Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №380/10306/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 рокусправа № 380/10306/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) з вимогами:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом виключення відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 та відомостей про перебування у розшуку.

Ухвалою суду від 26.05.2026 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки, подано уточнену позовну заяву, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом виключення відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 та відомостей про перебування у розшуку.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що у застосунку «Резерв+» позивач виявив недостовірні відомості про порушення ним правил військового обліку та перебування у розшуку у зв`язку з неприбуттям за повісткою до ТЦК та СП. З метою усунення цих відомостей представник позивача звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявами, адвокатським запитом і скаргою, однак відповідачі відмовилися виключити спірні відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Позивач вважає, що після спливу строків, передбачених статтею 38 КУпАП, відсутні правові підстави для подальшого ведення провадження у справі про адміністративне правопорушення, а також для збереження в Реєстрі інформації про порушення правил військового обліку та статус «у розшуку». Крім того, представник позивача зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не складалися і не виносилися, а тому внесення відповідних відомостей до Реєстру є протиправним. У зв`язку з цим просить суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 03.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі. Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.

Відповідач позов не визнав, 22.06.2026 за вх.№53895 від представника ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що позивачу було здійснено оповіщення шляхом направлення повістки рекомендованим поштовим відправленням на зареєстроване/задеклароване місце проживання. У разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку резервіст або військовозобов`язаний вважається належним чином оповіщеним про виклик до районного (міського) ТЦК у разі проставлення у поштовому повідомлення, зокрема, відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку. Позивач у вказаний строк та визначене місце у повістці №А/3478-32 від 16.04.2025, яка була скерована йому, до ТЦК та СП на 30.04.2025 о 08:30 год. не з`явився, поважності неприбуття не вказав, жодних доказів не надав, чим порушив п. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Вважає, що позивач помилково ототожнює внесення відомостей до Реєстру з притягненням до адміністративної відповідальності. Внесення інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється відповідно до вимог законодавства про військовий обов`язок та ведення військового обліку. Сам по собі факт внесення до Реєстру певних відомостей про військовозобов`язаного не є рішенням про притягнення особи до адміністративної відповідальності та не замінює постанову у справі про адміністративне правопорушення. Твердження позивача про те, що для внесення відповідних відомостей обов`язково повинна існувати постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, вважає таким, що не ґрунтується на вимога закону. Просить у задоволенні позову відмовити.

29.06.2026 за вх.№56211 від представника позивача надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування відповіді на відзив представник позивача зазначив, що доводи відповідача є необґрунтованими, оскільки позивач не був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 : повістка № А/3478-23 від 16.04.2025 була передана оператору поштового зв`язку лише 30.04.2025 о 16:17, тобто після визначеного часу прибуття, що унеможливлювало її отримання та виконання. Також представник позивача вказав, що Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» не передбачає внесення до Реєстру окремих відомостей про «неприбуття за повісткою», а відомості про притягнення до адміністративної відповідальності можуть вноситися лише за наявності протоколу та/або постанови у справі про адміністративне правопорушення. Стосовно позивача такі документи не складалися і постанова не виносилася, що підтверджується відповідями ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім того, представник позивача зазначив про сплив строків давності, передбачених ч. 7 ст. 38 КУпАП, оскільки днем виявлення порушення є 09.06.2025, а на момент подання позову сплив як тримісячний, так і граничний річний строк накладення адміністративного стягнення. Окремо наголошено, що відповідач неправильно визначив предмет спору як вимогу про скасування наказу, хоча позов стосується виключно визнання протиправними дій щодо внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку та перебування у розшуку, а також зобов`язання виключити ці відомості. Представник позивача також звернув увагу на подання відповідачем відзиву з пропуском встановленого судом процесуального строку без заяви про його поновлення, у зв`язку з чим просив суд не враховувати відзив як належний процесуальний документ та задовольнити позов у повному обсязі.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п`ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

Згідно з інформацією у військово-обліковому документі Резерв+ сформованого 17.02.2026, ОСОБА_1 , є військовозобов`язаним; ТЦК та СП: ІНФОРМАЦІЯ_3 (Броди); звання: солдат; номер в реєстрі Оберіг 010520254006267600024; ВОС 600543; Електронних обчислювальних машин, Оператор; Дані уточнено вчасно, дата уточнення даних 09.07.2024; Причина звернення до Нацполіції: не прибули за повісткою до ТЦК та СП, дата звернення 09.06.2025. Також наявний запис «Порушення правил військового обліку».

Представником позивача було скеровано заяву вих. 26/02/17 від 17.02.2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване 09.06.2025 щодо ОСОБА_1 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП (за спливом строків давності) та внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо усунення статусу «У розшуку».

З метою з`ясування стану розгляду заяви вих. 26/02/17 від 17.02.2026 представником позивача було додатково направлено адвокатський запит вих. 26/03/10 від 10.03.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Листом від 24.03.2026, ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив представника позивача, що ОСОБА_1 є порушником згідно ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки не з`явився з повісткою про виклик до ТЦК та СП. Повідомлено, що на даний момент, позивач повинен з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Листом від 27.03.2026, ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив представника позивача про те, що припинення порушення військового обов`язку зазначеного у Реєстрі, а саме не прибуття за повісткою, можливе лише після усунення порушення, тобто після особистого прибуття позивача для уточнення даних, а також для складання протоколу у відповідності до ст. 254 КУпАП та оформлення матеріалів адміністративної справи. Зазначено, що після з`ясування усіх обставин вчинення адміністративного правопорушення, матеріали адміністративної справи будуть розглянуті з дотриманням вимог ст.ст. 38, 247, 268, 280, 283, 284, 285 КУпАП.

Представником позивача також було подано скаргу від 02.04.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_5 на бездіяльність працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не розгляду заяви по суті та не внесення змін до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Листом від 05.05.2026 за №1159/9/6002, ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомив представника позивача, що оскільки позивач станом на 05.05.2026 до ТЦК та СП не прибув для складання протоколу про адміністративне правопорушення і відповідно справа про адміністративне правопорушення не розглядалась. Враховуючи зазначене, позивачу необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_7 для складання протоколу про закриття справи про адміністративне правопорушення.

Вважаючи протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

При вирішенні спору, суд виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначені Законом України від 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі – Закон № 1951-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1951-VIII єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів – інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Згідно з частинами 8, 9 статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Частиною 1 статті 7 Закону № 1951-VIII встановлено вичерпний перелік персональних даних, які можуть вноситися до Реєстру. Згідно з пунктом 20-1 частини 1 статті 7 цього Закону до таких відомостей зокрема належать дані про притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП із зазначенням дати, номера та короткого змісту відповідного протоколу та/або постанови.

Таким чином, на нормативному рівні законодавець прямо передбачив, що відомості, які можуть міститися у Реєстрі стосовно адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, мають ґрунтуватися саме на факті притягнення особи до адміністративної відповідальності, підтвердженому відповідним протоколом та/або постановою органу, уповноваженого розглядати такі справи.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтями 210, 210-1, 211 цього Кодексу. Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники таких територіальних центрів.

За приписами статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою. У свою чергу, статтею 283 КУпАП визначено, що, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову у справі.

Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, визначені статтею 279-9 КУпАП з урахуванням вимог статей 258, 276, 277, 283, 285, 299 КУпАП. У будь-якому випадку зазначені норми передбачають обов`язок органу (посадової особи), правомочного розглядати справу про адміністративне правопорушення, повідомити особу про розгляд такої справи та забезпечити їй можливість реалізувати передбачені законом процесуальні права; за результатами розгляду виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до пункту 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі – Порядок № 560), повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу може бути надіслана зазначеними органами засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних.

За приписами пункту 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки є: 1) у разі вручення повістки – особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку – день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за відповідною адресою.

Щодо доводів позивача про сплив строків притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП.

Відповідно до частини 9 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

За пунктом 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, у самому Реєстрі/«Резерв+» датою звернення/виявлення вказано 09.06.2025, тобто саме із зазначеної дати відповідач, як орган ведення Реєстру, фіксує виявлення ним обставин, які він пов`язує з порушенням позивачем правил військового обліку. Отже, граничний тримісячний строк з дня виявлення такого правопорушення сплив, а граничний річний строк з дня його ймовірного вчинення (09.06.2025) – 09.09.2025.

Після спливу зазначених строків відповідач втрачає повноваження на ініціювання та продовження притягнення до адміністративної відповідальності за цією подією та, відповідно, не може обґрунтовувати подальше підтримання обмежувальних/каральних позначок у Реєстрі посиланням на нібито наявне адміністративне правопорушення. Мотивована заява представника позивача про закриття справи у зв`язку із спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності та виправлення відомостей у Реєстрі надіслана відповідачу представником позивача після спливу граничних строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП.

Таким чином, з 09.09.2025 (а у будь-якому випадку – з 09.06.2026) подальше підтримання у Реєстрі позначки «Порушення правил військового обліку», заснованої виключно на обставинах, які могли б кваліфікуватися як правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП, є неможливим та незаконним, оскільки суперечить принципам правової визначеності, добросовісності адміністративної діяльності та пропорційності адміністративного втручання.

Доводи відповідача про те, що відповідні позначки у Реєстрі формуються «автоматично», суд відхиляє з огляду на те, що внесення даних до Реєстру є результатом реалізації повноважень уповноваженими посадовими особами та має здійснюватися виключно у передбаченому законом порядку. Автоматичне формування відмітки без внесення відповідних відомостей уповноваженою посадовою особою та без визначеної законом правової підстави не звільняє орган ведення Реєстру від обов`язку діяти законно та доводити правомірність внесених даних, і не є самостійною правовою підставою для застосування обмежувальних позначок.

Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 460/3892/23, у якій сформульовано висновок про те, що внесення суб`єктом владних повноважень до інформаційної системи відомостей, які створюють для особи негативні правові наслідки, повинно ґрунтуватися виключно на належно оформлених юридичних підставах, а сам факт автоматичного формування записів не звільняє відповідний орган від обов`язку довести правомірність своїх дій. Така позиція кореспондується із суспільно значущою судовою практикою адміністративних судів у аналогічних та суміжних спорах, зокрема рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 у справі № 620/12487/25 та рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі № 120/6833/25, якими визнано протиправними дії ТЦК та СП щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку без притягнення особи до адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку та зобов`язано виключити такі дані з Реєстру.

Окремо суд зазначає таке щодо не розгляду відповідачем по суті заяви представника позивача щодо виключення відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулюються Законом України № 393/96-ВР «Про звернення громадян».

Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, – невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Як встановлено судом, відповідач отримав мотивовану заяву представника позивача від 17.02.2026, а отже був зобов`язаний надати відповідь. Однак у встановлений законом строк відповіді надано не було, жодних дій для врегулювання ситуації відповідач не вчинив. Такі обставини свідчать про протиправну бездіяльність відповідача у розумінні пункту 1 частини першої статті 19 КАС України та частини другої статті 19 Конституції України.

Доводи, викладені у відзиві про те, що позивач не звертався у спосіб, визначений статтею 279-9 КУпАП (особисто або через електронний кабінет), суд відхиляє, оскільки спосіб подання заяви, передбачений статтею 279-9 КУпАП, стосується випадків подання заяви про не оспорювання вчинення адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності. У спірних правовідносинах позивач подав не таку заяву, а звернення з вимогою закрити справу про адміністративне правопорушення у зв`язку зі спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності та виправити недостовірні відомості у Реєстрі, що відноситься до правового регулювання Закону України «Про звернення громадян» та Закону № 1951-VIII, які не обмежують способи подання таких звернень виключно особистим прийомом або електронним кабінетом.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд дійшов висновку, що заяву представника позивача належним чином не розглянуто, наведеним аргументам та долученим документам не надана оцінка, а за наслідками розгляду заяви не прийнято рішення щодо внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України, або ж відсутності підстав для їх внесення, звівши відповідь до формальної.

При цьому, з огляду на те, що заява представника позивача не була розглянута по суті заявлених у ній вимог та відповідачем не було надано належної оцінки наведеним у ній аргументам і долученим документам, суд приходить висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання відповідача повторно розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 17.02.2026 про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом виключення відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 та відомостей про перебування у розшуку, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

На законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідачів, безпосередньо внести відомості про позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення з військового обліку є передчасними, а відтак у їх задоволенні слід відмовити.

Виходячи з встановлених фактичних обставин справи, враховуючи норми чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини та межі заявлених позовних вимог, суд з урахуванням статей 9 та 245 КАС України та з метою повного захисту порушеного права позивача вважає, що позов належить задовольнити частково у спосіб визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у нерозгляді заяви ОСОБА_1 від 17.02.2026 по суті щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та з метою належного захисту прав позивача слід зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.02.2026 щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу, проте згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї відмови.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Розподіл судових витрат суд здійснює за правилами ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у нерозгляді по суті заяви ОСОБА_1 від 17 лютого 2026 року щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 17 лютого 2026 року про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 532,48 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Наталія Іванівна