Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №320/11308/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року м.Київ № 320/11308/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної казначейської служби України, у якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиплати інфляційних витрат та 3% річних за прострочення виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 у справі №320/36013/23, яке набрало законної сили 26.12.2024, у частині стягнення з Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 08.12.2017 до 24.06.2023, в сумі 1 238 996,25 грн.;

стягнути з Держави в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 , за період 26.12.2024 по 12.03.2026, інфляційні витрати у розмірі 126 910,39 грн. та 3% річних у розмірі 44 709,38 грн., за прострочення виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 у справі № 320/36013/23, яке набрало законної сили 26.12.2024, згідно з яким Державна казначейська служба України зобов`язана стягнути на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 1 238 996,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем вчинено протиправну бездіяльність щодо несвоєчасного виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 по справі №320/36013/23, а тому відповідач зобов`язаний виплатити позивачу інфляційні витрати у розмірі – 126910,39 грн., 3% річних у розмірі 44709,38 грн. та виконати рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 по справі №320/36013/23 шляхом виплати позивачу заборгованості у розмірі 1 238 996,25 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладеними у відзиві. В обґрунтування зазначає про відсутність на теперішній час у боржника коштів на рахунку по КПКВК 3504040, за рахунок яких можливо здійснити виконання рішення суду по справі №320/36013/23. У зв`язку з чим, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року у справі №320/36013/23 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнано протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (код ЄДРПОУ 22990368) щодо невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсації втрати частини його доходів відповідно до статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати», у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 08.12.2017.

Зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України (код ЄДРПОУ 22990368) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 08.12.2017 за весь час затримки виплати - з 01.01.2016 по 18.06.2023, яка визначається відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати» та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Визнано протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (код ЄДРПОУ 22990368) щодо не виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час затримки розрахунку його при звільненні за період з 08.12.2017 по дату фактичного розрахунку - 24.06.2023.

Стягнуто з Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (код ЄДРПОУ 22990368) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку його при звільненні за період з 08.12.2017 до 24.06.2023, із одночасною компенсацією при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.

09.01.2025 на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду видано виконавчий лист.

Згідно листів Державної казначейської служби України № 5-11-11/8877 від 22.04.2025 та №5-11-11/13059 від 16.06.2025 у Казначействі на обліку за бюджетною програмою «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» по другій черзі заборгованості з 28.01.2025 перебуває на виконанні виконавчий лист. З метою виконання вищевказаного судового рішення Казначейством вживаються заходи відповідно до Порядку №845.

Як зазначає позивач, станом на час звернення до суду з даним позовом вищезазначене рішення суду повністю не виконано.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд виходив із такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, Державна казначейська служба України діє відповідно до повноважень та компетенції, визначених, зокрема, Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215 (далі - Положення № 215).

Згідно з пунктом 4 Положення № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Стаття 12 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету на підставі рішення суду.

Згідно з пунктом 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України, безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України (вищий орган у системі органів виконавчої влади) видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Уряд України відповідно до статті 117 Конституції України та на виконання зазначених вище положень БК України, затвердив Порядок № 845.

Алгоритм безспірного списання коштів на підставі рішення про стягнення коштів з державного підприємства (за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду) регламентований пунктами 47-51 розділу «Безспірне списання коштів державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів» Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів.

Виконавчі документи оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України «Про виконавче провадження», згідно з абзацом 3 пункту 2 Порядку № 845.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 845 стягувач подає органові Казначейства, зокрема, оригінал виконавчого документа.

Згідно з пунктами 47-51 Порядку №845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

У разі коли у виконавчих документах, які надійшли до Казначейства, визначено боржником Кабінет Міністрів України, у якого відсутні рахунки в Казначействі, безспірне списання коштів здійснюється Казначейством за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів.

У разі відсутності таких документів та відомостей, якщо боржником є державні підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, перерахування коштів здійснюється на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Строки перерахування коштів перериваються на період усунення обставин, визначених у пунктах 11, 13 та 49 цього Порядку.

У разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Казначейство зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі.

При цьому, згідно статті 3 Розділу ІІ Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», пункту 3 Порядку, виконання рішення про стягнення коштів здійснюється у порядку черговості їх надходження, після надання стягувачем всіх документів.

Заборгованість погашається в такій черговості:

- у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника;

- у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами;

- у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Таким чином, заборгованість за рішенням суду у справі №320/36013/23 віднесена до другої черги, що сторонами у справі також не заперечується.

Згідно з абзацом шостим пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про гарантії, бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету. Будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України (частина перша статті 23 БК України).

Як встановлено судом, 28.01.2025 відповідачем отримано від позивача заяву від 28.01.2025 про примусове виконання рішення суду згідно виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду виданого 09.01.2025 по справі №320/36013/23 про стягнення з Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку його при звільненні у розмірі 1 238 996,25 грн. з відрахуванням належних до сплати податків і зборів ( вх.№ П-11-1023) та прийнято до виконання згідно розділу Безспірного списання коштів з рахунків боржника Порядку №845.

Листами №12-06-06/2463 від 31.01.2025, №12-06-06/7041 від 28.03.2025, №12-06-06/28404 від 19.12.2025 та №12-06-06/325 від 06.01.2026 відповідачем повідомлено Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України про здійснення безспірного списання коштів з рахунків боржника, а також вимогою вжиття заходів для здійснення виконання судових рішень.

Листом від 25.07.2025 №305/3096 Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України повідомлено про часткове виконання рішення суду на загальну суму 37 650,00 грн. та надано копії платіжних доручень на підтвердження.

На теперішній час у боржника відсутні кошти рахунку по бюджетній програмі КПКВК 3504040, за рахунок яких можливо здійснити виконання рішення суду.

Відповідно до пункту 33 Порядку неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника. У разі встановлення боржнику відповідних бюджетних асигнувань після передачі до Казначейства документів та відомостей орган Казначейства здійснює заходи, спрямовані на безспірне списання коштів з рахунків боржника, визначені цим Порядком.

В межах повноважень Головне управління внесло відомості до Реєстру судових рішень АС «Є-Казна за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (КПКВ 3504040), де на теперішній час обліковується вказаний виконавчий лист, що підтверджується витягом з АС «Є-Казна».

Окрім того, суд враховує, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» приймався в умовах воєнного стану, тому видатки державного бюджету першочергово були спрямовані на національну безпеку, оборону та на здійснення заходів пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Щодо заходів, вжитих Казначейством у межах наданих повноважень, слід взяти до уваги, що пункт 49 Порядку № 845 передбачає, що коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає Міністерству фінансів (далі Мінфін) пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

У відповідних правовідносинах Казначейство є винятково виконавцем судових рішень та має можливість списати кошти державного бюджету в тому розмірі, в якому вони передбачені Верховною Радою України у Законі про Державний бюджет України.

При цьому, Казначейство відповідно до наданих повноважень не має права законодавчої ініціативи та не має можливості самостійно встановлювати або змінювати бюджетні призначення.

Відповідний висновок викладений у постановах Касаційного адміністративного суду від 14.06.2018 у справі № 804/3242/17, від 25.07.2018 у справі № 466/3828/17, від 15.05.2019 у справі № 688/4324/17, від 13.08.2020 у справі № 818/1653/17, від 06.11.2019 у справі № 803/1449/16.

Суд погоджується з тим, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає виконанню. Однак у контексті встановлених у цій справі обставин, необхідно зауважити, що сам факт невиплати позивачу коштів протягом чотирьох місяців (від дати подання необхідних документів) за судовим рішенням, боржником за яким є державний орган або підприємство, без з`ясування усіх обставин, які зумовили таку ситуацію, не є достатньою підставою вважати, що Казначейство допустило протиправну бездіяльність.

Також слід зазначити, що постановою Верховного Суду від 30.04.2020 по справі №804/2076/17 сформована правова позиція, за якою сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень діяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.

З огляду на викладене, підстав для визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року у справі №320/36013/23, судом не встановлено, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 3% річних та інфляційні втрати за прострочення виконання рішення суду, вони не підлягають задоволенню як похідні від розглянутих судом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.04.2020 у справі № 816/2089/17 у подібних (аналогічних) правовідносинах зроблено такий висновок: «щодо позовних вимог позивача в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування компенсації у розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за порушення строку перерахування коштів за рішеннями суду, слід звернути увагу на таке. Стаття 5 Закону № 4901-VI передбачає, що у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Аналогічно у пункті 50 Порядку № 845 встановлено, що за порушення встановленого законом строку перерахування коштів компенсація нараховується Казначейством, якщо боржником є державний орган. Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів. Оскільки наразі виплата основної заборгованості стягувачу відповідно до виконавчих документів у справі № 917/1299/15 не здійснена, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позовна вимога про нарахування та виплату компенсації за порушення встановленого законом строку перерахування коштів є передчасною, у зв`язку з чим задоволенню не підлягає.»

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про те, що компенсація, передбачена статтею 5 Закону про гарантії та пунктом 50 Порядку № 845, може бути нарахована та виплачена лише після повного виконання судового рішення про стягнення коштів. Тобто, підставою для застосування певного зобов`язання до сторони судового процесу є підтверджений у визначеному законодавством порядку факт порушення чи недотримання нею відповідних нормативних приписів, що змушує суд вжити належних заходів для припинення такого порушення та недопущення настання негативних наслідків.

Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України інфляційних втрат, позивач посилається в їх обґрунтування на статті 625 ЦК України.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Разом з тим, законодавчим актом, що визначає порядок виконання судового рішення у справі №320/36013/23, є вказаний вище Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який визначає право стягувача за судовим рішенням про стягнення коштів з державного підприємства на погашення заборгованості за рахунок бюджетних асигнувань, розмір яких визначається законом про Державний бюджет України на відповідний рік, нарахування компенсації у розмірі 3% річних після перерахування коштів (погашення заборгованості) з порушенням тримісячного строку.

Таким чином, якщо держава протягом трьох місяців не виконає судове рішення, вона гарантує сплату стягувачу лише компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Натомість, у спірних правовідносинах, відповідач не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання, у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, тому положення цієї статті не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №2а-11853/10/1570, від 08.02.2018 у справі №826/22867/15.

Отже, виходячи із заявлених предмету та підстав позову, суд дійшов до висновку про відсутність бездіяльності відповідача, а дії та рішення прийняті обґрунтовано та у межах наданих йому повноважень, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частин першої, другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У силу статі 76 Кодексу адміністративного судочинства України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Згідно з частиною п`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.