Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №320/60141/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року м. Київ №320/60141/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в електронній формі у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" з позовом до Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними дій.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» зазначає, що здійснює постачання природного газу споживачам та є замовником послуги транспортування природного газу за договором від 17.05.2021 №2105000095, укладеним з ТОВ «Оператор газотранспортної системи України». Позивач вважає протиправним підпункт 2 частини 2 пункту 10.1 Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497, яким відповідальною стороною за якість газу визначено оператора перед замовником. На думку позивача, зазначене положення суперечить статтям 678 та 924 Цивільного кодексу України, оскільки позбавляє його як покупця природного газу та замовника послуги транспортування можливості вимагати відшкодування шкоди або компенсації вартості газу неналежної якості. На підтвердження своїх доводів позивач посилається на укладені договори купівлі-продажу та транспортування природного газу, а також на паспорти фізико-хімічних показників газу, які, на його думку, підтверджують факти постачання природного газу неналежної якості. У зв`язку з цим позивач просить визнати протиправним та скасувати підпункт 2 частини 2 пункту 10.1 Типового договору транспортування природного газу з моменту його прийняття.

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач позовні вимоги не визнає та вважає їх необґрунтованими. НКРЕКП зазначає, що позивач не довів реального порушення своїх індивідуально виражених прав чи законних інтересів оскаржуваним положенням Типового договору. Відповідач вказує, що Типовий договір є нормативно-правовим актом, прийнятим НКРЕКП у межах наданих законом повноважень, та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України. НКРЕКП також зазначає, що положення статті 678 ЦК України регулюють відносини між продавцем і покупцем товару, тоді як Типовий договір регулює відносини щодо транспортування природного газу, а тому НКРЕКП не здійснює регулювання відносин з купівлі-продажу природного газу між оптовими продавцем і покупцем. Відповідач вважає, що оскаржуване положення визначає відповідальність за якість природного газу у межах правовідносин з його транспортування та не суперечить статтям 678, 924 ЦК України. НКРЕКП також зазначає, що скасування цього положення призведе до прогалин у регулюванні питань відповідальності за дотримання фізико-хімічних показників природного газу та виплату відповідних компенсацій. Крім того, відповідач заперечує проти обраного позивачем способу захисту, оскільки нормативно-правовий акт у судовому порядку може втрачати чинність з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, а не з моменту його прийняття. У зв`язку з наведеним НКРЕКП просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про здійснення розгляду справи у порядку загального позовного провадження.

У додаткових поясненнях позивач зазначає, що договір транспортування природного газу передбачає відповідність газу встановленим вимогам щодо якості, а долучені паспорти фізико-хімічних показників підтверджують факти невідповідності газу таким вимогам. Позивач вважає, що внаслідок застосування оскаржуваного положення він позбавлений можливості отримати компенсацію або зменшення плати за природний газ неналежної якості, хоча як покупець має відповідні права за статтями 673, 678, 924 ЦК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» є юридичною особою, основним видом діяльності якої є постачання природного газу споживачам. Право на провадження господарської діяльності з постачання природного газу товариству надано на підставі ліцензії, виданої НКРЕКП; рішення про її видачу прийнято 03.03.2021 №334.

30.09.2015 НКРЕКП прийнято постанову №2497 «Про затвердження Типового договору транспортування природного газу», якою затверджено Типовий договір транспортування природного газу, яка зареєстрована у Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1383/27828.

Пунктом 5.2 Типового договору визначено вимогу щодо відповідності якості природного газу встановленим нормам якості, фізико-хімічним показникам та іншим характеристикам, визначеним Кодексом газотранспортної системи, нормативно-правовими актами та відповідними стандартами. Пунктом 5.3 Типового договору передбачено стягнення додаткової плати за порушення вимог щодо якості газу, що подається оператором з газотранспортної системи.

Підпунктом 2 пункту 10.1 розділу Х Типового договору визначено, що відповідальною стороною за якість природного газу у точках виходу є оператор перед замовником, який є оператором газорозподільної системи, прямим споживачем, суміжним газовидобувним підприємством або оператором газосховищ.

17.05.2021 між ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» та ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» укладено Договір транспортування природного газу №2105000095. Умовами цього договору передбачено, що якість природного газу має відповідати нормам якості, фізико-хімічним показникам та іншим характеристикам, визначеним Кодексом, нормативно-правовими актами та відповідними стандартами.

30.09.2021 між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» укладено Індивідуальний договір №БГр-21/22-ТВГЗ відповідно до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ТВГЗ від 30.09.2021. Придбаний за зазначеними договорами природний газ постачався ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» споживачам.

До матеріалів справи долучено копії паспортів фізико-хімічних показників природного газу, переданого ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», за квітень 2022 року, загальною кількістю на 21 аркуші.

Вважаючи протиправною постанову НКРЕКП №2497 «Про затвердження Типового договору транспортування природного газу», якою затверджено Типовий договір транспортування природного газу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку природного газу визначені Законом України «Про ринок природного газу».

Відповідно до частини першої статті 4 цього Закону державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

Регулятором на ринку природного газу є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

До повноважень Регулятора, зокрема, належить затвердження кодексу газотранспортної системи, типового договору транспортування природного газу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку природного газу.

Правові та організаційні засади функціонування ринку природного газу визначені Законом України «Про ринок природного газу» №329-VIII.

Згідно зі статтею 4 Закону №329-VIII державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

При цьому пунктом 32 частини першої статті 1 Закону №329-VIII визначено, що Регулятором є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до частини другої статті 32 Закону №329-VIII до повноважень Регулятора належить, зокрема, затвердження Типового договору транспортування природного газу.

Таким чином, законодавцем безпосередньо визначено повноваження НКРЕКП щодо затвердження Типового договору транспортування природного газу як одного з інструментів державного регулювання ринку природного газу.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про НКРЕКП» Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема у сфері транспортування, розподілу, зберігання та постачання природного газу.

Відповідно до статті 3 зазначеного Закону державне регулювання здійснюється Регулятором, зокрема, з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки та належного функціонування відповідних ринків.

Пунктом 5 частини першої статті 17 Закону України «Про НКРЕКП» передбачено повноваження Регулятора щодо контролю за виконанням операторами систем передачі та розподілу, операторами газотранспортної та газорозподільних систем, іншими суб`єктами ринків електричної енергії та природного газу, а у відповідних випадках — власниками систем, їхніх зобов`язань відповідно до закону.

Суд також враховує положення Закону України «Про природні монополії», відповідно до якого державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій у відповідних сферах здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій.

Разом із тим на момент прийняття постанови НКРЕКП від 30.09.2015 №2497 «Про затвердження Типового договору транспортування природного газу» правове регулювання діяльності Регулятора здійснювалося, зокрема, відповідно до Указу Президента України від 10.09.2014 №715/2014 «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».

Пунктом 3 зазначеного Положення одним із основних завдань Комісії було визначено державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках природного газу.

Пунктом 13 Положення передбачалося, що рішення НКРЕКП приймаються на засіданнях Комісії та оформлюються постановами і розпорядженнями. Рішення НКРЕКП, які є нормативно-правовими актами, підлягали обов`язковій державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

На виконання визначених законодавством повноважень НКРЕКП постановою від 30.09.2015 №2497 затвердила Типовий договір транспортування природного газу, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1383/27828.

Отже, на момент прийняття постанови №2497 НКРЕКП була наділена повноваженнями щодо державного регулювання ринку природного газу, у тому числі щодо затвердження Типового договору транспортування природного газу. При цьому зазначена постанова прийнята у формі нормативно-правового акта та пройшла передбачену законодавством державну реєстрацію.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про відсутність у НКРЕКП на момент прийняття постанови від 30.09.2015 №2497 відповідних повноважень або про прийняття цього акта поза межами наданої Регулятору компетенції.

Відтак, доводи позивача в частині відсутності у НКРЕКП повноважень на затвердження Типового договору транспортування природного газу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

За таких обставин суд доходить висновку, що постанова НКРЕКП від 30.09.2015 №2497 «Про затвердження Типового договору транспортування природного газу» прийнята компетентним органом, у межах наданих йому законом повноважень та у встановленій законодавством формі, а тому правові підстави для визнання протиправним та скасування оспорюваного положення Типового договору з наведених позивачем підстав відсутні.

Водночас, для оцінки доводів позивача щодо протиправності саме підпункту 2 пункту 10.1 розділу Х Типового договору суд вважає за необхідне встановити характер правовідносин, у яких зазначене положення застосовується, а також обставини його застосування до позивача.

Судом встановлено, що постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497 затверджено Типовий договір транспортування природного газу, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1383/27828.

Як убачається з матеріалів справи, у межах регульованих зазначеним Типовим договором правовідносин 17.05.2021 між ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» та ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» укладено Договір транспортування природного газу №2105000095.

Відповідно до пункту 5.2 Типового договору замовник і оператор зобов`язані забезпечувати відповідність якості природного газу встановленим нормам якості, фізико-хімічним показникам та іншим характеристикам, визначеним Кодексом газотранспортної системи, нормативно-правовими актами та відповідними стандартами.

Водночас підпунктом 2 пункту 10.1 розділу Х Типового договору визначено, що відповідальною стороною за якість природного газу у точках виходу є оператор перед замовником, який є оператором газорозподільної системи, прямим споживачем, суміжним газовидобувним підприємством або оператором газосховищ.

Отже, зі змісту наведеної норми вбачається, що нею визначено відповідальність оператора газотранспортної системи за якість природного газу у точках виходу перед чітко визначеним колом замовників послуг транспортування, до якого належать оператор газорозподільної системи, прямий споживач, суміжне газовидобувне підприємство та оператор газосховищ.

При цьому позивач є постачальником природного газу, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Таким чином, ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» не належить до суб`єктів, перед якими підпунктом 2 пункту 10.1 розділу Х Типового договору безпосередньо визначено відповідальність оператора газотранспортної системи за якість природного газу.

Укладення позивачем Договору транспортування природного газу №2105000095 як замовником послуг транспортування не свідчить про поширення на нього положень підпункту 2 пункту 10.1 розділу Х Типового договору в частині визначення відповідальної сторони за якість природного газу, оскільки така відповідальність встановлена зазначеною нормою залежно від статусу замовника та його належності до прямо визначеного кола суб`єктів.

Суд також враховує, що правовідносини з купівлі-продажу природного газу та правовідносини з його транспортування є самостійними правовідносинами, що виникають на підставі різних договорів та регулюються відповідними нормами законодавства.

Згідно зі статтею 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідно до статті 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право вимагати від продавця відповідного зменшення ціни, безоплатного усунення недоліків або відшкодування витрат на їх усунення, а у випадках істотного порушення вимог щодо якості товару — відмовитися від договору та вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми або вимагати заміни товару.

Отже, зазначені положення Цивільного кодексу України регулюють відносини між продавцем та покупцем товару, у тому числі питання відповідальності за передачу товару неналежної якості.

Також, суд звертає увагу на те, що питання щодо якості придбаного позивачем природного газу, а також відповідальності продавця за його неналежну якість підлягають вирішенню у межах правовідносин, що виникли з договору купівлі-продажу природного газу, з урахуванням умов укладеного договору та положень цивільного законодавства.

Судом встановлено, що Типовий договір транспортування природного газу регулює правовідносини, пов`язані з наданням Оператором газотранспортної системи послуг з транспортування природного газу замовникам таких послуг.

Отже, положення Типового договору регулюють правовідносини між Оператором ГТС та замовником послуг транспортування та не визначають правовідносини сторін договору купівлі-продажу природного газу, у тому числі щодо визначення умов якості природного газу та відповідальності продавця і покупця за їх дотримання.

Водночас судом встановлено, що 30.09.2021 між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» укладено Індивідуальний договір №БГр-21/22-ТВГЗ відповідно до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ТВГЗ від 30.09.2021.

Умовами пункту 2.3 Рамкового договору передбачено, що фізико-хімічні показники газу, який передається покупцеві, повинні відповідати вимогам, визначеним розділом III Кодексу газотранспортної системи.

При цьому пунктом 6.5 Рамкового договору сторони погодили, що продавець не відповідає за перебої у транспортуванні та зберіганні газу, пов`язані з функціонуванням, обслуговуванням та/або розвитком ГТС, а також за будь-яке погіршення якості газу, що сталося з вини Оператора ГТС.

Відповідно до частини першої статті 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Разом з тим пунктом 3.3 Рамкового договору передбачено, що передача та приймання природного газу здійснюються на віртуальній торговій точці шляхом надання сторонами Оператору ГТС торгових сповіщень на відчуження/набуття природного газу в інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.

Таким чином, умови щодо якості природного газу, порядку його передачі та відповідальності сторін за дотримання відповідних умов можуть визначатися безпосередньо сторонами договору купівлі-продажу природного газу з урахуванням вимог цивільного та господарського законодавства.

Суд враховує, що чинним законодавством не встановлено обов`язкової типової чи примірної форми договору купівлі-продажу природного газу, у зв`язку з чим сторони такого договору, керуючись принципом свободи договору, вправі погоджувати його умови, що не суперечать вимогам законодавства, у тому числі щодо якості природного газу та наслідків недотримання таких умов.

Відповідно до статті 678 Цивільного кодексу України у разі передання продавцем покупцеві товару неналежної якості покупець має право вимагати, зокрема, пропорційного зменшення ціни або безоплатного усунення недоліків товару, а у разі істотного порушення вимог щодо якості — розірвання договору та відшкодування збитків.

Отже, правовідносини між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» щодо купівлі-продажу природного газу, у тому числі щодо його якості та відповідальності сторін за недотримання відповідних умов, регулюються укладеним між ними Рамковим договором та нормами цивільного законодавства.

При цьому встановлення у підпункті 2 пункту 10.1 розділу Х Типового договору відповідальної сторони за якість природного газу в точках виходу не позбавляє позивача можливості реалізовувати права, передбачені статтями 675, 678 Цивільного кодексу України, у правовідносинах за договором купівлі-продажу природного газу.

Зазначене положення Типового договору не визначає та не змінює умов договору купівлі-продажу природного газу, укладеного між позивачем та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», а також не встановлює обмежень щодо права сторін такого договору погоджувати умови відповідальності за неналежну якість товару.

Таким чином, доводи позивача про те, що підпункт 2 пункту 10.1 розділу Х Типового договору транспортування природного газу суперечить положенням статті 678 Цивільного кодексу України та перешкоджає позивачу реалізовувати права, передбачені цією нормою, є необґрунтованими.

Відтак, суд не встановив суперечності оспорюваного положення Типового договору вимогам статті 678 Цивільного кодексу України, а тому підстави для визнання його протиправним та скасування в цій частині відсутні.

Щодо посилання позивача на статтю 924 Цивільного кодексу України суд зазначає, що такі доводи є необґрунтованими.

Відповідно до статей 908, 924 Цивільного кодексу України відповідальність перевізника пов`язана з виконанням договору перевезення вантажу, зокрема за його втрату, нестачу, псування або пошкодження.

Водночас відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» транспортування природного газу є окремим видом господарської діяльності, пов`язаним із переміщенням природного газу газотранспортною системою, а Оператор газотранспортної системи надає замовникам послуги з транспортування природного газу на умовах відповідного договору.

Отже, правовідносини між ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» та ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», що виникли на підставі Договору транспортування природного газу від 17.05.2021 №2105000095, регулюються спеціальним законодавством у сфері функціонування ринку природного газу, Кодексом газотранспортної системи та Типовим договором транспортування природного газу, а не положеннями статті 924 Цивільного кодексу України про відповідальність перевізника.

При цьому підпункт 2 пункту 10.1 розділу Х Типового договору визначає відповідальну сторону за якість природного газу у точках виходу саме в межах правовідносин з транспортування природного газу.

Таким чином, посилання позивача на статтю 924 Цивільного кодексу України як на правову підставу для покладення на Оператора ГТС відповідальності за погіршення якості протранспортованого природного газу не є належним, оскільки спірні правовідносини не є правовідносинами з перевезення вантажу у розумінні глави 64 Цивільного кодексу України.

При цьому, надані позивачем паспорти фізико-хімічних показників природного газу можуть свідчити про характеристики газу у відповідні періоди, однак вони не підтверджують того, що саме оскаржуваним положенням Типового договору порушено права позивача.

Суд звертає увагу на те, що для задоволення позову про визнання протиправним положення нормативно-правового акта необхідним є встановлення не лише невідповідності такого положення акту вищої юридичної сили, а й порушення ним прав чи законних інтересів особи, яка звернулася до суду.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, судовому захисту підлягає саме порушене право або законний інтерес особи, а не абстрактне твердження про невідповідність нормативно-правового акта вимогам законодавства.

У цій справі позивач пов`язує порушення своїх прав із тим, що оскаржуване положення, на його думку, позбавляє його можливості вимагати відшкодування шкоди або компенсації вартості природного газу неналежної якості.

Проте судом встановлено, що підпункт 2 пункту 10.1 розділу Х Типового договору не регулює правовідносини позивача як покупця природного газу з його продавцем та не позбавляє позивача прав, передбачених статтями 673, 678 Цивільного кодексу України.

Зазначене положення визначає відповідальну сторону за якість природного газу у точках виходу в межах правовідносин з транспортування природного газу та встановлює таку відповідальність перед суб`єктами, прямо визначеними його змістом.

Відтак, суд не встановив безпосереднього порушення оскаржуваним положенням прав чи законних інтересів ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ».

Незгода позивача з визначеним нормативним регулюванням або наявність у нього господарського інтересу щодо отримання компенсації за придбаний природний газ неналежної якості не є достатньою підставою для визнання відповідного положення протиправним.

Крім того, суд враховує, що скасування оскаржуваного положення без встановлення його невідповідності акту вищої юридичної сили та без доведеності порушення ним прав позивача не відповідає завданню адміністративного судочинства та не забезпечує ефективного способу захисту.

Таким чином, доводи позивача про те, що підпункт 2 пункту 10.1 розділу Х Типового договору суперечить статтям 678 та 924 Цивільного кодексу України, не знайшли підтвердження під час розгляду справи.

Суд також відхиляє посилання позивача на паспорти фізико-хімічних показників природного газу як на підтвердження протиправності оскаржуваного положення, оскільки зазначені документи можуть характеризувати якість природного газу у відповідні періоди, проте не підтверджують протиправності нормативного регулювання, встановленого НКРЕКП, та безпосереднього порушення цим регулюванням прав позивача.

За встановлених обставин, суд доходить висновку, що НКРЕКП, затверджуючи Типовий договір транспортування природного газу та визначаючи у підпункті 2 пункту 10.1 розділу Х відповідальну сторону за якість природного газу у точках виходу, діяла в межах наданих законом повноважень.

Відтак, правові підстави для визнання протиправним та скасування підпункту 2 пункту 10.1 розділу Х Типового договору транспортування природного газу відсутні.

Інші доводи позивача не спростовують наведених висновків суду та не дають підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» у повному обсязі.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. При цьому жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною першою статті 9, статтею 72 та частинами першою, другою, п`ятою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, якщо інше не встановлено законом.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, а також врахувавши встановлені під час розгляду справи обставини та наведене вище правове регулювання, суд доходить висновку, що позивачем не доведено протиправності підпункту 2 пункту 10.1 розділу Х Типового договору транспортування природного газу, а також порушення ним прав, свобод чи законних інтересів позивача.

Таким чином, за результатами розгляду справи суд не встановив правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ».

Доводи позивача та надані ним докази не спростовують наведених висновків суду та не свідчать про протиправність оспорюваного положення Типового договору.

За таких обставин адміністративний позов ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати зі сплати судового збору розподілу на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.