Суд: Львівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: визначення митної вартості товару
Дата: 06 вересня 2026 р.
Справа: №380/4859/26
Суддя: Сидор Наталія Теодозіївна
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №380/4859/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 вересня 2026 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в:
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Львівської митниці, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДМСУ №UA209000/2025/400132/1 від 08.12.2025 про коригування митної вартості товарів;
- зобов`язати Львівську митницю прийняти митну вартість товарів за методом 1 (вартість операції) відповідно до поданих документів;
- зобов`язати Львівську митницю повернути (розблокувати) грошову заставу, внесену (зарезервовану) відповідно до ст. 55 Митного кодексу України у зв`язку зі скасуванням рішення про коригування митної вартості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було заявлено митну вартість товарів за митною декларацією № 25UA209140031492U0 за методом 1 відповідно до ст. 53 Митного кодексу України та подано повний пакет підтверджуючих документів. Натомість, митним органом заявлену митну вартість не прийнято та прийнято спірне рішення про коригування заявленої митної вартості товару, яке, на переконання позивача, є необґрунтованим та прийнятим з порушенням вимог закону.
Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.
Ухвалою судді від 23.03.2026 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 07.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказує, що Львівською митницею було встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, що безпосередньо відображено в оскаржуваному рішенні.
Ухвалою суду від 12.05.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Позивачем в спростування наведених заперечень у відзиві на позовну заяву, подано відповідь на відзив, у якому зазначає, що відповідач не довів належними та допустимими доказами ні недостовірності ціни поставки, ні неможливості застосування методу 1, ні обґрунтованості застосування резервного методу.
Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
05.10.2025 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , як Дистриб`ютором, та компанією «PROFESSIONALЕ COSMETICOS LTDA», як Замовником, укладено контракт про дистрибуцію, за умовами якого Замовник надає Дистриб`ютору право представляти його в питаннях, що стосуються дистрибуції та комерціалізації продукції, яку Замовник виробляє та/або реалізує.
05.10.2025 між сторонами складено рахунок-фактуру №591146 на загальну суму 10580,83 доларів США.
На підставі Контракту від 05.10.2025 та рахунку-фактури №591146 від 05.10.2025 Дистриб`ютор придбав у Замовника товар загальною вартістю 10580,83 доларів США.
05.12.2025 декларант позивача, з метою митного оформлення вказаного товару, подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209140031492U0, за якою було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2025/001042.
Надалі, 05.12.2025 декларант позивача, з метою митного оформлення вказаного товару, подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209140031608U8, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортні товари з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації (товар 1 – засоби для догляду за волоссям, шампуні: Donatti «Biodetox» step 1 – шампунь для волосся …; товар 2 – засоби для догляду за волоссям: Donatti «Biodetox» step 2 – живильна маска для волосся…; товар 3 – розпилювачі ароматичних речовин та аналогічні розпилювачі для гігієнічних цілей: пластиковий клапан 1 л…).
На підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом були подані наступні документи:
- зовнішньоекономічний контракт про дистрибуцію від 05.10.2025;
- рахунок-фактура №591146 від 05.10.2025;
- автотранспортна накладна від 01.12.2025;
- супровідний документ T1 №25PL443020NS057BM2 від 01.12.2025;
- декларація про походження товару №591146 від 05.10.2025;
- платіжна інструкція від 17.11.2025;
- рахунок на оплату транспортних послуг №0312/1 від 03.12.2025 від виконавця договору;
- рахунок на оплату транспортних послуг №97730105-311 від 06.11.2025 від виконавця договору;
- договір транспортно-експедиційного обслуговування від 06.11.2025;
- заявка на перевезення від 01.12.2025;
- авiацiйна вантажна накладна №3 від 25.11.2025;
- картка обліку АТЗ від 04.12.2025.
За наслідками опрацювання поданих документів митний орган надіслав повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.
На вказану вимогу декларантом надіслано такі додаткові документи:
- платіжна інструкція від 21.10.2025 на суму 10580,83 дол. США;
- платіжна інструкція № 1JBKLO8 від 12.08.2024 на суму 20010,21 дол. США на переказ валюти на рахунок транзитного банку, в якій платником зазначена ФОП ОСОБА_2 ;
- договір на транспортування, в якій стороною виступає ФОП ОСОБА_2 ;
- митна декларація №24UA209150010545U5 від 16.09.2024, у якій імпортером зазначена ФОП ОСОБА_2 ;
- платіжна інструкція № 27 від 05.12.2025 року, в якій призначенням платежу зазначено попередню оплату за митне оформлення на рахунок Державної митної служби України.
08.12.2025 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/400132/1, в графі 33 якого було вказано наступні зауваження:
«надана до митного оформлення фактура №591146 від 05.10.2025, не містить печаток уповноважених осіб експортера. Що суперечить вимогам ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999р. Що може свідчити про недостовірність заявлених документів та наявність іншого первинного облікового документа, що ставить під сумнів об`єктивність числових даних, зазначених у таких документах.
У вступній частині Контракту від 05.10.2025 № б/н вказано, що Замовник зацікавлений у виході на литовський ринок (далі - Територія Замовника), проте, у ст.3 цього ж Контракту зазначено, що виконання функцій дистрибуції, наданих Замовнику цим договором, обмежується виключно територією України, тобто Угода містить суперечливі відомості.
Слід відмітити, що загалом, при детальнішому вивченні можна дійти висновку, що у контракті в принципі відсутні підписи сторін, а містяться лише відтиски штампів та факсимільних підписів.
До митного оформлення надано рахунок на оплату витрат на транспортування 0312/1 від 03.12.2025. Розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 374км, а вартість 8000грн. - що становить 21,39 грн/км, відстань по території України 77,6 км, а вартість 4690грн. - що становить 60,43 грн/км). Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 (далі – Методичні рекомендації), визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій «Облік і калькулювання собівартості перевезень» визначено: «Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об`єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального». Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань.
Таким чином, очевидним є факт, що рахунок містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу.
- у вищезазначеному рахунку відсутні відомості про особу, що його виписала, що суперечить вимогам ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999, в якому передбачається що первинний обліковий документ повинен обов`язково містити в тому числі «П.І.Б., особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції»;
- аналогічне зауваження стосується рахунку на авіа перевезення 97730105-311 від 06.11.2025 - угода на здійснення авіа перевезення не засвідчена стороною Замовника.
- Також стаття 5 контракту передбачає, оплата здійснюється у такому порядку 50% аванс 50% після відвантаження товару. Проте такі відомості не надано до митного оформлення тому не можливо перевірити дотримання усіх умов договірних відносини із даною фірмою при виконанні угоди. В інвойсі зазначено умови 100% що суперечить вищезазначеним умовам Ст 6 Контракту, передбачає, що Сторони можуть за взаємною згодою визначати інші умови перед кожною операцією. Наприклад обирати вид транспорту або попередньо узгоджувати вартість перевезення та транспортування. Такі домовленості оформлюються окремими додатками. Проте такі відомості не надано до митного оформлення тому не можливо перевірити дотримання усіх умов договірних відносини із даною фірмою при виконанні угоди.
До митного оформлення надано Заявку на перевезення автомобільним транспортом, яка не засвідчена перевізником. Вартість перевезення вказана у валюті- Дол. США, проте не зазначено курс перерахунку.
Додатково на вимогу митного органу надано:
- документ від 31.10.2025 на суму 10580,83 дол. США на переказ валюти на рахунок транзитного банку для подальшого здійснення оплати за товар (зазначений документ не підтверджує факт отримання платежу продавцем);
- платіжна інструкція на від 12.08.2024 на суму 20010,21 дол. США на переказ валюти на рахунок транзитного банку для подальшого здійснення оплати за товар (зазначений документ не підтверджує факт отримання платежу продавцем) платник ОСОБА_2 ФОП, договір на транспортування ФОП ОСОБА_3 , попередньо оформлена мд –імпортер ФОП ОСОБА_3 - зазначені документи не мають стосунку до даної поставки».
З приводу проведеної процедури консультацій та застосованого методу відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив наступне: «Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III.
Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували:
- товару № 1 слугувала мд № 25UA100100/25/447641 від 14.10.2025 де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 33,59 дол.США за кг.;
- товару № 2 слугувала мд № 25UA100100/25/453472 від 05.12.2025 де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 42.17 за кг. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось».
В подальшому Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2025/001048.
Надалі позивачем було подано скарги від 09.12.2025 та від 11.12.2025 до Львівської митниці щодо скасування рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/400132/1 від 08.12.2025.
Листом Львівської митниці №7.4-2/15-02/13/32039 від 24.12.2025 скаржнику рекомендовано з метою реалізації права на оскарження рішення про коригування митної вартості товарів звернутись із відповідною скаргою до Державної митної служби України.
Державна митна служба України за результатами розгляду скарги ФОП ОСОБА_1 від 13.01.2026 на рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/400132/1 від 08.12.2025 та бездіяльність Львівської митниці листом №15/15-02-02/13/451 від 22.01.2026 повідомила, що така подана з пропущенням строків, визначених частиною першою статті 261 Митного кодексу України, а відповідно таку залишено без розгляду.
Позивач з рішенням про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/400132/1 від 08.12.2025 не погоджується, вважає його протиправним та таким, що суперечить нормам чинного законодавства, тому звернулася до суду з цим позовом про його скасування.
Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі – МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Ч. 2 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Перелік документів, що підтверджують митну вартість, передбачено ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
П.п. 1,2 ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відтак з аналізу вищезазначених норм випливає, що митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадках, передбачених ч.ч. 3,4 ст. 53 МК України, а саме якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари чи у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Разом з тим витребування митним органом додаткових документів має бути обґрунтоване конкретними обставинами та відомостями, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом.
При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 05.02.2019 по справі № 820/1866/15, від 16.07.2020 по справі № 815/324/18.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту передбачені ст. 57 МК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Ч. 2 ст. 57 МК України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Відповідно до ч. 3 ст. 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, декларантом в інтересах позивача з метою декларування та митного оформлення товару подано митну декларацію №25UA209140031608U8.
До декларації декларантом долучено документи на підтвердження заявленої митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний контракт, рахунок-фактуру, автотранспортну накладну, декларацію про походження товару, супровідний документ T1, платіжну інструкцію, рахунки на оплату транспортних послуг від виконавця договору, договір транспортно-експедиційного обслуговування, заявку на перевезення, авiацiйну вантажну накладну, картку обліку АТЗ.
Митним органом сформовано вимогу про подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МК України, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На вимогу митного органу представник позивача подав додаткові документи та просив завершити митне оформлення товару.
За результати розгляду поданих документів відповідач прийняв спірне рішення про коригування митної вартості товарів та оформив картку відмови.
Надаючи оцінку обставинам, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.
Щодо доводів відповідача, що наданий до митного оформлення рахунок-фактура №591146 від 05.10.2025 не містить печаток уповноважених осіб експортера, в рахунку на оплату витрат на транспортування №0312/1 від 03.12.2025 відсутні відомості про особу, що його виписала, що суперечить вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999, рахунок на авіаперевезення №97730105-311 від 06.11.2025 не засвідчений стороною Замовника, то такі зауваження митного органу не стосуються перевірки числових значень заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» сфера його дії поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правової форми і форми власності, на філії та представництва юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.
Рахунок-фактура № 591146 від 05.10.2025 виданий бразильською компанією «PROFESSIONALE COSMETICOS LTDA», а тому вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на неї не поширюються.
Відсутність відомостей про особу, яка виписала рахунок на оплату транспортних послуг №0312/1 від 03.12.2025 не впливає на правильність визначення митної вартості товару, адже інші документи в сукупності підтверджують чисельне значення витрат на транспортування.
Додатково щодо зауважень відповідача про відсутність в рахунку-фактурі №591146 від 05.10.2025 печатки уповноважених осіб експортера та що рахунок на авіаперевезення №97730105-311 від 06.11.2025 не засвідчений стороною Замовника, суд зазначає, що у постанові від 16.04.2019 у справі №815/6698/17 Верховний Суд вказав, що відсутність на специфікаціях до контракту печатки фірми-відправника, відсутності печатки та підпису відповідальної особи на інвойсі не вказують на їх недійсність та не впливають на числові значення складових митної вартості товарів.
Отже, відсутність підпису та печатки експортера/відправника в рахунках по суті не є розбіжностями, оскільки такі документи не носять суперечностей з іншими поданими документами та відсутність підпису та печатки не впливає на можливість або неможливість перевірити числові значення заявленої митної вартості товару.
За таких обставин, вищенаведені зауваження митного органу до поданих до митного оформлення рахунків суд вважає необґрунтованим.
Отже, вищенаведені відповідачем зауваження щодо оформлення рахунків №591146 від 05.10.2025, №0312/1 від 03.12.2025, №97730105-311 від 06.11.2025 не свідчать про недостовірність відомостей щодо митної вартості товару, не впливають на можливість перевірки її числових значень та не можуть вважатися належною і достатньою підставою для коригування заявленої позивачем митної вартості.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості митний орган зазначає, що у вступній частині Контракту від 05.10.2025 вказано, що Замовник зацікавлений у виході на литовський ринок, проте у статті 3 Контракту зазначено, що виконання функцій дистрибуції, наданих Замовнику цим договором обмежується виключно територією України, тобто Угода містить суперечливі відомості. Також відповідач зауважує, що у контракті відсутні підписи сторін, а містяться лише відтиски штампів та факсимільних підписів.
З цього приводу суд зазначає, що такі мотиви не стосуються перевірки числових значень заявленої митної вартості, а змісту згаданого контракту, що знаходиться поза межами повноважень відповідача.
Згаданий контракт не визнавався недійсним, у тому числі нікчемним, або неукладеним у встановленому законом порядку, а тому в силу положень ст.204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину.
Окрім того, суд наголошує, що на законодавчому рівні не визначено форми зовнішньоекономічних договорів (контрактів).
Положення про форму зовнішньоекономічних договорів було затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України №201 від 06.09.2001, який втратив чинність на підставі наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства №1275 від 06.07.2020.
З приводу зауваження відповідача до розбіжностей в умовах оплати товару, а саме, що у статті 5 Контракту передбачено, що оплата здійснюється у порядку 50% - аванс, 50% після відвантаження товару, в той же час в інвойсі №591146 від 05.10.2025 зазначено 100% передоплати, то у постанові Верховного Суду від 29.07.2020 у справі № 420/1709/19 зазначено, що розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.
В постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 815/329/17 Верховний Суд зазначив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені). До того ж обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року по справі № 420/18880/21.
При цьому, в постанові від 11 червня 2019 року по справі № 813/1755/17 Верховний Суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Більше того, декларантом до митного оформлення було надано платіжну інструкцію від 21.10.2025 на суму 10580,83 доларів США, яка відповідає сумі інвойсу №591146 від 05.10.2025.
Щодо зауваження відповідача, що рахунок на оплату витрат на транспортування №0312/1 від 03.12.2025 містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу, то суд вважає за необхідне зазначити, що порядок розрахунків між сторонами визначаються насамперед змістом договору на транспортно-експедиційне обслуговування. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, обов`язків та інших відносин, що не суперечить чинному законодавству. Встановлення цін між сторонами договору відбувається на основі вільної самостійності їх учасників, що надає можливість суб`єкту підприємництва самостійно встановлювати та обраховувати вартість товарів або послуг, окрім випадків державного регулювання цін на певні товари/послуги, у встановленому законодавством порядку та випадках. Крім цього, чинним законодавством не встановлені обмеження щодо мінімальної або максимальної вартості міжнародних перевезень, а тому незгода митниці із ціновим розрахунком транспортних витрат не може бути підставою для подальшого коригування митної вартості товару.
Окрім того, Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 65 від 05.02.2001 носять рекомендаційний характер та не є обов`язковими для застосування суб`єктами господарювання під час здійснення своєї підприємницької діяльності.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 814/2980/15.
З приводу зауваження відповідача до відсутності у заявці на перевезення курсу перерахунку та що така не засвідчена перевізником, то суд зазначає наступне.
Заявка на перевезення не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару. Також варто зазначити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до договору. Частини 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України не визначають заявку на перевезення документом, що обґрунтовує заявлену митну вартість та повинен безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю.
Аналогічна позиція щодо вимагання від імпортерів надання заявки на перевезення висловлена Верховним Судом у постанові від 16.11.2018 у справі №813/1012/17 зокрема вказано, що « … серед документів, перелічених у ч. 2 ст. 53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки така заявка не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість», тому вимога про її надання є безпідставною».
З приводу зауваження відповідача, що документ від 31.10.2025 на суму 10580,83 доларів США на переказ валюти на рахунок транзитного банку для подальшого здійснення оплати за товар не підтверджує факт отримання платежу продавцем, то проведення міжнародного банківського переказу, зокрема із використанням транзитного банку, не свідчить про відсутність факту оплати продавцю та сам по собі не спростовує здійснення платежу.
Крім того, відповідачем не наведено жодних доказів того, що спірні кошти не були зараховані продавцю або що оплата за поставлений товар фактично не відбулася. Саме лише посилання на те, що платіжний документ підтверджує переказ коштів на рахунок транзитного банку, а не безпосередньо на рахунок продавця, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність заявленої митної вартості чи неподання документів, що підтверджують її складові.
Щодо твердження відповідача про те, що надані декларантом платіжна інструкція від 12.08.2024 на суму 20010,21 доларів США щодо переказу валютних коштів на рахунок транзитного банку, договір на транспортування, стороною якого є ФОП ОСОБА_2 та попередньо оформлена митна декларація, в якій імпортером зазначена ФОП ОСОБА_2 , не стосуються спірної поставки, суд зазначає, що наведені документи були подані декларантом виключно з інформаційною метою.
При цьому декларант не зазначав ці документи як такі, що підтверджують числові значення складових митної вартості спірної поставки. Відтак сам по собі факт їх неналежності до спірної поставки не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості та не може бути підставою для її коригування.
Щодо наявності у відповідача правових підстав для надіслання вимог про надання додаткових документів, суд зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Натомість відповідач витребував документи, що вже були надані на підтвердження складових митної вартості.
Суд також зазначає, що відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 29.01.2019 у справі №815/6827/17.
Суд встановив, що відповідачем під час запитування додаткових документів не було повідомлено позивачу, які саме підстави послугували причиною для запитування додаткових документів, а направлено запит про надання повного переліку документів, що передбачений частиною третьою статті 53 МК України.
3 цього приводу суд звертає увагу, в першу чергу, на те, що Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 по справі №804/4365/16 сформував правовий висновок щодо протиправності вимог митних органів надавати всі документи, передбачені частиною третьою статті 53 МК України.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога надати всі документи за загальним переліком, безвідносно їхньої релевантності в кожному конкретному випадку, є безпідставною та такою, що направлена на позбавлення декларанта можливості надати документи, які б стосувалися дійсних зауважень митного органу. Вимога із загальним переліком документів та без зазначення конкретних сумнівів митного органу може мати тільки одну мету - створення формальних підстав для відмови у визнанні митної вартості.
Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що позивачем до митного оформлення подано достатньо документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються). Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору. Твердження відповідача щодо того, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджуються числові значення митної вартості є неконкретизованим та безпідставним.
Крім того, відповідно до п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, посилання на використання цінової інформації ЄАІС у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Проте, в оскаржуваному рішенні, крім номеру та дати митної декларації, на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо не наведено.
За правилами ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 МК України). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. 2 ст. 64 МК України).
Отже, відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів.
Встановлені судом обставини справи свідчать про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме коригування митної вартості шляхом прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/400132/1 від 08.12.2025 про коригування митної вартості товарів;
А тому, як наслідок, вищезазначене рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.
Поряд з цим, заявлені позивачем вимоги про зобов`язання відповідача прийняти заявлену позивачем митну вартість за першим методом та повернути із Державного бюджету на користь позивача грошову заставу, не підлягають задоволенню, оскільки, на переконання суду, вчинення таких дій віднесено до дискреційних повноважень відповідача, а тому суд не має підстав для зобов`язання відповідача вчинити такі дії.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача прийняти заявлену позивачем митну вартість за першим методом, то за змістом статей 51, 54 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу, тоді як контроль правильності її визначення покладено виключно на митний орган.
Отже, прийняття рішення щодо можливості застосування основного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) здійснюється митним органом під час реалізації повноважень, визначених Митним кодексом України, що передбачає аналіз поданих до митного оформлення документів, а саме чи використані декларантом відомості підтверджені документально, чи визначені кількісно і чи такі є достовірними та/або чи наявні усі складові митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні.
Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2020 року у справі № 803/242/16 зазначив, що у разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі №804/6331/17.
Щодо позовної вимоги зобов`язати Львівську митницю повернути (розблокувати) грошову заставу, внесену (зарезервовану) відповідно до ст.55 Митного кодексу України у зв`язку зі скасуванням рішення про коригування митної вартості, то частиною 3 статті 301 МК України передбачено, що помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643 (далі – Порядок №643) передбачено, що повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення.
Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною 5 статтею 301 МК України, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.
Пунктами 4, 5 розділу ІІІ Порядку № 643 визначено, що після надходження до митниці Держмитслужби заяви, поданої за допомогою засобів ІТС Держмитслужби в електронній формі, автоматично після перевірки засобами антивірусного захисту інформації вноситься до Реєстру опрацювання заяв на повернення (далі - Реєстр), який ведеться за допомогою засобів АСМО. Заяву платника, внесену до Реєстру, розглядають відповідні структурні підрозділи митниці Держмитслужби, за визначенням керівника митниці. Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету та відсутність у нього податкового боргу за допомогою засобів АСМО. Співробітник Підрозділу до Реєстру вносить дату сплати і реквізити, за якими кошти перераховано до бюджету (код класифікації доходів бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код за ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім`я якого відкрито рахунок, та МФО Казначейства).
Відтак, законодавством детально визначено механізм повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених до бюджету митних платежів. При цьому, повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові №804/10955/15 від 19 листопада 2019 року.
Зважаючи на наведене, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України.
Таким чином, встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, тоді як відповідач всупереч встановленому ч. 1 ст. 77 КАС України обов`язку доказування правомірності рішення про коригування митної вартості та картки відмови не довів, а відтак останні підлягають скасуванню, а позов задоволенню.
Відповідно до положень статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в :
позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, будинок 1; код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язати вчинити дії – задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/400132/1 від 08.12.2025.
В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяСидор Н.Т.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua