Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №280/5184/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 вересня 2026 року о/об 15 год. 30 хв.Справа № 280/5184/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Махунові В.В., розглянувши у місті Запоріжжі у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (надалі – позивач, ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі – відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_3 ), в якому позивач просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку час затримки розрахунку при звільненні, за період з 28.01.2022 по 28.07.2022 (включно), виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення за останні два місяці служби, які передували дню звільнення; 2) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 28.01.2022 по 28.07.2022 (включно), виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення за останні два місяці служби, які передували дню звільнення; 3) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.

У позовній заяві (уточненій) зазначено наступне: «… ОСОБА_1 (далі - Позивач) проходив військову службу у підрозділах ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі – Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_5 ) (а саме: ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ) в період з 01.08.2017 по 27.01.2022, які перебувають на фінансовому забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_8 . Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 від 27.01.2022 року №18 військовослужбовця ОСОБА_1 було виключено з особового складу ІНФОРМАЦІЯ_10 . 06.11.2024 року Позивачем було подано позовну заяву до Запорізького окружного адміністративного суду із позовними вимогами зобов`язати відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 27.01.2022 року. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/10320/24 від 08 січня 2025 року позовну заяву було задоволено частково та зокрема зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 27.01.2022 грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), а також виплачених грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учасника бойових дій, за 2020-2021 роки з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум. Не погодившись із вказаним судовим рішенням ІНФОРМАЦІЯ_5 подав апеляційну скаргу. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала. Рішення суду у справі № 280/10320/24 вступило в законну силу 29 січня 2025 року. 30.04.2026 року на виконання судового рішення у справі № 280/10320/2 Позивачу було виплачено заборгованість зі сплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 27.01.2022 року у розмірі 149926 грн 17 коп. 01.05.2026 Позивач подав на офіційну електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_8 заяву з проханням нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України « Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року № 100. Станом на 26.05.2026 ОСОБА_1 досі не отримав відповіді на своє звернення. Оскільки зважаючи на норми чинного законодавства Відповідачем порушено право Позивача на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, він звертається до суду з цією позовною заявою. …».

Позивач підтримав позовну заяву.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне: «… Позов не визнається відповідачем та заперечується ним у повному обсязі, з огляду на наступне. … Згідно наданих позивачем матеріалів, зокрема витягу з наказу, він дійсно проходив військову службу у Збройних силах України, звільнений у відставку за досягненням граничного віку перебування а військовій службі (міститься у матеріалах справи). В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на норми, визначені положеннями статті 116, 117 КЗпП України, однак вказані норми є у даному випадку «загальними нормами» і сторона відповідача вважає, що зазначені норми закону не можуть бути застосовані до даних правовідносин, оскільки порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України регулюється в цій ситуації «спеціальними нормами», прямо регламентованими «Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженим Наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року (далі за текстом – Порядок). Зокрема у пункті 8 Розділу І «Загальні положення» зазначеного вище Порядку - грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Звертаю увагу суду, що ІНФОРМАЦІЯ_5 не є приватною прибутковою структурою із власними грошовими коштами і фінансування ІНФОРМАЦІЯ_8 здійснюється виключно Міністерством оборони України за рахунок бюджетних асигнувань з Державного бюджету України, а тому несвоєчасність у виплаті грошових коштів – у даному випадку не може трактуватися та розцінюватися як вчинена з вини та дій відповідача, чи його бездіяльності. Таким чином, несвоєчасність виплати позивачу грошового забезпечення при звільненні, не залежала від дій, чи бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_8 і мала місце по незалежним від відповідача причинам та обставинам. Позивачем підтверджується у своєму позові, що 30.04.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_5 були виплачені належні йому виплати при звільненні у розмірі 149926.17 гривень, у підтвердження чому стороною позивача долучено до матеріалів свого позову довідку АТ «Ощадбанк», про зарахування йому на особовий банківський рахунок 30.04.2026 року виплати згідно рішення суду і звертаю увагу суду, що це грошове забезпечення було виплачене в порядку фінансової черговості виплат і по мірі надходження грошових коштів із бюджету на рахунки відповідача. …».

Відповідач заперечував проти позовної заяви.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Прасов О.О. у період з 06.07.2026 по 02.08.2026 перебував у відпустці.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08.01.2025 у справі №280/10320/24, яке 08.02.2025 набрало законної сили, задоволено частково позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 – визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 27.01.2022 грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), а також виплачених грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учасника бойових дій, за 2020-2021 роки без урахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 27.01.2022 грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), а також виплачених грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учасника бойових дій, за 2020-2021 роки з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

30.04.2026 на Картку для виплат, яка належить ОСОБА_1 , надійшли кошти у сумі 149926 грн. 17 коп., виплачені ІНФОРМАЦІЯ_3 на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.01.2025 у справі №280/10320/24.

Судом досліджено всі документи, наявні у даній адміністративній справі.

При вирішенні публічно-правового спору по суті суд виходить з викладеного вище та наступного.

Згідно з ст.116 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

За п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого 15.01.2004 постановою Кабінету Міністрів України №44 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.01.2005 за №17) (надалі – «Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу»), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. (…).

Згідно з п.3 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу» виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Відповідно до п.4 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу» виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Як зазначено у п.5 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Судом вивчено й інші норми права, які стосуються виниклого публічно-правового спору.

З матеріалів справи вбачається невиплата з вини відповідача належних позивачу сум в день звільнення.

Отже, відповідач повинен виплатити позивачу його середнє грошове забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При цьому, нормами права не передбачено обов`язок визначення конкретного періоду у шість місяців.

Судом враховано, що на Картку для виплат, яка належить належить ОСОБА_1 , надійшли кошти у сумі 149926 грн. 17 коп., виплачені ІНФОРМАЦІЯ_3 на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.01.2025 у справі №280/10320/24.

З матеріалів справи вбачається протиправна бездіяльність відповідача.

Враховуючи наведені та інші норми права, обставини справи, суд вважає, що позивач має право на нарахування та виплату компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.01.2025 у справі №280/10320/24.

Доказів того, що між позивачем та відповідачем існує спір з приводу виплати позивачу грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, суду у даній справі не надано.

При цьому, захисту підлягають лише порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.

Таким чином, суд вважає передчасною позовну вимогу позивача стосовно компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», оскільки обов`язок щодо такої компенсації виникне у відповідача одночасно з виплатою нарахованого відповідачем грошового забезпечення, тобто у майбутньому. Відтак, ця позовна вимога задоволенню не підлягає.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище, позовна заява позивача є частково обґрунтованою і підлягає частковому задоволенню. Доводи позивача частково, а відповідача повністю, не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Позивач звільнений від сплати судового збору, інші судові витрати по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення за останні два місяці служби, які передували дню звільнення.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення за останні два місяці служби, які передували дню звільнення.

В іншій частині позовної заяви – відмовити.

У стягненні на користь позивача з відповідача судових витрат відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення виготовлено у повному обсязі 07.09.2026.

Суддя О.О. Прасов