Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №420/15495/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/15495/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Гур`євої К.І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд. 3; код ЄДРПОУ 13486010), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення від 24.04.2026 року №951110134651 та зобов`язання вчинити певні дії,-,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд. 3; код ЄДРПОУ 13486010), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385), в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24.04.2026 року №951110134651 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону.

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити з 17.04.2026 року ОСОБА_1 за віком відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону, зарахувавши періоди роботи з 01.08.1991 по 31.08.2005 на посаді фельдшера-нарколога календарно.

стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1065 грн

Ухвалою від 01.06.2026 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

12.06.2026 року (вх. № ЕС65694/26) представником третьої особи до канцелярії суду подано пояснення від третьої особи.

12.06.2026 року (вх. № ЕС65701/26) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позов.

15.06.2026 року (вх. № 66391/26) представником відповідача до канцелярії суду подано про долучення до матеріалів справи.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою, здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії. Головне управління Пенсійного фонду України в донецькій області рішенням від 24.04.2026 року №951110134651 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону, у зв`язку з відсутністю правових підстав. Просить задовольнити позовні вимоги.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, в яких, в обґрунтування правової позиції, зокрема, зазначено, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, та вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-ІУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 та архівних довідок, Позивач працював: з 13.04.1989 по 04.05.1989 на посаді палатної медсестри наркологічного відділення; з 01.08.1991 по 31.08.2005 в Обласній психіатричній лікарні №4 на посаді фельдшера-нарколога.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області зараховано до страхового стажу період роботи з 01.08.1991 по 31.08.2005 на посаді фельдшера-нарколога календарно у подвійному розмірі.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській областііз заявою про призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058).

Однак, за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області рішенням від 13.02.2026 №951110134651 відмовив позивачу у призначенні пенсії у зв`язку з тим, що не зазначено розділ, підрозділ, пункт Списків виробництв, робіт, професій, посад та показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. На виконання вищезазначеного рішення, 17.04.2026 року Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058), надавші всі зазначені в рішенні від 13.02.2026 №951110134651 докази (а саме, довідки із зазначенням розділу, підрозділу, пункту Списків виробництв, робіт, професій, посад та показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу в подвійному розмірі вищевказаного періоду роботи на посаді фельдшера-нарколога, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно з ч.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Щодо правомірності не зарахування до пільгового стажу спірних періодів трудової діяльності позивача, суд зазначає таке.

Так, відповідно до довідки від 04.03.2026 №222, довідки від 04.06.2024 № 552; довідки від червня 2024 року № 551, довідки від 17.02.2022 № 139, ОСОБА_1 працював з 01.08.1991 по 31.08.2005 в Обласній психіатричній лікарні №4 на посаді фельдшера-нарколога.

Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч. 1 ст. 48 КЗпП України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

Згідно пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Суд зазначає, що під час звернення за призначенням пенсії 17.04.2026 позивачем до Пенсійного фонду було надано трудової книжки НОМЕР_2 та довідка від 04.03.2026 №222, довідка від 04.06.2024 № 552; довідка від червня 2024 року № 551, довідка від 17.02.2022 № 139. При цьому, на переконання суду, надані позивачем довідки у повній мірі містили усю необхідну інформацію для підтвердження пільгового періоду трудового стажу, проте відповідач зазначені довідки не врахував з формальних підстав.

Так, відмова відповідача у неврахуванні довідки від 04.03.2026 №222, довідки від 04.06.2024 № 552; довідки від червня 2024 року № 551, довідки від 17.02.2022 № 139, яка видана Обласною психіатричною лікарні №4" є необгрунтованою.

Суд зазначає, що в уточнюючих довідках про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії міститься інформація про періоди роботи, посаду, на підставі чого така посада відноситься до робіт зі шкідливими і важкими умовами праці, тощо.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відмова у призначенні пенсії з зазначених підстав не відповідає принципам співмірності, оскільки несуттєві недоліки призвели до того, що позивачу було відмовлено у пенсійному забезпеченні взагалі.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень мав право провести перевірку достовірності видачі довідки виданої Обласною психіатричною лікарні №4", як і мав право вимагати від зазначених підприємств до оформлення таких довідок, проте такими правами не скористався, а лишив такий тягар на позивача.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що при розгляді заяви про призначення пенсії від 17.04.2026, відповідачем протиправно не враховано спірний період до пільгового стажу роботи позивача, який підтверджений довідками Обласною психіатричною лікарні №4".

Окрім того, на особу не можна перекладати тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у його первинних документах за обліковим стажем та нарахуванням заробітної плати на конкретну посаду, яку використовував позивач у той чи інший період роботи у підприємстві за наявністю належного номера оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, після цього працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свій час неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для офіційного подання заявника його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань про надання пенсії за віком на пільгових умовах

За наведених підстав суд приходить до висновку про необгрунтованість прийнятого рішення Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області від 24.04.2026 року №951110134651щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2. ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 , та наявність підстав для його скасування.

Як наслідок, суд зазначає, що належним та достатнім способом захисту прав позивача є зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 01.08.1991 по 31.08.2005 на посаді фельдшера-нарколога календарно.

Щодо позовних вимог зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області призначити та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 відповідно до п.2. ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання про обрання способу захисту порушеного права позивача суд виходить із такого.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом справ.

Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Отже, вищевказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За таких підстав, виходячи за межі позовних вимог, з метою належного захисту прав позивача, суд приходить до висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву з 17.04.2026 року ОСОБА_1 про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням наведеного, враховуючи задоволення позову, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 75-78, 90, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд. 3; код ЄДРПОУ 13486010), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення від 24.04.2026 року №951110134651 та зобов`язання вчинити певні дії,– задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області від 24.04.2026 року №951110134651 щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2. ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 01.08.1991 по 31.08.2005 на посаді фельдшера-нарколога календарно.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву з 17.04.2026 року ОСОБА_1 про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні, 96 коп.).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 07.09.2026 р.

Суддя О.М. Тарасишина