Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №240/6260/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/6260/26

категорія 112030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Романченка Є.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом, у якому просить:

- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо видачі ОСОБА_1 посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, викладену у листі № 12/1/471 від 13.01.2026;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 видати ОСОБА_1 посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, відповідно до форми і порядку, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби" від 28.05.1993 №379.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що її чоловік під час здійснення маршруту у колоні на власному транспорті потрапив у дорожньо-транспортну пригоду та від отриманих травм загинув на місці. Позивач зверталася до відповідача з заявою про надання посвідчення, як члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби, проте отримала відмову, яку вважає протиправною. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративний справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Відповідачем подано відзив на позовну заяву за змістом, якого у задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач є дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 , який проходив військову службу у військовій частині та загинув внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у період проходження військової служби за мобілізацією у Збройних Силах України .

Згідно із сповіщенням ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.03.2024 №69 капітан ОСОБА_2 15 березня 2024 року виконуючи бойове розпорядження Генерального штабу, при переміщенні військової частини в зону бойових дій Донецької області для виконання бойових (спеціальних) завдань, під час здійснення маршу у колоні на власному транспорті потрапив у дорожньо-транспортну пригоду та від отриманих травм загинув на місці.

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть від 16.03.2024 №270н, виданим Комунальним закладом "Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи" причиною смерті ОСОБА_2 є гостра крововтрата, травматичний гемоторакс, закрита травма грудної клітини.

Відповідно до висновку експерта Комунального закладу "Дніпропетровськеобласне бюро судово-медичної експертизи" №270н від 16.03.2024-12.04.2024, смерть ОСОБА_2 , настала від закритої травми грудної клітини з двобічними переломами ребер, неповним розривом з`єднання між 5-м та 6-м грудними хребцями, без розриву спинного мозку забоєм легень, яка ускладнилася правобічним гемотораксом, що призвело до гострого малокрів`я. Окрім цього, будь-яких алкогольних або наркотичних речовин в крові загиблого ОСОБА_2 виявлено не було.

За фактом смерті капітана ОСОБА_2 було проведено відповідне службове розслідування, за наслідками якого складено акт проведення спеціального розслідування смерті від 28.03.2024.

Згідно з актом спеціального розслідування від 28.03.2024 встановлено, що загибель військовослужбовця ОСОБА_2 пов`язана із захистом Батьківщини та виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-1112-0901-4054-7 від 12.11.2025 року Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України встановлено: «Закрита травма грудної клітки. Травматичний гемоторакс", стала причиною смерті, що підтверджується актом проведення спеціального розслідування, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 від 28.03.2023, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , яке видане 22.03.2024 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та лікарським свідоцтва про смерть від 16.03.2024 №270н; - ТРАВМА, ЯКА ПРИЗВЕЛА ДО СМЕРТІ, ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ З ВИКОНАННЯМ ОБОВ?ЯЗКІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.».

Позивач звернулася до відповідача з заявою про отримання пільгового посвідчення як члену сім`ї померлого військовослужбовця. Проте, отримала від ІНФОРМАЦІЯ_4 відмову, оскільки, посилаючись на п. 2 ст. 3 Закону України соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія цього не поширюється на членів сімей військовослужбовців, які загинули чи померли внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення або якщо загибель (смерть) військовослужбовця сталась внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння.

Вважаючи відмову відповідача у видачі посвідчення протиправною, такою, що порушує її права, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає та регулює відносини у цій галузі Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі також - Закон № 2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 2 Закону № 2011-XII передбачено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Частиною шостою статті 18 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що вдова (вдівець) загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік) військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, які перебували на його утриманні, мають право на пільги, передбачені цим Законом.

За приписами частини тринадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України 28.05.1993 прийнято постанову № 379, якою затверджено Порядок видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (надалі - Порядок).

Так, пунктами 2, 4 Порядку визначено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Посвідчення видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби.

Положеннями пункту 5 Порядку передбачено, що для отримання посвідчення особа із числа зазначених у пункті 4 цього Порядку звертається особисто або через свого представника із заявою (в довільній формі) до:

- територіального центру комплектування та соціальної підтримки - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця Збройних Сил або Держспецтрансслужби, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби;

- уповноваженого структурного підрозділу (органу), на який покладаються функції з видачі посвідчень - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця СБУ, Управління державної охорони, розвідувальних органів, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Національної гвардії, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.

Відповідно до пункту 6 Порядку у заяві зазначаються прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка звертається для отримання посвідчення, спосіб комунікації (поштова адреса та/або адреса електронної пошти, номер телефону), сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, військове звання такого військовослужбовця, його прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), військове формування, у списках особового складу якого він/вона перебував/перебувала на дату смерті/зникнення безвісти.

Разом із заявою подаються:

- копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус (за наявності технічної можливості доступу до відомостей про зазначені документи стосовно заявника копії таких документів заявником не подаються);

- документи, що підтверджують сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження або шлюб);

- фотокартка члена сім`ї (крім дітей, які не досягли повноліття) розміром 2,5 х 3,5, де зображення обличчя має складати 65-70 відсотків фото;

- висновок медико-соціальної експертної комісії щодо повнолітньої дитини військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, про визнання її особою з інвалідністю з дитинства;

- рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, селищної, сільської, районної в місті (у разі утворення) ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування, влаштування у прийомну сім`ю або дитячий будинок сімейного типу (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, чи влаштування їх у прийомну сім`ю або дитячий будинок сімейного типу).

З аналізу викладених норм слідує, що в разі смерті військовослужбовця під час проходження військової служби, члени сімей військовослужбовців мають право на пільги, гарантії та компенсації, а також на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців.

При цьому, Порядок не має розширеного тлумачення підстав, як для видання так і відмови у видачі посвідчення, окрім як загибелі (смерті) чи пропажі безвісти під час проходження військової служби військовослужбовця.

Таким чином, визначальним є проходження військовослужбовцем військової служби та настання в даний проміжок часу відповідної події, як то загибелі (смерті) чи пропажі безвісти.

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть від 16.03.2024 №270н, виданим Комунальним закладом "Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи" причиною смерті ОСОБА_2 є гостра крововтрата, травматичний гемоторакс, закрита травма грудної клітини.

Відповідно до висновку експерта Комунального закладу "Дніпропетровськеобласне бюро судово-медичної експертизи" №270н від 16.03.2024-12.04.2024, смерть ОСОБА_2 , настала від закритої травми грудної клітини з двобічними переломами ребер, неповним розривом з`єднання між 5-м та 6-м грудними хребцями, без розриву спинного мозку забоєм легень, яка ускладнилася правобічним гемотораксом, що призвело до гострого малокрів`я. Окрім цього, будь-яких алкогольних або наркотичних речовин в крові загиблого ОСОБА_2 виявлено не було.

Відповідно до протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-1112-0901-4054-7 від 12.11.2025 року Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України встановлено: «Закрита травма грудної клітки. Травматичний гемоторакс", стала причиною смерті, що підтверджується актом проведення спеціального розслідування, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 від 28.03.2023, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , яке видане 22.03.2024 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та лікарським свідоцтва про смерть від 16.03.2024 №270н; - ТРАВМА, ЯКА ПРИЗВЕЛА ДО СМЕРТІ, ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ З ВИКОНАННЯМ ОБОВ?ЯЗКІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.».

За встановленими обставинами, загибель ОСОБА_2 сталася внаслідок дорожньо-транспортної пригоди під час проходження військової служби.

Отже, загибель ОСОБА_2 настала під час проходження військової служби, що дає законні підстави позивачу отримати посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців.

Відповідач відмовляючи у видачі посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців посилається на п. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження.

Судом під час розгляду справи встановлено, що за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041470000069 від 15.03.2024, кримінальне провадження закрите, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Доказів притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності матеріали справи не містять, а відповідачем, не спростовано доводи позивача щодо цих обставин.

Отже, відповідач повертаючи документи позивача без реалізації та вказуючи про відсутність підстав для видачі пільгового посвідчення членам сім"ї померлого ОСОБА_2 діяв протиправно, без дослідження фактичних обставин загибелі військовослужбовця та, не врахувувавши законодавче регулювання спірного питання.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що з метою повного, всебічного захисту прав позивача, позов слід задовольнити шляхом визнання протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену листом, прийняти рішення про видачу дружині померлого військовослужбовця, посвідчення дружини військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби та зобов`язання видати дружині загиблого військовослужбовця, посвідчення відповідного зразка члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби, відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 № 379.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

На підставі положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити.

Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо видачі ОСОБА_1 посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, викладену у листі № 12/1/471 від 13.01.2026.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 видати ОСОБА_1 дружині загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , посвідчення відповідного зразка члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби, відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 № 379.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Ю. Романченко

07.09.26