Вирок від 06 вересня 2026 р. у справі №638/21289/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа638/21289/26

Провадження № 1-кп/638/2134/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова у порядку спрощеного провадження в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026226050000001 від 02.01.2026 року, відносно обвинуваченого

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Дружелюбівка Борівського р-ну Харківської обл., громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , перебуваючого на посаді номера обслуги зенітного ракетного взводу роти вогневої підтримки 1 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Зміївського районного суду Харківської області від 13.07.2016 року за ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього належного йому майна,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом військової частини НОМЕР_3 , в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 12, 14, 16, 49, 86, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 28.12.2025 приблизно о 16 год. 05 хв., більш точний час не встановлений, перебуваючи на ділянці автомобільної дороги в м. Ізюм Харківської області по вул. Генерала Недбайла поблизу буд. 110, за кермом автомобіля марки «ВАЗ 21134», д.н.з. НОМЕР_4 , не впорався з керуванням і допустив зіткнення з автомобілем «FORD Ranger XLT Thunder» з н.з. НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_5 . В ході чого поліцейськими ВРПП Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області на місці скоєння ДТП були складені протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП у відношенні ОСОБА_3 .

Під час перевірки документів ОСОБА_3 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, розуміючи, що не має права на керування транспортними засобами, так як у встановленому законом порядку не отримував посвідчення водія, на законну вимогу працівників поліції надав, тим самим використав, завідомо підроблений офіційний документ- посвідчення водія серії НОМЕР_6 від 23.07.2025, категорії: «В» на власне ім`я.

Встановлено, що бланк посвідчення водія з серійним номером

НОМЕР_6 , виданий 23.07.2025 ТСЦ 8041 на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не відповідає бланкам аналогічних документів, які знаходяться в офіційному обігу країни виробника – України.

Відповідальність за вчинення зазначеного кримінального проступку передбачена ч. 4 ст. 358 КК України.

Обвинувальний акт надійшов до суду разом із клопотанням прокурора ОСОБА_6 про його розгляд у спрощеному провадженні.

Згідно заяви обвинувачений ОСОБА_3 , який був підписаний в присутності захисника - адвоката ОСОБА_7 , обвинувачений беззаперечно визнав свою вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, тобто у використанні завідомо підробленого документа.

Згідно ч.2 ст.381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснювалось.

Згідно ч.2 ст.382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Враховуючи викладене, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.

Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він раніше судимий вироком Зміївського районного суду Харківської області від 13.07.2016 року за ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього належного йому майна, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , перебуває на посаді номера обслуги зенітного ракетного взводу роти вогневої підтримки 1 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення - проступок.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , не встановлено.

При призначенні покарання, суд відповідно до вимог ст.ст.65-67 КК України враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення - проступку, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових кримінальних правопорушень".

Визначаючи вид та міру покарання суд керується положеннями частини 2 статті 50 КК України відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Враховуючи те, що відповідно до зазначеної норми Закону суд призначає більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений кримінального правопорушення лише у разі якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення ним нових кримінальній правопорушень.

Так, в справі "Скополла проти Італії" від 17.09.2009, суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Враховуючи вищенаведене, тяжкість та суспільну небезпеку скоєного кримінального правопорушення обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченому - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, особу обвинуваченого, який раніше судимий, одружений, є діючим військовослужбовцем, суд приходить до висновку, що для виправлення обвинуваченого та попередження здійснення ним нових кримінальних правопорушень останньому необхідно призначити покарання в межах санкції ч.4 ст. 358 КК України у вигляді штрафу.

Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередженням вчинення нових кримінальних правопорушень. Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 згідно ст. 124 КПК України.

Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 368, 370, 371, 373, 374, 381, 382, 394 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 коп.

Скасувати арешт накладений ухвалою Шевченківського районного суду м.Харкова від 07 січня 2026 року на вилучене посвідчення водія на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видане 23.07.2025, дійсне до 23.07.2027, ТСЦ 8041, серія ВХС, номер 907010, з відкритою категорією «В».

Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме: вилучене посвідчення водія на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видане 23.07.2025, дійсне до 23.07.2027, ТСЦ 8041, серія ВХС, номер 907010, з відкритою категорією «В», яке знаходиться в матеріалах кримінального провадження - знищити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судові витрати за проведення судової експертизи №СЕ-19/121-26/560-ДД від 08.01.2026 у сумі 2674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) гривень 20 коп.

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381та382цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1