Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №216/4614/26 — Металургійний районний суд міста Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/4614/26

Провадження № 2/210/2479/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Вікторович Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику з повідомленням сторін, в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди , -

ВСТАНОВИВ:

10 червня 2026 року адвокат Новак Артур Михайлович звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом в ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та просив суд стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду (страхове відшкодування) в розмірі 160 000,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн, судовий збір в розмірі 1600,00 грн, витрати на проведення транспортно-товарознавчої експертизи в розмірі 13 000,00 грн .

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 10.02.2025 року о 10:20 годині на перехресті нерівнозначних доріг вул. Володимира Бизова – вул. Хамзата Гелаєва, у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Geely GX2», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була не уважною, не стежила за дорожньою обстановкою та відповідно не реагувала на її зміну, не вибрала у встановлених межах безпечну швидкість руху, враховуючи дорожню обстановку, під час появи перешкоди для руху, яку вона об`єктивно була спроможна виявити, не вжила заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки т/з, рухаючись по другорядній дорозі, позначеній дорожнім знаком 2.1. «Дати дорогу», не надала дорогу транспортному засобу, який наближався до даного перехрестя по головній дорозі, під час необхідності надання переваги у русі т/з, який рухався перехрещуваною дорогою не зупинила свій т/з перед краєм перехрещуваної проїзної частини, в результаті чого скоїла зіткнення з транспортним засобом «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , втратила керування та здійснила наїзд на дорожній знак 5.38.1. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків, а малолітня ОСОБА_4 тілесні ушкодження. Вказаними діями водій ОСОБА_2 порушила вимоги п.п. 2.3 б), 8.4 б), 12.1, 12.3, 16.11, 16.3 Правил дорожнього руху України.

Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.10.2025 року у справі №216/1973/25, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 23.02.2026 року.

Транспортний засіб «Geely GX2», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди, застрахований в ТДВ «СК Оберіг», поліс №ЕР-224907435. 10.02.2025 року ОСОБА_1 звернулась до ТДВ «Оберіг» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яке направила на електронну пошту страховика.

З метою визначення вартості матеріального збитку та відновлювального ремонту автомобіля, завданого в результаті дорожньо-транспортної пригоди, на підставі заяви від ОСОБА_1 від 14.02.2025 року, між останньою та судовим експертом Рейнюк О.В., було укладено договір про проведення транспортно-товарознавчого дослідження. Відповідно до Висновку експерта транспортно-товарознавчого дослідження по визначенню матеріального збитку №35/25 від 13.03.2025 року встановлено, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобілю «Volkswagen Jetta 1.4 TSi» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , складає: 388 396,61 грн. Ринкова вартість автомобіля «Volkswagen Jetta 1.4 TSi» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_3 складає 388 936,61 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen Jetta 1.4 TSi» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , складає 590 494,26 грн.

З метою визначення ринкової вартості автомобіля «Volkswagen Jetta 1.4 TSi» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 у аварійному стані на дату ДТП 10.02.2025 року, на підставі заяви від ОСОБА_1 від 24.03.2025 року, між останньою та судовим експертом Рейнюк О.В., було укладено договір про проведення транспортно-товарознавчого дослідження. Відповідно до Висновку експерта транспортно-товарознавчого дослідження по визначенню матеріального збитку №58/25 від 31.03.2025 року встановлено, що ринкова вартість автомобіля «Volkswagen Jetta 1.4 TSi» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , у аварійному стані на момент ДТП 10.02.2025 року, складає 116 850,01 грн.

01.04.2025 року на електронну пошту відповідача було направлено висновки експерта №35/25 від 13.03.2025 та №58/25 від 31.03.2025 року, 06.11.2025 направлено постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 30.10.2025 року у справі №216/1973/25. 09.02.2026 року в інтересах позивача до ТДВ «Оберіг» направлено заяву про виплату страхового відшкодування за наслідками дорожньо-транспортної пригоди. 18.02.2026 року позивачем було направлено повідомлення електронну пошту відповідача щодо направлення 09.02.2026 року заяву про виплату страхового відшкодування кур`єрською службою. Того ж дня, представник ТДВ «СГ Оберіг» повідомив позивачу, що сума страхового відшкодування складає 160 000,00 грн.

26.03.2026 року на електронну пошту ТДВ «СГ Оберіг» направлено доповнення до заяви про виплату страхового відшкодування, в якій прохалось провести страхове відшкодування та здійснити відшкодування матеріального збитку, внаслідок пошкодження в ДІП належного ОСОБА_1 автомобіля «Volkswagen Jetta 1.4 TSi» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , в розмірі 160 000,00 грн., встановленого відповідно до висновку експерта транспортно-товарознавчого дослідження №35/25 від 13.03.2025 року та висновку експерта транспортно-товарознавчого дослідження №58/25 від 31.03.2025 року. 24.04.2026 року під час телефонної розмови представника Позивачки з представником ТДВ «СГ «Оберіг», останній повідомив, що на адресу представника заявника засобами поштового зв?язку було направлено письмову відмову у виплаті страхового відшкодування. Водночас, станом на 25.04.2026 року відмова заявником фактично не отримана, що унеможливило належне ознайомлення з підставами прийнятого рішення страховиком. 25.04.2026 року на електронну пошту ТДВ «СГ «Оберіг» направлено заяву про долучення до матеріалів справи колії рахунку №187 від 09.02.2026 року про здійснення оплати послуг за надсилання заяви про виплату страхового відшкодування та копію роздруківки з веб-сайту «Express Mail» за номером накладної 2057690, що свідчать про належне надсилання заяви про виплату страхового відшкодування від 09.02.2026 року. Однак, 21.05.2026 року на електронну пошту представника Позивачки від ТДВ «СГ «Оберіг» надійшла відмова у виплаті страхового відшкодування вих № 0904-07 від 09.04.2026 року, у якій страховик зазначає, що лише 30.03.2026 року потерпіла особа через свого представника звернулася до ТДВ «СГ «Оберіг» з заявою про страхове відшкодування щодо події, яка мала місце 10.02.2025 року, у зв?язку з чим страховик не визнає майнові вимоги та не має правових підстав для виплати страхового відшкодування.

Позивачка категорично не погоджується з рішенням ТДВ «СГ «Оберіг». оформленим листом про відмову у виплаті страхового відшкодування від 09.04.2026 року за вих. № 0904-07, адже заяву про виплату страхового відшкодування було направлено в межах строку, передбаченого пп. 37.1.4 п. 37.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У зв`язку з чим, посилаючись на вимоги статей 1166, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2026 року матеріали вказаної цивільної справи за підсудністю до Металургійного районного суду міста Кривого Рогу. (а.с. 88)

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 01 липня 2026 року вказана справа надійшла до провадження судді Вікторович Н.Ю. (а.с. 92)

Ухвалою судді Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської від 06 липня 2026 року відкрито провадження по вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. (а.с. 93)

30 липня 2026 року на адресу суду від представника відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» Алєксєєва В.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що позивач звернувся до ТДВ «СГ «Оберіг» із належною заявою про виплату страхового відшкодування за фактом ДТП лише 30.03.2026 року. Тобто, сторона Позивача надала основоположний документ у вигляді майнової вимоги у відповідності до ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»з порушенням законодавчо встановленого строку. Жодної аргументації з приводу причин невчасно подання заяви або прохань про поновлення строків сторона Позивача не надавала та не висувала. Стосовно доводів позивача про направлення заяви 09.02.2026 кур`єрською службою, зазначив, що кур`єрська служба не є представником страховика. Передаючи документ 09.02.2026 року приватній кур`єрській службі, Позивач надав заяву третій особі, а саме, суб`єкту надання послуг з доставки, а не ТДВ «СГ «Оберіг». Кур`єрська служба не наділена повноваженнями приймати процесуальні чи цивільно-правові заяви від імені ТДВ «СГ «Оберіг», не є відокремленим підрозділом або уповноваженим агентом відповідача. Посилаючись на підп. 37.1.4. п.37.1. ст.37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» представник зазначив, що позивач прострочив законодавчо встановлений строк для надання заяви про виплату страхового відшкодування та звернення із позовом до суду, відтак будь-які вимоги щодо відшкодування шкоди являються безпідставними та протизаконними.

Стосовно заявлених вимог про стягнення понесених витрат проведення транспортно-товарознавчої експертизи, представник відповідача зазначив, що ТДВ «СГ «Оберіг» у досудовому порядку жодним чином не заперечувало об`єм та розмір страхової виплати, не ухилялося від виконання своїх зобов`язань і підтвердило готовність виплатити страхове відшкодування в граничних межах страхової суми. Незважаючи на це, позивач на власний розсуд ініціював проведення експертного дослідження та в подальшому звернувся до суду, намагаючись покласти витрати на проведення цієї експертизи на страховика. У зв`язку з чим, просили суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

04 серпня 2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив у якому останній зазначив, що за умови вчасного звернення позивачки до страховика з відповідними заявами та надання відповідачу всіх необхідних документів для здійснення страхового відшкодування, при добросовісній поведінці позивача, ТДВ «СГ «Оберіг» неправомірно було відмовлено у виплаті страхового відшкодування. Стосовно посилання представника відповідача у відзиву на позовну заяву, що ТДВ «СГ «Оберіг» отримало заяву про виплату страхового відшкодування лише 30.03.2026 року, зазначив, що відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу отримання заяви позивача саме 30.03.2026 року.

Також вказував, що рішення суду, яким визнано потерпілою стороною ОСОБА_5 (постанова Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 30.10.2025 року у справі №216/1973/25) набрало законної сили після розгляду адміністративної справи судом апеляційної інстанції лише 23.02.2026 року. Позивачка набула статусу потерпілої особи лише 23.02.2026 року, фактично право на звернення про стягнення страхових виплат у Позивачки виникло саме з дня ухвалення Дніпровським апеляційним судом постанови від 23.02.2026 року, це свідчить про те, що вимогу до страховика ОСОБА_5 пред`явила в строки, передбачені чинним законодавством.

Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 вказував, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.

Щодо заперечень представника відповідача в частині заявлених вимог про відшкодування витрат на залучення експерта зазначив, що 21.02.2025 року (огляд пошкодженого транспортного засобу експертом) ТДВ «СГ «Оберіг» не повідомляло Позивачку про намір виплатити останній суму страхового відшкодування в межах ліміту, не надавалися пропозиції щодо узгодження страхового відшкодування, не складалася калькуляцію завданого позивачці матеріального збитку. За таких обставин, враховуючи відсутність з боку відповідача будь-яких дій щодо урегулювання суми страхової виплати, ОСОБА_5 була вимушена звернутися до судового експерта з метою визначення суми матеріального збитку.

10 серпня 2026 року на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив в якому представник зазначив, що дата відправлення 09.02.2026 року є лише способом адресування документа і не є датою його подання страховику. Фізичне та юридичне подання заяви про виплату страхового відшкодування відповідачу відбулося лише 30.03.2026 року, тобто, у день її фактичного вручення та реєстрації в ТДВ «СГ «Оберіг». Оскільки ДТП сталася 10.02.2025 року, кінцевим днем річного строку для подання заяви про страхове відшкодування було 10.02.2026 року. Отже, станом на дату фактичного отримання заяви страховиком 30.03.2026 року, передбачений законом річний строк був безпідставно пропущений позивачем. Стосовно посилання у відповіді на відзив на те, що протягом 2025 року вона неодноразово направляла на електронну пошту страховика повідомлення про ДТП, висновки експертних досліджень та копію постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності, представник зауважив, що ці доводи не спростовують факту пропуску річного строку, адже діючим законодавством чітко розмежовано «Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду» та «Заяву про страхове відшкодування», це два самостійні процесуально-процедурні документи, які мають різне юридичне призначення, настільки, що подання повідомлення про ДТП жодним чином не замінює подання заяви про виплату страхового відшкодування. Вимоги пп 37.1.4 п. 37.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» імперативно встановлює, що річний строк обчислюється «з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди”, а не з моменту притягнення винної особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності чи набрання постановою суду законної сили.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом установлено, що відповідно до постанови Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 жовтня 2025 року (справа №216/1973/25) вбачається, що 10.02.2025 року о 10:20 годині на перехресті нерівнозначних доріг вул. Володимира Бизова – вул. Хамзата Гелаєва, у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Geely GX2», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була не уважною, не стежила за дорожньою обстановкою та відповідно не реагувала на її зміну, не вибрала у встановлених межах безпечну швидкість руху, враховуючи дорожню обстановку, під час появи перешкоди для руху, яку вона об`єктивно була спроможна виявити, не вжила заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки т/з, рухаючись по другорядній дорозі, позначеній дорожнім знаком 2.1. «Дати дорогу», не надала дорогу транспортному засобу, який наближався до даного перехрестя по головній дорозі, під час необхідності надання переваги у русі т/з, який рухався перехрещуваною дорогою не зупинила свій т/з перед краєм перехрещуваної проїзної частини, в результаті чого скоїла зіткнення з транспортним засобом «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , втратила керування та здійснила наїзд на дорожній знак 5.38.1. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків, а малолітня ОСОБА_4 тілесні ушкодження. Вказаними діями водій ОСОБА_2 порушила вимоги п.п. 2.3 б), 8.4 б), 12.1, 12.3, 16.11, 16.3 Правил дорожнього руху України.

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, відносно ОСОБА_2 закрито, у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення. (а.с. 9-11)

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2026 року постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 30 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_2 залишено без змін. (а.с. 12-13)

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 у зв`язку з експлуатацією транспортного засобу марки «Geely GX2», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на час настання ДТП була застрахована у Товаристві з додаткової відповідальністю «Страхова група «Оберіг», за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс ЕР-224907435).

Відповідно до Висновку експерта транспортно-товарознавчого дослідження по визначенню матеріального збитку №35/25 від 13.03.2025 року проведеного на підставі заяви від ОСОБА_1 від 14.02.2025 року, на підставі якої був укладений договір між останньою та судовим експертом Рейнюк О.В. про проведення транспортно-товарознавчого дослідження, встановлено, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобілю «Volkswagen Jetta 1.4 TSi» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , складає: 388 396,61 грн. Ринкова вартість автомобіля «Volkswagen Jetta 1.4 TSi» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_3 складає 388 936,61 грн. (а.с. 25-53)

Відповідно до Висновку експерта транспортно-товарознавчого дослідження по визначенню матеріального збитку №58/25 від 31.03.2025 року проведеного на підставі заяви від ОСОБА_1 від 24.03.2025 року, на підставі якої був укладений договір між останньою та судовим експертом Рейнюк О.В. про проведення транспортно-товарознавчого дослідження, встановлено, що ринкова вартість автомобіля «Volkswagen Jetta 1.4 TSi» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , у аварійному стані на момент ДТП 10.02.2025 року, складає 116 850,01 грн. (а.с. 54-75)

09.02.2026 року адвокатом Новак А.М. в інтересах ОСОБА_1 було направлено заяву про виплату страхового відшкодування до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», в якій просив провести страхове відшкодування та здійснити відшкодування матеріального збитку, внаслідок пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді належного заявнику автомобіля «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_1 . У вказаній заяві адвокат зазначив, що доповнення до заяви про виплату страхового відшкодування будуть надіслані найближчим часом з висновком експерта транспортно-товарознавчого дослідження по визначенню матеріального збитку відносно транспортного засобу «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Факт направлення заяви про виплату страхового відшкодування від 09.02.2026, підтверджується копією рахунку №187 від 09.02.2026 року про здійснення оплати послуг за надсилання заяви про виплату страхового відшкодування, копією роздруківки з веб-сайту «Express Mail» за номером накладної 2057690, описом вкладення у лист від 09.02.2026. (а.с. 14-18)

25.04.2026 року адвокатом Новак А.М. в інтересах ОСОБА_1 на адресу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» було направлено заяву про долучення до матеріалів справи копію рахунку №187 від 09 лютого 2026 року про здійснення оплати за надсилання заяви про виплату страхового відшкодування та копію роздруківки із веб-сайту «Express Mail» за номером накладної 2057690. (а.с. 21-22)

26.04.2026 року адвокатом Новак А.М. в інтересах ОСОБА_1 на адресу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» було направлено доповнення до заяви про виплату страхового відшкодування. До вказаної заяви були долучені наступні документи: копія постанови Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.10.2025 року по справі №216/1973/25 з підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», оригінал копії постанови Дніпровського апеляційного суду від 23.02.2026 року по справі №216/1973/25 завірена належним чином, з набранням законної сили, копія підтвердження надсилання заяви про виплату страхового відшкодування від 09.02.2026 року, копію висновків експерта №35/25 від 13.03.2025 та №58/25 від 31.03.2025 транспортно-товарознавчого дослідження по визначенню матеріального збитку. (а.с. 19-20)

21.05.2026 року Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування. Відповідно до змісту вказаної відмови, лише 30.03.2026 року потерпіла особа через свого представника звернулась до ТДВ «СГ «Оберіг» з заявою про страхове відшкодування щодо події, яка мала місце 10.02.2025 р., підписану електронним цифровим підписом. Посилаючись на вимоги п. 36.1 ст. 36, п. 36.2 ст. 36, пп.37.1.3 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ТДВ «СГ «Оберіг» не визнало майнових вимог та не має правових підстав для виплати страхового відшкодування. (а.с. 23-24)

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Статтею 11 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК України) визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Крім того, відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Поряд з цим, суд звертає увагу, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Також, Верховний Суд неодноразово зауважував, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (Постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17(провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої зазначеної статті).

У частинах першій, другій статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 1188 ЦПК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

У разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний: дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов`язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди; вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди; поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси; невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально (стаття 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування, яка має містити певні відомості та визначені Законом додатки до заяви (пункт 35.1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної витати), є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди ( підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»)

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 долучила до позовної заяви докази про те, що вона звернулась до відповідача із заявою про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП - 09.02.2026.

Тобто, указані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 вчинила активні дії, які свідчать про її волевиявлення щодо здійснення права на майнове відшкодування заподіяної їй шкоди.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача стверджує, що вказану заяву про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП датованою 09.02.2026 року, було отримано відповідачем 30.03.2026, однак на підтвердження вказаних обставин будь-яких доказів надано не було, клопотань про витребування доказів не заявлено.

Натомість, судом установлено, що ТДВ «СГ «Обергі» на заяву позивача 09 лютого 2026 року не відреагував, а на заяву від 30 березня 2026 року, яка була підписана електронним цифровим підписом — направив листи про відмову у задоволенні таких виплат, мотивуючи виключно тим, що ОСОБА_1 подала їх після закінчення строку, визначеного пунктом 37.1.4 статті 37 Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

При цьому, судом установлено, що будь-яких інших обставин, які б свідчили про неможливість здійснити виплату ОСОБА_1 майнового відшкодування, заподіяного у наслідок ДТП, яке мало місце 10 лютого 2025 року, ТДВ «СГ «Оберіг» не зазначено ані у відповідях на заяви позивача, ані під час розгляду справи у судовому порядку. Єдиною підставою для такої відмови є порушення позивачем строку звернення з заявою про відшкодування майнової шкоди.

У справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року в справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) вказано, що: «підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат. Разом з тим, ані Закон №1961-IV, ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності. Водночас ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263-264, стаття 267 ЦК України). Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб`єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові. Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми. З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі. Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності».

У постанові Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року в справі № 752/11365/21 (провадження № 61-10667св24) вказано, що крім того, пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі. Потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності. У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.

З матеріалів справи встановлено, що оскільки ОСОБА_1 набула статусу потерпілого лише 23 лютого 2026 року (ухвалення постанови апеляційного суду у справі № 216/1973/25), то фактично право на звернення про стягнення цих виплат у позивача виникли саме з цього дня. Як наслідок, строк позовної давності позивачем не пропущено.

Відповідачем не наведено аргументів щодо заявленого розміру відшкодування матеріальної шкоди.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди (страхового відшкодування) в розмірі 160 000,00 грн.

Відповідно до вимог ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються Законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до квитанції №5029-2815-6041-9574 від 14.02.2025 року ОСОБА_1 сплачено на рахунок ОСОБА_6 кошти в розмірі 8000,00 грн призначення платежу: За надання послуг експерта згідно рах 33 від 14.02.2025, ОСОБА_1 . (а.с. 76)

Відповідно до квитанції №4394-2854-2497-4265 від 25.03.2025 року ОСОБА_1 сплачено на рахунок ОСОБА_6 кошти в розмірі 5000,00 грн призначення платежу: За надання послуг експерта згідно рах 62 від 24.03.2025, ОСОБА_1 . (а.с. 77)

У зв`язку з чим, понесені позивачем витрати за проведення транспортно-товарознавчих експертиз автомобіля «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_2 , по визначенню вартості матеріального збитку, вартості відновлювального ремонту у розмірі 13000,00 грн., підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, як витрати пов`язані з проведенням експертизи.

Що стосується позовних вимог у частині стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами частин першої, другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову — на відповідача.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції – до прийняття постанови у справі.

За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Поряд з цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine), заява № 19336/04).

Також у рішенні ЄСПЛ зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, Верховний Суд виклав сталу правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зокрема, такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Так, представником позивача – адвокатом Новак А.М. надано до суду докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу у розмірі 12 000,00 грн, а саме: Договір про надання правничої допомоги №25/05/26-3 від 25.05.2026 року укладений між Адвокатським об`єднанням «Приват Юрист» та ОСОБА_1 , Акт приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги №25/05/26-3 від 25.05.2026 року.

Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги №25/05/26-3 від 25.05.2026 року, адвокатським об`єднанням «Приват Юрист» було надано правничу допомогу у справі за позовом до ТДВ «СГ «Оберіг» про стягнення страхового відшкодування, що включало: правовий аналіз обставин справи, матеріалів та підстав відмови страховика у виплаті страхового відшкодування, формування правової позиції, підготовку, оформлення та подання позовної заяви до суду з додатками, фактично витрачено часу – 6 год., ставка гонорару за 1 годину – 2000 грн. (а.с. 83)

Надаючи оцінку зазначеним вимогам в контексті критерію співмірності та пропорційності таких витрат суд виходить з наступного.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що: «із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства … Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони … Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо. Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Таким чином, беручи до уваги обсяг та зміст позовних вимог, складність справи, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми понесених ним витрат в розмірі 12 000 грн., оскільки такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність, об`єм справи та зміст процесуальних дій, вчинених представником позивачки.

Відповідно до п.1 ч.2, ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керуючись ст.141 ЦПК України, беручи до уваги задоволення позовних вимог позивача, вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача понесені останніми та документально підтверджені витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600,00 грн. сплачені за звернення до суду з вказаним позовом.

Керуючись Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 76, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», код ЄДРПОУ: 39433769,місце знаходження: місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 14, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , завдану матеріальну шкоду (страхове відшкодування) в розмірі 160 000,00 грн (сто шістдесят тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», код ЄДРПОУ: 39433769,місце знаходження: місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 14, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , судові витрати по справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн. 00 копі. (дванадцять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», код ЄДРПОУ: 39433769,місце знаходження: місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 14, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 копійок).

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», код ЄДРПОУ: 39433769,місце знаходження: місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 14, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , витрати на проведення транспортно-товарознавчої експертизи в розмірі 13 000,00 грн (тринадцять тисяч гривень 00 копійок)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», код ЄДРПОУ: 39433769,місце знаходження: місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 14;

- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Н. Ю. Вікторович