Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №280/6587/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 вересня 2026 року Справа № 280/6587/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітряних сил України (Повітрофлотський), 6, ЄДРПОУ 00034022) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

30 червня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач ) до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому позивачі просять суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача оформлене протоколом №3/в від 15 січня 2026 року в частині відмови позивачу у призначенні частки одноразової грошової допомоги в зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 ;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення та виплату належної їй частини одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та прийняти відповідне рішення, яким призначити одноразову грошову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Комісія Міністерства оборони України не врахувала рішення суду про встановлення факту спільного проживання з загиблим військовослужбовцем та безпідставно відмовила позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач проти позову заперечив повністю з підстав викладених у відзиві. Вказав, що рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке оформлено протоколом від 15 січня 2026 року № 3/в, документи ОСОБА_1 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” встановлено, що одноразова грошова допомога виплачується сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених статті 16-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”. Відповідно до наданих документів заявник не відноситься до одного з подружжя. Також зазначив, що за наявними документами неможливо встановити, чи є заявник непрацездатною (особою з інвалідністю) і перебувала на утриманні колишнього чоловіка. Підтверджуючих документів про право на призначення пенсії у разі втрати годувальника або факт призначення даного виду пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, чи документів про перебування на утриманні загиблого, на розгляд Комісії не надано. Також вказав, що позивач покликається на статтю Закону № 2011-ХІІ в редакції від 29 березня 2024 року, яким "додатково легалізовано право цивільних дружин на отримання одноразової допомоги". Проте, статтею 16-1 Закону № 2011-ХІІ (на час права, тобто 29 жовтня 2023 року) право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого. Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

Солдат ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання отримав поранення, внаслідок якого помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_2 від 14 травня 2024 року.

У зв`язку із смертю ОСОБА_2 ОСОБА_1 , маючи на меті реалізацію права на одноразової грошової допомоги як його дружини, звернулась до Жовтневого районного суду міста Запоріжжя з метою встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 14 квітня 2025 року у справі № 331/4424/24 заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення задоволено та встановлено факт спільного проживання однією сім`єю як чоловіка і дружини без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 із ОСОБА_2 у період з 20 липня 2019 року по 2023 рік.

10 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо виплати їй як дружині одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю солдата ОСОБА_2 .

Рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке оформлено протоколом від 15 січня 2026 року № 3/в (далі – рішення Комісії), позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, встановлено, що одноразова грошова допомогу виплачується сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених статті 16-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

У редакції статті 16-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовець та членів їх сімей”, чинній на дату смерті військовослужбовця, зазначено, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. Відповідно до наданих документів заявниця не відноситься до одного з подружжя. Також, за наявними документами неможливо встановити, чи є заявниця непрацездатною (особою з інвалідністю) і перебувала на утриманні колишнього чоловіка. Підтверджуючих документів про право на призначення пенсії у разі втрати годувальника або факт призначення даного виду пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, чи документів про перебування на утриманні загиблого, на розгляд Комісії не надано.

Вважаючи відмову відповідача призначити одноразову грошову допомогу протиправною, позивач звернулася за захистом своїх прав до суду.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Закон України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (тут і надалі Закон №2232-XII, в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Статтею 41 Закону №2232-ХІІ передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

У свою чергу, Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року №2011-XII (тут і надалі – Закон №2011-XII, в редакції на дату загибелі військовослужбовця) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Частиною першою статті 16 Закону №2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

За правилами частини першої статті 16-1 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Частиною 3 статті 16-2 Закону №2011-XII передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України (статтю 16-2 доповнено пунктом 3 згідно із Законом №2489-IX від 29.07.2022, застосовується з 24 лютого 2022 року).

Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України протягом періоду з 24 лютого 2022 року по цей час продовжувався строк дії воєнного стану в Україні.

Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану унормовані Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 (тут і надалі – Постанова №168, у редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), відповідно до пункту 2 якої установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Аналогічні за змістом положення містяться у наказі Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 45, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 січня 2023 року за № 176/39232, “Про затвердження Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану” (далі – Порядок №45), пунктом 1.3 якого передбачено, що сім`ям загиблих військовослужбовців відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” виплачується ОГД, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Відповідно до пункту 4.1. Порядку № 45, члени сім`ї звертаються до районного (міського) ТЦКСП незалежно від місця реєстрації та подають документи, зазначені в додатку 2. У додатку 2 до Порядку №45 наведено перелік документів, які надають члени сім`ї до районного (міського) ТЦКСП для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, п. 5-2 якого визначає необхідність подання документу, що підтверджує родинні зв`язки з загиблим (померлим) військовослужбовцем відповідно до статті 16-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”: а) для дружини/чоловіка - свідоцтва про шлюб; б) для дитини - свідоцтво про народження дитини; в) для батьків - свідоцтво про народження загиблого (померлого); г) для осіб, які перебували на утриманні загиблого (померлого) - документ, що підтверджує перебування на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця.

Також п. 11 Додатку 2 до Порядку №45 передбачено подання рішення суду, яке набрало законної сили та стосується призначення ОГД (за наявності).

Аналіз правових норм Закону №2011-ХІІ та Порядку №45 свідчать про те, що одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім`ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Отже, одноразова грошова допомога виплачується: 1) членам сім`ї військовослужбовця; 2) якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Як зазначено судом вище, коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, визначене статтею 16-1 Закону №2011-XII, а саме: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення) (в редакції статті 16-1, чинній на час спірних правовідносин).

Як підтверджується матеріалами справи, обставина, що причина смерті ОСОБА_2 пов`язана із захистом Батьківщини, відповідачем не заперечується.

Спірним питанням у межах розгляду цієї справи є те, чи належить позивач до кола осіб, які відповідно до статті 16-1 Закону №2011-XII мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Повертаючись до спірних правовідносин, а саме рішення №3/в від 15 січня 2026 року комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яким вирішено відмовити позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги з підстав необхідності надання документів, які відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” підтверджують, що вона перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця (копії документів, виданих Пенсійним Фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі), що дають право на отримання одноразової грошової допомоги, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Спірне рішення відповідача мотивовано саме відсутністю доказів на підтвердження статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця (не надано доказів, якими встановлено факт перебування позивачки на утриманні загиблого відповідно до Закону № 2011-XII, що дають право на отримання одноразової грошової допомоги).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21, застосовуючи положення статей 1, 3 Сімейного кодексу України, зазначила, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки та відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30 січня 2020 року у справі №287/167/18-ц (провадження №14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №290/289/22-ц (провадження №61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судовому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

З доказів у справі судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 14 квітня 2025 року у справі № 331/4424/24, яким встановлено факт спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 20 липня 2019 року по 2023 рік.

Таким чином, судовим рішенням від 14 квітня 2025 року у справі № 331/4424/24 підтверджується факт того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно проживали, були пов`язаний спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки з позивачкою, тобто вони фактично були подружжям, що дає право позивачу на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини першої статті 16-1 Закону № 2011-XII.

Суд звертає увагу на те, що позивач звернулась до відповідача із заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю чоловіка як дружина загиблого, однак підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги відповідач, зокрема, визначає відсутність документів на підтвердження її знаходження на утриманні позивача. Проте, положення частини першої статті 16-1 Закону № 2011-XII передбачають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, зокрема і одного із подружжя, який не одружився вдруге та, як зазначалось раніше, факт того, що позивач є одним із подружжя встановлено судом.

Ураховуючи, що судом у справі № 331/4424/24 встановлено, що у період з 20 липня 2019 року по 2023 рік позивач із ОСОБА_2 проживали однією сім`єю як чоловіка та жінка без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, суд висновує, що підхід Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, які містили наведене рішення суду, яким встановлено факт перебування на утриманні загиблого та яке містить посилання на відсутність факту реєстрації шлюбу, є необґрунтованим.

На користь наведених вище висновків суду свідчить також те, що у подальшому Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги” від 09 грудня 2023 року №3515-IX законодавець виклав статтю 16-1 Закону №2011-XII у редакції, в якій відповідно до пункту 4 цієї статті передбачив, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, зокрема належать: жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Тобто, фактично змінами у Законі України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року № 2011-XII додатково легалізовано право цивільних дружин на отримання одноразової грошової допомоги.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про протиправність рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом № 3/в від 15 січня 2026 року в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплати одноразової грошової допомоги та необхідність його скасування.

Обираючи належний і ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату належну їй суму одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки суду Аналогічна за змістом правова позиція та обраний спосіб захисту порушених прав відображено у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі №120/17960/23, яку суд враховує в силу імперативних норм частини п`ятої статті 242 КАС України.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

За правилами статті 139 КАС України при задоволенні позову всі судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 293, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом №3/в від 15 січня 2026 року в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні частки одноразової грошової допомоги в зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 .

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 лютого 2025 року про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки суду.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 1066,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 07 вересня 2026 року.

Суддя Д.В. Татаринов