Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №345/4840/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4840/26

Провадження № 2/345/3269/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.09.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Юрчака Л.Б., з участю секретаря судового засідання Пилипів Н.П., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Калуші цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Кобзан Роман Миронович, до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, -

в с т а н о в и в:

Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Кобзан Роман Миронович звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно за заповітом після смерті ОСОБА_3 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06 березня 1991 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла позивачці все належне їй майно. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. На момент відкриття спадщини позивачка була неповнолітньою, у зв`язку з чим її батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_2 здійснювали управління та догляд за спадковим майном в її інтересах. Після досягнення повноліття позивачка також продовжила утримувати та доглядати за спадковим майном. До складу спадщини входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який згідно із записами погосподарської книги значився за спадкодавицею. 13 липня 2026 року позивачка звернулася до нотаріуса для оформлення спадщини, однак постановою від 24 липня 2026 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з відсутністю документів про право власності спадкодавиці на вказане домоволодіння. Посилаючись на те, що спадщину після смерті ОСОБА_3 було прийнято, однак оформити спадкові права в нотаріальному порядку неможливо, позивачка просить визнати за нею право власності на зазначене спадкове майно.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31 сернпя 2026 р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

У підготовче засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 не з`явилися, однак представник позивача ОСОБА_5 подав суду заяву, в якій зазначив, що просить розгляд справи провести без участі позивача та його представника, позовну заяву підтримують у повному обсязі та просять її задоволити, не заперечують щодо прийняття рішення у підготовчому судовому засіданні.

Відповідачка ОСОБА_2 у підготовче судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнала повністю. У поданій заяві зазначила, що позивачка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 та фактично вступила в управління спадковим майном ще у 1991 році. Зокрема, відповідачка вказала, що після смерті спадкодавиці вона разом зі своїм чоловіком ОСОБА_4 , діючи в інтересах неповнолітньої на той час позивачки, здійснювали управління та догляд за будинковолодінням по АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини третьої статті 200 Цивільного процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання відповідачем позову.

Згідно з частиною четвертою статті 200 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження.

Частиною четвертою статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову та продовжує судовий розгляд.

Отже, саме по собі визнання відповідачкою позову не звільняє суд від обов`язку перевірити наявність законних підстав для задоволення позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи позовної заяви та враховуючи повне визнання позову відповідачкою, приходить до висновку, що визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права та інтересу є визнання права.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Спадкові правовідносини у цій справі виникли у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності цим Кодексом, його положення застосовуються до тих прав і обов`язків, які виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки спадщина відкрилася 30 вересня 1991 року, питання виникнення спадкових прав, складу спадщини та її прийняття підлягають оцінці відповідно до законодавства, чинного на момент відкриття спадщини, тобто положень Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

Згідно зі статтею 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно до статті 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Згідно зі статтею 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або його частину одній або кільком особам, як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом.

Судом встановлено, що 06 березня 1991 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким усе своє майно заповіла ОСОБА_6 .

У подальшому позивачка змінила прізвище у зв`язку з одруженням на ОСОБА_7 , що підтверджується долученими до матеріалів справи документами, а саме свідоцтвом про одруження та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища.

Доказів того, що вказаний заповіт був скасований чи змінений до смерті спадкодавиці, судом не встановлено.

Таким чином, на момент відкриття спадщини позивачка була спадкоємцем за заповітом.

Відповідно до статті 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 549 ЦК УРСР спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Судом враховується, що на час відкриття спадщини позивачка була неповнолітньою - їй було 10 років.

Із позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що після смерті ОСОБА_3 її батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_2 знали про заповіт на користь своєї неповнолітньої дочки, отримали його в сільській раді та фактично вступили в управління спадковим майном в інтересах позивачки.

Зокрема, вони здійснювали догляд за будинковолодінням, забезпечували його утримання, користувалися ним, обробляли земельну ділянку, вживали заходів щодо збереження спадкового майна, несли витрати, пов`язані з його утриманням, та сплачували земельний податок.

Вказані обставини підтверджуються, зокрема, довідкою Боднарівського старостинського округу від 04 серпня 2026 року № 09.

Суд враховує, що вказані дії здійснювалися батьками позивачки після смерті спадкодавиці, коли позивачка була малолітньою та не могла самостійно здійснювати управління спадковим майном.

Водночас із матеріалів справи не вбачається, що позивачка або її законні представники відмовлялися від спадщини за заповітом.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном через дії своїх законних представників.

Щодо складу спадкового майна суд встановив наступне.

Згідно з довідкою Боднарівської сільської ради від 04 лютого 2015 року № 40, за ОСОБА_3 , яка постійно проживала та була зареєстрована до дня смерті у АДРЕСА_1 , значиться житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчать записи у погосподарській книзі № 616.

Таким чином, належність вказаного будинковолодіння спадкодавиці підтверджується даними погосподарського обліку.

На будинковолодіння виготовлено технічний паспорт, згідно з яким проведено поточну інвентаризацію будинку та надвірних споруд, які побудовані до 1991 року, самовільні будови відсутні.

Згідно з довідкою Івано-Франківського ОБТІ від 16 квітня 2026 року № 00214, право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 » не реєструвалося.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 травня 2026 року відомості про реєстрацію речових прав на нерухоме майно домоволодіння АДРЕСА_1 відсутні.

Суд бере до уваги, що відсутність запису про державну реєстрацію права власності на спірне домоволодіння не спростовує належності цього майна спадкодавиці, оскільки спірний будинок був побудований до 1991 року та перебував на погосподарському обліку.

Відповідно до законодавства, яке регулювало порядок обліку та оформлення права власності на житлові будинки, збудовані до запровадження сучасної системи державної реєстрації речових прав, дані погосподарських книг могли бути доказом належності житлового будинку відповідній особі.

Суд також враховує, що нотаріус постановою від 24 липня 2026 року відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом саме через відсутність у документації на будинковолодіння права власності спадкодавиці та рекомендував звернутися до суду.

Таким чином, позивачка позбавлена можливості оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку з причин, які не залежать від неї.

Судом також встановлено, що вартість спірного житлового будинку відповідно до звіту про оцінку майна станом на 28 липня 2026 року становить 150 000 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України суд у разі визнання відповідачем позову за наявності законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд перевірив повноваження представника позивачки, зміст позовних вимог, надані докази та заяву відповідачки про повне визнання позову.

Повне визнання позову відповідачкою відповідає встановленим судом обставинам справи, не суперечить вимогам закону та, з огляду на характер спірних правовідносин і надані докази, не порушує прав та інтересів інших осіб.

Враховуючи встановлені обставини, наявність чинного на момент відкриття спадщини заповіту на користь позивачки, фактичне прийняття спадщини, належність спадкодавиці спірного будинковолодіння та неможливість нотаріального оформлення спадкових прав через відсутність правовстановлюючого документа на нерухоме майно, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачкою права власності на спадкове майно.

Керуючись статтями 15, 16, 328, 392 Цивільного кодексу України, статтями 524, 525, 534, 548, 549 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, статтями 4, 12, 13, 76–81, 89, 141, 200, 206, 258–259, 263–265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Кобзан Роман Миронович, до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , - в цілому.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: