Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №380/13854/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 рокусправа № 380/13854/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 всіх видів грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) з 24.02.2022 по 30.06.2022 виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 всіх видів грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) з 24.02.2022 по 30.06.2022 виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у зв`язку з повномасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України з 24 лютого 2022 року був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації та проходив дійсну військову службу у складі Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окрема бригада територіальної оборони Сил ТрО ЗСУ) по 23 березня 2025 року.

Військова частина НОМЕР_1 у період з початку формування та до 01 серпня 2022 року відповідно до пункту 1.5 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 27.05.2016 № 280, не була включена до єдиної мережі самостійних розпорядників бюджетних коштів, а перебувала на повному фінансовому обслуговуванні та забезпеченні як підпорядкований підрозділ у розпорядника коштів третього рівня - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Саме ІНФОРМАЦІЯ_2 як уповноважений фінансовий орган здійснював щомісячне нарахування, облік та фактичну виплату грошового забезпечення позивачу за період проходження військової служби з 24 лютого 2022 року по 30 червня 2022 року включно.

Позивач вказує, що відповідач протиправно здійснював розрахунок основних складових його грошового забезпечення (посадового окладу та окладу за військовим званням), а також усіх похідних від них щомісячних додаткових видів (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії) та одноразових виплат із застосуванням незмінної застарілої розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2018 року в сумі 1762,00 грн, замість застосування належного законодавчого показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року в розмірі 2 481,00 грн.

Позивач підкреслює, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 було визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, яким раніше змінювався зміст пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Відтак, починаючи з 29.01.2020 відновила чинність первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, що імперативно зобов`язує визначати розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на встановлений тарифний коефіцієнт.

Застосування відповідачем заниженої бази нарахування призвело до штучного звуження обсягу соціальних гарантій позивача та систематичної невиплати грошового забезпечення у належному розмірі під час безпосереднього виконання завдань із захисту територіальної цілісності України.

Обґрунтовуючи дотримання строків звернення до суду, позивач наголошує, що спірні правовідносини виникли та існували у період з 24.02.2022 по 30.06.2022, тобто до 19 липня 2022 року - дати набрання чинності Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин». За нормами частини другої статті 233 КЗпП України у редакції, що діяла до зазначених законодавчих змін, звернення до суду у справах про стягнення належної оплати праці (до якої прирівнюється грошове забезпечення військовослужбовця) не обмежувалося будь-яким строком, а за висновками Верховного Суду норми щодо тримісячного строку звернення не мають зворотної дії в часі та не поширюються на правовідносини, що виникли до 19.07.2022.

Ухвалою від 07 липня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

18 липня 2026 року надійшов відзив на позовну заяву від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому відповідач висловив незгоду з позовними вимогами та просить суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що Постанова № 704 є спеціальним підзаконним нормативно-правовим актом, норми пункту 4 якого в редакції Постанови № 103 чітко визначали фіксовану розрахункову величину - прожитковий мінімум станом на 01 січня 2018 року (1 762,00 грн). Відповідач стверджує, що судове рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 автоматично не відновлює дію попередньої редакції акта Уряду з огляду на вимоги пункту 32 Правил підготовки проєктів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою КМУ від 06.09.2005 № 870, оскільки поновлення дії нормативного акта Уряду можливе виключно шляхом прийняття відповідного рішення самим Кабінетом Міністрів України.

Крім того, представник відповідача зазначає, що примітки до додатків 1 та 14 до Постанови № 704 не містять самостійних норм права, а є лише роз`яснювальними приписами нормотворчої техніки. Оскільки змін до Постанови № 704 після рішення суду внесено не було, ІНФОРМАЦІЯ_3 , діючи в межах принципу законності та виділених бюджетних асигнувань за кошторисом Міністерства оборони України, не мав правових підстав застосовувати іншу розрахункову величину, ніж 1 762,00 грн.

Дослідивши письмові докази, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши та оцінивши всі фактичні обставини справи у їх сукупності, суд

в с т а н о в и в :

Позивач є ветераном війни - учасником бойових дій відповідно до норм Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що підтверджується копією безстрокового посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 , виданого Управлінням особового складу штабу ІНФОРМАЦІЯ_4 23 травня 2015 року.

З матеріалів справи, витягів із наказів військового командування та записів у військовому квитку позивача встановлено, що майор ОСОБА_1 під час проведення загальної мобілізації з 24 лютого 2022 року зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 (наказ командира частини від 24 лютого 2022 року № 1) та проходив дійсну військову службу на штатній посаді командира стрілецького взводу стрілецької роти.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 23 березня 2025 року № 85 (по стройовій частині) майора ОСОБА_1 , звільненого з військової служби у запас наказом начальника Регіонального управління Сил ТрО « ІНФОРМАЦІЯ_5 » від 19.03.2025 № 59 за станом здоров`я (підпункт «б» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»), виключено зі списків особового складу військової частини та з усіх видів забезпечення з 23 березня 2025 року.

Судом встановлено, що з моменту оголошення мобілізації та формування частини - з 24 лютого 2022 року по 31 липня 2022 року - Військова частина НОМЕР_1 не мала власної фінансово-економічної служби та рахунків у органах Державної казначейської служби України, а на підставі розпорядження фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_6 від 13.01.2022 № 739/1/29 та наказу Міноборони України від 27.05.2016 № 280 була зарахована на фінансове забезпечення до розпорядника коштів третього рівня - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У подальшому розпорядженням Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.07.2022 № 248/3356 Військову частину НОМЕР_1 з 01 серпня 2022 року знято з фінансового забезпечення у ІНФОРМАЦІЯ_7 та зараховано до фінансової мережі ІНФОРМАЦІЯ_8 (в/ч НОМЕР_4 ).

Таким чином, саме ІНФОРМАЦІЯ_2 виступав належним суб`єктом владних повноважень, на який було покладено функції щодо розрахунку, щомісячного нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 , у тому числі позивачу ОСОБА_1 , за спірний період проходження служби з 24 лютого 2022 року по 30 червня 2022 року.

Як беззаперечно підтверджується деталізованою випискою по картковому рахунку позивача в АТ КБ «ПриватБанк» та довідками органу комплектування, ІНФОРМАЦІЯ_3 у зазначений проміжок часу щомісячно здійснював нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення.

При цьому базові посадовий оклад та оклад за військовим званням майора обчислювалися відповідачем шляхом множення визначених додатками 1 та 14 до Постанови № 704 коефіцієнтів не на прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 2022 рік (2 481,00 грн), а на рівні зафіксованого показника станом на 01 січня 2018 року - 1 762,00 грн. Це автоматично потягло за собою заниження розрахунку всіх нарахованих надбавок, доплат та щомісячних премій, обчислюваних у відсотках від розміру базових окладів.

Вважаючи зазначену триваючу бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо незастосування належного показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2022 рік протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується кожному.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначений конституційний імператив встановлює вичерпні межі належної правової поведінки органу військового управління, позбавляючи суб`єкта владних повноважень права на власний розсуд чи з посиланням на відомчі інструкції звужувати або спотворювати встановлені спеціальними законами України стандарти матеріального забезпечення захисників Батьківщини.

Частиною першою статті 43 Конституції України закріплено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та структуру їх матеріального забезпечення визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі — Закон № 2011-XII).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII визначено вичерпну структуру грошового забезпечення військовослужбовців, до складу якого входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням (основні види грошового забезпечення); щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України особовим складом, враховувати характер, умови служби та стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

На виконання зазначених законодавчих приписів Кабінет Міністрів України 30 серпня 2017 року прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі — Постанова № 704), якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів та схему тарифних коефіцієнтів за військовими (спеціальними) званнями.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції, чинній на момент прийняття) було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Крім того, приміткою 1 додатку 1 та приміткою 1 додатку 14 до Постанови № 704 (зміст яких залишався незмінним) прямо закріплено розрахунковий механізм, згідно з яким посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовими званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом саме на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103) пункт 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції, згідно з якою розрахункову величину встановлено на рівні «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року» (1 762,00 грн).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та нечинним пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103. Вказана судова постанова набрала законної сили в день її ухвалення - 29 січня 2020 року.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, а до внесення змін до законів вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки Закон України № 1774-VIII має вищу юридичну силу порівняно з підзаконними нормативними актами Уряду, положення пункту 4 Постанови № 704 щодо кратності «не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати» судами не застосовуються, а єдиною легітимною розрахунковою величиною є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений законом про Державний бюджет України на 1 січня відповідного календарного року.

Суд відхиляє посилання ІНФОРМАЦІЯ_7 на пункт 32 Правил підготовки проєктів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою КМУ від 06.09.2005 № 870, згідно з яким скасування акта Кабміну нібито не відновлює дію попередніх актів без окремого урядового рішення.

Правила № 870 є відомчим техніко-юридичним регламентом нормопроєктувальної діяльності органів виконавчої влади та не регулюють юрисдикційних наслідків виконання обов`язкових судових рішень в адміністративному судочинстві. За приписами статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Визнання змін до пункту 4 Постанови № 704 протиправними та нечинними означає усунення незаконної редакції норми із системи діючого законодавства з моменту набрання судовим рішенням законної сили. Відповідно, норма права продовжує діяти у тому первинному змісті та обсязі, який існував до протиправного втручання суб`єкта нормотворення. Будь-яке інше тлумачення позбавило б судове рішення у справі № 826/6453/18 практичної ефективності, що є прямим порушенням принципу верховенства права та принципу юридичної визначеності. Крім того, чинними залишалися примітки до додатків 1 та 14 до Постанови № 704, які прямо вказують на застосування прожиткового мінімуму на 1 січня календарного року.

Відповідно до статті 7 Закону України від 02 грудня 2021 року № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року встановлено в розмірі 2481,00 грн.

Таким чином, під час нарахування грошового забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_1 у період з 24 лютого 2022 року по 30 червня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_3 був нормативно зобов`язаний розраховувати базові посадовий оклад та оклад за військовим званням майора виходячи з розрахункової величини 2 481,00 грн.

Застосування органом комплектування розрахункової величини 1762,00 грн замість установленого законом прожиткового мінімуму призвело до систематичного нарахування грошового забезпечення у значно заниженому розмірі.

Відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі Порядок № 260), розміри надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби та щомісячної премії безпосередньо обчислюються у відсотковому співвідношенні від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням. Оскільки базові розрахункові величини були штучно занижені, перерахунку та доплаті за спірний період підлягають абсолютно всі щомісячні основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення позивача з урахуванням раніше виплачених сум.

Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, тобто до 19.07.2022) було закріплено: у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Оскільки спірний період проходження військової служби позивача та нарахування йому грошового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 охоплює проміжок часу з 24 лютого 2022 року по 30 червня 2022 року, зазначені правовідносини остаточно виникли та існували під час дії редакції статті 233 КЗпП України, яка не обмежувала право на судовий захист жодними строками.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Отже, право позивача ОСОБА_1 на звернення до суду з позовом про нарахування та виплату належних сум грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 30.06.2022 не обмежене строками звернення.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності обов`язок щодо доказування правомірності своєї поведінки покладається на суб`єкта владних повноважень.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 законності та правомірності застосування розрахункової величини 1762,00 грн під час обчислення грошового забезпечення майора ОСОБА_1 у 2022 році не довів, а наведені у відзиві аргументи повністю спростовуються нормами матеріального права та практикою Верховного Суду.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 є повністю обґрунтованими, документально доведеними та підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов`язання здійснити перерахунок і виплату всіх належних сум грошового забезпечення за період з 24 лютого 2022 року по 30 червня 2022 року із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2022 року (2 481,00 грн) з урахуванням раніше виплачених сум.

Судові витрати розподілу не підлягають, оскільки позивач на підставі пунктів 1 та 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (спори, пов`язані з оплатою праці, та статус ветерана війни - учасника бойових дій) звільнений від сплати судового збору при поданні цього адміністративного позову.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 90, 139, 241– 246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 всіх видів грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) з 24.02.2022 по 30.06.2022 виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704.

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) всіх видів грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 24 лютого 2022 року по 30 червня 2022 року виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року (2 481,00 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

4. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 04 вересня 2026 року.

Суддя О.І. Коморний