату по грошовому забезпеченню за період з 29.01.2020 по 11.07.2020 в загальній сумі 72261,13 грн, що підтверджується розрахунковим листом за грудень 2023 року.

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 до 11.07.2020 проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України). Звільнений на підставі пункту "а" п. 2. ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Згідно з витягом із наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 27.09.2021 № 422-ОС позивача зараховано до списків особового складу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

Під час проходження військової служби у відповідача, позивачу виплачувалось грошове забезпечення та похідні виплати, виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, що відповідачем не заперечується. Відповідачем не в повному обсязі нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення, оскільки не застосовував при її обчисленні положення абзаців 4, 6, пункту 5 Порядку № 1078 та без урахування належного базового місяця для проведення індексації.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.

Щодо незастосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 9 цього Закону, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

За приписами абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються КМУ, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30 серпня 2017 року КМУ прийнято Постанову № 704, яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.

Пунктом 2 Постанови № 704, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови № 704, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови № 704 (у первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21 лютого 2018 року КМУ прийняв постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

Пунктом 6 Постанови № 103, внесено зміни до Постанови № 704, внаслідок яких пункт 4 цієї Постанови викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14". Зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Отже, з 01.01.2018 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу застосовується така розрахункова величина, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018".

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022, визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704.

Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до пункту 4 Постанови № 704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Верховний Суд, зокрема, у постановах від 15.06.2023 у справі № 380/13603/21, від 30.04.2025 у справі № 620/9741/24 та інших, виснував, що оскільки зміни, внесені Постановою № 103, зокрема, до пункту 4 Постанови № 704, визнані у судовому порядку нечинними, то з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина "прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року", а не "прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018".

У цих та інших постановах Верховний Суд, засновуючись на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили, виснував, що положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів "прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018" не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України про Державний бюджет на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням виходячи із розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Отже, з 29.01.2020 чинна редакція пункту 4 Постанови № 704, яка була чинною до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина "прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року", а не "прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року".

Водночас 12.05.2023 КМУ прийняв постанову № 481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов КМУ, затверджених постановою КМУ від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 № 704", пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, виклавши абзац перший в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Пунктом 3 Постанови № 481 установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Постанова № 481 набрала чинності 20.05.2023, а тому з указаної дати розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями розраховуються виходячи зі сталої величини 1762 грн шляхом її множення на відповідний тарифний коефіцієнт.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, було визнано дії КМУ при прийнятті постанови № 481 неправомірними, а пункт 2 цієї постанови - протиправним та нечинним.

Разом із тим постановою Верховного Суду від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24 зазначені судові рішення скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову про визнання неправомірними дій КМУ і скасування пункту 2 постанови № 481 відмовлено. Постанова Верховного Суду набрала законної сили з дати її ухвалення та є остаточною.

Верховний Суд у цій постанові дійшов висновку, що встановлення розміру грошового забезпечення військовослужбовців частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ делеговано КМУ, а це повноваження охоплює також установлення базової величини, виходячи з якої визначаються посадові оклади та оклади за військовими званнями.

При цьому Верховний Суд зазначив, що профільні законодавчі акти не визначають обов`язкового базового критерію для розрахунку посадового окладу та не містять заборони на встановлення КМУ такої величини у твердому розмірі. Зміст пункту 3 розділу II Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII також не містить норми, якій суперечить запроваджена постановою № 481 стала величина 1762 грн.

Відтак Верховний Суд визнав помилковим висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у КМУ повноважень установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів у фіксованому розмірі.

За таких обставин суд вважає, що у період з 29.01.2020 по 11.07.2020, 27.09.2021 по 19.05.2023 включно посадовий оклад позивача та оклад за військовим званням мали визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови № 704.

Використання відповідачем у цей період розрахункової величини 1762 грн призвело до неправильного визначення посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, а також тих щомісячних та одноразових видів грошового забезпечення, розмір яких залежить від зазначених окладів.

Отже, позовні вимоги щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 11.07.2020, 27.09.2021 по 19.05.2023 включно, виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, підлягають задоволенню з урахуванням раніше виплачених сум.

Водночас із 20.05.2023 розрахунок посадового окладу та окладу за військовим званням позивача здійснювався відповідно до чинної редакції пункту 4 постанови № 704, внесеної постановою № 481, із застосуванням сталої величини 1762 грн.

Враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у вищезазначеній постанові від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24, суд не встановив правових підстав для незастосування пункту 4 постанови № 704 у редакції постанови № 481 до правовідносин щодо безпосереднього нарахування грошового забезпечення позивачу як діючому військовослужбовцю.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог у частині перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по теперішній час належить відмовити.

Щодо вимоги про перерахунок і виплату грошової допомоги на оздоровлення суд зазначає, що оскільки така допомога за 2021, 2022 та 2023 роки виплачена до 20.05.2023, а посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача у цей період були обчислені із застосуванням неналежної розрахункової величини 1762 грн, зазначені виплати підлягають перерахунку з урахуванням належних складових грошового забезпечення та раніше виплачених сум.

Допомога за 2024, 2025 та 2026 роки виплачена у період дії постанови № 481, а відомості про її виплату за 2026 рік відсутні, тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Стосовно матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань суд ураховує, що її конкретний розмір визначається уповноваженими органами в межах фонду грошового забезпечення та не може перевищувати місячного грошового забезпечення військовослужбовця.

Матеріальна допомога за 2022 та 2023 роки виплачена до 20.05.2023, коли складові місячного грошового забезпечення позивача були визначені неправильно, тому відповідач має здійснити її перерахунок з урахуванням належного розміру грошового забезпечення, умов відповідних рішень про надання допомоги та раніше виплачених сум.

За 2021 рік допомога не призначалася, допомоги за 2024 та 2025 роки виплачені у період дії постанови № 481, а відомості про її виплату за 2026 рік відсутні, тому в решті вимог у цій частині належить відмовити.

Щодо виплати індексації – різниці грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 11.07.2020, з 27.09.2021 по 31.12.2022 включно та з 01.01.2024 по 15.04.2026 суд зазначає наступне.

Зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою КМУ від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Це стало підставою для зміни як місяць, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) у цілях нарахування індексації військовослужбовцям на березень 2018 року.

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно із статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

В силу вимог статті 19 Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Так, Законом України від 03.07.1991 № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Частинами першою та п`ятою статті 2 Закону № 1282-XII встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Приписами частини другої статті 5 Закону № 1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Згідно з частиною шостою статті 5 Закону № 1282-XII проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Згідно пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції з 01.12.2015) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру, зокрема, посадового окладу.

Постановою № 704, якою з 01.03.2018 встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

Таким чином, місяцями, за якими здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовими місяцями) військовослужбовців, повинні, у тому числі у період проходження позивачкою військової служби є березень 2018 року.

При цьому, статтею 39 Закону № 3460-IX визначено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01 січня 2024 року. Отже, у 2024 році право на проведення індексації заробітної плати працівників поновлюється.

Відтак, вже з 01.01.2024 дія Закону № 1282-ХІІ поновлена, він діє і на теперішній час. Однак, відповідач неправомірно "обнулив" базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення і замість базового місяця березня 2018 року застосував базовим місяцем грудень 2023 року.

Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку № 1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Отже підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

При цьому встановлення статтею 39 Закону № 3460-IX правила, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року, не впливає на визначення базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовцям, оскільки після прийняття Урядом постанови № 704, якою було затверджені схеми окладів військовослужбовців, які до теперішнього часу не змінювалися, та з прийняттям якої саме й було обумовлено визначення базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців, тому базовим місяцем для визначення індексації залишився березень 2018 року.

Таким чином, відповідач повинен був у спірні періоди нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) березень 2018 року.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки), від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 12.04.2023 у справі № 420/6982/21, (на які посилається позивач в своїй касаційній скарзі) з урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова № 704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 військовослужбовець має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Верховний Суд в результаті системного і цільового способу тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 вже виклав правовий висновок, відповідно до якого у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу військовослужбовця відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі (постанови від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21 із подібними правовідносинами, яка підлягає врахуванню під час касаційного перегляду судових рішень у цій справі).

Верховний Суд також наголосив, що, ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4 - 6 пункту 5 Порядку № 1078, повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

Системний аналіз викладених правових норм та висновків Верховного Суду надає підстави стверджувати, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, "поточної" та "індексації-різниці".

Як було зазначено вище, з урахуванням того, що 01.03.2018 набрала чинності постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації його грошового забезпечення.

За період з 01.03.2018 по 11.07.2020, та з 27.09.2021 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 15.04.2026 відповідачу мав вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці.

Відповідач не нараховував і не виплачував позивачу вказаний вид індексації у відповідні періоди, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Відповідно до викладеного вище, суд визнає про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), які полягають у застосуванні із 29 січня 2020 року по 11 липня 2020 року та з 27 вересня 2021 року по 19.05.2023, розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби.

Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 із 29 січня 2020 року по 11 липня 2020 року та з 27 вересня 2021 року по 19 травня 2023, грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 відповідно, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати індексації - різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди з 01.03.2018 по 11.07.2020, з 27.09.2021 по 31.12.2022 включно та з 01.01.2024 по 15.04.2026.

Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію - різницю грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 11.07.2020, з 27.09.2021 по 31.12.2022 включно та з 01.01.2024 по 15.04.2026 у розмірі 4442,24 грн на місяць, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Шаповал