Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №160/20087/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокуСправа №160/20087/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-

УСТАНОВИВ:

13.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, в якій позивач просить суд:

- стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) до бюджету на суму 206 382,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області як платник податків перебуває фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , за яким обліковується незаявлений до суду податковий борг у сумі 206 382,90 грн, що виник унаслідок несплати у встановлені строки сум грошових зобов`язань, самостійно нарахованих та задекларованих платником податків у податкових деклараціях платника єдиного податку, а також непогашеної пені. У зв`язку з несплатою податкового боргу позивачем сформовано та надіслано відповідачу податкову вимогу, проте борг не погашено, що і стало підставою для звернення контролюючого органу до суду з цим позовом.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді К.І. Ремез.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні); розгляд справи призначено за наявними у справі матеріалами з 14.08.2026.

Цією ж ухвалою відповідачу було встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Копію ухвали про відкриття провадження разом з копією позовної заяви та доданих до неї матеріалів надіслано відповідачу за адресою його місця проживання (податковою адресою): АДРЕСА_1 . Зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі відповідач не має.

Відповідно до частини 3 статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України судовий виклик або судове повідомлення учасників справи здійснюється: за наявності в особи електронного кабінету - шляхом надсилання повістки до її електронного кабінету; за відсутності в особи електронного кабінету - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.

Частиною 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відтак відповідач вважається повідомленим про розгляд цієї справи належним чином, однак своїм правом на подання відзиву не скористався. Відзив на позовну заяву відповідачем до суду не подано, доказів, які б спростовували обставини, викладені позивачем, не надано.

За таких обставин суд, керуючись частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності та оцінивши надані суб`єктом владних повноважень докази, суд приходить до переконання, що адміністративний позов належить задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 ) з 01.03.2004 перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (П`ятихатська ДПІ) як платник податків за основним місцем обліку. Податковою адресою (місцем проживання) відповідача є: АДРЕСА_1 . Відомостей про припинення підприємницької діяльності відповідача матеріали справи не містять.

Відповідач перебуває на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку.

На теперішній час в інтегрованих картках платника податків ФОП ОСОБА_1 обліковується незаявлений до суду податковий борг на суму 206 382,90 грн, а саме:

1. Заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб (код платежу 18050400), яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов`язань у розмірі 203 659,40 грн, згідно:

Рішення про коригування зобов`язань № 9018208813 від 04.02.2026 згідно самостійно поданої податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця (для першої та другої групи рік, місяць) за 2024 рік №94207588765 від 26.01.2026 в сумі 249 042,30 грн, яка частково погашена за рахунок переплати 84 548,49 грн; нараховано 164 493,81 грн

Самостійно поданої податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця (для першої та другої групи рік, місяць) за 2025 рік №9438074633 від 28.02.2026 на суму 32 247,99 грн

- Заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 07.06.2013: єдиний податок з фізичних осіб, терміни сплати 20.02.2026, 20.03.2026, 20.04.2026, 20.05.2026 по 1 729,40 грн щомісячно на суму 6 917,60 грн

2. Заборгованість по військовому збору, що підлягає сплаті фізичними особами-підприємцями, які перебувають на спрощеній системі оподаткування (код платежу 1011700), яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов`язань у розмірі 2723,50 грн, згідно:

- Заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 07.06.2013: військовий збір, терміни сплати 20.02.2026 (борг 129,40 грн погашено за рахунок переплати 735,30 грн), 20.03.2026, 20.04.2026, 20.05.2026 щомісячно по 864,70 грн на суму 2 723,50 грн.

У зв`язку з наявністю у відповідача податкового боргу Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 20.03.2026 №0012157-1309-0436 на суму 198 600,60 грн з детальним розрахунком суми податкового боргу, яка була направлена на адресу платника податків до електронного кабінету 20.03.2026.

Податковий борг відповідачем не погашено, докази його сплати в матеріалах справи відсутні. Відомостей про оскарження податкової вимоги в адміністративному чи судовому порядку матеріали справи не містять.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно з підпунктом 14.1.137 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування, законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Пунктом 41.4 статті 41 Податкового кодексу України визначено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 295.1 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку (пункт 295.2 статті 295 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 297-1.1 статті 297-1 Податкового кодексу України платники єдиного податку - власники, орендарі, користувачі на інших умовах земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, зобов`язані подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов`язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік, у якому зазначається, зокрема, різниця між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

Підпунктом 1.3-1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що платники військового збору - фізичні особи-підприємці - платники єдиного податку першої, другої та четвертої груп сплачують військовий збір шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця; нарахування авансових внесків для таких платників здійснюється контролюючими органами.

Згідно з пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з абзацами третім і четвертим пункту 42.4 статті 42 Податкового кодексу України документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та є доступним в електронному кабінеті. Датою вручення платнику податків документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

За приписами пункту 59.4 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обов`язковими умовами, наявність яких у сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу з платника податків - фізичної особи, є: наявність у платника податків податкового боргу; узгодженість суми грошового зобов`язання, з якої такий борг виник; формування та надіслання (вручення) платнику податків податкової вимоги в порядку, визначеному статтями 42, 59 Податкового кодексу України; сплив тридцяти календарних днів з дня надіслання (вручення) податкової вимоги; непогашення податкового боргу станом на день звернення до суду.

Саме ці обставини входять до предмета доказування у цій справі. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 червня 2026 року у справі № 160/15207/25, у якій, з посиланням на усталену практику, зазначено, що предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку: наявність узгодженого грошового зобов`язання; складові основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені; підстави виникнення боргу; момент його виникнення; встановлення факту сплати податкового боргу в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України.

Застосовуючи наведене до обставин цієї справи, суд зазначає таке.

Грошові зобов`язання, з яких виник податковий борг відповідача, самостійно обчислені та задекларовані самим платником податків у податкових деклараціях платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2024 і 2025 роки (у тому числі позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок, задеклароване у рядку 14.2 цих декларацій), а авансові внески з єдиного податку та військового збору за лютий - травень 2026 року нараховані контролюючим органом на підставі заяви відповідача про застосування спрощеної системи оподаткування від 07.06.2013 у розмірах, визначених законом, і відповідачем не оспорювалися. Тому в силу пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України ці грошові зобов`язання вважаються узгодженими і додаткового узгодження не потребують. Прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень у такому випадку законом не передбачено, що прямо випливає з пункту 59.4 статті 59 Податкового кодексу України.

Унаслідок несплати відповідачем цих зобов`язань у строки, встановлені пунктом 57.1 статті 57, пунктом 295.1 статті 295 та підпунктом 1.3-1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (за даними інтегрованих карток платника - 02.02.2026, 20.02.2026, 11.03.2026, 20.03.2026, 20.04.2026 і 20.05.2026), вони набули статусу податкового боргу в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Загальна сума податкового боргу відповідача перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а відтак передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України підстав для незастосування заходів, спрямованих на погашення (стягнення) податкового боргу, не встановлено.

Податкову вимогу форми «Ф» від 20.03.2026 № 0012157-1309-0436 сформовано після закінчення граничних строків сплати сум грошових зобов`язань, що відповідає пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України, та надіслано відповідачу до його електронного кабінету, що відповідає вимогам пункту 42.2 та пункту 42.4 статті 42 Податкового кодексу України.

Згідно з квитанцією про доставку документів в електронний кабінет податкову вимогу доставлено відповідачу 20.03.2026 об 11:27, а тому в силу абзаців третього і четвертого пункту 42.4 статті 42 Податкового кодексу України вона вважається врученою відповідачу 20.03.2026.

Тридцятиденний строк, установлений пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, сплив 19.04.2026, тоді як позовну заяву подано до суду 10.07.2026.

Сума податкового боргу, зазначена в податковій вимозі (198 600,60 грн станом на 19.03.2026), є меншою за суму, заявлену до стягнення у цій справі (206 382,90 грн), оскільки після формування податкової вимоги настали строки сплати авансових внесків з єдиного податку (по 1 729,40 грн) та військового збору (по 864,70 грн) за березень, квітень і травень 2026 року, які відповідач також не сплатив.

За приписами пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України збільшення суми податкового боргу платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, не покладає на контролюючий орган обов`язку формувати та надсилати податкову вимогу повторно; погашенню в такому разі підлягає вся сума податкового боргу, що існує на день погашення.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року у справі № 640/25601/20, у якій зазначено, що податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення та до моменту його повного погашення за всіма видами податків і зборів; при цьому грошові зобов`язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків, проте у разі зміни суми податкового боргу нормами Податкового кодексу України не передбачено обов`язку контролюючого органу повторно формувати та вручати платнику податків податкову вимогу.

Матеріалами справи підтверджено, що з моменту формування податкової вимоги і до звернення позивача до суду податковий борг відповідача існував безперервно та не погашався.

Суд перевірив також дотримання позивачем строку, установленого пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України, за яким податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг відповідача виник у період з 02.02.2026 по 20.05.2026, а позовну заяву подано до суду 10.07.2026, тобто в межах установленого строку за кожною зі складових податкового боргу.

Водночас суд зазначає, що питання правомірності визначення сум грошових зобов`язань, які утворили податковий борг, не охоплюється предметом цього позову, оскільки правомірність такого нарахування може бути перевірена судом у провадженні за позовом самого платника податків.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача податкового боргу у сумі 206 382,90 грн, узгодженість грошових зобов`язань, з яких він виник, формування та надіслання відповідачу податкової вимоги, безперервність існування податкового боргу з моменту формування податкової вимоги до звернення позивача до суду, а також дотримання позивачем строків, установлених пунктом 95.2 статті 95 і пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України. Доказів погашення податкового боргу, а так само доказів оскарження, скасування чи відкликання податкової вимоги матеріали справи не містять, відповідачем такі докази не надані, розмір заявленої до стягнення суми відповідачем не спростований.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Такі витрати позивачем у справі не понесені, а отже не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 ) до бюджету на суму 206 382,90 грн.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез