Вирок від 06 вересня 2026 р. у справі №192/1388/26 — Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/1388/26

Провадження № 1-кп/192/218/26

В И Р О К

Іменем України

"07" вересня 2026 р. Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Солоне (колишнього Солонянського) Дніпровського району Дніпропетровської області кримінальне провадження №12026042160000232, відомості про що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 квітня 2026 року відносно

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Червоновершка Компаніївського району Кіровоградської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , офіційно не працевлаштований, громадянин України, не військовозобов`язаний, має на утриманні трьох малолітніх дітей, раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 09 квітня 2026 року о 23 годині 25 хвилин, перебуваючи у приміщенні житлового будинку АДРЕСА_2 , разом з потерпілим ОСОБА_5 , вживав спиртні напої.

Під час розпивання спиртних напоїв, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, між ними виник словесний конфлікт, під час якого обвинувачений керуючись раптово виниклим умислом, направленим на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно взяв у ліву руку кухонний ніж та наніс ним потерпілому не менше двох ударів в область тулуба та підборіддя.

Своїми діями ОСОБА_3 спричинив потерпілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді: проникного колото-різаного поранення грудної клітини праворуч, правобічний пневмоторакс, поранення нижньої щелепи, з яких тілесні ушкодження у вигляді проникного колото-різаного поранення грудної клітини праворуч, правобічний пневмоторакс відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Умисні дії ОСОБА_3 кваліфікуються за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент заподіяння.

Обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав в повному обсязі та надав показання, згідно яких він разом з ОСОБА_5 вживали спритні напої, після чого у них виник конфлікт, вони стали сваритися. Потерпілий штовхнув його, у відповідь на що, він узяв кухонний ніж і вдарив його не менше двох разів по тулубу.

Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, згідно поданої заяви від 01 червня 2026 року просив розглянути справу без його участі. Претензій до обвинуваченого не має (а.с.31).

З`ясувавши думку прокурора та обвинуваченого, суд постановив проводити судовий розгляд без участі потерпілого, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду кримінального провадження.

Враховуючи те, що прокурор та обвинувачений не оспорюють всі обставини кримінального провадження і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам кримінального провадження положення ст. 349 КПК України, постановив проводити судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження інших доказів.

Суд, оцінивши показання обвинуваченого в сукупності з відомостями про предмет кримінального правопорушення і про обстановку його виявлення, прийшов до переконання в істинності встановлених вище обставин, визнаних обвинуваченим добровільно, значення змісту яких він правильно розуміє, що згідно зі ст. 18, ч. 2 ст. 95 КПК України виключає будь-які сумніви у свободі самовикриття. Вина обвинуваченого у вчиненні ним кримінального правопорушення в судовому засіданні доказана повністю.

Стороною обвинувачення в обвинувальному акті в якості обставин, які пом`якшують покарання вказано щире каяття, перебування на утриманні трьох неповнолітніх дітей, а обставинами, які обтяжують покарання – вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, рецидив злочинів.

Суд, оцінивши позицію обвинуваченого до скоєного вважає, що в даній справі наявна така обставина, яка пом`якшує покарання, як щире каяття, оскільки обвинувачений в судовому засіданні жалкував про скоєне. Також наявна обставина, яка пом`якшує покарання – перебування на утриманні трьох малолітніх дітей, оскільки до матеріалів справи було надано докази про те, що обвинувачений є батьком 3 дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є багатодітним батьком, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , тому суд вважає, що вказана обставина є такою, що також пом`якшує покарання.

Також суд вважає, що в даній справі відсутня обставина, яка обтяжує покарання – рецидив злочинів, оскільки відповідно до правової позиції ВС, яка викладена в постанові № 431/2787/19 від 26 серпня 2020 року, судимість за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2018 року за ч. 2 ст. 289 КК України є погашеною, оскільки відповідно до положень ст. ст. 88-90 КК України особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості. Такими, що не мають судимості, визнаються, зокрема особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового кримінального правопорушення і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання. Особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення.

Оскільки за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2018 року за ч. 2 ст. 289 КК України ОСОБА_3 був звільнений від відбування покарання з іспитовим строком, а вчинене кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, то 6 річний строк для погашення судимості слід рахувати з дати набрання вироком законної сили, тобто з 17 вересня 2018 року (а.с.59).

Тому суд вважає, що в даній справі наявне лише одна обставина, яка обтяжує покарання – вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, що не заперечував сам обвинувачений під час судового розгляду.

При призначенні покарання згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, в реєстрі наркологічних та психіатрично-хворих не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, а також обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Суд, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, реалізовуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вважає, що виправлення обвинуваченого в даному випадку не можливе без його ізоляції від суспільства та йому необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України у виді 5 років позбавлення волі з наближенням до мінімального строку покарання, враховуючи позицію обвинуваченої до скоєного.

Згідно Досудової доповіді 20 серпня 2026 органів пробації вважає не можливим виправлення обвинуваченого без позбавлення волі (а.с. 74-77).

Разом з тим, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком відповідно до ст. 75 КК України та з покладенням обов`язків, згідно ст. 76 КК України, оскільки він свою вину визнав та з урахуванням наявності обставин, що пом`якшують покарання. В цій частині суд не погоджується з висновком, який викладений в Досудовій доповіді.

При вирішенні долі речових доказів суд враховує положення ч. 9 ст. 100 КПК України, згідно якої питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Постановою від 08 травня 2026 року сліди пальців рук та дактилоскопічна карта на ім`я ОСОБА_3 були визнані речовими доказами.

Постановою від 12 травня 2026 року змив на стерильний марлевий тампон зі столешниці, змив на стерильний марлевий тампон з леза ножа, ніж, майка сірого кольору були визнані речовими доказами. Суд вважає, що такі речові докази слід знищити.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Витрати по даному кримінальному провадженню згідно довідок про витрати становлять 8 664 гривні 48 копійок.

Запобіжний захід по даному кримінальному провадженню стосовно обвинуваченого не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 121 КК України.

Призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст.121 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном 3 (три) роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 в період іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Речові докази: сліди пальців рук, дактилоскопічна карта на ім`я ОСОБА_3 , змив на стерильний марлевий тампон зі столешниці, змив на стерильний марлевий тампон з леза ножа, ніж, майка сірого кольору - знищити.

Стягнути з ОСОБА_3 8 664 (вісім тисяч шістсот шістдесят чотири) гривні 48 копійок документально підтверджені витрати на залучення експерта в дохід державного бюджету.

Заходи забезпечення кримінального провадження в даному кримінальному провадженні - не застосовувались.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та направити потерпілому.

Суддя ОСОБА_1