Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №160/20557/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокуСправа №160/20557/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

УСТАНОВИВ:

15.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті №14/26-26 від 30.06.2026.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що продукцію, щодо якої було прийнято рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, вона фактично зняла з реалізації та повернула постачальнику 29.05.2026, тобто до спливу встановленого строку виконання; що оформлення сертифіката відповідності не залежало виключно від неї як розповсюджувача; що вона звернулася до постачальника та отримала довідку ДП «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» № 13/8; що відповідач не встановив ступінь та результативність виконання рішення, а оскаржувана постанова не є належно вмотивованою.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді К.І. Ремез.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; вирішено розглядати справу за наявними у ній матеріалами з 17.08.2026.

31.07.2026 до суду надійшов відзив відповідача, у якому він просить у задоволенні позову відмовити повністю. Відповідач зазначає, що повернення продукції постачальнику не є належним виконанням рішень, оскільки за частиною 2 статті 32 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» вилучення продукції з обігу передбачає повернення продукції виробнику, а не постачальнику; що позивач не надав сертифіката відповідності, передбаченого Порядком № 521, що рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів не оскаржувалися і є чинними.

06.08.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наголошує, що відповідач звів спір до формального факту відсутності сертифіката, тоді як за частиною 6 статті 34 цього Закону орган ринкового нагляду зобов`язаний встановити ступінь виконання рішення та результативність його виконання.

20.08.2026 за допомогою підсистеми "Електронний суд" від представника позивача - адвоката Левицької Ганни Леонідівни надійшла заява про забезпечення позову, у якій заявник просив суд зупинити стягнення у виконавчому провадженні №81786897, відкритому державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кірсановим Сергієм Івановичем, на підставі Постанови №14/26-26, виданого 30.06.2026 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 34000,00 грн, а також направити ухвалу про забезпечення позову для негайного виконання до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.08.2026 заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови - задоволено.

Забезпечено позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП №81786897, яке здійснюється Індустріальним відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в особі державного виконавця Кірсанова Сергія Івановича на підставі виконавчого документа - постанови №14/26-26, виданої 30.06.2026 Управлінням державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення штрафу в розмірі 34 000,00 грн, - до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі №160/20557/26.

Згідно положень статті 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Суд зазначає, що відповідачем у позовній заяві зазначено Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті із кодом ЄДРПОУ 39816845. За пунктом 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Служба здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи, які утворені як структурні підрозділи апарату Служби і не мають статусу окремої юридичної особи. Код ЄДРПОУ 39816845 належить самій Державній службі України з безпеки на транспорті, відзив у цій справі подано саме Державною службою України з безпеки на транспорті. За таких обставин йдеться про одну і ту саму юридичну особу, неточно поіменовану в позовній заяві, а не про неналежного відповідача, тому підстав для застосування статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України немає. У резолютивній частині суд наводить найменування відповідача з урахуванням наведеного.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 07.05.2026 № 952 та направлення від 11.05.2026 № 19/26-26 відповідачем проведено планову перевірку характеристик продукції, що розповсюджується позивачем, за результатами якої складено акт перевірки від 14.05.2026 № 14/26-26. У пункті 1 акта зазначено продукцію - колодки дискового гальма «NRD» № 112 WVA 23241, яка розповсюджувалася без сертифіката відповідності.

28.05.2026 відповідачем прийнято рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № ПВ 06/26-26 (1) та № ТЗ 06/26-26 (1) із строком виконання до 06.06.2026.

Зі змісту рішення № ПВ 06/26-26 (1) вбачається, що обраним обмежувальним (корегувальним) заходом є обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність до встановлених вимог. Заходів у вигляді вилучення продукції з обігу або її відкликання відповідач не обирав. Цим же рішенням позивачу було приписано, взаємодіючи із суб`єктами господарювання в ланцюгу постачання (постачальником, імпортером, виробником), вжити заходів щодо приведення продукції у відповідність шляхом оформлення сертифіката відповідності за формою додатка 9 до Порядку, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 17.08.2012 № 521.

29.05.2026, тобто до спливу встановленого строку, позивач листом № 1 надала відповідачу письмові пояснення,, повідомивши, що вона є лише розповсюджувачем продукції, а продукцію знято з реалізації та повернуто постачальнику, що підтверджується накладними на повернення № 174 та № 175 від 29.05.2026. Також позивач звернулася до постачальника щодо надання сертифіката відповідності та отримала довідку ДП «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» № 13/8.

За результатами позапланової перевірки стану виконання рішень складено акт від 18.06.2026 № 20/26-26 та протокол № 06/26-26, на підставі яких 30.06.2026 прийнято оскаржувану постанову № 14/26-26 про накладення штрафу у розмірі 34 000 грн за пунктом 2 частини 4 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» (далі - Закон № 2735-VI).

Пунктом 2 частини 4 статті 44 Закону № 2735-VI встановлено відповідальність за невиконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, визначених статтею 29 цього Закону.

Відповідно до частини 6 статті 34 Закону № 2735-VI під час проведення перевірки стану виконання рішення орган ринкового нагляду встановлює ступінь виконання суб`єктом господарювання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та результативність їх виконання.

За частиною 2 статті 8 Закону № 2735-VI суб`єкти господарювання зобов`язані співпрацювати між собою з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам.

Оцінюючи правомірність оскаржуваної постанови, суд виходить з того, що підставою відповідальності є саме невиконання рішення, а отже орган ринкового нагляду зобов`язаний був встановити не лише факт відсутності сертифіката відповідності, а й ступінь виконання рішення та результативність вжитих суб`єктом господарювання заходів, як цього вимагає частина 6 статті 34 Закону № 2735-VI.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач у межах встановленого строку вчинила такі дії: звернулася до постачальника як суб`єкта господарювання в ланцюгу постачання; отримала відповідь про відсутність сертифіката та довідку спеціалізованої установи; припинила реалізацію продукції та фактично вилучила її з місця продажу; повідомила орган ринкового нагляду про вжиті заходи.

Водночас із акта від 18.06.2026 № 20/26-26, протоколу та оскаржуваної постанови не вбачається, що відповідач надав оцінку цим діям позивача та встановив ступінь і результативність виконання рішення. Зміст цих документів зводиться до констатації факту ненадання сертифіката відповідності. Більше того, в акті від 18.06.2026 № 20/26-26 зазначено, що у встановлений строк суб`єкт господарювання повідомлення про виконання рішень не надав, тоді як у відзиві відповідач визнає, що лист позивача № 1 від 29.05.2026 ним отримано і що листом від 02.06.2026 він на нього відповів.

Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 лютого 2025 року у справі № 340/1859/22, ухваленій у спорі за участю того самого органу ринкового нагляду, за якими виконання вимог рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів залежить від суб`єктів господарювання в ланцюгу постачання, а тому виключає можливість усунення порушень лише за волею позивача. Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 520/6006/21, де суд вказав на обов`язок органу обґрунтувати, які саме заходи мав ще вжити суб`єкт господарювання.

Згідно із частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо доводу відповідача про те, що за частиною 2 статті 32 Закону № 2735-VI вилучення продукції з обігу передбачає повернення продукції виробнику, а не постачальнику, суд зазначає, що цей довід стосується іншого обмежувального заходу. Рішення про вилучення продукції з обігу або її відкликання у цій справі відповідачем не приймалося, а обраним заходом було приведення продукції у відповідність до встановлених вимог за статтею 29 цього Закону. Тому визначення поняття вилучення з обігу, наведене у статті 32 Закону № 2735-VI, до спірних правовідносин не застосовується, а повернення продукції постачальнику оцінюється судом як одна із дій на виконання рішення, а не як самостійний обмежувальний захід.

Суд також враховує, що практика Верховного Суду, на яку посилається відповідач (постанови від 07 вересня 2022 року у справі № 440/539/21 та від 16 вересня 2024 року у справі № 160/7457/21), стосується інших фактичних обставин - випадків, коли суб`єкт господарювання не вчинив жодних дій на виконання рішення та не повідомляв орган ринкового нагляду про стан виконання. У цій же справі позивач такі дії вчинила і про них повідомила.

За наведеного суд доходить висновку, що відповідач не встановив ступеня та результативності виконання позивачем рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, як цього вимагає частина 6 статті 34 Закону № 2735-VI, а тому оскаржувана постанова прийнята без урахування всіх обставин, що мають значення для її прийняття, тобто не відповідає критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та підлягає скасуванню.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваної постанови.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Вимога про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу є вимогою майнового характеру, оскільки безпосереднім наслідком її задоволення є зміна складу майна позивача (постанова Верховного Суду від 10 березня 2026 року у справі № 480/11112/23 із посиланням на постанову від 30 вересня 2018 року у справі № 826/4741/17). За підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка за подання фізичною особою-підприємцем позову майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки 1 відсоток ціни позову (340,00 грн) є меншим за мінімальну ставку, застосуванню підлягає мінімальна ставка. З урахуванням коефіцієнта 0,8, передбаченого частиною 3 статті 4 цього Закону для позовної заяви, поданої в електронній формі через підсистему «Електронний суд», розмір судового збору, що підлягав сплаті, становить 1064,96 грн. Саме ця сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача; питання повернення надмірно сплаченої суми вирішується в порядку статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке. На підтвердження цих витрат позивачем надано ордер на надання правничої допомоги, договір про надання правничої допомоги від 10.07.2026, Додаток № 1 до нього від 10.07.2026 та акт наданих послуг № 1 від 14.07.2026. За Додатком № 1 сторони погодили вартість послуг: надання консультації - 1000,00 грн; дослідження постанови, матеріалів справи та проведення їх правового аналізу - 1000,00 грн; підготовка адміністративного позову та подання його до суду - 8000,00 грн, а всього 10000,00 грн.

Відповідач у відзиві заперечень щодо розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу не навів, клопотання про зменшення розміру цих витрат не заявляв.

Разом з тим, за частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та значення справи для сторін.

Суд враховує, що справа належить до справ незначної складності та розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, тобто без участі представника в судових засіданнях; що заявлені витрати за актом від 14.07.2026 охоплюють лише консультацію, правовий аналіз та підготовку позовної заяви; що спірні правовідносини охоплюються усталеною категорією спорів, а правове регулювання є сталим; а також що ціна позову становить 34 000 грн. За таких обставин суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню, є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору в сумі 3000,00 грн.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. 2, 5, 9, 72, 77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 30 червня 2026 року № 14/26-26 про накладення на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу у розмірі 34 000 грн.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51, код ЄДРПОУ 39816845) в особі Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, 24) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез