Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №340/2558/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї НИ

07 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/2558/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулася до суду з позовною заявою, у якій, з урахуванням уточнення позовних вимог (а.с.54-55), просив:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача у нездійсненні перерахунку позивачу розміру грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення, у тому числі додаткову винагороду на оздоровлення) за період з 29.01.2020 по 30.08.2021 та нездійсненні виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 24.11.2017 по 28.02.2018;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок позивачу розміру грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення у тому числі додаткову винагороду на оздоровлення) за період з 29.01.2020 по 30.08.2021, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 на відповідний тарифний коефіцієнт за період з 29.01.2020 по 31.12.2020; встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт за період з 29.01.2020 по 30.08.2021, згідно з додатками до Постанови № 704 та виплатити позивачу перерахований розмір грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення у тому числі додаткову винагороду на оздоровлення) за період з 29.01.2020 по 30.08.2021;

2) визнати протиправною бездіяльність відповідача у нездійсненні виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 24.11.2017 по 28.02.2018;

- зобов`язати відповідача виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 24.11.2017 по 28.02.2018.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.07.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 24.11.2017 по 28.02.2018 включно. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 24.11.2017 по 28.02.2018 включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення – січень 2008 року.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 29.01.2020 по 30.08.2021 включно грошового забезпечення без застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 30.08.2021 включно грошового забезпечення, у тому числі щомісячних основних та додаткових, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення, які фактично були нараховані та виплачені йому у цей період, із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовити (а.с.69-73).

До суду через підсистему "Електронний суд" надійшла заява представника позивача від 30.07.2026, у якій вона просить ухвалити додаткове рішення та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 40 000 грн (а.с.76-85).

Про намір вимагати відшкодування вказаних судових витрат представник позивача повідомляла суд у позовній заяві.

Так, у період з 14.08.2026 по 04.09.2026 включно суддя перебував у відпустці, 05 та 06 вересня 2026 року були вихідними днями, а тому заяву розглянуто у перший робочий день судді.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Пунктом 3 частини 1 статті 252 КАС України передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 3 статті 143 КАС України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з частинами 4, 5 статті 143 КАС України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Розглянувши у судовому засіданні заяву представника позивача про розподіл між сторонами судових витрат позивача на правничу допомогу адвоката, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з частинами 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 КАС України ("Витрати на професійну правничу допомогу") витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Верховний Суд у постановах від 24.11.2021 року у справі №420/1109/20, від 29.11.2021 року у справі №420/13285/20, від 03.12.2021 року у справі №1.380.2019.000502 вказав, що, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу суду надано: Договір про надання правничої допомоги від 24.03.2026 № 24/03/2026, укладений між АО "РЕЛАЄНС" та ОСОБА_1 (а.с.82-83); Додаткову угоду від 30.07.2026 № 30/07 до Договору про надання правничої допомоги від 24.03.2026 № 24/03/2026 (а.с.84); Акт наданої правничої допомоги від 30.07.2026 № 30/07 (а.с.81).

Так, інтереси позивача у справі № 340/2558/26 представляла адвокат АО "РЕЛАЄНС" Цибко Ірина В`ячеславівна, повноваження якої підтверджено ордером на надання правничої допомоги від 09.06.2026 серії ВЕ № 1198619 (а.с.80).

Додатковою угодою від 30.07.2026 № 30/07 до Договору від 24.03.2026 № 24/03/2026 передбачено надання позивачу, зокрема, таких послуг: опрацювання нормативно-правової бази та аналіз актуальної судової практики; підготовка та подання необхідних процесуальних документів, зокрема позовної заяви, заяв, клопотань та інших необхідних процесуальних документів у справі; надання Клієнту консультацій з питань, пов`язаних із розглядом справи; надання інших послуг (виконання робіт), необхідних для супроводження справи Клієнта.

Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди від 30.07.2026 № 30/07 сторони погодили фіксований розмір вартості послуг АО "РЕЛАЄНС" у сумі 40 000,00 грн.

Пунктом 3 Додаткової угоди було передбачено, що оплата послуг АО "РЕЛАЄНС" здійснюється Клієнтом протягом 30 днів з моменту ухвалення судового рішення у справі.

Суд зазначає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації за рахунок відповідача, суд враховує характер та складність цієї адміністративної справи, обсяг фактично наданих адвокатом послуг, а також критерії співмірності та розумності судових витрат.

Предметом спору у справі є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непроведення перерахунку і виплати позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 30.08.2021, а також невиплати індексації грошового забезпечення за період з 24.11.2017 по 28.02.2018, із покладенням на відповідача обов`язку здійснити відповідний перерахунок та виплату.

Суд враховує, що зазначена справа є справою незначної складності та розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, у письмовому провадженні. Правове регулювання спірних правовідносин та судова практика у справах цієї категорії є сформованими.

Заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу визначений у фіксованій сумі 40 000,00 грн. Водночас надані документи не містять належної деталізації фактично виконаних адвокатом робіт, витраченого на їх виконання часу та вартості окремих видів правничої допомоги. При цьому характер спору, розгляд справи у письмовому провадженні, відсутність необхідності участі адвоката у судових засіданнях, а також обсяг процесуальних дій, фактично необхідних для супроводження справи, свідчать про відсутність підстав для компенсації заявленої суми витрат у повному обсязі.

З урахуванням характеру та складності справи, обсягу фактично наданих послуг, відсутності належної деталізації виконаних адвокатом робіт, а також принципів співмірності, розумності та необхідності судових витрат, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн є неспівмірним із характером та складністю цієї справи.

За таких обставин суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають компенсації, та стягнути на користь позивача 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 132-143, 250, 252, 255, 262 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду А.В. САГУН