Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №380/16234/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 рокусправа № 380/16234/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у перерахунку пенсії Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області № 9132201285750 від 03.06.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області здійснити переведення ОСОБА_1 з 27 травня 2026 року з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі виданих ГУ ДПС у Львівській області довідки № 42-13-01-10-21 від 27.05.2026 про складові заробітної плати для державного службовця, який до дати введення класифікації посад працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якої не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), довідки № 43-13-01-10-21 від 27.05.2026 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити включення в документи для виплати пенсії та виплату пенсії по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII ОСОБА_1 з 27 травня 2026 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що у зв`язку з наявністю пенсійного віку, необхідного страхового стажу та понад 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених ст.37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу», звернувся до Головного управління ПФУ у Львівській області із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», додавши довідки про складові заробітної плати №42-13-01-10-21 та №43-13-01-10-21 від 27.05.2026, видані Головним управлінням ДПС у Львівській області. Зазначив, що упродовж роботи в органах державної податкової служби йому присвоювались спеціальні звання, а тому відповідні періоди підлягають зарахуванню до стажу державної служби. Вказав, що за принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, яке спірним рішенням відмовило у переведенні на пенсію державного службовця. Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою судді від 10.08.2026 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 14.08.2026 відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надіслало на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечило. В обґрунтування такого вказало, що станом на 01.05.2016 позивач не має 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону №3723-XII, а на день набрання чинності Законом №889-VIII не займав посаду державної служби. Повідомило, що посади працівників податкової служби не передбачені ст.25 Закону №3723-XII, а присвоєння спеціального звання виключає віднесення посади до категорій посад державної служби, у зв`язку з чим періоди роботи в органах державної податкової служби з 03.08.1990 по 14.06.2016 до стажу державної служби зараховано не було. Послалося на ст.3 Закону №889 та на непоширення дії цього Закону на осіб, яким присвоюються спеціальні звання, а також на те, що надбавка за ранг державного службовця у разі присвоєння спеціального звання не виплачується. Просило у задоволенні позову відмовити.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у відзиві зазначило, що не є належним відповідачем у справі, оскільки заяву позивача розглянуто та спірне рішення прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області за принципом екстериторіальності. Просило у задоволенні позову до нього відмовити.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

Позивач ОСОБА_1 є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області. Позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058) як матері дитини з інвалідністю.

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.08.1987 та долучених до матеріалів справи наказів (розпоряджень) судом встановлено, що позивач здійснював трудову діяльність на посадах державної служби, зокрема:

- з 03.08.1987 по 02.08.1990 - у Львівському обласному фінансовому управлінні на посадах старшого економіста штатного відділу та податкового ревізора-інспектора;

- з 03.08.1990 по 14.06.2016 - в органах державної податкової служби, де позивач послідовно обіймав посади ведучого ревізора-інспектора, державного податкового інспектора, старшого державного податкового інспектора, головного державного податкового інспектора-ревізора, начальника відділу примусового стягнення податків, заступника начальника управління обслуговування платників податків та начальника управління по роботі з персоналом Головного управління ДФС у Львівській області;

- під час роботи в органах державної податкової служби позивачу присвоєно спеціальні звання: знак податкової служби І рангу (наказ №260 від 29.10.1992), радник податкової служби ІІІ рангу (наказ №104-О від 10.06.1998), радник податкової служби ІІ рангу (наказ №457-О від 11.08.2005), а також спеціальне звання радника податкової та митної справи ІІ рангу (наказ №391-О від 30.12.2013);

- на підставі наказу №139-О від 14.06.2016 позивача звільнено з посади заступника начальника управління - начальника відділу координації погашення заборгованості Головного управління ДФС у Львівській області згідно з ч.2 ст.86 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу».

Головним управлінням ДПС у Львівській області видано позивачу довідку №42-13-01-10-21 від 27.05.2026 про складові заробітної плати для державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідку №43-13-01-10-21 від 27.05.2026 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якими підтверджено складові заробітної плати за посадою заступника начальника управління (5 ранг) та стаж державної служби тривалістю 28 років (надбавка за вислугу років - 30 відсотків).

27.05.2026 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою №2622, в якій просив перевести його з пенсії за віком відповідно до Закону №1058 на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу» з урахуванням довідок №42-13-01-10-21 та №43-13-01-10-21 від 27.05.2026.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 03.06.2026 №9132201285750, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».

Таке рішення мотивоване тим, що у позивача відсутній необхідний стаж роботи на посадах державної служби, оскільки періоди роботи в органах державної податкової служби з 03.08.1990 по 14.06.2016, у які позивачу присвоювались спеціальні звання, до стажу державної служби не зараховуються.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 врегульоване Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі Закон №3723-XII).

Згідно з ч.1 ст.37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

З 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон №889-VIII).

Підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст.490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно з пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII визначено, що для осіб, які на день набрання чинності вказаним Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону №889-VIII передбачено, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України №3723-XII.

Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №676/4235/17.

Суд також зазначає, що стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюється згідно з законодавством, яке діяло раніше, і на тих умовах і в порядку, що були ним передбачені (п.8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII).

Стаж державної служби до 01.05.2016 обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 (далі Порядок №283), та додатка до нього.

Відповідно до пункту 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, її територіальних органів. Отже, робота в органах державної податкової служби прямо передбачена Порядком №283 як така, що зараховується до стажу державної служби.

Статтею 25 Закону №3723-XII встановлено сім категорій посад державних службовців та передбачено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом. Той факт, що посади працівників податкової служби не поіменовані безпосередньо у ст.25 Закону №3723-XII, не позбавляє їх статусу посад державної служби, оскільки вони віднесені до такого стажу актами Кабінету Міністрів України, зокрема Порядком №283.

Частиною 17 ст.37 Закону №3723-XII визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Це підтверджується також п.7 ч.2 ст.46 Закону №889-VIII, згідно з яким до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Пунктом 344.1 ст.344 Податкового кодексу України встановлено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом. Статтею 343 Податкового кодексу України передбачено присвоєння посадовим особам контролюючих органів спеціальних звань.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-XII. Аналогічний підхід застосування означених норм права висловлений Верховним Судом України у постанові від 08.10.2013 у справі №21-275а13, а також Верховним Судом у постанові від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а та у постанові від 18.03.2021 у справі №500/5183/17.

Зі змісту спірного рішення, яким позивачу відмовлено у переведенні на пенсію, слідує, що відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача стажу роботи на посадах державної служби, необхідного для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Суд вважає, що позивач на час звернення до відповідача із заявою про переведення на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-XII мав достатній стаж державної служби (понад 20 років станом на 01.05.2016), з огляду на таке.

Судом встановлено, що позивач з 03.08.1990 по 14.06.2016 працював в органах державної податкової служби, під час чого йому присвоювались спеціальні звання податкової служби, а саме: знак податкової служби І рангу (наказ №260 від 29.10.1992), радник податкової служби ІІІ рангу (наказ №104-О від 10.06.1998), радник податкової служби ІІ рангу (наказ №457-О від 11.08.2005) та радник податкової та митної справи ІІ рангу (наказ №391-О від 30.12.2013). З урахуванням наведеного вище правового регулювання відповідні періоди роботи підлягають зарахуванню до стажу державної служби на підставі ч.17 ст.37 Закону №3723-XII, ст.344 Податкового кодексу України та Порядку №283.

Матеріалами справи підтверджується, що стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, на день набрання чинності Закону України «Про державну службу» №889-VIII (01.05.2016) становив більше 20 років, при цьому позивач досяг пенсійного віку та має необхідний страховий стаж, що дає йому право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

Суд відхиляє посилання відповідача на ст.3 Закону №889-VIII, якою визначено коло осіб, на яких поширюється дія цього Закону, та на непоширення його дії на осіб, яким присвоюються спеціальні звання. Наведені норми регулюють питання чинного статусу державного службовця в межах Закону №889-VIII, тоді як предметом цього спору є зарахування стажу для цілей призначення пенсії за ст.37 Закону №3723-XII, яке врегульоване спеціальними нормами - ч.17 ст.37 Закону №3723-XII, ст.344 Податкового кодексу України та Порядком №283, що прямо приписують зараховувати відповідні періоди до стажу державної служби. Посилання відповідача на те, що надбавка за ранг державного службовця у разі присвоєння спеціального звання не виплачується, не спростовує висновків суду, оскільки стосується порядку оплати праці, а не критеріїв зарахування стажу державної служби для призначення пенсії. Доводи відповідача про зворотнє зводяться до нічим не підтверджених припущень і не спростовують висновків суду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на час звернення позивача до Головного управління ПФУ в Житомирській області (27.05.2026) у нього були наявні всі умови, які необхідні для призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-XII, п.10, 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, а саме: позивач досяг пенсійного віку, набув необхідний страховий стаж, а стаж роботи на посадах державного службовця станом на 01.05.2016 становив понад 20 років.

Таким чином, відмова відповідача у переведенні позивача на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» є протиправною, а тому рішення від 03.06.2026 №9132201285750 також є протиправним і підлягає скасуванню.

При цьому, з метою захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перевести позивача на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу», п.10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто з 27.05.2026.

Водночас вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити включення в документи для виплати пенсії та виплату пенсії по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII ОСОБА_1 з 27 травня 2026 року заявлена позивачем передчасно, оскільки позивачем не надано доказів ухилення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від виплати пенсії ОСОБА_1 . Тому так задоволенню не підлягає.

У свою чергу вимога позивача про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням довідки №42-13-01-10-21 від 27.05.2026 про складові заробітної плати для державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідки №43-13-01-10-21 від 27.05.2026 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, є передчасною, оскільки стосується розміру пенсійних виплат, що ще не обрахований суб`єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 12 вересня 2023 року при розгляді справи №560/8328/22, який в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується судом при вирішенні спірних правовідносин.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно з ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом задоволені позовні до відповідача-2, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 на користь позивача слід стягнути судовий збір.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 03.06.2026 №9132201285750 про відмову у перерахунку пенсії (переходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (ЄДРПОУ 13559341) перевести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу», п.10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто з 27.05.2026, з урахуванням зарахування до стажу державної служби періодів роботи в органах державної податкової служби з 03.08.1990 по 14.06.2016, під час яких позивачу присвоювались спеціальні звання, та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (ЄДРПОУ 13559341) сплачений судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривень 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.