Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №160/2177/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокуСправа №160/2177/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення № 046350021715 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.01.2026 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без врахування рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 року № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15);

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання Професійно-технічному училищі № 41 з 01.09.1991 року по 25.06.1993 рік, з 27.06.1994 р. по 24.11.1994 р. та до пільгового стажу роботи по списку № 2 за професією «стовбуровий поверхневий» з 21.02.2005 року по 02.01.2006 року та 03.01.2011 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, з дня наступного за днем досягнення пенсійного віку 50 років, а саме з 01 грудня 2026 року, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні № 1-р/2020.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач працює на підприємстві вугільної промисловості з 02 грудня 1994 року на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, віднесених до Списку № 1 та Списку № 2, має необхідний страховий і пільговий стаж, а 30 листопада 2025 року їй виповнилося 50 років. Позивач вважає, що відповідач безпідставно виключив зі страхового стажу періоди її навчання у професійно-технічному училищі, пославшись виключно на різницю у написанні імені в дипломах і в паспорті, тоді як подані документи дозволяють однозначно ідентифікувати особу, а зміна прізвища зумовлена укладенням шлюбу. Так само, на переконання позивача, є безпідставним невключення до пільгового стажу періодів роботи за професією «стовбуровий (поверхневий)», оскільки обов`язок своєчасного проведення атестації робочих місць за умовами праці покладено на керівника підприємства, умови і характер праці протягом цього часу не змінювалися, а строк дії відповідного наказу про атестацію було подовжено за погодженням з органом державної експертизи умов праці.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач зазначив, що заява позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 була розглянута за принципом екстериторіальності, за результатами розгляду доданих документів до страхового стажу не зараховано періоди навчання, оскільки зазначене у дипломах ім`я « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним заявниці « ОСОБА_2 », а до пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 21.02.2005 по 02.01.2006 та 03.01.2011, оскільки маються перерви в атестаціях робочого місця. З огляду на це відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача необхідного пенсійного віку, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та про виникнення права на пенсію лише з 01.12.2030.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 257, ст. 258, ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 13 січня 2026 року звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.

На підтвердження стажу роботи позивач подала, зокрема, трудову книжку серії НОМЕР_1 від 02.12.1994, довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 05.01.2026 № 19, видану виробничим структурним підрозділом «Шахтоуправління Дніпровське» Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», виписки з наказів та розпоряджень підприємства про результати атестації робочих місць за умовами праці, дипломи про здобуття професійно-технічної освіти, а також документи, що посвідчують особу та зміну прізвища (паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтва про шлюб), і відомості з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.01.2026 № 046350021715 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з недосягненням пенсійного віку.

Цим же рішенням встановлено, що вік заявника на дату звернення становить 50 років 01 місяць 13 днів; страховий стаж - 31 рік 01 місяць 00 днів; страховий стаж з урахуванням кратності за додаткові роки за Списком № 1 - 34 роки 01 місяць 00 днів; пільговий стаж за Списком № 2 - 26 років 07 місяців 12 днів; пільговий стаж за Списком № 1 - 03 роки 05 місяців 23 дні. Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату, визначена відповідачем як 01.12.2030.

За результатами розгляду доданих до заяви документів відповідач не зарахував до страхового стажу періоди навчання з 01.09.1991 по 25.06.1993 за дипломом від 25.06.1993 серії НОМЕР_2 та з 27.06.1994 по 24.11.1994 за дипломом від 24.11.1994 серії НОМЕР_3 , зазначивши єдиною підставою те, що вказане у дипломах ім`я « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним заявниці « ОСОБА_2 ». Ані самого факту навчання позивача у Професійно-технічному училищі № 41, ані належності цих періодів до тих, що зараховуються до стажу роботи, відповідач під сумнів не поставив.

Судом встановлено, що дипломом кваліфікованого робітника серії НОМЕР_2 засвідчено, що ОСОБА_3 01 вересня 1991 року вступила до Професійно-технічного училища № 41 м. Тернівка Дніпропетровської області і 25 червня 1993 року закінчила назване училище за професією маляр, штукатур. Дипломом кваліфікованого робітника серії НОМЕР_3 засвідчено, що ОСОБА_3 27 червня 1994 року вступила до цього ж училища і 24 листопада 1994 року закінчила його за професією машиніст електровоза підземний.

Розбіжність, на яку послався відповідач, полягає у тому, що в обох дипломах ім`я записано у давальному відмінку як « ОСОБА_2 », тобто у формі, похідній від імені « ОСОБА_2 », тоді як у паспорті ім`я позивача записано як « ОСОБА_2 ». Крім того, у дипломах зазначено прізвище « ОСОБА_4 », якого позивач набула у зв`язку з укладенням шлюбу 24 квітня 1993 року (дошлюбне прізвище - ОСОБА_5 ), тоді як на час звернення за призначенням пенсії вона має прізвище « ОСОБА_6 ».

Водночас довідка про підтвердження наявного трудового стажу від 05.01.2026 № 19, видана роботодавцем позивача, виписана на ім`я « ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )», тобто прямо ототожнює прізвище, зазначене у дипломах, з прізвищем, під яким позивач звернулася за призначенням пенсії, та містить ту саму дату народження. Трудову книжку серії НОМЕР_1 видано позивачу 02 грудня 1994 року, тобто через кілька днів після закінчення навчання, підтвердженого дипломом серії НОМЕР_3 , і саме за здобутою у цьому училищі гірничою професією позивач була прийнята на роботу на шахту. Відомості з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування містять дані про позивача із зазначенням серії та номера її паспорта і реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Судом також встановлено, що згідно з довідкою від 05.01.2026 № 19 позивач з 02 грудня 1994 року працює у виробничому структурному підрозділі «Шахтоуправління Дніпровське» Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (раніше - шахта «Дніпровська»), у тому числі за період з 16.01.2003 по 02.08.2016 - за професією «стовбуровий (поверхневий)» дільниці шахтного транспорту з повним робочим днем на поверхні, що передбачено Списком № 2, розділ 1, підрозділ 1, позиція 1.1а, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.

У цій довідці зазначено, що дані професії підтверджені результатами атестації робочих місць, проведеної згідно з наказом від 22.02.1995 № 120-к (атестація проведена вперше), наказом від 21.02.2000 № 108, розпорядженнями від 03.01.2006 № 7, від 04.01.2011 № 10, від 10.01.2013 № 155, від 15.12.2015 № 4883, наказами від 01.12.2020 № 9095, від 28.01.2022 № 580тр та від 04.03.2025 № 1090тр. Окремо у довідці зазначено про лист від 03.08.2006 № 003/07-1-306 про подовження терміну дії наказу від 21.02.2000 № 108 на одинадцять місяців (з 22.02.2005 по 03.01.2006).

З наявної в матеріалах справи копії листа Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації (головного державного експерта області з умов праці) від 03.08.2006, адресованого директору шахти «Дніпровська», вбачається, що Дніпропетровська обласна державна експертиза умов праці, розглянувши звернення підприємства, встановила: важке фінансове становище, що склалося на шахті з незалежних від підприємства причин, не дозволило у відповідні терміни провести чергову атестацію робочих місць за умовами праці; замість 2005 року вказану атестацію проведено у 2006 році; за минулий термін умови і характер праці, технологія виробництва і дислокація робочих місць не змінилися. З огляду на це та з метою соціального захисту працюючих у шкідливих і важких умовах праці Дніпропетровська обласна державна експертиза умов праці дала згоду на поширення терміну дії наказу від 21.02.2000 № 108 до 3 січня 2006 року.

З виписки з розпорядження від 03.01.2006 № 7 вбачається, що воно видане за результатами чергової атестації робочих місць за умовами праці, яка проведена у 2005 році, а професію «стовбуровий (поверхневий)» віднесено до Списку № 2. З виписки з розпорядження від 04.01.2011 № 10 вбачається, що воно видане за результатами чергової атестації робочих місць за умовами праці, яка проведена у 2010 році, з віднесенням відповідних робочих місць до Списку № 2 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.

Крім того, відомості з реєстру застрахованих осіб за формою ОК-5 містять дані про спеціальний стаж позивача за кодом підстави для обліку спецстажу ЗПЗ013Б1 за 2005 рік (11 місяців 25 днів та додатково 6 днів), за 2006 рік (12 місяців), а також помісячно за 2010 та 2011 роки, у тому числі за січень 2011 року - 31 день.

Не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.01.2026 № 046350021715, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Статтею 24 Закону № 1058-IV також визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До набрання чинності Законом № 1058-IV відносини у сфері пенсійного забезпечення регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), пунктом «д» статті 56 якого встановлено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок № 637).

Пунктом 8 Порядку № 637 визначено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Отже, законодавство пов`язує зарахування періодів навчання до стажу роботи з фактом навчання у відповідному навчальному закладі, а належним доказом такого факту прямо визнає диплом.

У цій справі факт навчання позивача у Професійно-технічному училищі № 41 м. Тернівка Дніпропетровської області у періоди з 01.09.1991 по 25.06.1993 та з 27.06.1994 по 24.11.1994 підтверджується дипломами кваліфікованого робітника серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 , тобто саме тими документами, які визначені пунктом 8 Порядку № 637 як докази періоду навчання. Правова природа цих періодів як таких, що підлягають зарахуванню до стажу роботи на підставі пункту «д» статті 56 Закону № 1788-XII, сумнівів не викликає.

Сукупність поданих позивачем документів дозволяє ідентифікувати особу, якій видано дипломи, та ототожнити її з позивачем. Так, довідка роботодавця від 05.01.2026 № 19 видана на ім`я « ОСОБА_7 » із зазначенням дати народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим прямо засвідчено тотожність особи, яка значиться у дипломах під прізвищем « ОСОБА_4 », і особи, яка звернулася за призначенням пенсії під прізвищем « ОСОБА_6 ». Послідовність зміни прізвищ (дошлюбне прізвище ОСОБА_5 - прізвище ОСОБА_4 , набуте у зв`язку з укладенням шлюбу 24 квітня 1993 року, - прізвище ОСОБА_6 ) підтверджується свідоцтвом про народження, свідоцтвами про шлюб та паспортом, які були подані відповідачу разом із заявою про призначення пенсії та долучені до позовної заяви. Хронологія документів узгоджується між собою: диплом серії НОМЕР_2 видано 25 червня 1993 року, тобто вже після укладення шлюбу і зміни прізвища на « ОСОБА_4 », а трудову книжку серії НОМЕР_1 видано 02 грудня 1994 року, тобто безпосередньо після закінчення навчання, підтвердженого дипломом серії НОМЕР_3 , і за здобутою у цьому ж училищі професією.

Різниця у написанні імені (« ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_2 ») є суто орфографічною і не змінює ані змісту документа, ані особи, якої він стосується. Імена « ОСОБА_2 » і « ОСОБА_2 » є варіантами написання одного й того самого власного імені, при цьому в обох дипломах ім`я вжито не в називному, а в давальному відмінку, що зумовлено формою бланка документа. За наявності повного збігу решти індивідуалізуючих ознак - прізвища на час видачі документа, по батькові, навчального закладу, періодів навчання та здобутої професії, що кореспондує подальшому працевлаштуванню, - така розбіжність не породжує жодного обґрунтованого сумніву в тому, що дипломи видані саме позивачу.

Суд виходить з того, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист (стаття 46 Конституції України), а формальні неточності у написанні власного імені в документах, складених іншими особами багато років тому, за умови, що особу за сукупністю доказів можливо достовірно ідентифікувати, не можуть бути самостійною підставою для позбавлення особи цього права. Позивач не має юридичної можливості вплинути на те, у який спосіб її ім`я було записано у бланку диплома у 1993 та 1994 роках.

З урахуванням наведеного періоди навчання позивача у Професійно-технічному училищі № 41 з 01.09.1991 по 25.06.1993 та з 27.06.1994 по 24.11.1994 підлягають зарахуванню до її страхового стажу.

Щодо періодів роботи, не зарахованих до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць.

Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, у період спірних правовідносин були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, яка втратила чинність 03.08.2016 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Пунктом 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383), визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок № 442).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 442 атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 442 основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Пунктом 4 Порядку № 442 встановлено, що атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років; відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Згідно з пунктом 9 Порядку № 442 перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років.

Аналіз наведених норм свідчить, що своєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці є обов`язком роботодавця, а не працівника. Працівник не наділений жодними повноваженнями ані ініціювати, ані проводити атестацію, ані впливати на дотримання підприємством строків її проведення чи на своєчасність оформлення її результатів наказом. Атестація робочих місць є заходом соціального захисту працівників, покликаним забезпечити реалізацію їх права на пільгове пенсійне забезпечення, а тому її результати не можуть застосовуватися у спосіб, що обмежує це право.

У цій справі зайнятість позивача повний робочий день на роботі за професією «стовбуровий (поверхневий)», віднесеною до Списку № 2, у період з 16.01.2003 по 02.08.2016 (який охоплює обидва спірні періоди) підтверджена уточнюючою довідкою від 05.01.2026 № 19, що видана роботодавцем за формою додатка № 5 до Порядку № 637, містить усі передбачені пунктом 20 цього Порядку відомості та видана на підставі особової картки, наказів підприємства, табелів обліку робочого часу, табелів спуску в шахту й особового рахунку про заробітну плату.

Атестація робочих місць за умовами праці на підприємстві проводилася послідовно, її результати оформлені наказами та розпорядженнями від 22.02.1995 № 120-к, від 21.02.2000 № 108, від 03.01.2006 № 7, від 04.01.2011 № 10, від 10.01.2013 № 155, від 15.12.2015 № 4883, від 01.12.2020 № 9095, від 28.01.2022 № 580тр та від 04.03.2025 № 1090тр. Отже, робоче місце позивача було атестоване як до, так і після кожного зі спірних періодів, а професія «стовбуровий (поверхневий)» щоразу відносилася за результатами атестації до Списку № 2.

Щодо періоду з 21.02.2005 по 02.01.2006 суд встановив, що строк дії наказу про результати атестації від 21.02.2000 № 108 було подовжено до 3 січня 2006 року за згодою Дніпропетровської обласної державної експертизи умов праці, наданою листом від 03.08.2006. Цей орган, здійснюючи державний контроль за якістю проведення атестації та правильністю застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, безпосередньо встановив, що чергову атестацію не було проведено у 2005 році з незалежних від підприємства причин, а умови і характер праці, технологія виробництва і дислокація робочих місць за минулий термін не змінилися. Наступне розпорядження від 03.01.2006 № 7 видане саме за результатами чергової атестації робочих місць, проведеної у 2005 році. Таким чином, робоче місце позивача протягом усього цього періоду було охоплене чинними результатами атестації, а умови її праці залишалися незмінними.

Щодо 03.01.2011 суд встановив, що розпорядження від 04.01.2011 № 10 видане за результатами чергової атестації робочих місць за умовами праці, яка була проведена у 2010 році, тобто до настання цієї дати. Розрив тривалістю в один день між закінченням строку дії попереднього розпорядження та датою видання наступного зумовлений виключно порядком документального оформлення результатів уже проведеної атестації і не свідчить ані про зміну умов праці позивача, ані про відсутність атестації робочого місця як такої.

Наведене узгоджується і з даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, які містять відомості про спеціальний стаж позивача за відповідні періоди, у тому числі за 2005, 2006, 2010 та 2011 роки.

З огляду на викладене періоди роботи позивача з 21.02.2005 по 02.01.2006 та 03.01.2011 за професією «стовбуровий (поверхневий)» підлягають зарахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Оскільки обидві підстави, покладені в основу оскаржуваного рішення, не знайшли свого підтвердження, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.01.2026 № 046350021715 про відмову у призначенні пенсії є протиправним і підлягає скасуванню, а відповідача належить зобов`язати зарахувати спірні періоди до відповідних видів стажу позивача.

Разом з тим суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з конкретно визначеної дати. Обчислення страхового стажу та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також перевірка наявності всіх умов, з якими закон пов`язує виникнення права на такий вид пенсії, віднесені законом до компетенції органів Пенсійного фонду України і здійснюються ними під час розгляду заяви про призначення пенсії. Суд не може підмінити суб`єкта владних повноважень і вирішити за нього питання, яке належить до його дискреційних повноважень та яке по суті не розглядалося з урахуванням спірних періодів стажу. Належним способом захисту порушеного права позивача у цьому випадку є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням зарахованих судом періодів, за наслідками чого відповідач має прийняти рішення відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За наведених обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 532,48 грн.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21 січня 2026 року № 046350021715 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ), до страхового стажу:

період навчання з 01 вересня 1991 року по 25 червня 1993 року у Професійно-технічному училищі № 41 м. Тернівка Дніпропетровської області (диплом кваліфікованого робітника серії НОМЕР_2 );

період навчання з 27 червня 1994 року по 24 листопада 1994 року у Професійно-технічному училищі № 41 м. Тернівка Дніпропетровської області (диплом кваліфікованого робітника серії НОМЕР_3 ).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ), до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, періоди роботи за професією «стовбуровий (поверхневий)», підтверджені довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 05 січня 2026 року № 19, виданою виробничим структурним підрозділом «Шахтоуправління Дніпровське» Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»:

з 21 лютого 2005 року по 02 січня 2006 року; 03 січня 2011 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 січня 2026 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням періодів, зарахованих до стажу за цим рішенням.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) судовий збір у розмірі 532,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова