Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №240/24129/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/24129/26

категорія 113080000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом про визнання протиправним та скасування рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову, оформлене протоколом №27 від 18.05.2026 року, та зобов`язання надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, відповідно до заяви з додатками від 12 травня 2026 року, але у разі якщо суд вважатиме це втручанням у дискреційні повноваження - зобов`язати повторного розглянути його заяву з додатками від 12 травня 2026 року, з урахуванням висновків суду.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятого Відповідачем рішення про відмову Позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Позивач вважає, що на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" має право на таку відстрочку, так як здійснює догляд за матір`ю своєї дружини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є особою з інвалідністю 2 групи.

Ухвалою від 13.07.2026 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник Відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відзиві на позов проти задоволення позову заперечує. Зазначає, що оскаржуване рішення комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 прийнято у повні відповідності до вимог чинного законодавства. На думку представника Відповідача, Позивачем до свого звернення про надання відстрочки не долучено жодних документів, які б підтверджували неспроможність його дружини, ОСОБА_3 , здійснювати догляд за своєю матір`ю, ОСОБА_2 .

У відповіді на відзив Позивач вважає доводи представника Відповідача безпідставними. Вважає, що Відповідачем безпідставно ототожнено обов`язок щодо утримання із обов`язком здійснювати постійний догляд, не враховано факт перебування ОСОБА_3 на військовому обліку та не надано оцінки факту наявності чи відсутності у неї можливості здійснювати постійний догляд, тощо.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено та визнається сторонами, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Судом встановлено та визнається сторонами, що 12.05.2026 року Позивач через центр надання адміністративних послуг звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

До вказаної заяви Позивачем були долучені: копії його паспорта та ідентифікаційного номера, копія паспорта ОСОБА_3 та її свідоцтва про народження, копія свідоцтва про одруження, копія військового квитка ОСОБА_3 , копія паспорта ОСОБА_2 , копії пенсійного посвідчення та довідки до акту огляду МСЕК ОСОБА_2 , копія акту встановлення факту догляду, копія заяви ОСОБА_2 , копія довідки про склад сім`ї.

За результатами розгляду такої заяви та доданих до неї документів комісією ІНФОРМАЦІЯ_6 18.05.2026 року прийнято рішення про відмову в наданні Позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оформлене протоколом від 18.05.2026 року № 27.

Про результати розгляду Позивача було повідомлено листом, копія якого долучена до позову та досліджена судом.

Підставою для відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації слугувало "встановлення інших осіб, які не є військовозобов`язаними та мають здійснювати догляд (утримання)".

Вважаючи таке рішення протиправним, Позивач оскаржив його у Житомирському окружному адміністративному суді.

Суть спірних відносин між сторонами зведена виключно до правомірності рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову у надані ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно з частинами 1, 2 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч.1ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Суд враховує, що правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).

Підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені ст. 23 Закону № 3543-XII. Згідно з приписами пункту 13 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю;

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560, в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Відповідно до п. 60 Порядку №560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

Суд враховує, що згідно Додатку 5 до вказаного Порядку №560 для підтвердження права на відстрочку за пунктом 13 ст.23 Закону № 3543-XII військовозобов`язані подають наступні документи:

для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання.

Судом встановлено, що Позивач у відповідності до вказаних вимог Порядку №560 на підтвердження того, що він здійснює догляд за матір`ю своєї дружини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є особою з інвалідністю 2 групи, надав відповідні документи, а саме:

- копії свідоцтва про одруження з ОСОБА_4 ( ОСОБА_3 ) та копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 , що засвідчують, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_4 ( ОСОБА_3 );

- копію пенсійного посвідчення та копію довідки до акту огляду МСЕК, що підтверджують, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 16.06.2023 року є особою з інвалідністю 2 групи;

- копію військового квитка ОСОБА_3 , що підтверджує її статус військовозобов`язаного та з 17.11.1997року придатної до військової служби, перебуває у запасі за військово-обліковою спеціальністю фельдшера;

- копію заяви ОСОБА_2 , яка засвідчує, що нею обрано саме Позивача як особу для здійснення свого утримання.

Як вже зазначалося судом, оскаржуване рішення про відмову у наданні Позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації слугувало "встановлення інших осіб, які не є військовозобов`язаними та мають здійснювати догляд (утримання)".

Згідно доводів представника Відповідача, наведених у відзиві, підставою для прийняття оскаржуваного рішення про відмову у наданні Позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації слугувало ненадання жодних документів, які підтверджували фізичну неспроможність ОСОБА_3 здійснювати догляд за власною матір`ю, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка з 16.06.2023 року є особою з інвалідністю 2 групи.

Суд враховує, що за приписами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд звертає увагу Відповідача та його представника, що предметом судового розгляду є правомірність рішення Відповідача про відмову Позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Позивач вважає, що на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оформлене протоколом №27 від 18.05.2026 року.

Доводи представника Відповідача, наведені у відзиві на позов, не є предметом судового розгляду, а лише підлягають врахуванню та оцінці судом при ухваленні судового рішення.

Суд звертає увагу, що в розумінні правових норм пункту 13 статті 23 Закону № 3543-XII, надання військовозобов`язаним, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації можливе виключно за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати.

Згідно оскаржуваного рішення Відповідача у Позивача відсутнє право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, передбачене пунктом 13 статті 23 Закону №3543-XII, виключно по причині наявності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та мають здійснювати догляд за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка з 16.06.2023 року є особою з інвалідністю 2 групи.

Тобто, Відповідач стверджуючи про відсутність у Позивача права на таку відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, зобов`язаний був в оскаржуваному рішенні зазначити конкретну особу чи осіб, які у відповідності до конкретних вимог конкретного Закону зобов`язані здійснювати догляд за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка з 16.06.2023 року є особою з інвалідністю 2 групи.

Разом з тим, всупереч вимогам частини 2 статті 2 КАС України та пункту 13 статті 23 Закону № 3543-XII, в оскаржуваному рішенні не зазначено які саме особи, які не є військовозобов`язаними та на думку Відповідача і у відповідності до яких правових норм мають здійснювати догляд за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка з 16.06.2023 року є особою з інвалідністю 2 групи.

Суд вважає безпідставними доводи представника Відповідача, що правомірність оскаржуваного рішення зумовлено ненаданням жодних документів, які підтверджували фізичну неспроможність ОСОБА_3 здійснювати догляд за власною матір`ю, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка з 16.06.2023 року є особою з інвалідністю 2 групи.

По-перше, такі обґрунтування відсутні в самому оскаржуваному рішенні.

По-друге, як вже зазначалося судом, ОСОБА_3 , є рідною дочкою ОСОБА_2 , але відноситься до категорії військовозобов`язаних осіб.

Більш того, Відповідачу слід врахувати, що приписами пункту 13 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII прямо передбачено, що у разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

В такому випадку згідно Додатку 5 до Порядку №560 до звернення особи додається заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання. Така заява ОСОБА_2 до звернення Позивача була додана.

Зазначене дає підстави суду зробити висновок, що рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлене протоколом від 18.05.2026 року №27, не узгоджується із обставинами справи та ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Одночасно суд враховує, що в оскаржуваному рішенні відсутні посилання на конкретних осіб, які на думку Відповідача зобов`язанні відповідно до закону здійснювати догляд за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка з 16.06.2023 року є особою з інвалідністю 2 групи. Відсутність такої інформації виключає можливість суду зробити висновок про наявність чи відсутність у Позивача права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, передбачену пунктом 13 частині 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково, а порушене право Позивача підлягає судовому захисту виключно шляхом зобов`язання Відповідача повторно розглянути звернення Позивача від 12.05.2026 року із долученими додатками до нього у відповідності до вимог статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та з урахуванням висновків суду, наведених у рішенні.

Відповідно до вимог частини першої статті 139 КАС України витрати Позивача на сплату судового збору відшкодовуються за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову в наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформлене протоколом №27 від 18.05.2026 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 12.05.2026 року із долученими додатками до нього у відповідності до вимог статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та з урахуванням висновків суду.

Судові витрати ОСОБА_1 у вигляді судового збору в сумі 1331,20 грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Ф. Нагірняк

04.09.26