Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №398/947/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/947/26

провадження №: 2/398/2111/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"14" серпня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Голосеніної Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Шаповал І.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гулий А.В., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

В обґрунтування позовної заяви зазначив, що 11.07.2017 року позивач уклав шлюб з відповідачкою. Від шлюбу сторони мають спільну дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Одруження з відповідачкою виявилося невдалим та рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 20.08.2019 року шлюб розірвано. Окрім цього, за рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 18.02.2021 року позивач зобов`язаний сплачувати аліменти на користь відповідачки на утримання дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, починаючи з 15.01.2020 року і до повноліття дитини – ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час у позивача змінилося матеріальне становище та він не має змоги сплачувати аліменти в розмірі 1/4 частини. Так, позивач є військовослужбовцем, особою з інвалідністю внаслідок війни і має право на пільги. Позивач отримав поранення 12.08.2023 року внаслідок мінометного обстрілу, попередній діагноз: забій поперекового відділу хребта. Згідно з довідкою військово-лікарської комісії № 246 від 28.11.2023 р. Позивачу встановили наступний діагноз: «…Стан після оперативного лікування: (30.10.2023) декомпресія нервових корінців L4-L5 хребців, стабілізуючий транспедикулярний металоспондилодез L4-L5, 4 гвинта 5,5*45 (Medtronik Sextant), внаслідок кили L5-S1 міжхребцевого диску з абсолютним стенозом хребтового каналу, внаслідок забою поперекового відділу хребта під час мінометного обстрілу з боку противника (12.08.2023). Спондилоартроз фесеткових суглобів І-ІІ ст. Антеспондилолістез тіла L5 хребця ІІ ст. Помірний парез розгиначів правої стопи, помірний больовий синдром з порушенням стато-динамічної функції хребта...» Довідкою військово-лікарської комісії № 50 від 04.01.2024 р. та Довідкою військово-лікарської комісії № 812/д від 26.02.2024 р. Позивачу було продовжено термін реабілітації та відповідно звільнено від виконання службових обов`язків. Згідно з Свідоцтвом про хворобу № 812 від 03.04.2024 року травма Позивача була класифікована як тяжка. Висновком про необхідність забезпечення особи з обмеженнями повсякденного функціонування допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) № 617 від 30.04.2024 р. Позивачу було призначено допоміжний засіб реабілітації :Милиці ліктьові 12 03 03. Згідно з Довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серія 12ААА № 008397 від 30.04.2024 р. ступінь втрати професійної працездатності Позивача становить 60 (шістдесят) відсотків. Висновок про умови та характер праці: «…протипоказана важка фізична праця, тривала ходьба, вимушена поза тіла.». Згідно з Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів № 140/25/786/ВТ від 02.06.2025 р.: «… п.5 група інвалідності – друга (ІІ)…». Рекомендації, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю Номер витягу: 140/25/786/І: «…п.5.1.2. Здатність до пересування: виражений ступінь обмеження… п.5.1.7. Здатність до трудової діяльності: виражений ступінь обмеження… п5.4.1.1. Потреба в отриманні реабілітаційної допомоги в сфері охорони здоров`я: Так… п. 5.4.1.3. Потреба в санаторно-курортному лікуванні: Так… п.5.4.4.3. Загальні обмеження в професійній діяльності, що можуть значно вплинути на погіршення здоров`я: Так...» Таким чином через втрату Позивачем працездатності в розмірі 60 %, внаслідок отриманої травми він несе постійні матеріальні витрати на своє лікування та реабілітацію, починаючи з 12.05.2023 р. по сьогоднішній день, адже повне відновлення здоров`я та працездатності неможливе.

Окрім цього, позивач від першого шлюбу з ОСОБА_4 має малолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на яку згідно з рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда по справі 405/4649/16-ц від 15.08.2016 року з позивача також було стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів (заробітку) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15 червня 2016 року, і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Просить зменшити розмір стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на підставі рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18.02.2021 року на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої доньки – ОСОБА_3 з 1/4 до 1/8 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду від 13.03.2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду.

Відповідачем у справі подано відзив на позов, відповідно до якого зазначила, що позовні вимоги не визнає у повному обсязі, оскільки вони є необґрунтованими та недоведеними належними доказами. Обґрунтовуючи відзив зазначила, що позивач посилається на те, що є особою з інвалідністю 2 групи, інвалідність внаслідок війни. Поранення (забій поперекового відділу хребта) отримав 12.08.2023 року. У період з серпня 2023 року по теперішній час несе постійні матеріальні витрати на своє лікування та реабілітацію. Відповідно до Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Згідно з ч. 2 ст. 1-2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Статтями 9, 9-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII, зокрема, визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Лікування та реабілітація військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань, а також ветеранів війни в умовах воєнного стану забезпечується державою безоплатно. Це регулюється низкою законів та постанов Кабінету Міністрів України (КМУ)

Враховуючи викладене, позивач забезпечений правом на безкоштовне лікування та реабілітацію, а також виплатами за поранення, лікування та реабілітацію. До матеріалів справи позивачем не долучено жодного підтвердження проходження лікування чи реабілітації за власний рахунок. Окрім того, особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи в Україні мають право на значний пакет соціальних гарантій, пільг та пенсійне забезпечення, що регулюється Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»

Також зазначила, що відповідачу відомо зі слів позивача, що ним реалізоване право на отримання житла, що свідчить про поліпшення його матеріального стану

Окрім медичних документів, які підтверджують отриману інвалідність, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що з моменту постановлення судового рішення суттєво погіршився матеріальний стан, через що він не має змоги виплачувати аліменти у визначеному судом розмірі (відсутні довідки про отриманий дохід, докази витрат на лікування та реабілітацію та ін.). Наявність у позивача на утриманні ще однієї дитини не є підставою для зменшення розміру аліментів на утримання доньки, ОСОБА_3 . Позивач, як особа з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, забезпечений з боку держави лікуванням, реабілітацією, компенсацією за лікування та отримане поранення, а після встановлення інвалідності – пенсією та пільгами, проте він намагається позбавити належного забезпечення свою доньку. Дитина позивача, донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як член сім`ї військовослужбовця має право на належне утримання. Розмір аліментів, які стягуються по рішенню суду №398/102/20 з позивача на утримання ОСОБА_3 становить в середньому на місяць 5500 грн. Враховуючи нинішні ціни на продукти харчування, одяг аліменти в розмірі 5500 гривень не є надмірними для утримання дитини. Окрім забезпечення базових потреб дитини (повноцінне харчування, одяг, догляд за тілом, місце для навчання та сну), вона потребує медичного забезпечення та соціального розвитку. ОСОБА_3 відвідує танцювальну студію, яка є оплатною (після отримання офіційного розрахунку розміру понесених витрат на оплату танцювальної студії він буде долучений до матеріалів справи). Також наразі дитині здійснюється лікування зубів, розмір витрат також буде надано суду. Додатково повідомляю, що я зараз не працюю, оскільки перебуваю у декретній відпустці по догляду за дитиною до трьох років, донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

22.05.2026 року представником позивача – ОСОБА_7 подано додаткові пояснення, відповідно до яких зазначив, що заборгованості за виконавчим провадженням № 70059732 відсутня, що підтверджується заявою до Олександрійського ВДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського МУМЮ України та Постановою про зняття арешту з коштів від 27.11.2025 року. Згідно з витягом з електронного додатку «Резерв+» Позивач за Постановою ВЛК від 26.02.2024 року був визнаний непридатним з виключенням з військового обліку та встановлено інвалідність 2 групи. Згідно з Епікризами виписками із медичної карти стаціонарного хворого: № 1145 перебував на лікуванні з 26.01.2023 – 06.11.2023 рр.; № 9775 перебував на лікуванні з 08.12.2023 – 23.12.2023 рр.; № 12403 перебував на лікуванні з 06.11.2024 – 18.11.2024 рр.; № 2406 перебував на лікуванні з 26.02.2025 – 10.03.2025 рр.; № 2616 перебував на лікуванні з 30.03.2026 – 13.04.2026 рр.

Що стосується витрат на лікування, то позивач не збирав чеки та квитанції раніше, однак в травні 2026 року загалом становлять 7 154 грн. 21 коп., адже обстеження, аналізи та ліки не входять в пільги та оплачуються позивачем самостійно, з врахуванням того, що лікування триває з 2023 року безперервно, то відповідно позивач постійно несе витрати за лікування, окрім того, що вартість за поїздки до лікарні також не відшкодовуються. Згідно з Довідкою ОК-7 та ОК-5 від 07.05.2026 року останній раз виплати Позивачеві було нараховано в червні 2024 року. Таким чином, з огляду на викладене, поточний фінансовий стан позивача не дозволяє виконувати аліментні зобов`язання в попередньо встановленому розмірі без шкоди для власного існування та виконання інших сімейних обов`язків.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача надав заяву з проханням справу розглядати без його участі та участі позивача, позовні вимоги просить задовольнити.

Відповідач також надала заяву та просила справу розглядати без її участі, у задоволенні позову просила відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі та мають спільну дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 18.02.2021 року ОСОБА_1 зобов`язано сплачувати аліменти на користь ОСОБА_8 на утримання дитини – ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму щомісяця, для дитини відповідного віку.

Зазначений факт сторонами визнаний та не оспорюється.

