Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №523/8824/23 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 523/8824/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

04 вересня 2026 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення трудового договору, стягнення невиплаченого середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 523/8824/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення трудового договору, стягнення невиплаченого середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області від 10.06.2022 № 95-ос «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » та вважати поновленою дію трудового договору з 10.06.2022 по 18.04.2023.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 середній заробіток внаслідок призупинення дії трудового договору за період з 10.06.2022 по 18.04.2023 в сумі 211 801,71 грн.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 854,22 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

31.07.2026 представником позивача подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у загальній сумі 60 000,00 грн, а також судовий збір у розмірі 536,80 грн.

В обґрунтування заяви представник позивача зазначає, що під час розгляду спору судами загальної юрисдикції та Одеським окружним адміністративним судом позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу, а саме: 15 000,00 грн у Суворовському районному суді м. Одеси, 23 000,00 грн під час апеляційного перегляду, 15 000,00 грн під час касаційного перегляду та 7 000,00 грн під час розгляду справи Одеським окружним адміністративним судом.

Також заявник зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції ним сплачено судовий збір у розмірі 536,80 грн, що підтверджується відповідним платіжним документом.

Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подало заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких просить відмовити у задоволенні заяви, посилаючись, зокрема, на відсутність, на думку відповідача, належного документального підтвердження витрат, недотримання строків подання доказів, неспівмірність заявлених витрат із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та часткове задоволення позовних вимог.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частин першої та другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Частиною четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та/або значенням справи для сторони.

Згідно з частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Судом встановлено, що представником позивача під час розгляду справи подавалися документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, які містяться в матеріалах справи.

Зокрема, матеріали справи містять договір про надання правничої допомоги від 21.03.2023, документи щодо обсягу та вартості наданих послуг, акти виконаних робіт та документи, що підтверджують оплату відповідних послуг.

Таким чином, доводи відповідача про те, що позивачем взагалі не надано документів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, спростовуються матеріалами справи.

Суд також враховує, що документи щодо витрат, понесених під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, подавалися учасником справи до відповідних матеріалів судових проваджень та наявні в матеріалах справи.

При цьому суд звертає увагу, що сама по собі наявність договору про надання правничої допомоги, актів виконаних робіт, розрахунків та документів про оплату не зумовлює обов`язку суду присуджувати стороні всю заявлену суму витрат.

При визначенні суми витрат, яка підлягає відшкодуванню, суд має врахувати критерії реальності, необхідності та розумності витрат, а також їх співмірність зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, необхідним для їх виконання, значенням справи для позивача та результатом її розгляду.

Судом враховано, що спір стосувався правомірності призупинення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди, розглядався судами різних юрисдикцій та проходив розгляд у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Разом з тим судом враховується, що рішенням від 09.07.2026 адміністративний позов задоволено лише частково, у задоволенні окремих позовних вимог відмовлено.

Крім того, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн, понесені позивачем під час розгляду справи Суворовським районним судом м. Одеси, вже були розподілені судом та присуджені на користь позивача рішенням від 19.02.2025. У зв`язку з цим зазначена сума не може бути повторно присуджена в межах розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

Водночас, оцінюючи заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в сукупності, суд вважає, що їх загальний розмір 60 000,00 грн не відповідає критеріям співмірності та розумності з огляду на фактичний обсяг розгляду справи судом, характер виконаних робіт, часткове задоволення позовних вимог та необхідність дотримання балансу між інтересами сторін.

Зокрема, суд враховує, що частина заявлених витрат була понесена під час розгляду справи судами загальної юрисдикції, провадження в яких у подальшому було припинено у зв`язку з питанням юрисдикції, а також те, що окремі витрати були пов`язані з процесуальними діями, які не зумовлюють обов`язкового відшкодування їх повної вартості за рахунок іншої сторони.

За таких обставин суд дійшов висновку, що справедливим та співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, є 20 000,00 грн.

Такий розмір витрат, на переконання суду, відповідає складності спору, обсягу фактично виконаної роботи, значенню справи для позивача, результату її розгляду та забезпечує необхідний баланс інтересів сторін.

Щодо вимоги про стягнення судового збору у розмірі 536,80 грн. суд зазначає наступне: з матеріалів справи вбачається, що позивачем понесено витрати зі сплати судового збору у зазначеному розмірі, що підтверджується відповідним платіжним документом.

Вказані витрати пов`язані з розглядом справи та не були розподілені судом у рішенні від 09.07.2026.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати, які підлягають відшкодуванню відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Враховуючи результат розгляду справи та те, що рішенням від 09.07.2026 позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору у заявленому розмірі 536,80 грн.

Суд також враховує, що подання відповідачем апеляційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 саме по собі не є перешкодою для вирішення питання про судові витрати шляхом ухвалення додаткового рішення.

Водночас відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі зміни судового рішення або ухвалення нового рішення судом апеляційної чи касаційної інстанції відповідно змінюється розподіл судових витрат.

Отже, у разі зміни судового рішення від 09.07.2026 судом апеляційної або касаційної інстанції питання щодо розподілу судових витрат може бути вирішено відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 241, 242, 246, 252, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 523/8824/23 – задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, 6; код ЄДРПОУ 21295057) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп.

У задоволенні заяви в іншій частині – відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Додаткове рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя Д.К.Василяка