Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №440/4076/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/4076/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Удовіченка С.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 в якому просить:

Визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о .начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 10.02.2026 № 804 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий період» в частині призову ОСОБА_1 на військову службу у зв`язку з мобілізацією.

Скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 47 від 14.02.2026 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Визнати протиправною та скасувати постанову ВЛК, оформлену довідкою № 2026- 0210-0903-5479-7 від 10.02.2026 про визнання придатним до військової служби ОСОБА_1 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Зобов`язати керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ОСОБА_2 ) видати ОСОБА_1 направлення на повторний медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 10 лютого 2026 року ОСОБА_1 було затримано працівниками поліції з підстав перебування у «розшуку» та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 210 КУпАП. При затриманні йому не дали можливості отримати правничу допомогу, а також працівниками поліції не було складено протокол адміністративного затримання за ч.1 ст. 261 КУпАП. Звертаю увагу, що тільки представники поліції мають право здійснювати під протокол затримання на 3 години за наявності підстав. В подальшому було з`ясовано, що відносно гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 будь-які постанови або протоколи про притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП не виносилися і не складалися (копія відповіді додається). Крім того, на дату подання позовної заяви відсутні матеріали, які доводять що позивача хтось оповіщав у спосіб, передбачений законом про необхідність з`явитися до ТЦК та СП. Більше того, позивач є офіційно працевлаштованим, працює на ПрАТ «Юрія» з 22.03.2024 року комірником в регіональному структурному підрозділі м. Полтави, яке у встановленому порядку повідомляло відповідний орган ТЦК та СП при прийнятті ОСОБА_1 на роботу. Отже, де його знайти і куди направляти повістку/повідомлення про необхідність з`явитися до ТЦК та СП відповідач знав. Але жодних повідомлень на адресу підприємства не надходило. Після затримання позивача тримали в приміщенні відповідача три доби, при цьому в нього забрали телефон, чинили моральний тиск, він не мав змоги отримати юридичну допомогу. Такі дії працівників ТЦК та СП є грубим порушенням норм закону. В приміщенні ТЦК та СП ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність пройти військово-лікарську комісію. Позивач погодився, але повідомив, що має вади по здоров`ю та просив виписати повістку для збору документів та в подальшому проходження ВЛК. Представником відповідача це прохання було проігноровано. Єдине що дозволили – дали телефон на пару хвилин, щоб позивач зателефонував дружині і вона принесла медичну документацію, яка знаходилася вдома. Хоча при самому проходженні ВЛК жодні попередні заключення лікарів не були взяті до уваги.

Згідно даних Довідки військово-облікової комісії № 2026-0210-0903-5479-7 від 10.02.2026 року у позивача задокументовано наступні захворювання: Геморой першого ступеня К64.0 Остеохондроз хребта у дорослих, попереково-крижовий відділ М42.17 Камені нирки N20.0 Висновок комісії: на підставі статті 64в, 43в, 67в графи II розкладу хвороб, графи ТДВ придатний до військової служби. Вважає, що при огляді ОСОБА_1 та ухваленні висновку комісією було грубо порушено вимоги Наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 року № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (далі – Положення), а саме: не враховано наявні хронічні захворювання; недотримано регламенту медичного огляду; рішення ВЛК не відповідає висновкам інших лікарів з інших медичних закладів; наявні протиріччя між медичними документами, наданими особою та висновком комісії; відмова комісії у проведенні додаткових або поглиблених медичних обстежень, що могли б вплинути на остаточне рішення. Так, згідно п.3.4 розділу 3 Положення особам, старшим 40 років обов`язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями. Ці дослідження не проводилися, про що свідчить відсутність відповідних записів у карті обстеження та медичного огляду. Згідно медичної документації ОСОБА_1 має геморой третього ступеня, а не першого, як зазначено у висновку ВЛК. В даному випадку щоб визначити ступінь придатності необхідні додаткове медичне обстеження. Згідно виписки з медичної карти позивача він має вроджену дискінезію жовчного міхура (стаття 54 Розкладу хвороб). Цей діагноз ВЛК взагалі проігнорувала, хоча мала направити позивача на додаткове обстеження з метою об`єктивного встановлення ступеню порушення функцій, так як згідно ст. 54в Розкладу хвороб навіть при помірних порушеннях функцій позивач може бути придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення охорони. Також при проходженні ВЛК не врахувало запис в картці позивача щодо перенесеної черепно-мозкової травми, наслідком якої був парез лицьового нерву. Згідно висновку ВЛК позивач має остеохондроз попереково-крижового відділу хребта, незначне порушення (стаття 64в Розкладу хвороб). Згідно даної статті, на яку посилається у своєму висновку ВЛК, характер патологічних змін хребта повинен бути підтверджений багатоосьовими навантажувальними, функціональними рентгенологічними, а за необхідності – іншими сучасними (КТ, МРТ) дослідженнями. Ступінь сколіозу визначається за рентгенограмами, виконаними у вертикальному та в горизонтальному положеннях, на підставі виміру кутів сколіозу (за методикою Лішмана-Коба чи за ОСОБА_3 ). В даному випадку придатність залежить від ступеня порушення, наявності гриж та їх розміру, а щоб її визначити ОСОБА_1 мали направити на відповідні дослідження, в т.ч. на консультацію лікаря невролога чи нейрохірурга. Згідно результатів УЗД дослідження, яке він проходив наприкінці 2021 року йому діагностували мікроліти обох нирок (камені розміром 0,5 см). Звертаю увагу суду, що камені розміром 0,5 см були ще наприкінці 2021 року. До цього часу ОСОБА_1 не робив жодних операцій та процедур з їх дроблення. Але при проходженні ВЛК в лютому 2026 році лікар зазначає, що розмір каменів менше 0,5 см. Дає заключення по ст. 67в дрібні, до 0,5см. Отже, розмір каменів, на думку лікаря за чотири роки зменшився. І це без будь-яких додаткових УЗД досліджень та висновків уролога. В даному випадку наявність УЗД дослідження за минулий період комісією не враховано, в результаті чого зроблено невірний висновок про придатність ОСОБА_1 . Також зазначаю, що оскільки ОСОБА_1 не згідний з результатами обстежень, то, відповідно, він не підписував картку обстеження та медичного огляду. При проходженні ВЛК лікарями не взято до уваги жодного медичного висновку, які надавав позивач, було проігноровано всі попередні заключення лікарів.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

15.04.2026 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив ІНФОРМАЦІЯ_1 на позов. У відзиві відповідач зазначив, що 10.02.2026 ІНФОРМАЦІЯ_4 сформовано направлення голові ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 (КП "3-А міська клінічна лікарня Полтавської МР") № 6590749 згідно якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , направляється для визначення придатності до військової служби. ВЛК відбудеться на базі закладу охорони здоров`я КП "3-А міська клінічна лікарня Полтавської МР". Дата початку медичного огляду 10.02.2026. 10.02.2026 військовозобов`язаний ОСОБА_1 пройшов медичний огляд позаштатною ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 . За результатами проходження військово-лікарської комісії позивачем 10.02.2026 ІНФОРМАЦІЯ_4 видано довідку військово-лікарської комісії №2026-0210-0903-5479-7, у якій зазначено, що солдат (запасу) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призваний, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 . Проведено медичний огляд позаштатною ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 10.02.2026. Діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) К64.0. Геморой першого ступеня. М42.17 Остеохондроз хребта у дорослих, попереково-крижовий відділ. N20.0 Камені нирки. Опис діагнозу: Хронічний внутрішній геморой І ступеня. Сечокам`яна хвороба. Мікроліти обох нирок. Остеохондроз попереково-крижового відділу хребта, незначне порушення функції. На підставі статті 64в, 43в, 67в графи ІІ розкладу хвороб, графи ТДВ придатний до військової служби. За змістом картки обстеження та медичного огляду від 10.02.2026 ОСОБА_1 всі лікарі з переліку лікарів, огляд якими військовозобов`язаних передбачено пунктом 3.2 глави 3 розділу II Положення №402 під час дії правового режиму воєнного стану, в тому числі й невропатолог. Засвідчити під підпис те, що інформація щодо стану його здоров`я надана ним у повному обсязі та що він попереджений про надання неповної та недостовірної інформації позивач відмовився. Позивач не звертався до військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 для перегляду висновку відповідача та не скористався своїм правом на проведення повторного медичного огляду щодо придатності до військової служби, доказів зворотного позивачем не надано. У свою чергу, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду суду. Отже, оскільки позивач на час медичного огляду ВЛК 10.02.2026 з метою визначення придатності до військової служби перебував на військовому обліку військовозобов`язаних, а отже, в силу приписів Закону №2232-ХІІ мав статус військовозобов`язаного, та за результатами медичного огляду військово-лікарському комісією був визнаний придатним до військової служби, тому ІНФОРМАЦІЯ_7 на час прийняття спірного наказу № 804 від 20.02.2026 в частині призову на військову службу під час мобілізації та направлення до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 мав законні підстави для призову позивача на військову службу під час мобілізації.

У відповіді на відзив позивач наполягав на правомірності своїх вимог та задоволенні позову.

Копію ухвали суду від 08.07.2026 військова частина НОМЕР_1 отримала 30.07.2026, однак відповідач не скористався правом на надання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що 10.02.2026 ОСОБА_1 працівником поліції Ждановим Є. В. доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з порушенням військового обліку з 22.04.2025 по 21.04.2026 про що складено довідку від 10.02.2026 № 5/1695/14.

10.02.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 складено направлення №6590749 на ОСОБА_1 для встановлення придатності до проходження військової служби.

10.02.2026 ВЛК при Комунальному некомерційному підприємстві "3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради" проведено обстеження та медичний огляд ОСОБА_1 .

Згідно картки медичного огляду діагноз та постанова ВЛК: К64.0. Геморой першого ступеня. М42.17 Остеохондроз хребта у дорослих, попереково-крижовий відділ. N20.0 Камені нирки. Опис діагнозу: Хронічний внутрішній геморой І ступеня. Сечокам`яна хвороба. Мікроліти обох нирок. Остеохондроз попереково-крижового відділу хребта, незначне порушення функції. На підставі статті 64в,43в,67в графи II розкладу хвороб, графи ТДВ - Придатний до військової служби" (пункт 12 карти обстеження та медичного огляду).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 10.02.2026 №804 на виконання Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", та Указу Президента України від 24.02.2022 №65/2022 "Про загальну мобілізацію" ОСОБА_1 призваний по загальній мобілізації до військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.02.2026 №47 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення з 14.02.2026.

Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Згідно із статтею першою Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини п`ятої статті 1 Закону №2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частинами другою, третьою статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію", у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі Закон №3543-XII).

Статтею 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.

Загальна мобілізація згідно частиною другою статті 4 Закону №3543-XII проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Статтею 22 Закону №3543-XII встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Таким чином, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Під час мобілізації на військову службу призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону №3543-ХІІ. Призови на військову службу військовозобов`язаних у воєнний час проводяться територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Військова служба за призовом під час мобілізації є видом військової служби, початком проходження якої вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 8 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154 / в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) виконання завдання з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, призову громадян на військову службу покладені саме на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Згідно пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Таким чином, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки під час мобілізації, на особливий період здійснюють призову громадян на військову службу незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Відповідно до пункту 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560 / в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із частиною десятою статті 2 Закону № 2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №420 / в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 визначено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Згідно із пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення № 402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать:

Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК);

ВЛК регіону.

Відповідно до підпункту 2.5.1 пункту 2.5 глави 2 розділу І Положення № 402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ВЛК ТЦК та СП; ВЛК розвідувального органу Міністерства оборони України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

Підпунктом 2.5.4 пункту 2.5 глави 2 розділу І Положення № 402 передбачено, що штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК.

Згідно з підпунктом 2.4.4 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення № 402 на ВЛК регіону покладаються: контроль за організацією та проведенням медичного огляду осіб, визначених у пункті 1.2 розділу I Положення, поповнення, що прибуває для комплектування Збройних Сил України, з метою правильного розподілу його за родами військ, військовими частинами (кораблями), підрозділами та військовими спеціальностями, а також кандидатів на навчання за військовими спеціальностями з урахуванням стану здоров`я та фізичного розвитку; розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.

Відповідно до пункту 2.4.5 глави 2 розділу І Положення № 402 ВЛК регіону має право, у тому числі: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК та давати їм роз`яснення з питань військово-лікарської експертизи; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; направляти у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової служби), військовозобов`язаних, резервістів, працівників; приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК).

Пунктом 2.4.6 глави 2 розділу І Положення № 402 передбачено, що рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (пункт 2.4.10. глави 2 розділу І Положення № 402).

Згідно пункту 3.1. глави 3 розділу II Положення № 402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП.

Пунктом 3.2 глави 3 розділу II Положення № 402 передбачено, що під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.

Під час проходження медичного огляду позивач був оглянутий та проконсультований лікарями-спеціалістами: терапевтом, хірургом, невропатологом, офтальмологом, оториноларингологом, дерматологом, психіатром та було проведено додаткові методи обстеження.

Відповідно до пункту 11 картки обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 відмовився підтвердити під підпис, що інформація щодо стану здоров`я надана в повному обсязі, попереджений про надання неповної та недостовірної інформації, що підтверджується сторонами.

Стосовно посилань, що під час проведення медичного огляду не було проведено вимір внутрішньо очного тиску та дослідження крові на цукор та не врахування наданої медичної документації, суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 3.4 глави 3 розділу II Положення № 402 перед оглядом військовозобов`язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту “В” (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту “С” (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов`язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.

Направлення для проведення вказаних лабораторних та інструментальних досліджень може здійснюватися лікарями із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які залучаються для проведення медичного огляду військовозобов`язаних.

Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов`язаний, що характеризують його стан здоров`я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.

Під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов`язаний прибуває на медичний огляд ВЛК з результатами рентгенологічного обстеження органів грудної клітки.

ЕКГ виконується після 40-річного віку та за наявності медичних показань. Інші лабораторні та інструментальні дослідження виконуються за показанням.

Таким чином у лікарів, які включені до складу ВЛК наявний доступ до ЕСОЗ для отримання необхідних медичних даних військовозобов`язаного, а необхідність надання військовозобов`язаним додаткових документів про стан його здоров`я має вирішуватись лікарями ВЛК та не може бути підставою для відмови від проходження медичного огляду.

У свою чергу, згідно пункту 3 глави 3 розділу I скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 “Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення”.

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій.

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_9 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

Як зазначено судом вище позивач оскаржує, постанову, оформлену довідкою позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_10 № 2026-0210-0903-5479-7 від 10.02.2026, посилаючись на недотримання відповідачем порядку проведення медичного огляду та без врахування його стану здоров`я.

Оцінюючи зазначені доводи позивача про протиправність дій відповідача та незаконність постанови, оформленої довідкою № 2026-0210-0903-5479-7 від 10.02.2026, суд враховує таке.

Положення № 402 не передбачає право особи, що проходила медичний огляд, оскаржувати постанови позаштатних ВЛК у судовому порядку.

Згідно із нормами Положення № 402, у разі непогодження із постановами позаштатних ВЛК, особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із скаргою на дії чи рішення ВЛК.

У свою чергу, ВЛК регіону мають право скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

Оскарженню у судовому порядку, за приписами пункту 2.4.10. розділу І Положення № 402 підлягають тільки постанови ВЛК регіонів та постанови ЦВЛК.

У відповідності до наведених вище норм Положення №402, у разі наявності сумніву у позивача щодо правильності дій ВЛК під час проведення медичного огляду та висновку стосовно ступеня його придатності до військової служби, він мав право звернутися до ВЛК вищого рівня, чи Центральної військово-лікарської комісії для перегляду відповідної постанови.

Щодо мотивації позивача в частині неналежного, поверхневого його медичного огляду, то суд зазначає, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Зазначена правова позиція суду узгоджується із правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №806/526/16, яка в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом під час вирішення цього спору.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 16.04.2025 у справі № 160/31586/23 дійшов правового висновку про те, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду.

Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що не придатний до військової служби.

Щодо позовної вимог визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період до військової частини НОМЕР_1 , визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 14.02.2026 № 47 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.

Приписами пунктів 4-7 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі Положення 1153/2008) передбачено, що громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України. Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом №2232-ХІІ. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Частина третьою статті 24 Закону №2232-ХІІ передбачає, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до пункту 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Відповідно до пункту 12.1 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється наказами посадових осіб, визначених пунктом 225 Положення №1153/2008.

Згідно з абзацом другим пункту 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону №2232-XII у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Серед таких підстав відсутнє скасування наказу про призов особи на військову службу та наказу щодо проходження військової служби.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, відповідно до якої, такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2021 у справі №9901/286/19, від 08.09.2021 у справі №816/228/17, постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №9901/96/21, від 27.10.2022 у справі №П/9901/97/21).

Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані накази є актами індивідуальної дії, тобто актами одноразового застосування, станом на час вирішення справи такі вичерпали свою дію внаслідок мобілізації позивача та зарахування його та направлення його для проходження військової служби до військової частини.

Після видання спірних наказів виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-XII та Положенням №1153/2008. Даними нормативними актами не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призов та про зарахування до військової частини. Ці накази вже реалізовані, а тому їх скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби відповідно до Закону №2232-XII не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.

Таким чином, вказані акти втратили своє юридичне значення, оскільки позивач мобілізований та продовжує перебувати на військовій службі та їх скасування не матиме наслідком звільнення позивача з військової служби.

Щодо вимог позивача зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, суд зазначає, що частиною четвертою статті 26 Закону №2232-XII, визначено вичерпний перелік підстав, коли військовослужбовці, що проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період під час дії правового режиму воєнного стану звільняються з військової служби. Підстави, які б надавали позивачу можливість звільнення з військової служби в зазначеному переліку наразі відсутні.

Процедура проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України регламентована Положенням №1153/2008; “Інструкцією про організацію виконання Положення №1153/2008”, затвердженою наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі Інструкція №170); “Інструкцією з організації обліку особового складу Збройних Сил України”, затвердженою наказом Міністра Оборони України від 26.05.2014 №333 (далі Інструкція №333)

Такий вид військової адміністративної процедури як "виключення зі списків особового складу військової частини" можливий лише у окремих випадках, а саме: направлення військовослужбовця для проходження військової служби до інших військових формувань у тому числі за кордон (пункт 10 Положення №1153/2008, абзац 8 підпункту 1 пункту 1.5 розділу І Інструкції №170, абзац 2 пункту 2.9. розділу 2 Інструкції №333); звільнення з військової служби (пункти 34-37 Положення №1153/2008, пункт 14.10 Інструкції №170, абзац 2 пункту 2.9 Інструкції №333); на підставі вироку суду у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання (пункт 77 Положення №1153/2008, абзац 2 пункту 3.22 Інструкції №170, абзаци 7, 8 пункту 2.9 Інструкції №333); зарахування військовослужбовця на навчання до військового навчального закладу (абзац 6 пункту 144 Положення №1153/2008, абзац 9 пункту 4.8 Інструкції №170, абзац 5 пункту 2.9 Інструкції №333); смерті (загибелі) військовослужбовця або визнання безвісти відсутнім на підставі рішення суду про таке визнання (пункт 230, 247 Положення №1153, абзаци 10, 11 пункту 2.9 Інструкції №333).

Зазначені вище випадки застосування процедури "виключення зі списків особового складу" вказують на те, що виключити військовослужбовця зі списків військової частини можливо здійснити на підставі рішення суду лише: 1) про визнання безвісти відсутнім та 2) визнання винним у вчиненні кримінального правопорушення та засудження до позбавлення / обмеження волі та/або позбавлення військового звання. Інших підстав, де б рішення суду було підставою для виключення зі списків військової частини законодавство у сфері регулювання правовідносин проходження військової служби не містить.

Враховуючи викладене, підстави для виключення позивача із списків особового складу в/ч відсутні.

З огляду на викладене, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_11 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ), Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Удовіченко