Згідно довідки в/ч НОМЕР_1 від 24.10.2023 року молодший сержант ОСОБА_1 12.03.2023 року одержав забій поперекового відділу хребта (12.08.2023) при виконанні службових обов`язків віськової служби, пов`язаних з захистом Батьківщини в районі виконання бойового завдання, внаслідок мінометного обстрілу з боку противника, в районів населеного пункту Роботине, Пологівського району, Запорізької області.

Довідками ВЛК КП «Центральна міська лікарня» Олександрійської міської ради від 28.11.2023 року, від 04.01.2024 року, від 26.02.20264 року підтверджено діагноз про причинний зв`язок захворювання, після оперативного лікування посттравматичний остеохондроз поперекового відділу хребта ІІІ ступеню, кили L5-S1 МХДз абсолютним стенозом хребтового каналу; спондилоартроз фасеткових суглобів ІІ ступеню; антеспондилолістез тіла L5 хребця ІІ ступеню, лікований оперативно: (30.10.2023) – декомпресія нервових корінців L4-L5 хребців, стабілізуючий транспедикулярний металоспондилодез L4-L5 хребців, у вигляді стійких помірно виражених корінцевого та м`язові-тонісного синдромів, зі значним порушенням функцій опори та ходи. На підставі ст..76-а графи ІІ Розкладу хвороб – потребує звільнення від виконання службових обов`язків на 30 календарних днів (на строк, необхідний для оформлення та затвердження свідоцтва про хворобу, але не більше 30 календарних днів). Згідно Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого Наказом МОЗ України від 04.07.2007 року №370 травма відноситься до тяжких.

Свідоцтвом про хворобу №812 від 26.02.2024 року, яке видане гарнізонною ВЛК в/ч НОМЕР_2 , серед іншого зазначено, що постановою ВЛК про придатність до військової служби, службою за військовою спеціальністю, тощо, на підставі ст..64-а ІІ Розкладу хвороб непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку. У супроводжуючому не має потреби.

Відповідно до висновку про необхідність забезпечення особи з обмеженнями повсякденного функціонування допоміжними засобами реабілітації №617 ОСОБА_1 потребує допоміжного засобу реабілітації – милиці ліктьові 12 03 03.

Також, судом встановлено, що на виконанні в Олександрійському відділі ДВС перебуває виконавче провадження про стягнення аліментів з позивача на користь ОСОБА_9 на утримання доньки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку.

Виписками із медичної картки амбулаторного хворого та епікризами виписками із медичної карти стаціонарного хворого за період з 2023 року по квітень 2026 року підтверджується факт проходження лікування позивачем з приводу отриманої травми. Рекомендації, які надані 13.04.2026 року - прийом ліків, контроль сечовини, креатині ну через 1 тиждень, динамічне спостереження невропатолога, нагляд у сімейного лікаря.

У матеріалах справи також наявні: довідка про заборгованість по аліментам перед відповідачем станом на 01.06.2025 року, постанова про зняття арешту з коштів та копії заяв відповідача до відділу ДВС щодо відсутності заборгованості по аліментам. Проте, суд не приймає до уваги зазначені докази, оскільки наявність або відсутність заборгованості по аліментам не є предметом спору у даній справі.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначила, що позивачем була придбана квартира, що суттєво покращило його майновий стан. Зазначений факт також підтверджується Витягом з протоколу №3 засідання комісії щодо розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб та договором купівлі-продажу квартири від 17.11.2025 року. Відповідно до протоколу зазначено, що ОСОБА_1 призначено грошову компенсацію за належні для отримання жилі приміщення у сумі 1807128,27 грн., як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, який здійснював заходи необхідні для забезпечення оборони України.

З огляду на це суд зазначає, що грошова компенсація за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членам їх сімей не є соціальною виплатою, а маючи соціальний характер, є компенсацією для реалізації права на забезпечення житлом певної визначеної законом категорії громадян.

Тобто ця компенсація є цільовою виплатою із державного бюджету, яка надається окремим категоріям громадян для придбання житла. Її метою є забезпечення житлових прав осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов.

Хоча ця виплата і має соціальну спрямованість, вона відрізняється від регулярних соціальних виплат, таких як пенсії, допомога по безробіттю тощо, які надаються для підтримки певного рівня життя. Грошова компенсація за житло є одноразовою виплатою, призначеною для конкретної цілі - придбання житла.

Таким чином, правильно розглядати цю грошову компенсацію як цільову державну допомогу на придбання житла, а не як соціальну виплату в загальноприйнятому значенні цього слова.

Грошова компенсація не є соціальною виплатою, а є способом реалізації соціальної гарантії на пільгове забезпечення житлом за умови, якщо особа перебуває на квартирному обліку як така, що потребує поліпшення житлових умов.

Отже, відповідно до Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 719, грошова компенсація за належні для отримання жилі приміщення відноситься до соціальних прав певної категорії громадян, проте така компенсація не має ознак соціальної виплати як встановленої законодавством певної соціальної допомоги.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07.05.2025 року № 753/11753/22.

Таким чином, на думку суд, отримання позивачем грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення не можна розцінювати як поліпшення матеріального становища позивача.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився у сторону погіршення матеріальний стан, оскільки останній, захищаючи Батьківщину, отримав поранення, є інвалідом ІІ групи, звільнений з військової служби, отримує лише пенсію по інвалідності.

Крім того, позивач зазначив, що також сплачує аліменти на утримання доньки від попереднього шлюбу в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що після поранення він постійно проходить лікування, реабілітації, що значно впливає на його матеріальний стан. На підтвердження понесених витрат на лікування – придбання медикаментів, позивачем надано копії фіскальних чеків за 13.05.2026 року 2000 грн., 21.04.2026 року – 520 грн., 14.05.2026 року – 540 грн., 14.05.2026 року – 2164,21 грн., 12.05.2026 року – 230 грн.

Проте, суд зазначає, що перелік медикаментів, які були придбані позивачем, не збігається з переліком медикаментів, які рекомендовано до лікування відповідно до Виписки №1145 із медичної карти амбулаторного хворого (а.с.75), епікризом випискою із медичної картки стаціонарного хворого №9775 (а.с.76), епікризом випискою із медичної карти стаціонарного хворого №12403 (а.с.77), епікризом випискою із медичної карти стаціонарного хворого №2406 (а.с.78), епікризом випискою із медичної карти стаціонарного хворого №2616 (а.с.79).

Суд звертає увагу на той факт, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям безоплатне медичне забезпечення, включаючи лікування та реабілітацію. Законодавством України передбачено, що військовослужбовці, які отримали поранення, а також особи з інвалідністю внаслідок війни, мають право на грошове забезпечення, пенсійні виплати та інші види соціального забезпечення.

Сам по собі факт необхідності лікування не свідчить про наявність значних власних витрат позивача, а статус військовослужбовця та особи з інвалідністю не виключає отримання доходів, а навпаки передбачає відповідні державні виплати.

Відповідно до довідки МСЕК № 398343 від 30.04.2024 року та довідки МСЕК №0008397 від 30.04.2026 року позивач визнаний інвалідом ІІ групи, протипоказана важка фізична праця, тривала ходьба, вимушена поза тіла, ступень втрати працездатності 60%.

Факт перебування позивача у статусі військовослужбовця свідчить про потенційну можливість отримання грошового забезпечення та інших передбачених законодавством виплат. Водночас встановлення інвалідності ІІ групи не означає повної втрати працездатності та не виключає можливості проходження служби (з урахуванням обмежень) або отримання інших видів доходу.

Суд також враховує, що позивач у період з листопада 2024 року по лютий 2025 року перебував на обліку у Кіровоградському обласному Центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю, що підтверджується відповіддю ГУ ДПА у Кіровоградській області від 03.07.2026 року.

Окрім цього, у матеріалах справи наявна відповідь з Управління ПФУ в Кіровоградській області про розмір нарахованої та виплаченої пенсії позивачу, починаючи з 04.06.2024 року, відповідно до якої зазначено, що за період з липня 2026 року (місяць звернення до суду з позовом) позивач отримую пенсію в розмірі 25701, 93 грн. – розмір стягнутих аліментів за двома виконавчими провадженнями складає по 6425,48 грн.

Наведені позивачем доводи не підтверджують наявності обставин, які б об`єктивно унеможливлювали виконання ним обов`язку щодо утримання дитини у частці від його заробітку (доходу).

Встановлення інвалідності ІІ групи та визначення ступеня втрати професійної працездатності у розмірі 60% не означає повної втрати працездатності та не виключає можливості отримання доходів.

На підставі викладеного, суд вважає, що у задоволені позовних вимог слід відмовити, оскільки, зазначені позивачем обставини не можуть бути підставою для погіршення матеріального стану дитини, на користь якої вже встановлено аліментні зобов`язання. Посилання позивача на погіршення стану здоров`я та необхідність проходження лікування не підтверджені належними доказами їх впливу на його матеріальний стан та не спростовують обов`язку належного утримання дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку, а статтями 11, 12 вказаного Закону передбачено, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей. Якщо платник аліментів не має доходу взагалі, розмір аліментів обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості.

Таким чином, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами погіршення його майнового стану.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому враховуючи те, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи і звільнений від сплати судового збору, суд відносить судові витрати по справі за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 7, 12, 17, 18, 76, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя Т.В. Голосеніна