Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №160/11887/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокуСправа №160/11887/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа – Військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Військова частина НОМЕР_2 , в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди в розмірі 1000000 грн (один мільйон гривень), передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду в розмірі 1000000 грн (один мільйон гривень), передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він, пройшовши строкову військову службу, у віці до 25 років уклав контракт про проходження військової служби, дію якого в період воєнного стану було продовжено до оголошення демобілізації, дотепер проходить військову службу, брав безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю значно перевищує шість місяців станом на дату набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153, та отримав під час захисту Вітчизни бойову травму, а до кримінальної, адміністративної за вчинення військового адміністративного правопорушення чи дисциплінарної відповідальності не притягувався. Утім відповідач одноразової грошової винагороди не нарахував і не виплатив, пославшись виключно на укладення контракту про проходження військової служби до введення воєнного стану. Позивач вважає таку позицію безпідставною, оскільки постанова № 153 не пов`язує право на винагороду з первинністю укладення контракту саме в період воєнного стану, а звужене тлумачення її приписів має ознаки дискримінації.

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) учасників справи. Тією ж ухвалою суду відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву.

Відповідач скористався наданим правом та подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити. Відповідач зазначає, що визначені постановою № 153 умови виплати винагороди мають існувати в сукупності, а визначальним критерієм є саме факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, а не сам по собі факт проходження служби. Продовження строку дії раніше укладеного контракту, на переконання відповідача, є особливістю проходження військової служби і не є новим юридичним фактом укладення контракту, а тому, оскільки позивач уклав контракт 14.06.2021, тобто до введення воєнного стану, приписи постанови № 153 на нього не поширюються, а бездіяльність військової частини відсутня.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини першої статті 257 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), з 01.09.2020 проходив строкову військову службу, а 23.10.2020 згідно з витягом з наказу № 554-ОС був переведений до військової частини НОМЕР_2 . Після закінчення строкової військової служби 14.06.2021, тобто у віці до 25 років, позивач уклав контракт про проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 .

Згідно з витягом з наказу № 907-ОС 23.11.2023 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , а згідно з витягом з наказу № 1149-ОС 25.11.2023 його зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Витягом з наказу № 818-ОС підтверджується, що 19.06.2024, коли позивачу також не виповнилося 25 років, дію контракту позивача про проходження військової служби продовжено до оголошення демобілізації. Позивач дотепер проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та має військове звання старшого сержанта, тобто належить до осіб сержантського складу.

Листом від 03.04.2026 № 08/4388/26-Вих. військова частина НОМЕР_2 повідомила про залучення позивача до участі у бойових діях у 2023 році, а листом від 07.04.2026 №08/8407-26-Вих. військова частина НОМЕР_1 - про залучення позивача до участі у бойових діях у періоди з 10.05.2024 по 26.07.2024 (у районах населених пунктів Плетенівка, Гатище, Огірцеве, Вовчанськ) та з 24.10.2024 по 31.05.2025 (у районах населених пунктів Кремінна, Серебрянка, Шипилівка, Григорівка).

До матеріалів справи долучено витяг з журналів бойових дій зведеного загону впс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип С) НОМЕР_4 прикордонного загону (інв. № 185 від 06.07.2023, інв. № 233 ДСК від 19.08.2023), розділ І, засвідчений старшим офіцером оперативного відділу штабу військової частини НОМЕР_2 та скріплений печаткою цієї військової частини. Згідно з цим витягом сержант ОСОБА_1 у складі зведеного загону впс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип С) НОМЕР_4 прикордонного загону на підставі бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 15.06.2023 № 15714, бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 19.06.2023 № 184т та бойового розпорядження від 07.07.2023 № 61/315/ОКП/ДСК виконував завдання з переміщення персоналу, озброєння і техніки до місця застосування на ділянці НОМЕР_5 прикордонного загону оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_3 » оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », здійснення оборони на визначених позиціях та напрямках, недопущення просування противника, нанесення противнику вогневого ураження і знищення живої сили та техніки противника на визначених напрямках. Ділянкою застосування визначено район населених пунктів Костянтинівка, Часів Яр, Іванівське Донецької області, а термінами виконання - періоди з 04.07.2023 по 19.08.2023 та з 01.09.2023 по 08.10.2023.

Витягами з архівних відомостей щодо розрахунку грошового забезпечення позивача за 2023-2025 роки підтверджується виплата йому додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 19.08.2023 № 203 підтверджено, що 18.08.2023 позивач отримав травму внаслідок атаки безпілотного літального апарата - камікадзе під час закріплення на місці штурмових дій; підставою для складення довідки зазначено бойове донесення начальника зведеного загону « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_4 прикордонного загону від 19.08.2023 № 5742-23-Вх. Довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії від 10.11.2023 № 2203 засвідчено, що отримана позивачем травма пов`язана із захистом Батьківщини.

Витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» підтверджується відсутність відомостей про притягнення позивача до кримінальної відповідальності. Відомостей про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або про наявність у нього дисциплінарних стягнень, строк дії яких не закінчився, матеріали справи не містять.

Позивач звернувся до відповідача з рапортом про виплату одноразової грошової винагороди в розмірі 1 000 000 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153. Листом від 24.04.2026 № 02.5/10021-26-Вих відповідач повідомив позивача про те, що продовження строку дії контракту є особливістю проходження військової служби та не є новим юридичним фактом укладення контракту, а тому продовження дії раніше укладеного контракту не може розглядатися як укладення контракту у період дії воєнного стану в розумінні положень постанови № 153, у зв`язку з чим правові підстави для включення позивача до списку осіб, які мають право на отримання одноразової грошової винагороди, відсутні. Одноразову грошову винагороду позивачу не нараховано та не виплачено.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Частиною п`ятою статті 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом частин першої та третьої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України; військовий обов`язок включає, зокрема, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу, а також проходження військової служби.

Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби, зокрема строкова військова служба, військова служба за контрактом осіб рядового складу, військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу. Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина чотирнадцята статті 2 Закону № 2232-XII). Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 2232-XII Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову (направлення) громадян України на військову службу та прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Пунктом 2 частини восьмої статті 23 Закону № 2232-XII встановлено, що під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки: на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону; до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України; на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону. Наведена норма є імперативною: продовження дії контракту в умовах особливого періоду відбувається в силу приписів закону і не залежить від волевиявлення військовослужбовця.

Пунктом 3 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 (далі - Положення № 1115/2009), передбачено, що із громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт. Згідно з пунктом 12 Положення № 1115/2009 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців з державою, зокрема включення їх до списків особового складу органів Держприкордонслужби або виключення з таких списків, переміщення по службі, звільнення з військової служби, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо, оформлюється письмовими наказами на підставі документів, види та форма яких установлюються наказом Міністерства внутрішніх справ України.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, як це передбачено частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII). За правилами частини другої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова № 153), яку опубліковано в газеті «Урядовий кур`єр» від 13.02.2025 № 33 і яка набрала чинності 13.02.2025. У подальшому до Постанови № 153 двічі вносилися зміни - постановами Кабінету Міністрів України від 01.04.2025 № 387 та від 30.07.2025 № 942.

Абзацом другим пункту 4 Постанови № 153 установлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень.

Абзацом третім пункту 4 Постанови № 153 передбачено, що військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн гривень за кожні 30 днів такої участі (сумарно обчислених). Абзацом четвертим пункту 4 Постанови № 153 визначено, що військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон), винагорода виплачується в повному обсязі.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 4 Постанови № 153 військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту, у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Абзацами шостим і сьомим пункту 4 Постанови № 153, якими її доповнено згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 № 942, установлено, що виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу.

На виконання пункту 4 Постанови № 153 Адміністрацією Державної прикордонної служби України видано наказ від 09.04.2025 № 115 з питань організації виплати одноразової грошової винагороди, яким, зокрема, встановлено, що виплата винагороди здійснюється на підставі наказів начальників органів Державної прикордонної служби України відповідно до вимог пункту 4 Постанови № 153.

Отже, з аналізу наведених норм слідує, що одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень виплачується за сукупності таких умов: належність військовослужбовця до осіб рядового, сержантського або старшинського складу; прийняття або призов на військову службу у віці до 25 років до набрання чинності Постановою № 153; проходження військової служби; безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025, а в разі отримання під час захисту Вітчизни захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва) - незалежно від тривалості такої участі; відсутність визначених абзацом п`ятим пункту 4 Постанови № 153 обставин, за яких винагорода не виплачується.

Застосовуючи наведені норми до встановлених у справі обставин, суд виходить з того, що позивач має військове звання старшого сержанта і належить до осіб сержантського складу; станом на дату набрання чинності Постановою № 153 і дотепер він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ; як на час укладення контракту про проходження військової служби 14.06.2021, так і на час продовження його дії 19.06.2024 позивачу не виповнилося 25 років.

Безпосередня участь позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій підтверджена сукупністю доказів - витягом з журналів бойових дій зведеного загону впс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип С) НОМЕР_4 прикордонного загону, листами військових частин НОМЕР_2 і 2144, витягами з архівних відомостей щодо розрахунку грошового забезпечення про виплату додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях, довідкою про обставини травми та довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії. Ці докази узгоджуються між собою та підтверджують, що станом на 13.02.2025 тривалість безпосередньої участі позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій за сукупністю перевищує шість місяців. Крім того, під час захисту Вітчизни позивач отримав травму, що відповідно до абзацу четвертого пункту 4 Постанови № 153 є самостійною підставою для виплати винагороди в повному обсязі. Обставин, з якими абзац п`ятий пункту 4 Постанови № 153 пов`язує невиплату винагороди, у справі не встановлено.

Єдиною підставою, з якої відповідач не нарахував і не виплатив позивачу винагороду, є укладення позивачем контракту про проходження військової служби 14.06.2021, тобто до введення воєнного стану.

Разом з тим ані в редакції на час прийняття, ані в редакціях, викладених з урахуванням постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2025 № 387 та від 30.07.2025 № 942, Постанова № 153 не містить умови про те, що контракт про проходження військової служби має бути укладений уперше саме в період воєнного стану, і не встановлює обмежень у виплаті винагороди щодо осіб, які до введення воєнного стану вже проходили військову службу, а в подальшому, перебуваючи на військовій службі під час воєнного стану, продовжили дію контракту.

Навпаки, за приписами пункту 2 частини восьмої статті 23 Закону № 2232-XII дія контракту позивача була продовжена в силу імперативної вимоги закону на період дії воєнного стану та до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, а таке продовження оформлено письмовим наказом, як цього вимагає пункт 12 Положення № 1115/2009 (витяг з наказу № 818-ОС від 19.06.2024). З моменту продовження дії контракту в умовах воєнного стану проходження позивачем військової служби здійснюється в межах спеціального правового регулювання, яке істотно відрізняється від умов, що діяли на момент укладення контракту в мирний час, і супроводжується виконанням бойових завдань, підвищеними ризиками для життя і здоров`я та збільшеним службовим навантаженням. За таких обставин суд дійшов висновку про виникнення між державою і позивачем нових за змістом службових правовідносин, які за своїми ознаками відповідають тим, з якими Постанова № 153 пов`язує право на винагороду.

Суд ураховує й те, що абзацами шостим і сьомим пункту 4 Постанови № 153 законодавець прямо поширив право на винагороду на осіб, які проходили строкову військову службу і в подальшому були прийняті на військову службу за контрактом. Позивач належить саме до тих військовослужбовців, які, пройшовши строкову військову службу, продовжили службу за контрактом, а в умовах воєнного стану залишилися на військовій службі та виконували бойові завдання.

Частинами першою та другою статті 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012 № 5207-VI пряма дискримінація - ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Тлумачення пункту 4 Постанови № 153 у вузькому значенні, тобто виключно щодо осіб, які вперше уклали контракт про проходження військової служби після 24 лютого 2022 року, ставило б військовослужбовців, які у віці до 25 років уклали контракт незадовго до введення воєнного стану, продовжили службу в умовах воєнного стану і виконували ті самі бойові завдання в тих самих умовах, у явно менш сприятливе становище порівняно з військовослужбовцями, прийнятими на службу після цієї дати, без правомірної та об`єктивно обґрунтованої мети. Таке тлумачення не відповідало б і меті прийняття Постанови № 153 - підвищенню мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби під час воєнного стану.

Питання соціального захисту військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції із захисту Вітчизни в умовах збройної агресії, є особливо важливими та потребують ефективного судового захисту.

Оскільки право на одноразову грошову винагороду виникло у позивача в силу наведених норм, а відповідач її нарахування та виплати не здійснив, така бездіяльність відповідача є протиправною.

За правилами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у справі докази за наведеними правилами, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень правомірності своєї бездіяльності не довів, натомість позовні вимоги ґрунтуються на приписах чинного законодавства та підтверджені належними, допустимими і достатніми доказами.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. З огляду на встановлені у цій справі обставини ефективним способом захисту порушеного права позивача суд вважає визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання його нарахувати і виплатити позивачу одноразову грошову винагороду в розмірі 1 000 000 гривень, передбачену пунктом 4 Постанови № 153.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) одноразової грошової винагороди в розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) одноразову грошову винагороду в розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова