Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №240/22402/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/22402/25

категорія 109040000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора права на нерухоме майно Виконавчого комітету Коростенської міської ради Огданської Ольги Миколаївни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Коростенської міської ради Огданської Ольги Миколаївни, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Коростенської міської ради Огданської Ольги Миколаївни №80118800 від 29 липня 2025 року про відмову в проведенні реєстраційних дій;

- зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Коростенської міської ради Огданську Ольгу Миколаївну здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме, належну ОСОБА_1 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить йому на праві приватної власності від 20.09.1993, відповідно до свідоцтва про право власності, виданого районною комісією по приватизації державного житлового фонду, та внести дані до розділу електронного реєстру прав власності на нерухоме майно та видати витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що йому на праві власності належить житловий будинок по АДРЕСА_2 . Оскаржуваним рішенням йому було відмовлено у проведенні реєстраційної дії щодо вказаного нерухомого майна, оскільки не надано відповідь на запит реєстратора у зв`язку із окупацією міста Гола Пристань. Вважає таке рішення протиправним, а тому звернувся до суду.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачем подано відзив на позов, в якому заперечує щодо задоволення позовних вимог, оскільки державний реєстратор прав на нерухоме майно у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, тому ним правомірно прийнято рішення про відмову в реєстрації права власності, оскільки подані документи не давали змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно і на надісланий запит не було надано підтвердження реєстрації або не реєстрації про права, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який наразі триває. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Дану справу розглянуто у порядку ст.263 КАС України із складанням судового рішення відповідно до ч.4 ст.243 та ч.5 ст.250 КАС України.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Позивач звернувся до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Коростенської міської ради Огданської Ольги Миколаївни про проведення реєстраційних дій на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: вулиця Соборна (Ігнатченка) 1-А, міста Гола Пристань, Скадовського (Голопристанського) району Херсонської області.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчим комітетом Житомирської міської ради від 29.07.2025 №80118800 відмовлено в проведенні реєстраційних дій, оскільки подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. В обґрунтування рішення зазначається, що відповідачем здійснено запит на адресу Комунального підприємства «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради щодо надання інформації про зареєстровані до 01.01.2013 року права власності на об`єкт нерухомого майна (квартиру). Згідно отриманої відповіді від 28.07.2025 за №390 Комунальне підприємство «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради повідомило про відсутність можливості підтвердження реєстрації або не реєстрації права спільної власності у зв`язку з не відновленням роботи Голопристанської філії КП «ХБТІ» ХОР (тимчасово знаходиться під окупацією). Як наслідок в рішенні відповідачем зазначено про неможливість провести реєстраційні дії за заявою позивача з підстав не отримання інформації про права, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року №1952-IV (далі - Закон №1952-IV).

Згідно п.1 ч.1 ст. 2 Закону №1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону №1952, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з ч.3 цієї статті у випадках, визначених ст. 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (ч.4 ст. 3 Закону №1952).

Згідно абз.4 ч.5 ст. 3 Закону №1952 державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав.

Згідно ч.3 ст. 10 Закону №1952 державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Відповідно до п.1 ст. 20 Закону №1952 заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 24 Закону №1952 передбачено умови для відмови в державній реєстрації прав, а саме, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Аналогічні положення викладені у п.12, 23 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (далі - Порядок №1127).

Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що законодавцем чітко встановлено процедуру розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, яка включає в себе перевірку документів на предмет відповідності таких вимогам законодавства, відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявності підстав для проведення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

При цьому, приймаючи рішення про відмову у вчиненні реєстраційних дій державний реєстратор мав був взяти до уваги також норми Постанови Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року №209 "Про деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану", норм Цивільного законодавства та норм Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивачів право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Нормами ст. 11 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України. За державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, у тому числі територіальною громадою міста Севастополя, державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

За фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.

Набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України.

Система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону, запроваджена в Україні з 01 січня 2013 року, до цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон про державну реєстрацію не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.

До 2013 року державна реєстрація таких об`єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону № 1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Судом встановлено, що реєстрація права власності позивача на нерухоме майно була здійснена відповідно до вимог законодавства, що було чинним на момент проведення такої реєстрації.

У позивача не існувало обов`язку щодо реєстрації права власності на нерухоме майно у відповідному реєстрі речових прав до початку повномасштабної війни, а отже відсутні підстави стверджувати на наявність його вини, щодо не проведення такої реєстрації.

Як видно із матеріалів справи, позивачем подано необхідні документи для проведення реєстрації права власності у реєстрі речових прав, а саме: свідоцтво про право власності б/н від 20.09.1993 р. видане Районною комісією по приватизації держжитфонду; технічний паспорт на квартиру, що знаходиться у власності громадянина.

Отже, у випадку позивача документ, що посвідчує набуття ним права власності збережений в оригіналі та був долучений до пакету документів з яким останній звертався до державного реєстратора у відповідності до норм чинного законодавства, для проведення державної реєстрації речового права на об`єкт нерухомого майна.

При цьому, запитувана державним реєстратором інформація не може бути надана у зв`язку із тим, що Голопристаська філія КП «ХБТІ» ХОР знаходиться під окупацією.

Суд зауважує, що вказана обставина, не може позбавляти права особи на державну реєстрацію права власності та слугувати підставою для відмови у проведенні державної реєстрації.

Як встановлено у цій справі, право власності позивача жодним чином ніким не оспорюється і виникло відповідно до законодавства чинного на момент видачі свідоцтва про права власності.

Також слід врахувати, що законодавством регламентовано перелік підстав для відмови у державній реєстрації, який є виключним і не підлягає розширеному тлумаченню (постанова Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі № 638/13304/17).

Разом з тим, така фактична підстава для відмови як відсутність можливості надати документи щодо підтвердження прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, через окупацію територіальної громади не зазначена серед підстав, визначених ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV

Суд звертає увагу на те, що державний реєстратор не надав оцінку тим документам, які були подані безпосередньо позивачем; не зазначив, які саме існують суперечності між заявником та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; не зазначив, чому подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Враховуючи наведене, прийняте рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно про відмову в проведенні реєстраційних дій №80118800 від 29 липня 2025 року є таким, що порушує майнове право позивача та підлягає скасуванню, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно зобов`язання відповідача здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 11 Закону №1952 державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Аналіз вказаних положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дає підстави стверджувати, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і поданих документів державний реєстратор має виключну компетенцію у питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно відноситься до компетенції державного реєстратора, який приймає відповідне рішення за умови відповідності заявлених прав, поданої заяви та долучених до неї документів вимогам, встановленим законом.

Законодавець чітко передбачив як підстави, порядок, строки, процедуру проведення реєстраційних дій щодо речових прав на нерухоме майно, так і порядок, строки, відповідну процедуру та підстави для відмови у проведенні таких реєстраційних дій.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

За таких обставин, суд зазначає, що єдиною підставою для відмови позивачу в проведенні реєстраційних дій слугувало неотримання інформації на запит у зв`язку з окупацією м. Гола Пристань, оцінку якій судом надано в межах даного провадження, а тому з метою ефективного захисту прав позивача, слід зобов`язати відповідача здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме, належну ОСОБА_1 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 та видати витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність свого рішення, а тому наявні підстави для задоволення позову.

Розподіл судових витрат проводиться відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Державного реєстратора права на нерухоме майно Виконавчого комітету Коростенської міської ради Огданська Ольга Миколаївна (вул. Шевченка, 5, м. Коростень, Коростенський район, Житомирська область, 11501. про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації виконавчого комітету Коростенської міської ради Огданської Ольги Миколаївни про відмову в проведенні реєстраційних дій №801188800 від 29.07.2025.

Зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації виконавчого комітету Коростенської міської ради Огданську Ольгу Миколаївну здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме, належну ОСОБА_1 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 та видати витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Стягнути з Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Коростенської міської ради Огданської Ольги Миколаївни на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.А.Шуляк

Повний текст складено: 04 вересня 2026 р.

04.09.26