Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №215/5515/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокуСправа №215/5515/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради в особі начальника відділу правового забезпечення Гулі Ганни Сергіївни про визнання протиправною бездіяльності,-

ВСТАНОВИВ:

12.06.2026 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Тернівського районного суду міста Кривого рогу Дніпропетровської області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради в особі начальника відділу правового забезпечення Гулі Ганни Сергіївни (далі - відповідач) та просить:

- встановлення наявності компетенції (повноважень) Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради в особі начальника відділу правового забезпечення Гулі Ганни Сергіївни розглядати заяву від 06.01.2026 вх.№С-9-П, де присутня вимога звільнення її начальника і визнати відсутність відмови від такої процедури протиправною бездіяльністю і порушенням статті 7 Закону України "Про звернення громадян" та зобов`язати надати запрошення на повторний розгляд заяви і виконати правовий порядок ст. 59 Конституції України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернулася до відповідача із заявою від 06.01.2026 за вх. № С-9-П та отримала інформацію про її розгляд комісійно без участі заявника, без повідомлення про день та час розгляду. Позивач вказує на порушення її прав посадовими особами органу місцевого самоврядування та посилається на те, що відповідач не вжив належних заходів. У прохальній частині позову позивач просить встановити наявність компетенції (повноважень) Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради в особі начальника відділу правового забезпечення Гулі Ганни Сергіївни розглядати вказану заяву (із вимогою звільнення начальника), визнати відсутність відмови протиправною бездіяльністю і порушенням ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" та зобов`язати виконати певні дії.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.06.2026 адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради в особі начальника відділу правового забезпечення Гулі Ганни Сергіївни передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за підсудністю.

07.07.2026 матеріали адміністративної справи надійшли до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та передані на розгляд судді Сліпець Н.Є.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами з 05.08.2026 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, та витребувано докази по справі.

27.07.2026 від відповідача надійшов відзив від 24.07.2026 №31/06-31/481 на позовну заяву, у якому представник зазначає, що звернення ОСОБА_1 було подано до виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради 06.01.2026 та було зареєстровано виконкомом районної у місті ради 06.01.2026 за вх. №С-9-П. В заяві позивач не зазначив про бажання бути присутнім при розгляді звернення, тому звинувачення позивача, викладені в адміністративному позові щодо позбавлення позивача права бути присутньою, вважаємо безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Позивачу була підготовлена письмова відповідь від 26.01.2026 за вих. № С-9-П/06-20 з вичерпними роз`ясненнями щодо порушених позивачем у зверненні питань посиланням на нормативно-правові акти та направлена листом на поштову адресу: АДРЕСА_1 . Представник зауважує, що правовідносини між позивачем та начальником відділу правового забезпечення Гулею Ганною Сергіївною у контексті розгляду звернення від 06.01.2026 за вх. №С-9-П відсутні.

30.07.2026 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (письмові пояснення), відповідно до змісту якої позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, та наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у позові.

30.07.2026 позивачем подано до суду клопотання про розгляд справи за правилами загального провадження, в обґрунтування якого позивач зазначає, що розгляд справи в порядку письмового провадження порушує принцип змагальності сторін, офіційного з`ясування всіх обставин у справі та не забезпечує права на справедливий перегляд справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

06.08.2026 до суду надійшов оригінал відзиву відповідача від 24.07.2026 №31/06-31/481, поданого раніше засобами системи "Електронний суд" 27.07.2026.

Відповідно до положень ст. 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 06.01.2026 ОСОБА_2 надав звернення ОСОБА_1 до виконкому районної у місті ради від 06.01.2026, яке було зареєстровано виконкомом районної у місті ради 06.01.2026 за вх.№С-9-П, наступного змісту:

"Подала 01.12.25р заяву про потребу в наданні соціальних послуг на професійній основі, але знову ОСОБА_3 створила штучні перешкоди і наполягає в повідомленні від 26.12.25р., вих. № 15\2 22\3388, щоб надавала цю послугу ваша установа КУ "ТЦ СО у Тернівському районі" КМР. Ви відмовилися співдіяти з Криворізькою міською радою з урахуванням ч. 3 ст. 46 Конституції України, соціально захистити особу з інвалідністю, вжити заходів для соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей в районі, відмовилися винести на розгляд Криворізької міської ради проєкт рішення, щоб в статуті трьох комунальних установ, які в районі надають соціальні послуги внести доповнення про соціальну послугу здійснення реєстрації місця перебування за юридичною адресою установи для можливості громадянам, які не мають свого житла встати на квартирний облік, отримати соціальну допомогу, надавати соціальні послуги на професійній основі і пройти навчання в Центрі, який в районі не має.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 3, 8, 22, 34, 46, 48, 55, 92, ч. 2 ст. 152 Конституції України, Постанови КМУ від 06.10.21р № 1040, від 07.05.22р № 591 Прошу

1. створити центр соціальних служб для навчання надавати соціальні послуги з догляду на професійній основі особі з інвалідністю;

2. звільнити начальника Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Номеровську Тетяну Миколаївну за не підкорення ст. 3, 21, 46, 92 Конституції України, ст. 13 ЗУ "Про соціальні послуги";

3. частково загладити мої моральні страждання сумою у 1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 3028" грн"?1000=3 028 000" грн" ;

4. запропонувати до статуту КУ "ТЦ СО у Тернівському районі" КМР внести доповнення про соціальну послугу, а саме здійснення реєстрації місця перебування за юридичною адресою установи для можливості громадянам, які не мають свого житла встати на квартирний облік, отримати соціальну допомогу, надавати соціальні послуги на професійній основі і пройти навчання в Центрі;

5. прийняти по заяві ненормативний правовий акт після розгляду її на засіданні виконкому;

6. розпорядитися про надання мені послуги швачки КУ "ТЦ СО у Тернівському районі" КМР."

З матеріалів справи вбачається, що на заяву від 06.01.2026 за вх.№С-9-П ОСОБА_1 отримала у відповідь лист від 26.01.2026 №С-9-П/06-20, у якому відповідач надала відповідь по суті на кожен із шести пунктів порушених питань.

Із позовної заяви вбачається, що підставою для звернення до суду стало незгодження позивача зі змістом відповіді від 26.01.2026 № С-9-П/06-20, зокрема в частині вирішення питання щодо одночасного припинення непрофесійного догляду та призначення компенсаційних виплат на професійній основі. Вважаючи розгляд її заяви від 06.01.2026 без її участі протиправним, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про зобов`язання розглянути заяву повторно.

Вирішуючи спір по суті пред`явлених вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно з преамбулою Закону України "Про звернення громадян" (далі - Закон №393) цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Частиною 1 ст. 1 Закону №393 передбачено право громадянина України звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (ч. 1 ст. 3 Закону №393).

Визначення "заяви" (клопотання) міститься у ч. 3 ст. 3 Закону №393 та означає, що звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Відповідно до ст. 4 цього Закону до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

- порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

- створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

- незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Статтею 7 Закону №393 передбачено заборону відмови в прийнятті та розгляді звернення.

Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Відповідно до статті 16 Закону №393 скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Статтею 18 Закону №393 встановлено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:

особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

знайомитися з матеріалами перевірки;

подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Відповідно до ст. 19 Закону №393 органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

За змістом ч. 1 ст. 15 Закону №393 органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Статтею 20 Закону №393 визначено термін розгляду звернень громадян.

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє дійти висновку, що кожен громадянин в разі порушення його законних прав має право звернутися органів влади, їх посадових осіб із заявою (клопотанням), пропозицією чи скаргою, при цьому, таке право кореспондується із обов`язками органів влади здійснити розгляд таких звернень та повідомити про наслідки розгляду таких заяв (клопотань) з урахуванням їх функціональних обов`язків у порядку та з дотримання умов, визначених Законом України "Про звернення громадян".

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону №393 не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на заяву ОСОБА_1 від 06.01.2026 за вх. № С-9-П було надано письмову відповідь від 26.01.2026 № С-9-П/06-20, яку позивачем отримано, про що нею зазначено у позовній заяві та підтверджено відповідачем відповідними доказами.

Водночас, позивач зазначає, що не була повідомлена про час та дату розгляду заяви від 06.01.2026, та вважає розгляд заяви без участі заявника ( ОСОБА_1 ) протиправним. Такі доводи суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки у заяві від 06.01.2026 відсутнє волевиявлення заявника бути присутнім при розгляді заяви, право на що передбачено абз. 5 ст. 18 Закону України "Про звернення громадян", а відтак відповідач, за відсутності відповідного прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву (абз. 5 ст. 19 Закону № 393), керуючись абз. 8 ст. 19 Закону № 393 - письмово повідомив ОСОБА_1 про результати перевірки і суть прийнятого рішення.

Враховуючи ту обставину, що заява позивача від 06.01.2026 за вх. № С-9-П була розглянута в порядку Закону України "Про звернення громадян", за наслідками її розгляду відповідь позивачу була надана та отримана, а чинним законодавством України не передбачено прийняття ненормативних правових актів у рамках розгляду звернень громадян згідно із Законом України "Про звернення громадян", доводи позивача щодо допущення відповідачем протиправної бездіяльності є безпідставними.

Виходячи з викладеного, а також меж заявлених позовних вимог та обставин, якими позивач їх обґрунтовує, судом не встановлено порушення відповідачем прав чи інтересів позивача у сфері управлінської діяльності при розгляді і вирішенні заяви від 06.01.2026 за вх. № С-9-П, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору і відсутні докази понесених витрат відповідачем, у суду відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради в особі начальника відділу правового забезпечення Гулі Ганни Сергіївни про визнання протиправною бездіяльності - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець