Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №420/22650/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/22650/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Панчошак Олександр Дмитрович, звернувся до суду з позовом до Національної поліції України (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправними дії Національної поліції України щодо відмови у зарахуванні до стажу служби у поліції у календарному обчисленні ОСОБА_1 періоду служби у Державному бюро розслідувань з 01.07.2021 по 18.07.2023;

зобов`язати Національну поліцію України видати наказ по особовому складу, зарахувати до стажу служби у поліції у календарному обчисленні ОСОБА_1 період служби у Державному бюро розслідувань з 01.07.2021 по 18.07.2023, який надає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки відповідно до ст. 78 Закону України “Про Національну поліцію” від 02.07.2015 № 580- VIII.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить службу в Національній поліції України, де наказом НПУ від 01 травня 2026 року № 553 о/с призначений на посаду начальника Департаменту внутрішньої безпеки. У період з 01.07.2021 по 18.07.2023 позивач проходив службу на посадах начальницького складу в Державному бюро розслідувань, де йому було присвоєно спеціальне звання майора ДБР. Позивач 13.07.2026 звернувся до відповідача щодо зарахування зазначеного періоду служби до стажу служби в поліції, Департаментом кадрового забезпечення НПУ листом від 20.07.2026 № 109440-2026 було відмовлено у зарахуванні стажу через те, що служба в Державному бюро розслідувань не передбачена переліком періодів, визначених частиною другою статті 78 Закону України “Про Національну поліцію”.

Позивач вважає відмову відповідача протиправною, оскільки вона порушує його право на належне обчислення стажу вислуги років, що безпосередньо впливає на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки. На підтвердження позовних вимог позивач зазначає, що вирішальним для зарахування стажу є не відомче підпорядкування органу, а суть правоохоронної діяльності та функції, які ним виконувались. Під час служби в ДБР позивач перебував на посадах в органі досудового розслідування та здійснював кримінально-процесуальні функції, що за змістом притаманно органам внутрішніх справ та поліції. Крім того, нормами Закону України “Про Державне бюро розслідувань” (ст. 14, 19, 20) та Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 № 743 прямо поширено на осіб начальницького складу ДБР умови грошового забезпечення та соціальні гарантії поліцейських.

Дії відповідача щодо відмови у здійсненні зарахуванні стажу роботи позивач вважає протиправними, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

У зв`язку із зверненням до суду з адміністративним позовом, який не відповідає вимогам процесуального законодавства, ухвалою суду від 22.07.2026 вказаний позов було залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.

Позивач ухвалу суду виконав, недоліки позову усунув.

Ухвалою від 29.07.2026 провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

17.08.2026 (документ сформований в системі “Електронний суд” 14.08.2026) відповідачем подано до суду заяву, в якій просить залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду.

У вказаній заяві відповідач зазначає, що про обчислення свого стажу служби в поліції без урахування періоду в ДБР позивач дізнався з наказів про призначення та встановлення надбавок, які видавалися 20.07.2023, 15.08.2023 та 14.05.2026. Оскільки позовну заяву подано лише 23.07.2026, відповідач вважає, що строк пропущено без поважних причин, а повторне звернення із заявою у липні 2026 року є спробою штучно відновити цей строк.

18.08.2026 (документ сформований в системі “Електронний суд” 14.08.2026) відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній позов не визнає.

Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що за результатами розгляду заяви представника позивача листом Департаменту кадрового забезпечення НПУ від 20.07.2026 № 109440-2026 позивачу було правомірно відмовлено в зарахуванні до стажу служби в поліції періоду його служби в Державному бюро розслідувань з 01.07.2021 до 18.07.2023. Зазначена відмова зумовлена тим, що частина друга статті 78 Закону України “Про Національну поліцію” містить вичерпний перелік видів служб та періодів роботи, які підлягають зарахуванню до стажу служби в поліції, і служба у підрозділах ДБР у цьому переліку відсутня. Жодний нормативно-правовий акт не відносить органи ДБР до органів внутрішніх справ та не ототожнює їх.

Також відповідач зазначає, що норма частини другої статті 78 Закону України “Про Національну поліцію” є імперативною та не передбачає розширеного тлумачення. Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, затверджений наказом МВС України від 23.11.2016 № 1235, та Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським, затверджений наказом МВС України від 06.04.2016 № 260, також підтверджують, що для обчислення вислуги років для виплати надбавки за стаж служби підрозділами кадрового забезпечення зараховуються виключно ті періоди, які безпосередньо визначені в зазначеній статті закону. Така позиція узгоджується з правовим висновком Верховного Суду щодо вичерпності цього переліку, викладеним, зокрема, у постанові від 19.11.2019 у справі № 520/903/19.

Крім того, відповідач наголошує на необхідності дотримання принципу правової визначеності та вимог частини другої статті 19 Конституції України. Оскільки суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у відповідача були відсутні законні підстави для включення спірного періоду служби в ДБР до стажу вислуги років позивача.

З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

24.08.2026 (документ сформований в системі “Електронний суд” 21.08.2026) до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відмова НПУ є суто формальною. Згідно з практикою Верховного Суду (справи № 440/1564/20, № 460/1349/24), визначальним для обчислення стажу є не відомче підпорядкування, а правоохоронна суть діяльності та виконувані кримінально-процесуальні функції особи. У спірний період позивач проходив службу на посадах начальницького складу ДБР, складав правоохоронну Присягу та мав спеціальне звання “майор ДБР”, яке за законодавством є тотожним званню “майор поліції”. Крім того, норми Закону про ДБР та Постанови КМУ № 743 прямо прирівнюють умови служби та грошового забезпечення працівників ДБР до поліцейських, а тому незарахування цього періоду порушує права позивача.

Враховуючи, що учасниками справи подані необхідні для розгляду справи заяви по суті спору та докази, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення.

Рішення ухвалюється судом в межах строку розгляду справи з урахуванням строку перебування судді у відпустці та на лікарняному, а також з урахуванням періодів тривалої відсутності електроенергії в будівлі суду внаслідок ракетних обстрілів збройними угрупуваннями російської федерації та тривалості повітряних тривог, оголошених в м. Одесі.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у період з 01.07.2021 по 18.07.2023 проходив службу в Державному бюро розслідувань.

Зокрема, згідно з записом № 9 трудової книжки серії НОМЕР_1 , відповідно до наказу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, № 102-ос/рск від 30.06.2021 позивач 01.07.2021 прийнятий на службу до Державного бюро розслідувань. Відповідно до запису № 10 цієї ж трудової книжки та наказу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, № 132-ос/рск від 13.07.2023 позивач 18.07.2023 звільнений зі служби в Державному бюро розслідувань.

Згідно з записом № 11 трудової книжки позивач 20.07.2023 прийнятий на службу в поліції відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області № 0027 о/с від 20.07.2023.

Представник позивача звернувся до відповідача із заявою № 13/07-Б від 13.07.2026, в якій просив видати наказ по особовому складу про зарахування до стажу служби у поліції позивача періоду служби у Державному бюро розслідувань з 01.07.2021 по 18.07.2023 у спеціальному званні майора ДБР.

Листом Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України № 109440-2026 від 20.07.2026 відповідач повідомив, що статтею 78 Закону України “Про Національну поліцію” встановлено вичерпний перелік видів служб та часу роботи, які зараховуються до стажу служби в поліції, і служба в підрозділах Державного бюро розслідувань в цьому переліку відсутня, а тому законні правові підстави для її зарахування до стажу служби в поліції позивача відсутні.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України “Про Національну поліцію” від 2 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Згідно зі статтями 1, 2 вказаного Закону Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Згідно ч.1 ст. 23 Закону №580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності та ін.

Частинами 1,2,3 статті 59 Закону №580-VIII визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 78 Закону №580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

До стажу служби в поліції зараховуються:

1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;

2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;

3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;

4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;

5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;

6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.

Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.

Згідно з частиною 3 статті 93 Закону № 580-VIII за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів.

За приписами ч.1 та 2 статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженими наказом МВС України від 06.04.2016 №260 визначено, що надбавка за стаж служби в поліції поліцейським виплачується у відсотках до посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням у розмірах згідно з додатком 11 до постанови № 988.

Обчислення вислуги років для виплати надбавки за стаж служби поліцейським проводиться підрозділами кадрового забезпечення за матеріалами особової справи поліцейського та оголошується відповідним наказом керівника органу поліції в разі призначення на посаду, крім випадків призначення на іншу посаду в одному органі Національної поліції та за умови наявності обчисленої вислуги за попередньою посадою.

До вислуги років для виплати поліцейським надбавки за стаж служби зараховуються періоди, які визначені частиною 2 статті 78 Закону України “Про Національну поліцію”.

Як свідчать встановлені обставини справи, спірні правовідносини між сторонами склалися з приводу незарахування відповідачем стажу служби позивача в Державному бюро розслідувань до стажу служби в поліції. Такий стаж впливає на встановлення позивачеві надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач у період з 22.06.2021 по 12.07.2023 проходив службу в Державному бюро розслідувань.

Відповідно частини першої статті 1 Закону України “Про Державне бюро розслідувань” від 12 листопада 2015 року № 794-VIII (далі Закон № 794-VIII), Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.

Статтею 5 Закону № 794-VIII визначено, що Державне бюро розслідувань вирішує завдання із запобігання, виявлення, припинення, розкриття і розслідування: 1) злочинів, вчинених службовими особами, які займають особливо відповідальне становище відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про державну службу”, особами, посади яких віднесено до першої - третьої категорій посад державної служби, суддями та працівниками правоохоронних органів, крім випадків, коли ці злочини віднесено до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України; 2) злочинів, вчинених службовими особами Національного антикорупційного бюро України, заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури або іншими прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, крім випадків, коли досудове розслідування цих злочинів віднесено до підслідності детективів підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України; 3) злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військових злочинів), крім злочинів, передбачених статтею 422 Кримінального кодексу України.

За приписами частин 1, 2 статті 14 Закону № 794-VIII, до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.

Служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державному бюро розслідувань зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Частинами 5, 6 статті 14 зазначеного Закону визначено, що трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України “Про державну службу”. Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.

Порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань визначається цим Законом, Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами.

На осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань поширюється Дисциплінарний статут Національної поліції України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 19 Закону № 794-VIII особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України “Про Національну поліцію” та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.

Крім того, відповідно до статті 20 Закону №794-VIII, на осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань поширюються умови грошового забезпечення, передбачені для працівників Національної поліції, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови оплати праці працівників Державного бюро розслідувань, які є державними службовцями, визначаються законодавством про державну службу з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Також суд зазначає, що Наказом ДБР від 28 грудня 2019 року № 343 затверджено Порядок зміни категорії посад працівників Державного бюро розслідувань, які заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу. Відповідно до пункту 6 цього Порядку зміна категорії посад працівників Державного бюро розслідувань, які заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу, здійснюється за рішенням Директора ДБР або особи, яка виконує його повноваження. Зміна категорії посад передбачає виведення із штатного розпису та скорочення посади державного службовця (відповідно до статті 87 Закону № 889-VIII) та введення до штатного розпису посади рядового і начальницького складу. На введені до штатного розпису посади, що підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу, оголошується конкурс.

Суд враховує, що Національна поліція і Державне бюро розслідування є органами державної влади, на які законами України покладено здійснення правоохоронних функцій (є правоохоронними органами) та до основних завдань яких належить запобігання, виявлення, припинення та розслідування злочинів.

Суд погоджується із твердженням позивача про те, що визначаючи наявність права позивача на зарахування до стажу роботи в поліції періодів його служби в Державному бюро розслідувань потрібно виходити перш за все із суті діяльності службовця, функцій та завдань які ним виконувалися. А також підлягає врахуванню і те, що особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України “Про Національну поліцію”, та на осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань поширюються умови грошового забезпечення, передбачені для працівників Національної поліції та Дисциплінарний статут Національної поліції України.

Правовий аналіз положень статті 78 Закону України “Про Національну поліцію” у взаємозв`язку з нормами Закону України “Про Державне бюро розслідувань” дає підстави для висновку про те, що служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, а час проходження такої служби прямо зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, що свідчить про наявність у позивача законних підстав для віднесення цього періоду до вислуги років у поліції.

Щодо доводів відповідача про те, що період проходження служби в Державному бюро розслідувань не може бути зарахований до стажу служби в поліції через різну специфіку завдань та функцій, визначених Законами України “Про Національну поліцію” та “Про Державне бюро розслідувань” суд зазначає наступне.

З матеріалів справи та завірених витягів з наказів Територіальних управлінь ДБР судом встановлено, що позивач у спірний період проходив службу не як державний службовець чи цивільний працівник, а перебував саме на посадах начальницького складу Державного бюро розслідувань, де йому було присвоєно спеціальне звання “майор Державного бюро розслідувань” та у зв`язку з чим він склав правоохоронну Присягу осіб рядового і начальницького складу ДБР.

Аналізуючи правову природу діяльності зазначених відомств, суд дійшов висновку, що Національна поліція України та Державне бюро розслідувань є органами державної влади, на які законами України безпосередньо покладено здійснення правоохоронних функцій. Відповідно до статті 1 Закону України “Про Державне бюро розслідувань” (у редакції Закону № 305-ІХ), ДБР є державним правоохоронним органом, основним завданням якого є запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правоохоронних порушень.

Згідно з ч. 1 ст. 38 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) органами досудового розслідування є органи, що здійснюють досудове слідство і дізнання.

Частиною 2 ст. 38 КПК України встановлено, що досудове слідство здійснюють:

1) слідчі підрозділи:

а) органів Національної поліції;

б) органів безпеки;

г) органів Державного бюро розслідувань;

2) підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України;

3) підрозділи детективів органів Бюро економічної безпеки України.

Таким чином, обіймаючи посади правоохоронного складу в ДБР, позивач безпосередньо виконував оперативно-розшукову та кримінально-процесуальну функції, які за своєю суттю, змістом і специфікою є тотожними діяльності осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та Національної поліції України.

Зазначений підхід повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 07.10.2020 у справі № 826/16143/18 та від 13.08.2021 у справі № 440/1564/20. Касаційний адміністративний суд неодноразово наголошував, що при визначенні наявності чи відсутності права особи на зарахування спірного стажу служби, судам необхідно враховувати не відомче підпорядкування державних органів, а саме суть фактичної діяльності особи, виконувані нею функції та визначений чинним законодавством статус такої служби. Оскільки умови проходження служби, обсяг обов`язків та обмежень, а також порядок дисциплінарної відповідальності осіб начальницького складу ДБР є тотожними статусу поліцейських, формальна відмова відповідача у зарахуванні стажу виключно через відсутність назви органу у текстовому переліку статті 78 Закону № 580-VIII є протиправною.

Також судом не може бути залишено поза увагою і принцип взаємності правового регулювання стажу в суміжних правоохоронних органах держави. Так, підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 розділу 2 Інструкції про механізм реалізації норм законодавства щодо встановлення доплати за вислугу років та обчислення стажу служби (роботи), який дає право на доплату за вислугу років працівникам Державного бюро розслідувань, затвердженої наказом ДБР від 08.10.2021 № 524 (у редакції наказу ДБР від 12.12.2024 № 492), чітко визначено, що до правоохоронного стажу працівників ДБР беззастережно зараховуються всі періоди, визначені частиною другою статті 78 Закону України “Про Національну поліцію”.

За таких обставин, протилежне тлумачення відповідачем норм права та відмова дзеркально зарахувати аналогічну правоохоронну вислугу років з ДБР до стажу поліції грубо порушує засади юридичної визначеності та правомірних очікувань особи як складових елементів верховенства права.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 31 березня 2020 року в справі №520/2067/19 є необґрунтованим, оскільки предметом спору у згаданій справі було неврахування до стажу служби в поліції часу навчання особи у цивільному вищому навчальному закладі. Тому правовідносини у справі, яка розглядається, та у справі №520/2067/19, не є подібними.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні до стажу служби в поліції у календарному обчисленні періоду його правоохоронної служби в Державному бюро розслідувань з 01.07.2021 по 18.07.2023.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність дій Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України, які виразилися у відмові зарахувати до стажу служби у поліції, що визначений статтею 78 Закону України “Про Національну поліцію”, вказаний період служби позивача в Державному бюро розслідувань.

Отже, право позивача порушено протиправними діями відповідача щодо відмови у зарахуванні до стажу служби в поліції спірного періоду проходження служби в Державному бюро розслідувань з 01.07.2021 по 18.07.2023, висловленої у листі № 109440-2026 від 20.07.2026, адже, розглянувши заяву представника позивача від 13.07.2026 № 13/07-Б, відповідач мав прийняти рішення про зарахування цього періоду до вислуги років позивача.

Оскільки судом встановлена протиправність дій відповідача щодо відмови у зарахуванні спірного періоду служби, належним та ефективним наслідком встановлення таких обставин є зобов`язання Національної поліції України видати наказ по особовому складу про зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції у календарному обчисленні періоду служби в Державному бюро розслідувань з 01.07.2021 по 18.07.2023, який надає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки відповідач протиправно відмовив у зарахуванні стажу служби позивача.

Розглянувши заяву Національної поліції України від 17.08.2026 (документ сформований в системі “Електронний суд” 14.08.2026) про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Доводи відповідача, зазначені у вказаній заяві не заслуговують на увагу, оскільки відповідач помилково ототожнює момент, коли у позивача виникли передумови для зарахування стажу служби (видання наказів по особовому складу у 2023 та травні 2026 років), з моментом, коли таке його право було безпосередньо порушено та виникли законні підстави для звернення до суду.

Так, офіційне звернення представника позивача із заявою № 13/07-Б про видання наказу щодо зарахування спірного періоду служби в ДБР відбулося 13.07.2026 - одразу після отримання від Державного бюро розслідувань належним чином завірених кадрових документів та копії правоохоронної Присяги. Спір у публічно-правових відносинах між сторонами виник виключно після прийняття Департаментом кадрового забезпечення НПУ рішення про відмову, висловленого в листі № 109440-2026 від 20.07.2026.

З огляду на те, що позивач звернувся до суду з цим позовом 23.07.2026, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України місячний строк звернення за захистом прав у справах щодо проходження публічної служби повністю дотримано, а підстави для залишення позовної заяви без розгляду відсутні.

Оскільки вказана заява відповідача не була вирішена судом окремим процесуальним документом до розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне вирішити її при прийнятті остаточного рішення та відмовити в її задоволенні за безпідставністю.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні заяви Національної поліції України від 17.08.2026 про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Позов ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Національної поліції України щодо відмови у зарахуванні до стажу служби у поліції у календарному обчисленні ОСОБА_1 періоду служби у Державному бюро розслідувань з 01.07.2021 по 18.07.2023.

Зобов`язати Національну поліцію України (01601, м. Київ, вул. Ак. Богомольця, буд. 10, код ЄДРПОУ 40116086) зарахувати до стажу служби у поліції у календарному обчисленні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) період служби у Державному бюро розслідувань з 01.07.2021 по 18.07.2023, який надає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки відповідно до ст. 78 Закону України “Про Національну поліцію” від 02.07.2015 № 580- VIII, про що видати наказ по особовому складу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Ак. Богомольця, буд. 10, код ЄДРПОУ 40116086) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний