Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №380/6902/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 рокусправа № 380/6902/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у розмірі 25 000 гривень щомісячно за період з 03 липня 2023 року по 31 грудня 2024 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у розмірі 25 000 гривень щомісячно за період з 03 липня 2023 року по 31 грудня 2024 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» за період з липня 2023 року по день фактичної виплати додаткової грошової винагороди;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у період з 15 грудня 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період сум грошової допомоги для оздоровлення, премій, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 на відповідні тарифні коефіцієнти, тобто без врахування положень п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції, чинній з 29.01.2020);

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 15 грудня 2022 року по 19 травня 2023 року, а також виплачених за вказаний період сум грошової допомоги для оздоровлення, премій, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти та провести їх виплату із урахуванням раніше виплачених сум з одночасною компенсацією втрати частини доходів у зв`язку з порушення встановлених строків їх виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Позивач т обгрунтовує позовні вимоги тим, що він з 15.12.2022 по 16.01.2026 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 навчальний батальйон матеріально технічного забезпечення НОМЕР_5 Навчального центру Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного ) на посадах командиру взводу – викладача навчального взводу навчальної роти підготовки фахівців тилового забезпечення та викладача – начальника служби РХБ захисту циклової комісії загальновійськових дисциплін (зарахований до списків особового складу частини наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №346 від 15.12.2022). Станом на день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 додаткової грошової винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», капітану ОСОБА_1 , який на той час перебував на посаді викладача – начальника служби РХБ захисту циклової комісії загальновійськових дисциплін і залучався до проведення підготовки та навчання персоналу, за період з 03.07.2023 по 31.12.2024, не було виплачено. Така грошова винагорода виплачувалась йому лише починаючи з 01.01.2025. Окрім того, як слідує з довідки доходи, виданої капітану ОСОБА_1 при звільненні, на час виключення зі списків військової частини йому здійснювався обрахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року, що є неправомірним.

Відповідач подав відзив на позов, у якому позов не визнав. Зазначив, що відповідно до підпункту «б» пункту 2 Переліку навчальних військових частин (навчальних центрів, навчальних військових частин, навчальних підрозділів, шкіл підготовки) та посад керівного та інструкторсько-викладацького складу, яким виплачується додаткова винагорода у розмірі від 15 000 грн до 30 000 грн, затвердженим Міністром оборони України від 25.10.2023 №2963/ДСК (зі змінами, внесеними телеграмою Департаменту соціального забезпечення МОУ №220/13/2041/ДСК від 24.04.2024 (телеграма начальника ГШ ЗСУ від 07.05.2024 №4173/С/ДСК)), для НОМЕР_5 Навчального центру (усі військові частини центру) серед посад інструкторсько-викладацького складу циклових комісій (циклів, відділень, груп підготовки) посад осіб офіцерського складу передбачено посаду «викладач циклової комісії», для якої розмір додаткової винагороди становить 25 000 гривень. Посади «викладач – начальник служби РХБ захисту циклової комісії» вказаним Переліком не передбачено. Порядок нарахування та виплати грошової винагороди інструкторсько викладацькому складу циклової комісії загальновійськових дисциплін військової частини НОМЕР_1 здійснюється з урахуванням вимог рішення Міністра оборони України №292/УД від 29.11.2023. Відповідно до пункту 1 вказаного Рішення визначено забезпечити виплату з 01 червня 2023 року додаткової винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, визначені у Переліку та залученим до проведення підготовки та навчання персоналу з дня початку проведення підготовки у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) до дня її завершення. Додаткову винагороду виплачувати незалежно від кількості проведених занять керівним та інструкторсько-викладацьким складом за час здійснення підготовки персоналу. Відповідно до пункту 2 вказаного Рішення виплату додаткової винагороди (у встановлених Переліком розмірах) здійснювати керівному та інструкторсько викладацькому складу, які залучаються (залучалися) до проведення підготовки у навчальних військових частинах, з дня вступу до виконання обов`язків за посадою, у тому числі й у разі тимчасового виконання обов`язків за посадою, до дня звільнення від виконання обов`язків за посадою, за якою встановлена виплата додаткової винагороди. У зв`язку з численними скаргами щодо не виплати деяким військовослужбовцям додаткової винагороди інструкторсько-викладацькому складу та з надходженням рапорту від начальника циклової комісії загальновійськових дисциплін, військова частина НОМЕР_1 зверталася до командування військової частини НОМЕР_6 (за підпорядкованістю) (вих.№240 від 09.02.2024 року) аби остання направила лист до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України про внесення змін до Окремого доручення МОУ від 24.10.2023 №2963/дск підпункту «б» пункту 2 (184 Навчальний центр (усі війкові частини центру)) Переліку, доповнивши його наступними посадами, а саме: викладач – начальник інженерної служби; викладач – начальник служби РХБ захисту; викладач – начальник служби пожежної безпеки; викладач – начальник зв`язку і викладач – начальник фізичної підготовки та спорту. Оскільки дані викладачі циклової комісії загальновійськових дисциплін, які належать до інструкторсько-викладацького складу військової частини НОМЕР_1 , відповідно до своїх штатно-посадових обов`язків залучаються до підготовки та навчання персоналу (курсантів), а поряд з цим виконують обов`язки начальників служб за вказаними напрямками. Таким чином, Військовою частиною НОМЕР_1 були вжиті всі необхідні заходи для належного дотримання норм чинного законодавства України в частині виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, недопущення соціальної напруженості та встановлення справедливості у виплаті додаткової винагороди інструкторсько-викладацькому складу.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (частина третя статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»). Кабінетом Міністрів України 30 серпня 2017 року прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» ( далі - Постанова № 704). Постановою № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. 21.02.2018р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (набрала чинності 24.02.2018 року), якою до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 внесено зміни. Внаслідок вказаних змін пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14". Отже, із запровадженням означених змін із пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 виключено вимогу щодо обрахування посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями виходячи із розрахункової величини «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року)», вказавши цю розрахункову величину як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року». Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови №704. Відповідно до Правил підготовки проєктів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою кабінету Міністрів України від 06 вересня 2005 р. № 870 «Про затвердження Правил підготовки проєктів актів Кабінету Міністрів України» дія нормативного акта поновлюється шляхом прийняття відповідного акта або із зазначенням в тексті акта про визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України, чи про його скасування. Разом з тим постановою Верховного Суду України від 11.02.2021 у справі № 200/3757/20-а викладена правова позиція, що згідно з постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим званням), як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом саме на 01.01.2018. З огляду на викладене, вважає, що згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що Відповідачем у відзиві на позовну заяву жодним чином не заперечено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 (далі – Постанова №168) та наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі – Порядок №260) капітан ОСОБА_1 мав право на отримання щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі від 15 000 до 30 000 гривень за період з 03 липня 2023 року по 31 грудня 2024 року. Аналіз посадової інструкції викладача – начальника служби РХБ захисту циклової комісії загальновійськових дисциплін, затвердженої наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.03.2020 №122-АД (далі – Посадова інструкція), доводить, що вказана посада за своїми кваліфікаційними характеристиками, функціональністю, організаційним і структурним рівнем підрозділу, підпорядкуванням та тарифним розрядом відповідає посаді «викладач циклової комісії», передбаченої підпунктом «б» пункту 2 Переліку. Вказаний аргумент Позивача також жодним чином у відзиві на позовну заяву Відповідачем не заперечується. До спірних відносин належить застосувати пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу – Закону України «Про Державний бюджет на 2022 рік» та Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік», із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік). Дії відповідача щодо неврахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, починаючи з 15.12.2022 – станом на січень 2022 року, а з 01.01.2023 по 19.05.2023 станом на січень 2023 року як розрахункових величин при виплаті вищевказаних видів грошового забезпечення є протиправними, а тому ефективним способом відновлення порушеного права ОСОБА_2 на отримання належного грошового забезпечення є визначення військовій частині НОМЕР_1 зобов`язання вчинити кореспондуючі цьому праву дії.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач з 15.12.2022 по 16.01.2026 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 навчальний батальйон матеріально технічного забезпечення НОМЕР_5 Навчального центру Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного ) на посадах командира взводу – викладача навчального взводу навчальної роти підготовки фахівців тилового забезпечення та викладача – начальника служби РХБ захисту циклової комісії загальновійськових дисциплін (зарахований до списків особового складу частини наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №346 від 15.12.2022).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №16 від 16.01.2026 капітана ОСОБА_1 , призначеного наказом Начальника Генерального штабу ЗСУ №46 від 11.01.2026 на посаду офіцера відділу запобігання вчиненню, виявлення і припинення правопорушень військової частини НОМЕР_7 , з 16.01.2026 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та знято зі всіх видів забезпечення.

19.01.2026 з метою з`ясування всіх обставин справи мною було надіслано до військової частини НОМЕР_1 адвокатський запит №01/19-01/26 щодо надання документів та здійснення нарахування та виплату капітану ОСОБА_3 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 25 000 гривень щомісячно за період з 03.07.2023 по 31.12.2024 та здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення, інших отриманих ним за період служби виплат, які розраховані з урахуванням посадового окладу, за період з 15.12.2022 по 19.05.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні від 30.08.2017 №704 з одночасною компенсацією втрати частини доходів у зв`язку з порушення встановлених строків їх виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

02.03.2026 на адресу позивача надійшла відповідь військової частини НОМЕР_1 від 17.02.2026 №81/ВихЗПІ, у якій відмовлено здійснювати нарахування та виплату позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у розмірі 25 000 гривень щомісячно за період з 03.07.2023 по 31.12.2024 під час проходження ним військової служби на посаді викладача начальника служби РХБ захисту циклової комісії загальновійськових дисциплін та перерахунок грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року.

Отже, позивачу за період з 03.07.2023 по 31.12.2024 не було виплачено додаткової грошової винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Окрім того, на час виключення зі списків військової частини йому здійснювався обрахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року, що позивач вважає неправомірним.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно з абзацами першим, другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

Статтею 9-2 Закону № 2011-XII визначено, що під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова № 168) установлено, що на період дії воєнного стану для військовослужбовців передбачена виплата додаткової винагороди.

09.08.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 836 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, яка набрала чинності з дня її опублікування (11.08.2023) та застосовується у частині виплати додаткової винагороди з 01.06.2023.

Так, Постанову № 168 доповнено п.1-1, відповідно до якого установлено, що на період воєнного стану: військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі від 15000 до 30000 гривень з урахуванням їх рівня підготовки (кваліфікації) пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу в розрахунку на місяць відповідно до переліку посад керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), затвердженого керівниками відповідних міністерств та державних органів. Розмір додаткової винагороди за конкретними категоріями посад керівного та інструкторсько-викладацького складу затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням заінтересованих центральних органів виконавчої влади та державних органів.

Постановою Кабінету Міністрів України Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 від 15.09.2023р. № 1001, яка набрала чинності з дня її опублікування (20.09.2023) та застосовується в частині виплати додаткової винагороди з 01.06.2023, абз.6 п.1-1 Постанови № 168 викладено в такій редакції: Розмір додаткової винагороди за категоріями посад керівного та інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) встановлюється згідно з додатком, а Постанову № 168 доповнено додатком такого змісту: Розміри додаткової винагороди за категоріями посад керівного та інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах). При цьому, у зазначеному додатку до Постанови № 168 розміри додаткової винагороди визначені залежно від категорії посад, зокрема, 30000 грн. - особи, які обіймають посади інструкторсько-викладацького складу (тимчасово виконують обов`язки за посадами) навчальних підрозділів (навчальний взвод, навчальна рота (батарея), відділ, відділення, навчальний курс, школа); особи, які обіймають посади начальників (заступників) або керівників (заступників) циклових комісій (груп підготовки).

Наказом Міністра оборони України «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 25.01.2023 № 44, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 № 177/39233, затверджено Зміни до Порядку № 260, та доповнено Порядок новим розділом такого змісту: «ХХХV. Виплата додаткової винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу під час воєнного стану (особливого періоду)».

На період дії воєнного стану військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в розмірах від 15000 до 30000 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу).

Розмір додаткової винагороди за конкретними категоріями посад керівного та інструкторсько-викладацького складу затверджується Кабінетом Міністрів України. Перелік навчальних військових частин (навчальних центрів, навчальних підрозділів), а також посад керівного та інструкторсько-викладацького складу (далі - Перелік) затверджується Міністром оборони України.

Виплата додаткової винагороди здійснюється керівному та інструкторсько-викладацькому складу, який залучається (залучався) до проведення підготовки у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) (далі - навчальні військові частини):

з дня початку проведення підготовки у навчальних військових частинах до дня її завершення, незалежно від кількості проведених занять керівним та інструкторсько-викладацьким складом за час здійснення підготовки персоналу;

з дня вступу до виконання обов`язків за посадою, у тому числі й у разі тимчасового виконання обов`язків за посадою, до дня звільнення від виконання обов`язків за посадою, за якою встановлена виплата додаткової винагороди. У разі допущення військовослужбовця до тимчасового виконання обов`язків за посадою, визначеною у Переліку, яка передбачає виплату додаткової винагороди в менших або більших розмірах, виплата такої винагороди здійснюється в розмірі, встановленому за посадою, що тимчасово виконується;

з дня початку виконання завдань, пов`язаних з підготовкою та навчанням особового складу (підрозділів), військовослужбовцям, направленим у службові відрядження для виконання цих завдань, до дня закінчення їх виконання, у розмірах, встановлених Переліком.

Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказу командира військової частини, командирам військових частин - на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.

Підтвердження проведення підготовки у навчальних військових частинах здійснюється на підставі таких документів: розпорядження на здійснення підготовки; наказу командира навчальної військової частини про організацію проведення підготовки; розкладу занять; журналу обліку бойової підготовки; плану-конспекту проведення занять; відомості визначення індивідуальної оцінки та обліку результатів виконання вправ стрільб (водіння); оціночної відомості виконання нормативів з предметів навчання.

Із аналізу наведених правових норм слідує, що право на таку винагороду мають військовослужбовці, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) та які залучається (залучався) до проведення підготовки у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах).

При цьому, підтвердженням проведення підготовки у навчальних військових частинах слугують розпорядження на здійснення підготовки; накази командира навчальної військової частини про організацію проведення підготовки; розклади занять; журнали обліку бойової підготовки; плани-конспекти проведення занять; відомості визначення індивідуальної оцінки та обліку результатів виконання вправ стрільб (водіння); оціночної відомості виконання нормативів з предметів навчання.

Додатком до Постанови № 168 встановлено розміри додаткової винагороди за категоріями посад керівного та інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), зокрема для осіб, які обіймають посади інструкторсько-викладацького складу (тимчасово виконують обов`язки за посадами) циклових комісій (циклів, відділень, груп підготовки) (за типом кафедри у вищих військових навчальних закладах) розмір такої винагороди становить 25000,00 грн на місяць.

Так, як стверджує відповідач, Перелік навчальних військових частин (навчальних центрів, навчальних військових частин, навчальних підрозділів, шкіл підготовки) та посад керівного та інструкторсько-викладацького складу, яким виплачується додаткова винагорода у розмірі від 15 000 грн до 30 000 грн, затверджено Міністром оборони України від 25.10.2023 №2963/ДСК (зі змінами, внесеними телеграмою Департаменту соціального забезпечення МОУ №220/13/2041/ДСК від 24.04.2024 (телеграма начальника ГШ ЗСУ від 07.05.2024 №4173/С/ДСК)), для 184 Навчального центру (усі військові частини центру) серед посад інструкторсько-викладацького складу циклових комісій (циклів, відділень, груп підготовки) посад осіб офіцерського складу передбачено посаду «викладач циклової комісії», для якої розмір додаткової винагороди становить 25 000 гривень. Посади «викладач – начальник служби РХБ захисту циклової комісії» вказаним Переліком не передбачено.

Водночас, з аналізу посадової інструкції викладача – начальника служби РХБ захисту циклової комісії, затвердженої наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 27.03.2020 №122-АД (далі – Посадова інструкція), довідки про нараховане грошове забезпечення, слід дійти висновку, що вказана посада за своїми кваліфікаційними характеристиками, функціональністю, організаційним і структурним рівнем підрозділу, підпорядкуванням та тарифним розрядом фактично відповідає посаді «викладач циклової комісії».

Згідно п. 2.1. вказаної Посадової інструкції до функцій викладача – начальника інженерної служби циклової комісії входить, зокрема проводити навчальні заняття на високому науковому та методичному рівні і досягати засвоєння курсантами (навчаємих) стійких практичних навичок.

Відповідно до п. 3.1. Посадової інструкції викладач – начальник інженерної служби циклової комісії як викладач зобов`язаний:

- досконало знати предмет, який викладає, вимоги програм підготовки щодо фахового рівня кваліфікованих військовослужбовців, уміло застосовувати на практиці методичні навички;

- здійснювати на високому рівні навчально-виховну та методичну діяльність, забезпечувати високу ефективність навчального процесу, об`єктивно оцінювати знання та вміння курсантів;

- своєчасно та якісно розробляти навчально-методичні матеріали з предметів;

- організовувати практичні заняття відповідно програми підготовки курсантів (навчаємих) за військовою обліковою спеціальністю;

- забезпечувати навчально-методичними матеріалами, навчально-матеріальної базою теоретичні, практичні заняття, та самостійну підготовку курсантів (навчаємих);

- контролювати ведення обліку підготовки в закріплених за ним навчальних (групах);

- підтримувати високу військову дисципліну під час занять, знати індивідуальні якості та здібності кожного курсанта (навчаємого) за напрямком підготовки;

- вживати заходів щодо запобігання травматизму та загибелі особового складу, особисто доводити заходи безпеки перед початком кожного заняття;

- постійно підвищувати свій професійний рівень та майстерність;

- брати активну участь у суспільному житті циклу, відпрацюванні методичних розробок, навчальних програм, складанні розкладів занять, пропаганді військовотехнічних знань;

- бути для курсантів (навчаємих) зразком бездоганного виконання службового обов`язку, високої військової дисципліни й організованості;

- брати участь у складанні службових характеристик на курсантів (навчаємих).

Також, відповідно до п. 4.1. Посадової інструкції викладач – начальник інженерної служби крім прав, передбачених статтею 50 Закону України №Про Вищу освіту№, має право:

- уточнювати час заняття, його зміст і встановлювати перелік нормативів, які потрібно відпрацювати;

- користуватись пільгами і компенсаціями згідно чинного законодавства.

Окрім цього, аналіз наданих Військовою частиною НОМЕР_1 документів свідчить, що за період з липня 2023 по грудень 2024 року позивач щомісячно залучався до підготовки та навчання персоналу, що і не заперечується відповідачем.

Зазначене підтверджується наказами, витягами зі зведених розкладів навчальних занять Військової частини НОМЕР_1 , планами проведення занять та журналами обліку підготовки вищезгаданих навчальних груп.

Суд зауважує, що виключний перелік підстав для невключення певних категорій військовослужбовців до наказів про виплату додаткової винагороди передбачений у пункті 4 розділу XXXV Порядку №260, серед яких відсутня така підстава, як виконання поряд з викладацькою роботою, обов`язків начальника служби за вказаним напрямком.

Згідно з позицією, що викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 у справі №825/997/17 щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців. У п. 64 постанови Велика Палата Верховного Суду наголосила, що встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили. Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу. З наведених вище мотивів до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми наказів та інших окремих доручень чи телеграм Міністра оборони України, якщо вони обмежують права на отримання деякими категоріями осіб щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №168 та Порядком №260.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2017 №2-р/2017).

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005).

Отже, державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (пункт 156 Рішення у справі «Kopecky проти Словаччини» від 28 вересня 2004 року, заява №44912/98).

Одним із механізмів запобігання свавільному втручанню держави та її органів у реалізацію прав і свобод людини є закріплений у частині 3 статті 22 Конституції України принцип недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних.

У постанові від 29.08.2018 у справі №492/446/15-а Велика Палата Верховного Суду врахувала правовий висновок ЄСПЛ, сформований в рішенні від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 50-56), де Суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону»; у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18, із посиланням на положення ст. ст. 1, 8, 92 Конституції України, а також на ст. 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

З огляду на наведені правові позиції, суд відхиляє аргументи відповідача про те, що серед посад інструкторсько-викладацького складу циклових комісій (циклів, відділень, груп підготовки) посад осіб офіцерського складу передбачено посаду «викладач циклової комісії», для якої розмір додаткової винагороди становить 25 000 гривень, однак, посади «викладач – начальник інженерної служби циклової комісії» вказаним Переліком не передбачено, адже норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

Таким чином, позивач, як особа, яка обіймала посаду інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) та залучалася до проведення підготовки персоналу у таких установах, має право на отримання додаткової винагороди за період з липня 2023 року по грудень 2024 року включно.

При цьому, в силу положень Порядку № 260, така винагорода підлягає нарахуванню з дня початку проведення підготовки у навчальних військових частинах до дня її завершення, незалежно від кількості проведених занять керівним та інструкторсько-викладацьким складом за час здійснення підготовки персоналу.

Щодо визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у період з 15 грудня 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період сум грошової допомоги для оздоровлення, премій, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 на відповідні тарифні коефіцієнти, тобто без врахування положень п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції, чинній з 29.01.2020) суд зазначає.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-ХІІ).

Постановою №704, яка набрала чинності 01.03.2018, збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

За первинною редакцією пункту 4 Постанови №704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Додатками 1, 12, 13, 14.

Згідно з Приміткою 1 Додатку 1 до Постанова №704 посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Відповідно до Примітки до Додатку 14 також передбачено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

Пунктом 6 Постанови № 103, внесено зміни, зокрема, до Постанови №704.

Так, були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції, а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Додатками 1, 12, 13 і 14».

При цьому, суд зазначає, що зміни до Додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

Отже, з 29.01.2020, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18, пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність та була відновлена дія п.4 постанови КМ України № 704 у первісній редакції, тобто в редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Приписами ч. 2 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним.

Суд наголошує на неможливості виконання положення нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним та таким, що прийнятий поза межами повноважень, не в порядку та спосіб, що передбачені законом.

Враховуючи викладене, оскільки зміни внесені постановою № 103, зокрема, до п.4 Постанови №704 були визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020 діє редакція п.4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що з 29.01.2020 року знову почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Проте, згідно пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VІІІ, який набрав чинності 01.01.2017, установлено, що після набрання чинності цим законом мінімальна заробітна плата не застосовуються як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.12.2019 р. по справі №240/4946/18, Верховного Суду, викладеним у постановах від 18.02.2021 р. у справі №200/3775/20-а, від 11.02.2021 р. у справі №200/3757/20-а, а також зазначений правовий висновок підтриманий Верховним Судом у ряді інших постанов, зокрема, від 10.01.2023 у справі № 120/8682/21-а, від 15.02.2023 у справі № 120/6288/21-а, від 27.02.2023 у справі № 640/11131/21, від 22.03.2023 у справі №340/10333/21, від 27.03.2023 у справі №280/11480/21 та у справі № 380/19884/21 від14 лютого 2024 року.

Відтак, під час розв`язання колізії між нормами п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 р. №1774-VІІІ та п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. №103 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.

При цьому, з 29.01.2020 р. була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 р.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що відповідач застосовуючи при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 за період з 15 грудня 2022 року по 19 травня 2023 року такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 року, діяв протиправно.

Таким чином, відповідачем протиправно не здійснено перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 за період з 15 грудня 2022 року по 19 травня 2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року.

Що стосується виплати компенсації втрати частини доходів, то суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) передбачено те, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 2 Закону № 2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

За змістом статті 3 Закону № 2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до статті 4 даного Закону, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Пунктами 2, 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (далі - Порядок № 159) передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19.

Оскільки на час вирішення цього спору заборгованість з виплати грошового забезпечення позивачу ще не виплачена, а строк такої виплати, що визначатиме момент виникнення права на компенсацію, не настав, задоволення позову в цій частині свідчило б про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить завданням та принципам адміністративного судочинства. Відтак позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів є передчасними і задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку що позовні вимоги необхідно задовольнити частково.

Щодо судового збору, то оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому відповідно до ст.139 КАС України, такий розподілу не підлягає.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у розмірі 25 000 гривень щомісячно за період з 03 липня 2023 року по 31 грудня 2024 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у розмірі 25 000 гривень щомісячно за період з 03 липня 2023 року по 31 грудня 2024 року.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у період з 15 грудня 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період сум грошової допомоги для оздоровлення, премій, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 на відповідні тарифні коефіцієнти, тобто без врахування положень п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції, чинній з 29.01.2020).

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 15 грудня 2022 року по 19 травня 2023 року, а також виплачених за вказаний період сум грошової допомоги для оздоровлення, премій, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти та провести їх виплату із урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3

СуддяКухар Наталія Андріївна