Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №340/2540/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/2540/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач-1) та ОСОБА_2 (відповідач-2) про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з кожного з відповідачів податковий борг у розмірі 42 634,56 грн.

В обґрунтування вимог зазначив, що відповідачі прийняли спадщину після смерті платника податків, у зв`язку із чим відповідно до статті 99 Податкового кодексу України податковий борг спадкодавця перейшов до спадкоємців. На виконання вимог статті 1281 Цивільного кодексу України контролюючим органом пред`явлено вимоги до спадкоємців шляхом направлення претензій від 02.01.2026 (повторної претензії від 13.02.2026), у зв`язку з чим позивач вважає, що вимоги до спадкоємців заявлено у встановлений законом строк.

Представник відповідачів подав до суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову та зазначив, що позивач дізнався про прийняття спадщини не пізніше 02.07.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №2640005245172, яким приватний нотаріус і направив відповідну інформацію. На думку відповідачів, шестимісячний строк, визначений статтею 1281 ЦК України, сплив 02.01.2026, тоді як претензії були фактично прийняті оператором поштового зв`язку лише 15.01.2026, що також підтверджується реєстром рекомендованих відправлень та поштовими відмітками. У зв`язку з цим відповідачі вважають, що позивач пропустив встановлений законом строк для пред`явлення вимог до спадкоємців (а.с.46-48).

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями померлого платника податків – ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , за яким станом на дату смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) рахувався податковий борг в загальній сумі 85 269,12 грн.

Відомості про прийняття відповідачами спадщини після смерті ОСОБА_3 позивача повідомлено листом приватного нотаріуса № 101/01-16 від 24.06.2025 (а.с.18-20).

За таких обставин, позивач направив відповідачам претензію № 21/6/02-32-13-05-14 від 02.01.2026 з вимогами про погашення податкового боргу спадкодавця. Направлення претензії підтверджується копією реєстру рекомендованих листів № 01/02 (а.с.21-22).

Оскільки податковий борг відповідачі добровільно не сплатили, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі – ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до вимог пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг – сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

При цьому, згідно із п.14.1.175 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податку набуває статусу податкового боргу з моменту його узгодження та несплати у порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Отже, факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття цим зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Судом встановлено, що станом на дату смерті платника податків – ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за ним обліковувався податковий борг перед бюджетом у загальній сумі 85 269,12 грн.

Зазначений податковий борг виник унаслідок несплати у встановлені законом строки узгоджених сум грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема з податку на нерухоме майно (житлове) у сумі 65 099,12 грн та податку на нерухоме майно (нежитлове) у сумі 20 170,00 грн, визначених контролюючим органом на підставі податкових повідомлень-рішень № 0792208-2407-1103 від 13.10.2022, № 0792207-2407-1103 від 13.10.2022, № 012977-2407-1103 від 01.06.2023, № 0129769-2407-1103 від 01.06.2023, № 0358042-2407-1103 від 23.05.2024, № 0358044-2407-1103 від 23.05.2024 (а.с.11-17).

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Тобто, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу за всіма видами податків і зборів. Податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.

На виконання вимог п. 59.1 ст. 59 ПК України позивач надсилав на адресу ОСОБА_3 податкову вимогу від 19.04.2023 № 0004816-1311-0232 (а.с.10).

При цьому, ОСОБА_3 не оскаржував податкову вимогу і податкові повідомлення-рішення (доказів протилежного до суду не надано), а відтак сума податкового зобов`язання в розмірі 85 269,12 грн є узгодженою та не сплаченою своєчасно, отже, набула статусу податкового боргу.

Так, стаття 67 Конституції України встановлює, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах встановлених законом.

Згідно з п.87.2 ст.87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 87.11 ст. 87 ПК України передбачено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку-фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Водночас положення Податкового кодексу України також передбачають і особливий порядок погашення грошових зобов`язань та податкового боргу у разі смерті фізичної особи – платника податків, зокрема визначають осіб, на яких покладається відповідальність за погашення таких зобов`язань та податкового боргу.

Зокрема, згідно пп.97.4.4 п.97.4 ст.97 ПК України особою, відповідальною за погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу стосовно фізичної особи, яка померла або визнана судом безвісно відсутньою або оголошена померлою чи визнана недієздатною, є особи, які вступають у права спадщини або уповноважені здійснювати розпорядження майном такої особи.

Відповідно до вимог п. 99.1 статті 99 ПК України виконання грошових зобов`язань та/або погашення податкового боргу фізичної особи (у тому числі фізичної особи - підприємця, фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність) у разі її смерті або оголошення судом померлою здійснюється її спадкоємцями, які прийняли спадщину (крім держави), в межах вартості майна, що успадковується, та пропорційно частці у спадщині на дату її відкриття.

Претензії спадкоємцям пред`являються контролюючими органами в порядку, встановленому цивільним законодавством України для пред`явлення претензій кредиторами спадкодавця.

Після закінчення строку прийняття спадщини грошові зобов`язання та/або податковий борг спадкодавця стають грошовими зобов`язаннями та/або податковим боргом спадкоємців.

Протягом строку прийняття спадщини на грошові зобов`язання та/або податковий борг спадкодавців пеня не нараховується.

У разі переходу спадщини до держави грошові зобов`язання померлої фізичної особи припиняються.

Таким чином, враховуючи, що відповідачі прийняли спадщину після смерті платника податків – ОСОБА_3 , то відповідно до приписів пп.97.4.4 п.97.4 ст.97 та п.99.1 ст.99 ПК України податковий борг останнього є податковим боргом її спадкоємців – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Водночас, оскільки зі смертю боржника грошові зобов`язання включаються до складу спадщини, а тому строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців боржника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Згідно ст.1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Отже, за змістом наведених вище норм матеріального права кредитор спадкодавця зобов`язаний пред`явити вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, у встановлений ст. 1281 ЦК України шестимісячний строк, обчислення якого залежить від обізнаності кредитора про прийняття спадщини або одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, а пропуск такого строку має наслідком позбавлення кредитора права вимоги до спадкоємців. Задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватися у межах вартості отриманого ними у спадщину майна.

При цьому встановлені ст. 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.

Сплив визначених ст. 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов`язанням, а також припинення такого зобов`язання.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15- ц ( провадження № 14-53цс18).

Крім того, тлумачення ст. 1281 ЦК України свідчить, що вказана норма не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів. Пред`явлення вимог може відбутися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса (постанова Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 758/8549/15).

Із матеріалів справи встановлено, що про прийняття відповідачами спадщини після смерті ОСОБА_3 позивач був повідомлений приватним нотаріусом листом № 101/01-16 від 24.06.2025. При цьому матеріалами справи підтверджується отримання цього листа ГУ ДПС у Вінницькій області 04.07.2025, що вбачається з відмітки про реєстрацію вхідної кореспонденції за № 43311/6 (а.с.61).

Отже, починаючи щонайменше з 04.07.2025 позивач був обізнаний про прийняття відповідачами спадщини та мав можливість пред`явити до них вимоги щодо погашення податкового боргу спадкодавця. Відтак передбачений ч.3 ст.1281 ЦК України шестимісячний строк для пред`явлення таких вимог сплив 05.01.2026.

Претензію № 21/6/02-32-13-05-14 від 02.01.2026 (а.с.21) позивач пред`явив відповідачам у січні 2026 року.

Дата складення претензії – 02.01.2026, а також її реєстрація в інформаційних системах позивача за відповідним реєстраційним номером самі по собі не свідчать про пред`явлення вимог відповідачам, оскільки пред`явлення вимоги передбачає її направлення кредитором спадкоємцю.

Згідно з інформацією АТ "Укрпошта" поштові відправлення за № R067080213805 та №R067080210504 прийняті оператором поштового зв`язку лише 15.01.2026 (а.с.68-69), тобто після спливу встановленого ст. 1281 ЦК України шестимісячного строку для пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців. Вказана дата (15.01.2026) також підтверджується наданою самим позивачем копією списку поштових відправлень за ф.103 (а.с.62), на якій проставлено календарний штемпель оператора поштового зв`язку.

Отже датою пред`явлення позивачем вимог відповідачам є 15.01.2026 – дата прийняття відповідних поштових відправлень оператором поштового зв`язку. На цю дату встановлений шестимісячний строк уже сплив.

Посилання представника відповідачів на отримання позивачем листа приватного нотаріуса 02.07.2025, що узгоджується з наданим ним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 2640005245172 (а.с.51), не спростовують установлених судом обставин та не впливають на висновок суду щодо пропуску позивачем установленого законом строку для пред`явлення вимог до спадкоємців.

Таким чином, позивач пред`явив вимоги до спадкоємців після спливу встановленого законом строку, у зв`язку з чим у відповідності до ч. 4 ст. 1281 ЦК України позбавлений права вимоги до відповідачів щодо погашення податкового боргу спадкодавця.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідачів податкового боргу спадкодавця задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21028, ЄДРПОУ 44069150) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення податкового боргу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН