Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №460/10076/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 вересня 2026 року м. Рівне№460/10076/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправними дії відповідача, щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року включно без врахування суми індексації у складі грошового забезпечення, яка склалась на грудень 2022 року; 2) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 “Грошове забезпечення військовослужбовців” індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2023 року по 31.12.2023 року із включенням до складу щомісячного грошового забезпечення суми індексації, яка склалась на грудень 2022 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44; 3) визнати протиправними дії відповідача, щодо нарахування та виплати Позивачу грошової допомоги на оздоровлення за період 2023 року, обчисливши її розмір без врахування суми індексації у складі грошового забезпечення, яка склалась на грудень 2022 року; 4) зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити Позивачу за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 “Грошове забезпечення військовослужбовців” грошову допомогу для оздоровлення за період 2023 року, обчисливши її розмір з урахуванням суми індексації у складі грошового забезпечення, яка склалась на грудень 2022 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44; 5) зобов`язати відповідача здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити Позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки по день фактичної виплати на відповідний рахунок. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що протягом 2022 року йому нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення, розмір якої станом на грудень 2022 року становив 1470,83 грн. Водночас у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 відповідач припинив нарахування та виплату цієї суми, посилаючись на пункт 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", яким на 2023 рік було зупинено дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". На переконання позивача, зупинення у 2023 році дії Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" стосувалося лише обчислення нових індексів споживчих цін та формування нових сум індексації і не припиняло права на отримання суми індексації, яка вже склалася та виплачувалася станом на грудень 2022 року. Просить позов задовольнити.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечив. Зазначив, що відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 2023 рік було зупинено дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Оскільки зазначене положення Закону № 2710-IX неконституційним не визнавалося, у відповідача протягом 2023 року були відсутні правові підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Позовна заява надійшла до суду 10.06.2026.

Ухвалою суду від 12.06.2026 позов залишений без руху.

Ухвалою суду від 19.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Поновлені строки звернення до суду з цим позовом.

Розглянувши позовну заяву, відзив на неї, з`ясувавши обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд враховує наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні, виплата якого здійснювалася відповідачем.

Представник позивача звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати інформацію щодо нарахування та виплатити позивачу за 2023 рік індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

Листом відповідача від 01.05.2026 № 12/2/456 таку інформацію було надано.

Дізнавшись про не нарахування та невиплату індексації грошового забезпечення за 2023 рік, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої - третьої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби.

До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначені Законом України від 03.07.1991 № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення".

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно із статтею 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Механізм проведення індексації визначений Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Водночас пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" зупинено на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Отже, протягом усього 2023 року Закон № 1282-XII, який установлює матеріально-правові підстави для проведення індексації грошових доходів населення, не діяв.

Питання правових наслідків зупинення дії Закону № 1282-XII на 2023 рік вже було предметом розгляду Верховного Суду.

Так, у постанові від 18.12.2025 у справі № 380/5270/24 Верховний Суд розглядав питання щодо права військовослужбовця на виплату у 2023 році індексації-різниці, тобто суми індексації, яка виникла до початку 2023 року та мала фіксований щомісячний характер.

Верховний Суд зазначив, що пункт 3 Прикінцевих положень Закону № 2710-IX є чинним та неконституційним не визнавався. Оскільки дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" було зупинено на 2023 рік, підстави для проведення нарахування суми індексації грошового забезпечення, механізм розрахунку якої визначений Порядком № 1078, у 2023 році були відсутні. Порядок № 1078 не може бути самостійною підставою для нарахування індексації, коли дію закону, на виконання якого його прийнято, зупинено. За наслідками розгляду справи Верховний Суд відмовив у задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати індексації-різниці за період з 01.01.2023 по 27.12.2023.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 23.12.2025 у справі № 420/35557/23, у якій Суд погодився з відсутністю підстав для задоволення вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 20.11.2023 саме з огляду на зупинення на 2023 рік дії Закону № 1282-XII.

З огляду на наведені правові висновки Верховного Суду суд відхиляє доводи позивача про те, що зупинення дії Закону № 1282-XII у 2023 році стосувалося виключно визначення нових величин приросту індексу споживчих цін, проте не припиняло виплату суми індексації, сформованої до 01.01.2023.

Саме питання продовження у 2023 році виплати раніше сформованої фіксованої суми індексації фактично було вирішене Верховним Судом у справі № 380/5270/24. Верховний Суд не розмежував правові наслідки зупинення Закону № 1282-XII залежно від того, чи йдеться про "нову" поточну індексацію, чи про індексацію-різницю, право на яку сформувалося в попередньому періоді, та дійшов висновку про відсутність правових підстав для її нарахування і виплати протягом 2023 року.

Посилання позивача на лист Міністерства соціальної політики України від 23.05.2023 № 35/0/214-23 зазначеного висновку не спростовує.

У цьому листі Міністерство соціальної політики України дійсно підтримало позицію Міністерства економіки України про необхідність збереження протягом 2023 року сум індексації, які виникли до січня 2023 року. Водночас у самому листі зазначено, що листи Міністерства соціальної політики України не є нормативно-правовими актами, мають інформаційний та рекомендаційний характер і не встановлюють нових правових норм.

Отже такий лист не може змінювати зміст норми Закону № 2710-IX чи бути самостійною правовою підставою для нарахування та виплати індексації у 2023 році, особливо з урахуванням сформованого надалі Верховним Судом висновку щодо застосування відповідних норм права.

Не спростовують наведеного також посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008 та від 27.02.2020 № 3-р/2020.

Пункт 3 Прикінцевих положень Закону № 2710-IX у частині зупинення на 2023 рік дії Закону № 1282-XII неконституційним не визнавався. Зазначена обставина безпосередньо врахована Верховним Судом під час формування правового висновку у справі № 380/5270/24.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у відповідача в період з 01.01.2023 по 31.12.2023 не виник обов`язок щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення, у тому числі в сумі, яка, за твердженням позивача, склалася станом на грудень 2022 року.

Відтак дії відповідача щодо нарахування і виплати грошового забезпечення позивача протягом 2023 року без урахування спірної суми індексації не можуть бути визнані протиправними, а позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити таку індексацію задоволенню не підлягають.

Суд також враховує, що на підтвердження права саме на заявлену ним суму позивач посилається на те, що станом на грудень 2022 року йому виплачувалася індексація у розмірі 1470,83 грн. Разом з тим надані суду картки особового рахунку охоплюють період з 2023 року, а матеріалами справи не підтверджено факту нарахування та виплати саме відповідачем позивачу у грудні 2022 року індексації у зазначеному розмірі. Позовна заява також містить відомості про проходження позивачем служби у ІНФОРМАЦІЯ_2 у період з 2023 року.

Щодо вимог про перерахунок грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, то суд погоджується із загальним правовим підходом, відповідно до якого індексація грошового забезпечення, коли особа має право на її нарахування та виплату, за своєю правовою природою має систематичний характер та враховується при визначенні розміру окремих виплат, які обчислюються із грошового забезпечення. На відповідну практику Верховного Суду посилається і позивач.

Водночас наведені позивачем постанови Верховного Суду стосуються правовідносин, у яких існувало саме право військовослужбовця на відповідну індексацію.

У спірних правовідносинах за 2023 рік такого права не виникло через пряме зупинення дії Закону № 1282-XII. Тому відсутня і складова грошового забезпечення у вигляді індексації за 2023 рік, яка мала б бути додатково врахована відповідачем при визначенні розміру грошової допомоги для оздоровлення.

Таким чином, підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік без урахування спірної суми індексації та для зобов`язання здійснити її перерахунок відсутні.

Вимоги позивача щодо одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, є похідними від вимог про нарахування та виплату відповідних сум грошового забезпечення та грошової допомоги для оздоровлення.

Оскільки суд не встановив наявності у позивача права на донарахування зазначених виплат, відсутні й підстави для покладення на відповідача обов`язку щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб з таких виплат.

Так само не підлягає задоволенню вимога про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

За змістом статей 1-3 Закону № 2050-III необхідною передумовою для виникнення права на таку компенсацію є наявність грошового доходу, який належав особі до виплати, однак був виплачений із порушенням установлених строків.

Оскільки у цій справі суд дійшов висновку про відсутність у позивача права на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за 2023 рік, відсутня відповідно і заборгованість з такого доходу, на яку могла б нараховуватися компенсація втрати частини доходів.

При цьому Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 виходив з того, що компенсація втрати частини доходів нараховується у тому місяці, в якому здійснюється виплата відповідної заборгованості. На цю ж постанову посилається сам позивач. У спірному випадку заборгованості з індексації, що підлягала б виплаті, судом не встановлено.

Що стосується посилань позивача на листи Державної казначейської служби України щодо застосування коду економічної класифікації видатків бюджету 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців", то суд зазначає, що оскільки у цій справі відсутні правові підстави для покладення на відповідача обов`язку здійснити спірні нарахування та виплати, питання визначення коду економічної класифікації видатків для їх здійснення не впливає на результат вирішення спору.

За сукупністю встановлених обставин та досліджених доказів, суд дійшов висновку, що відповідач, не нараховуючи та не виплачуючи позивачу індексацію грошового забезпечення протягом 2023 року, діяв відповідно до приписів чинного на той час законодавства, а тому заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 07 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Суддя Т.О. Комшелюк