Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №160/12777/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року Справа № 160/12777/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправними дії, визнання протиправними, скасування наказів та

зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

13.05.2026 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №1499 від 19.02.2026 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлення до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 56 від 20.02.2026 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини на всі види забезпечення;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини та звільнити ОСОБА_1 з військової служби.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . 31.08.2021 року позивач був виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вказане підтверджується відповідним записом та відміткою у тимчасовому посвідченні позивача №4/4737. Також відповідно до військово-облікового документа позивача, відомості про виключення позивача з військового обліку було внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Станом на дату мобілізації електронний військово-обліковий документ позивача, сформований 06.01.2026 року відображав відповідні відомості про виключення з військового обліку та категорію обліку «Не військовозобов`язаний». 19.02.2026 року, всупереч статусу невійськовозобов`язаного позивач був призваний на військову службу під час мобілізації. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1499 від 19.02.2026 солдата позивача призвано на військову службу за мобілізацією та відправлено для її проходження до військової частини НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 56 від 20.02.2026 позивача було призначено на посаду номера обслуги, зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення. Відтак, всупереч того, що позивач був виключений з військового обліку військовозобов`язаних, останній був призваний на військову службу під час мобілізації. Позивач вважає дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №1499 від 19.02.2026 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлення до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 та наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 56 від 20.02.2026 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини на всі види забезпечення – протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки позивач був виключений з військового обліку та не міг бути призваний на військову службу під час мобілізації. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.

19.05.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду поновлено строк звернення до суду, відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

27.05.2026 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що остання не приймала рішення про призов позивача на військову службу під час мобілізації; не здійснювала ведення військового обліку позивача до моменту його призову; не приймала рішення про взяття позивача на військовий облік або виключення його з військового обліку; не формувала та не змінювала відомості щодо військово-облікового статусу позивача в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів; не оформляла та не вручала позивачу повістки, не направляла його для проходження військово-лікарської комісії та не вчиняла будь-яких інших дій, пов`язаних з мобілізацією позивача до моменту його прибуття до військової частини. Рішення про призов позивача на військову службу під час мобілізації було прийняте ІНФОРМАЦІЯ_3 шляхом видання наказу від 19.02.2026 № 1499. Саме наказом ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1499 від 19.02.2026 року позивача було призвано на військову службу під час мобілізації та направлено для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 . Правова оцінка наявності чи відсутності підстав для призову позивача, перевірка його військово-облікового статусу, правомірність врахування або неврахування відомостей про попереднє виключення позивача з військового обліку належать до предмета оцінки дій та рішень саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , а не Військової частини НОМЕР_1 .

29.05.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залишено позов без руху.

06.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду – відмовлено, клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду – задоволено. Поновлено строк звернення до суду з адміністративним ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії, визнання протиправними, скасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії.

04.09.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду справи.

Копія ухвал та позовні матеріали були направлені відповідачу-1 через систему «Електронний суд» та були доставлені до його електронного кабінету, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Будь-яких клопотань та відзиву на позов у встановлений судом строк від відповідача-1 до суду не надходило, причин поважності його неподання також не повідомлено.

Відповідно до ч.6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 ОСОБА_1 31.08.2021 року знято з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 , як засуджений до позбавлення волі, що підтверджується відповідною відміткою.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1499 від 19.02.2026 року солдата ОСОБА_1 призвано на військову службу за мобілізацією

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 56 від 20.02.2026 року ОСОБА_1 було призначено на посаду номера обслуги, зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

Позивач вважає дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №1499 від 19.02.2026 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлення до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 та наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 56 від 20.02.2026 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини на всі види забезпечення – протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За приписами частини 7 статті 1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Пунктом 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Станом на час розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII).

Згідно із статтею 1 Закону № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, згідно пункту 4 якого встановлено призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктом 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Згідно пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Отже, обов`язки щодо обліку військовозобов`язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Статтею 37 Закону № 2232-XII врегульовано питання щодо взяття на військовий облік, а також зняття та виключення з нього.

Згідно п.6 ч.6 ст.37 Закону № 2232-XII (в редакції чинній до 18.05.2024) виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, зокрема які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

У зв`язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024 року, (далі Закон № 3633-ІХ), редакція частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ зазнала змін, внаслідок яких, пункт 6 частини 6 було виключено.

За змістом частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ у редакції, чинній станом з 18.05.2024, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

18.05.2024 також набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі Порядок № 560).

Пункту 4 розділу «Загальні питання» Порядку № 560 передбачено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:

особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;

засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.

Отже, з 18.05.2024 редакція частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Також, суд зазначає, що так, у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (ст. 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.

Однак, у даному випадку йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.

Суд звертає увагу, що законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що у зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-XII було звужено коло підстав для виключення з військового обліку.

Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

З часу набрання чинності змін до Закону №2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на осіб, яких раніше було засуджено до позбавлення волі.

Суд також враховує, що як під час проведення мобілізаційних дій, так і під час розгляду справи, позивач, як військовозобов`язана особа, жодних доказів на підтвердження наявності у нього бронювання чи підстав для відстрочки від військової служби під час мобілізації, або ж документів, які підтверджують непридатність до військової служби за станом здоров`я не надав.

При цьому, позивачем не вказано жодних зауважень щодо проведеного позивачу медичного огляду військово-лікарською комісією. Доказів оскарження рішення, дій чи бездіяльності ВЛК в адміністративному або судовому порядку представник позивача також не надав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно здійснив поновлення позивача на військовому обліку військовозобов`язаних та провів призов на військову службу під час мобілізації.

З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними дій, що полягають у призові на військову службу під час мобілізації позивача та скасування наказу про призов на військову службу під час мобілізації в період військового стану відносно позивача, оскільки доводи позивача про незаконність призову та наказу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Крім цього, суд зазначає, що в разі, якщо у позивача наявні підстави для звільнення з військової служби відповідно до статті 26 Закону №2232-XII, він має право у встановленому порядку ініціювати питання про звільнення з військової служби.

Водночас, наказ про призов є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, станом на час вирішення справи такий вичерпав свою дію внаслідок мобілізації позивача та направлення його до Військової частини НОМЕР_1 . Після відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України №1153/2008, якими визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Серед таких підстав відсутнє скасування наказу про призов особи на військову службу.

Тобто, визнання протиправними дій чи рішень відповідача , які стосуються мобілізації позивача, не відновлять його порушених прав, оскільки наслідком такого способу захисту прав позивача не може бути звільнення з військової служби.

Правовідносини між позивачем та відповідачем-1, пов`язані з мобілізацією позивача завершилися прийняттям наказу про призов по мобілізації та направлення позивача до Військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України, не вирішується.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними дії, визнання протиправними, скасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв