Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №160/11919/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року Справа № 160/11919/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

06.05.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військову частину НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000,00 грн. за період відпустки для лікування після поранення - 30 календарних днів;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000,00 гривень після поранення отриманого 13 січня 2023 року, під час захисту Батьківщини за період відпустки для лікування - 30 календарних днів, з врахуванням раніше здійснених виплат.

В обґрунтування позовної заяви вказано, що 13 січня 2023 року при безпосередній участі у бойових діях, по захисту Батьківщини, при виконанні бойових завдань у складі військової частини НОМЕР_2 , поблизу АДРЕСА_1 внаслідок артилерійського обстрілу позивач отримав поранення: вогнепальне осколкове поранення підборіддя з переломом нижньої щелепи. Поранення пов`язане із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 № 1225 від 03 березня 2023 року, а також протоколом засідання штатної ВЛК «12 Регіональна ВЛК» від 03.12.2025 року № 2025-1203-0942-5545-3. Після отримання поранення Позивач проходив стаціонарне лікування та лікування у відпустці: - 14.01.2023 - 19.01.2023 - 6 днів (виписка №1496); - 20.01.2023 - 24.01.2023 - 5 днів (перевідний епікриз №872); - 24.01.2023 - 17.02.2023 - 25 днів (виписка №1956/193); - 25.03.2023 - ВЛК при в/ч НОМЕР_3 рекомендовано 30 днів відпустки для лікування після поранення (довідка ВЛК №2516 від 25.03.2023). Загальна тривалість стаціонарного лікування становить 36 календарних днів. Відповідач нарахував та виплатив додаткову грошову винагороду за період стаціонарного лікування, але відмовив у виплаті за період 30-денної відпустки для лікування після поранення, рекомендованої ВЛК. Відпустка для лікування після поранення, надана на підставі рекомендації ВЛК, підпадає під дію Постанови № 168, особливо коли поранення визнане таким, що пов`язане із захистом Батьківщини. Відмова Відповідача у виплаті додаткової винагороди за 30 днів відпустки для лікування є протиправною, оскільки: Поранення отримано під час виконання бойових завдань і пов`язане із захистом Батьківщини (підтверджено довідками та висновком ВЛК); Відпустка надана саме для лікування наслідків цього поранення на підставі рекомендації ВЛК; відповідач вже визнав право на виплату за стаціонарне лікування за тим самим пораненням. Таким чином, позивач має право на додаткову грошову винагороду за 30 днів відпустки для лікування. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.

18.05.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

02.06.2026 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.03.2024 №442/нод зафіксовано, що ОСОБА_1 з 25.04.2023 по 10.07.2023 та з 20.07.2023 по 13.01.2024 був відсутній на військовій служби без поважних причин (самовільно залишив військову частину), чим порушив військову дисципліну та вчинив кримінальне правопорушення передбачене частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України. Пунктом 15 Розділу XXXIV Порядку № 260 встановлено, що до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаю місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника). Оскільки позивач самовільно залишив місце служби 25.04.2023, відповідно до вимог пункту 15 Розділу XXXIV Порядку № 260 він повністю втрачає право на отримання додаткової винагороди за весь квітень 2023 року (місяць, у якому здійснено порушення). Відпустка для лікування тривалістю 30 календарних днів, на яку посилається позивач, була призначена довідкою ВЛК від 25.03.2023, а отже її більша частина та завершення припадали саме на квітень 2023 року. Факт вчинення позивачем правопорушення (СЗЧ) 25.04.2023 є прямою та безумовною законодавчою забороною для нарахування йому додаткової винагороди за цей місяць. Обставини отримання поранення самі по собі не можуть нівелювати дію імперативної норми права щодо наслідків СЗЧ. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позивних вимог.

04.09.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що солдат ОСОБА_1 , був призваний до лав Збройних Сил України ІНФОРМАЦІЯ_1 у серпні 2022 року та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 03.03.2023 № 1225, ОСОБА_1 13.01.2023 року під час безпосередньої участі у бойових діях по захисту Батьківщини отримав поранення.

Після отриманого поранення позивач проходив лікування у закладах охорони здоров`я з 14.01.2023 року по 17.02.2023 року, за який отримав додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн в повному обсязі.

Довідкою гарнізонної ВЛК від 25.03.2023 № 2516 встановлено, що ОСОБА_1 потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів. Протоколом засідання штатної ВЛК №2025-1203-0942-5545-3 від 03.12.2025 підтверджено причинний зв`язок поранення із захистом Батьківщини.

Представник позивача засобами електронного зв`язку направив на адресу відповідача через Міністерство оборони України скаргу, в якій порушувалося питання щодо виплати відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період відпустки для лікування після поранення 30 днів.

У відповідь відповідач надав лист №1772/6016 від 25.03.2026 року, в якому повідомив, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18 березня 2024 року №442/НОД «Про результати службового розслідування за фактом невчасного з`явлення з лікувального закладу», солдат ОСОБА_1 вважається таким, що з 25 квітня 2023 року по 10 липня 2023 року та з 20 липня 2023 року по 13 січня 2024 року був відсутній на військовій службі без поважних причин. Відповідач посилається на абзац 2 пункту 15 розділу 34 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, та зазначає, що до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які самовільно залишили військову частину або місце служби (дезертирували), - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення.

Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000,00 грн. за період відпустки для лікування після поранення - 30 календарних днів, протиправною, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (ч. 2 ст. 2 Закону № 2232-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20.12.1991 р. (далі - Закон №2011) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч. 2 ст. 1-2 Закону №2011, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, якою передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Згідно ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якої на військовослужбовців покладені такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок.

Згідно ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, якою передбачено, що про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

Згідно ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, якою передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою;

Згідно ст. 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якої військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Відповідно до Постанови кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» п.1-2. Виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;

захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);

загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини (виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).

Відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оброни України від 07.06.2018 №260 розділом XXXIV регламентуються особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану. Так відповідно до цього розділу виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:

командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;

керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

У період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які:

загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини,- виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла), у тому числі за місяць початку військової служби;

захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення),- за час перебування в полоні (заручниках) та до дня звільнення включно або за час перебування в інтернуванні та до дня повернення до України або за час безвісної відсутності;

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово- лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки.

У період дії воєнного стану в разі смерті військовослужбовця (крім випадків, передбачених пунктами 11 та 15 цього розділу) додаткова винагорода, встановлена військовослужбовцю на день смерті, виплачується у повному розмірі за весь місяць, в якому військовослужбовець помер.

До наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які:

самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника);

усунені від виконання службових обов`язків, відсторонені від виконання службових повноважень або відсторонені від посади,- з дня усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника), до дня фактичного завершення усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника);

відмовились виконувати бойові накази (розпорядження),- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника);

вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов`язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння,- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника);

вчинили інші дії (бездіяльність), за які судом прийнято рішення про притягнення до відповідальності за вчинення кримінального, військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією,- за місяць, у якому така постанова (вирок) надійшла до військової частини;

добровільно здалися в полон, - з дня з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, оголошеного наказом командира (начальника);

навмисно спричинили собі тілесні ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров`ю або самогубство (крім випадків доведення до самогубства, встановленого судом),- за місяць, у якому здійснено ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров`ю або самогубство;

відбувають покарання на гауптвахті - за час відбування такого покарання.

Підготовка проєктів наказів для здійснення виплати додаткової винагороди покладається на підрозділи, що відповідають за ведення обліку особового складу.

Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану військовослужбовцям військової частини та підпорядкованих їй військових частин визначаються командиром цієї частини з урахуванням цього наказу.

Відтак, за період перебування на стаціонарному лікуванні та в період перебування у відпустці для лікування, внаслідок отриманої травми, у зв`язку із захистом Батьківщини, військовослужбовець має право на отримання додаткової винагороди, у розмірі, збільшеному до 100000 грн, відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022.

Так, з матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 03.03.2023 № 1225, ОСОБА_1 13.01.2023 під час безпосередньої участі у бойових діях по захисту Батьківщини отримав поранення. Після отриманого поранення позивач проходив лікування у закладах охорони здоров`я з 14.01.2023 по 17.02.2023, за який отримав додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн в повному обсязі.

Довідкою гарнізонної ВЛК від 25.03.2023 № 2516 встановлено, що ОСОБА_1 потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів. Протоколом засідання штатної ВЛК №2025-1203-0942-5545-3 від 03.12.2025 підтверджено причинний зв`язок поранення із захистом Батьківщини.

Разом з тим, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.03.2024 №442/нод зафіксовано, що ОСОБА_1 з 25.04.2023 по 10.07.2023 та з 20.07.2023 по 13.01.2024 був відсутній на військовій служби без поважних причин (самовільно залишив військову частину), чим порушив військову дисципліну та вчинив кримінальне правопорушення передбачене частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ст. 40 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці самостійно відрекомендовуються своєму безпосередньому начальникові у разі:

призначення на посаду і звільнення з неї;

присвоєння військового звання;

вручення нагороди;

відбуття чи повернення з відрядження, відпустки або лікування.

Відповідно до ст. 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальник військового закладу охорони здоров`я зобов`язаний за п`ять днів до виписки військовослужбовців повідомити про це командира військової частини, з якої вони прибули. У день виписки із військового закладу охорони здоров`я військовослужбовцям видаються відповідні документи і вони самостійно (якщо не прибув супроводжуючий із військової частини) направляються до військової частини, з якої прибули. Після повернення до військової частини і доповіді безпосередньому командирові (начальникові) військовослужбовці направляються до медичного пункту військової частини, де здають медичні документи; інші документи здаються сержантові із матеріального забезпечення (старшині) роти.

Водночас, відповідно до п. 15 розділу XXXIV Порядку № 260, до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували), - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).

Отже, посилання відповідача на самовільне залишення позивачем військової служби, не позбавляє права на отримання додаткової винагороди за період з 25.03.2023 року по 31.03.2023 року, період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, оскільки згідно матеріалів справи, військовою частиною було зафіксовано факт самовільного залишення позивачем військової частини 25.04.2023 року, проте, відповідно до норм чинного законодавства, виплата додаткової грошової винагороди повинна була нараховуватись до місяця фіксації факту СЗЧ, тобто до 31.03.2023 року включно, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягає задоволенню.

При цьому, у військової частини НОМЕР_1 були відсутні правові підстави щодо нарахування та виплати додаткової винагороди за період відпустки за хворобою, яка була в період з 01.04.2023 року, в місяці його нез`явлення на службу (квітень 2023 року) додаткова винагорода не повинна сплачуватися згідно п. 15 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оброни України від 07.06.2018 №260, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000,00 грн. за період відпустки для лікування після поранення з 25.03.2023 року по 31.03.2023 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000,00 гривень після поранення отриманого 13 січня 2023 року, під час захисту Батьківщини за період відпустки для лікування з 25.03.2023 року по 31.03.2023 року, з врахуванням раніше здійснених виплат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв