Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №320/49826/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року м. Київ справа №320/49826/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАТ Харківський завод

транспортного устаткування»

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРАТ Харківський завод транспортного устаткування» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просило суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неформування та неподання до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу ЄМК ДП «ДПІ «Діпроверф» в розмірі 650 000,01 грн відповідно до платіжної інструкції від 17.09.2024 № 4580;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу ЄМК ДП «ДПІ «Діпроверф» в розмірі 650 000,01 грн відповідно до платіжної інструкції від 17.09.2024 № 4580.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що помилково сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу єдиного майнового комплексу Державного підприємства «ДПІ «Діпроверф», оскільки не був зобов`язаний сплачувати вказаний збір під час здійснення такого виду операції.

Позивач звертає увагу, що єдиний майновий комплекс визнається нерухомістю за положеннями цивільного та господарського законодавства. Водночас вважає, що Закон України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування", який визначає засади справляння спірного збору, визначає значно вужчий перелік видів нерухомого майна, які є об`єктами справляння вказаного збору.

Так, у розумінні вказаного вище Закону нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України. При цьому, єдиний майновий комплекс до таких видів нерухомого майна не належить, а тому позивач дійсно помилково сплатив збір при укладенні договору купівлі-продажу, з огляду на що має право на його повернення, проте відповідач безпідставно відмовив у такому поверненні.

Відповідач зазначає, що до цілісного майнового комплексу, до складу якого входить нерухоме та рухоме майно, майнові та немайнові права, а також зобов`язання, слід застосовувати положення статті 188 Цивільного кодексу України щодо складної речі. Цією ж нормою передбачено, що правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором. Положення статті 66 Господарського кодексу України визнають цілісний майновий комплекс нерухомістю, яка може бути об`єктом купівлі-продажу та інших угод. Відтак, підстави для повернення суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, сплаченої під час нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, відсутні. При цьому, на думку скаржника, така сума правильно була обрахована із загальної вартості цілісного майнового комплексу.

Третя особа не скористалася правом на подання пояснень щодо позову. Про відкриття провадження у справі повідомлена належним чином.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

12.12.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, суд встановив такі обставини.

21.08.2024 позивач уклав договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного підприємства «ДПІ «Діпроверф» з Регіональним відділенням Фонду державного майна по м. Києву.

Відповідно до платіжної інструкції від 17.09.2024 № 4580 позивач здійснив платіж збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 650000,01 грн.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою від 30.09.2024 № 30/09-24 про повернення помилково перерахованих коштів в сумі 650000,01 грн, сплачених відповідно до платіжної інструкції від 17.09.2024 № 4580, для чого просив звернутись з відповідним поданням до органів Казначейства.

Листом від 21.10.2024 № 2600-0604-8/203290 відповідач надав відповідь про відсутність підстав для повернення коштів, не погодившись з яким, позивач звернувся до суду з цим позовом.

V. Оцінка суду.

Спірним у цій справі є питання, чи підлягають оподаткуванню збором на обов`язкове пенсійне страхування, встановленому Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі – Закон № 400/97-ВР), операції з купівлі-продажу цілісного майнового комплексу підприємства.

Згідно з частиною першою статті 181 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Відповідно до частини другої статті 191 ЦК України до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підприємство або його частина можуть бути об`єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів (частина четверта статті 191 ЦК України).

Частина третя статті 66 Господарського кодексу України (який був чинний на час укладення договору купівлі-продажу) передбачала, що цілісний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об`єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених цим Кодексом та законами, прийнятими відповідно до нього.

З аналізу наведених норм права слідує, що на час укладення спірного договору купівлі-продажу чинне законодавство поширювало статус нерухомого майна на цілісний (єдиний) майновий комплекс для цілей участі останнього у цивільному обороті.

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Податкового кодексу України встановлення і скасування зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, їх розмірів та механізмів справляння здійснюються відповідно до Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування».

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон № 400/97-ВР.

Відповідно до абзаців 1-3 пункту 9 статті 1 вказаного Закону платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Об`єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна (пункт 8 статті 2 Закону № 400/97-ВР).

Відповідно до підпункту 138.3.3 пункту 138.3 статті 138 ПК України до групи 3 основних засобів та інших необоротних активів належать: будівлі, споруди, передавальні пристрої.

З аналізу наведених вище правових норм слідує, що в абзаці другому пункту 9 статті 1 Закону № 400/97 наведено вичерпний перелік нерухомого майна, вартість якого є об`єктом оподаткування збором на обов`язкове пенсійне страхування при укладенні договорів купівлі-продажу.

Таким чином, законодавець встановив, що збір до Пенсійного фонду при придбанні нерухомості справляється не з будь-якого нерухомого майна, а лише з тієї нерухомості, яка перерахована у пункті 9 статті 1 Закону № 400/97-ВР.

Із встановлених обставин слідує, що позивач придбав саме цілісний майновий комплекс. У договорі купівлі-продажу чітко зазначено, що цілісний майновий комплекс складається з нерухомого майна, транспортних засобів, іншого рухомого майна, прав вимоги та боргів, але окремо вартість нерухомого майна за договором не визначалась.

Отже, цілісний майновий комплекс відсутній у переліку нерухомого майна у визначенні, наведеному у Законі № 400/97-ВР, відтак, законодавчо визначених підстав для нарахування і сплати позивачем збору на обов`язкове пенсійне страхування не було.

З огляду на вказане, безпідставними є доводи відповідача, що цілісний майновий комплекс вважається нерухомістю у розумінні ЦК України та ГК України, оскільки, як уже зазначалось, поширення режиму нерухомого майна на спірний об`єкт указаними нормативно-правовими актами здійснене з метою участі останнього в цивільному обороті. Разом з тим, Закон № 400/97-ВР є спеціальним актом, в якому законодавець визначив виключний перелік об`єктів, що визнається нерухомим майном для цілей оподаткування збором на обов`язкове державне пенсійне страхування, і підстави для розширення останнього шляхом застосування загального нормативно-правового акта відсутні.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до чинного законодавства збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачується на рахунки органів Державної казначейської служби України, тому і повертатися ці кошти мають в порядку, визначеному для повернення бюджетних коштів.

Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, і він визначає випадки, за яких органи Державної казначейської служби України зобов`язані виконувати операції з повернення помилково або надміру сплачених податків, зборів (обов`язкових платежів).

Згідно з пунктом 5 вказаного Порядку, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Вказаним пунктом також передбачено, що подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно, для повернення помилково сплачених коштів відповідач має сформувати відповідне подання та видати його безпосередньо позивачу. У свою чергу, вже позивач має подати до органів Державної казначейської служби України з оригіналом або копією документа, який підтверджує перерахування коштів.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій щодо відмови у поданні відповідного подання до органів Казначейства.

VI. Судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 9750,00 грн, який підлягає стягнення на його користь з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у формуванні подання щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРАТ Харківський завод транспортного устаткування» збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 650 000,01 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати подання щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРАТ Харківський завод транспортного устаткування» збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 650 000,01 грн, сплаченого відповідно до платіжної інструкції від 17.09.2024 № 4580.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, ідентифікаційний номер 42098368) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАТ Харківський завод транспортного устаткування» (вул. Каштанова, 14, м. Харків, 61035, ідентифікаційний номер 32677185) судовий збір у розмірі 9750 (дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жук Р.В.