Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №177/438/26 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/438/26

Провадження № 2/175/2453/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

28 серпня 2026 року Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

з участю секретаря Рожкової Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у с-щі Слобожанське цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року до суду за підсудністю з Криворізького районного суду Дніпропетровської області надійшла цивільна справа за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій позивач просить ухвалити рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість за Кредитним договором №20117758108 від 24 грудня 2020 року у розмірі 34907 грн. 64 коп., з яких: заборгованість за кредитом – 21420 грн. 88 коп.; заборгованість за процентами – 13486 грн. 76 коп., за Кредитним договором №40017758108 від 28 грудня 2020 року у розмірі 3398 грн. 64 коп., з яких: заборгованість за кредитом – 3397 грн. 65 коп.; заборгованість за процентами – 0 грн. 99 коп., а також судові витрати по справі у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2662 грн. 40 коп.

Представник позивача у прохальній частині позову просила суд про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримала, не заперечувала щодо винесення заочного рішення.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується повернутим до суду повернутим рекомендованим листом №R068129152439, однак у судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не подавав, а тому зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 223, 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є, зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Суд встановив, що 24 грудня 2020 року на підставі кредитного договору №20117758108 Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» видало ОСОБА_1 кредит у розмірі 22000 грн.

28 грудня 2020 року на підставі кредитного договору №40017758108 Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» видало ОСОБА_1 кредит у розмірі 8297 грн.

Банк належним чином виконав свої зобов`язання надавши відповідачу кредитні кошти у строк та розмірі визначеному кредитними договорами. При цьому відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк.

Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 24 листопада 2025 року склала:

1) По кредитному договору від 24 грудня 2020 року № 20117758108 – 34907,64 грн., з яких: 21420,88 грн. – заборгованість за кредитом; 13486,76 грн. – заборгованість процентами; грн. – заборгованість за комісією;

2) По кредитному договору від 28 грудня 2020 року № 40017758108- 3398,64 грн., з яких: 3397,65 грн. – заборгованість за кредитом; 0,99 грн. – заборгованість процентами; 0 грн. – заборгованість за комісією.

Тобто загальна сума заборгованості склала 38306, 28 гривень.

Позивач направив письмові вимоги (повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст.627 Цивільного кодексу України)

Відповідно до положень ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст.610 ЦК України).

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі №910/1238/17 касаційний суд, формуючи практику, дійшов такого висновку: «ПРОЦЕНТИ ЗА КОРИСТУВАННЯ КРЕДИТОМ» – проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Необхідно зазначити, що ЗУ № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі – закон) змінює низку правил роботи банків та небанківських фінансових установ, зокрема тих, що надають послуги з кредитування.

Важливо, що нові правила не передбачають скасування відсотків за користування кредитними коштами. Таке нарахування є правомірним з боку кредитора. Кредитні канікули – це відтермінування сплати боргу, а не його прощення. Також кредитні канікули – це право кредитора, а не його зобов`язання. Законодавець звільнив споживачів кредитних послуг від штрафних санкцій, проте від нарахування відсотків не звільнив.

У даному випадку сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку, нараховані відсотки не носять штрафного характеру, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.

Відповідно до правової позиції сформованої Великою Палатою ВС у справі № 444/9519/12 від 28 березня 2018 року після закінчення строку кредитування, права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати ВС у справі № 910/1238/17 від 23 травня 2018 року були чітко розмежовані поняття «проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами», та «проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами».

Підтвердженням усталеної судової практики з цього питання є ухвала Великої Палато Верховного Суду від 24.01.2019 року у справі № 5017/1987/2012 відмовлено у прийнятті справи до розгляду та роз`яснено: «На вирішення Великої Палати Верховного Суду поставлено питання: чи слід розглядати визначені кредитним договором проценти за неправомірне користування кредитом як передбачені статтею 625 ЦК України проценти, які боржник повинен сплатити у випадку прострочення грошового зобов`язання. Втім, правові висновки щодо застосування відповідної норми права вже викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 і від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17.

Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами це проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати яких урегульовано ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування

Велика Палата ВС у постанові від 8 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц дійшла висновку про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 за Кредитним договором №20117758108 від 24 грудня 2020 року у розмірі 34907 грн. 64 коп., з яких: заборгованість за кредитом – 21420 грн. 88 коп.; заборгованість за процентами – 13486 грн. 76 коп., за Кредитним договором №40017758108 від 28 грудня 2020 року у розмірі 3398 грн. 64 коп., з яких: заборгованість за кредитом – 3397 грн. 65 коп., заборгованість за процентами – 0 грн. 99 коп.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У відповідності ч.1 ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

За правилами ч.1 ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Як передбачено ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача проте, що відповідач ОСОБА_1 має існуючу перед Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» прострочену заборгованість на загальну суму 38306 грн. 28 коп.

Відповідачем не представлено суду доказів на спростування відсутності заборгованості у зазначеному розмірі чи неправомірності Кредитних договорів.

На підставі наведеного, виходячи із принципів об`єктивності, реальності і справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» суму заборгованості в межах заявлених позовних вимог.

Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому, з відповідача на користь позивача повинно бути стягнено сплачений судовий збір у сумі 2662 грн. 40 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 141, 166, 256, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 549, 599, 610, 611, 626, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (код ЄДРПОУ 14282829) за Кредитним договором №20117758108 від 24 грудня 2020 року у розмірі 34907 грн. 64 коп., з яких: заборгованість за кредитом – 21420 грн. 88 коп.; заборгованість за процентами – 13486 грн. 76 коп., за Кредитним договором №40017758108 від 28 грудня 2020 року у розмірі 3398 грн. 64 коп., з яких: заборгованість за кредитом – 3397 грн. 65 коп., заборгованість за процентами – 0 грн. 99 коп., а також судові витрати по справі у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп., а всього стягнути 40968 грн. 68 коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Озерянська Ж.М.